Справа № 183/2807/22
№ 1-і/183/1/23
30 січня 2023 року м. Новомосковськ
Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючої ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши клопотання прокурора Борівського відділу Ізюмської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_3 про продовження строку тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені 29.11.2021 року до ЄРДР за № 12021221070000841, у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК України, -
за участю:
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
Відповідно до розпорядження ВСУ №11/0/9-22 від 18.03.2022 року «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану (окремі суду Донецької, Харківської та Херсонської областей) змінено територіальну підсудність судових справ Куп'янського міськрайонного суду Харківської області за Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області.
Так, у провадженні Куп'янського міськрайонного суду Харківської області перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_4 , відомості про яке внесені 29.11.2021 року до ЄРДР за № 12021221070000841, за ознаками кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК України.
Ухвалою Куп'янського міськрайонного суду Харківської області від 25.02.2022 року стосовно ОСОБА_4 продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор». У порядку ст. 615 КПК України строк дії вказаного запобіжного заходу продовжено до 13.10.2022 року.
Відповідно до Указу Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану», затвердженого Верховною Радою України 24.02.2022 року № 2102-IX відповідно до пункту 31 частини 1 статті 85 Конституції України та статті 5 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», по всій території України введено воєнний стан у зв'язку із військовою агресією Російської Федерації проти України.
З 24.02.2022 року та по теперішній час на території Харківської області проводяться бойові дії.
Також, Верховною Радою України прийнято Закон України від 03.03.2022 року № 2111-IX «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України та Закону України «Про попереднє ув'язнення» щодо додаткового регулювання забезпечення діяльності правоохоронних органів в умовах воєнного стану», який набрав чинності.
Відповідно до ч. 5 ст. 615 КПК України (в редакції зазначеного Закону), на час дії воєнного стану в разі неможливості проведення судового засідання обраний під час досудового розслідування запобіжний захід у вигляді тримання під вартою вважається продовженим до вирішення відповідного питання у підготовчому судовому засіданні, але не більше ніж на два місяці.
Також, згідно з положеннями ч. 6 ст. 615 КПК України, у разі закінчення строку дії ухвали суду про тримання під вартою та неможливості розгляду судом питання про продовження строку тримання під вартою в установленому цим Кодексом порядку обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою вважаться продовженим до вирішення відповідного питання судом, але не більше ніж на два місяці.
Так, відповідно до вимог ст. 615 КПК України, строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 , згідно з ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області, продовжено строком до 01.02.2023 року включно та на теперішній час обвинувачений утримується в ДУ «Харківський слідчий ізолятор».
28 листопада 2021 року, приблизно о 14.00 години, точного часу у ході досудового розслідування встановити не виявилось можливим, знаходячись в будинку за адресою: АДРЕСА_1 , маючи умисел на заволодіння чужим майном, здійснив напад на господаря вказаного домоволодіння ОСОБА_6 , у ході якого наніс потерпілому декілька ударів ножем в область голови та шиї, заподіявши потерпілому тілесні ушкодження у вигляді чотирьох колото-різаних поранень волосяної частини голови в потиличній ділянці зліва на межі з лівою завушною областю та одного колото-різаного поранення обличчя в ділянці тіла нижньої щелепи справа, які кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження та трьох колото-різаних поранень шиї, які супроводжувались пошкодженням правого судинно-нервового пучка, пораненням гортані, що супроводжувалося профузною зовнішньою кровотечею, що призвело до розвитку крововтрати, які кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя, після чого ОСОБА_4 заволодів належним ОСОБА_6 майном, а саме: пилососом «Saturn ST-vc 7296» вартістю 464 гривні, зварювальнім апаратом «Edon MMA-200», вартістю 1260 гривень, електричною однокомфорною настільною плитою «ЕЛНА-001Н», вартістю 625 гривень та металевою пательнею діаметром 24 см, вартістю 275 гривень, на загальну суму 2.624 гривні та у подальшому розпорядившись майном на власний розсуд.
На підставі викладеного, ОСОБА_4 в сукупності обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України - розбій, тобто напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу, поєднаний із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень, а також у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України - умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, вчинене з корисливих мотивів.
Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Згідно з ч. 3 ст. 331 КПК України, суд незалежно від наявності клопотань зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Приписами ч. 1 ст. 178 КПК України зазначено, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі й тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується.
Згідно з пунктом 36 Рішення ЄСПЛ по справі «Москаленко проти України» №37466/04 від 20.08.2010 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що органи судової влади неодноразово посилалися на імовірність того, що до заявника може бути застосоване суворе покарання, враховуючи тяжкість злочинів, у скоєнні яких він обвинувачується. У цьому контексті ЄСПЛ нагадав, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Також ЄСПЛ зазначив що, враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує.
Під час досудового розслідування вищевказаного кримінального провадження встановлено, що наявні обґрунтовані підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_4 вчинив особливо тяжкі злочини, за які, згідно з санкціями відповідних статей Кримінального кодексу України, передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років або довічного позбавлення волі, з конфіскацією майна.
На даний час існують ризики, передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів, а з огляду на тяжкість можливого покарання у виді позбавлення волі, з метою ухилитися від подальшого виконання можливого винесеного відносно нього обвинувального вироку за вчинення вищевказаних злочинів,останній може переховуватись від суду.
Про наявність ризику того, що ОСОБА_4 може переховуватися від суду також свідчить те, що останній не має міцних соціальних зв'язків, не має місця постійної реєстрації, фактично до затримання та обрання стосовно нього запобіжного заходу вів бродяжницький спосіб життя, ніде не працює та не має постійного джерела прибутку. Одночасно ці обставини також свідчать про те, що обвинувачений ОСОБА_4 може продовжити свою злочинну діяльність, вчиняючи злочини проти власності з метою здобуття засобів для існування.
Враховуючи те, що обвинуваченому ОСОБА_4 відомо місце проживання свідків у даному кримінальному провадженні, він може здійснити спробу незаконного впливу на свідків, в тому числі шляхом здійснення погроз з метою зміни або спотворення їх показань на стадії судового розгляду, які безпосередньо сприймаються судом лише в судових засіданнях.
У сукупності ці обставини підтверджують недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою для запобігання зазначеним ризикам.
Прокурор в судовому засіданні підтримав клопотання та просив його задовольнити з підстав, зазначених у клопотанні. Також прокурор зазначив, що застосування більш м'яких запобіжних заходів до ОСОБА_4 для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, є недостатніми та недоцільними, оскільки вони не можуть забезпечити виконання ОСОБА_4 покладених на нього процесуальних обов'язків.
Захисник ОСОБА_5 в судовому засіданні просив відмовити в задоволені клопотання прокурора, мотивуючи тим що призики наведені в клопотанні прокурором не доведені.
Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав думку захисника.
Дослідивши клопотання, вислухавши обґрунтування прокурора, думку захисника та обвинуваченого, суд прийшов до таких висновків.
Згідно до Указу Президента №64/2022 «Про введення воєнного стану», затвердженого Верховною Радою України 24.02.2022 року № 2102-IX відповідно до пункту 31 частини 1 статті 85 Конституції України та статті 5 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» по всій території України введено воєнний стан у зв'язку із військовою агресією Російської Федерації проти України.
З 24.02.2022 року на території Харківської області проводились бойові дії та територія була окупована. На теперішній час м. Куп'янськ Харківської області звільнений, але Куп'янський міськрайонний суд Харківської області свою роботу не відновив.
Відповідно до Розпорядження Верховного Суду № 11/0/9-22 від 18.03.2022 року «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану (окремі суди Донецької, Харківської та Херсонської Областей) змінено територіальну підсудність судових справ Куп'янського міськрайонного суду Харківської області за Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області.
Таким чином суді вважає, що подане прокурором клопотання підсудне Новомосковському міськрайонному суду Дніпропетровської області.
Також, Верховною Радою України 03.03.2022 року за № 2111 -IX прийнято Закон України «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України та Закону України «Про попереднє ув'язнення» щодо додаткового регулювання забезпечення діяльності правоохоронних органів в умовах воєнного стану», який набрав чинності.
Відповідно до частини 5 статті 615 КПК України (в редакції зазначеного Закону), на час дії воєнного стану в разі неможливості проведення підготовчого судового засідання обраний під час досудового розслідування запобіжний захід у вигляді тримання під вартою вважається продовженим до вирішення відповідного питання у підготовчому судовому засіданні, але не більше ніж на два місяці.
Також, згідно з положеннями частини 6 статті 615 КПК України, у разі закінчення строку дії ухвали суду про тримання під вартою та неможливості розгляду судом питання про продовження строку тримання під вартою в установленому цим Кодексом порядку обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою вважаться продовженим до вирішення відповідного питання судом, але не більше ніж на два місяці.
Під час судового розгляду встановлено, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК України, одно з яких віднесено законом до категорії особливо тяжких, виходячи з наявних доказів.
При розгляді письмових доказів, наданих прокурором в підтвердження клопотання, зазначених вище, слідчий суддя вважає на підставі ст. 178 КПК України їх вагомими та обґрунтованими. У відповідності до рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Фокс, Камбел і Харлі проти Сполученого Королівства», вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином, і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення. Тому існують всі підстави вважати підозру ОСОБА_4 у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК України, обґрунтованою.
При вирішенні питання про продовження застосування запобіжного заходу ОСОБА_4 , суд враховує, що існує ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, свідчить те, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у скоєнні злочинів, один з яких віднесений до особливо тяжких, за скоєння якого передбачено покарання у виді, в тому числі, довічного позбавлення волі. ОСОБА_4 не одружений, дітей та осіб похилого віку на утриманні не має, суспільно-корисною працею не займається, джерел доходів, крім скоєння злочинів також не має, що свідчить про відсутність в нього стійких соціальних зв'язків. Крім того, місцем реєстрації ОСОБА_4 є тимчасово окупована територія України. Тому суд вважає, що, перебуваючи на свободі, ОСОБА_4 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.
Про наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, свідчить те, що ОСОБА_4 05.05.2021 року засуджений Чугуївським міським судом Харківської області за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК України з іспитовим строком 1 рік. Однак в теперішній час знову обвинувачується в скоєнні кримінальних правопорушень. Таким чином слідчий суддя вважає, що наявний ризик того, що ОСОБА_4 може вчинити інше кримінальне правопорушення.
Суд при вирішенні питання про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, крім наявності ризику, зазначеного вище, на підставі наданих прокурором матеріалів, оцінила в сукупності інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України, а саме те, що ОСОБА_4 вів до затримання бродячий спосіб життя, ніде не працює, тому офіційні джерела доходів в нього відсутні, підозрюється в скоєнні кримінальних правопорушень, один з яких віднесено законом до особливо тяжких, що вказує на негативну репутацію останнього; тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у кримінальних правопорушеннях, у вчиненні яких він підозрюється.
У відповідності до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як, в тому числі, до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Як вбачається з наданих прокурором доказів, ОСОБА_4 раніше судимий, підозрюється в скоєнні кримінальних правопорушень, один з яких віднесено законом до особливо тяжких та передбачає покарання, в тому числі, у вигляді довічного позбавлення волі.
Все вищевикладене неодмінно свідчить про відсутність підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу ОСОБА_4 , ніж тримання під вартою.
Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя виходить з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства. Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», слідчий суддя вважає необхідним застосувати щодо підозрюваного найбільш тяжкий вид запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки застосування більш м'яких запобіжних заходів не буде достатнім для забезпечення визначених раніше ризиків.
Крім того, у відповідності з ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні, в тому числі, щодо злочину, який спричинив загибель людини.
Тому суд вважає, що до ОСОБА_4 розмір застави встановлений бути не може.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 331 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 - задовольнити.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Первомайськ Луганської області, громадянина України, у вигляді тримання під вартою продовжити, строком до 29 березня 2023 року включно.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом 7 днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1