справа № 380/1092/23
06 лютого 2023 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качур Р.П. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії -
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції (далі - відповідач), у якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу суми доплати до грошового забезпечення у розмірі 50 % від грошового забезпечення за період з 01.12.2020 по 31.12.2020 та з 01.03.2021 по 31.01.2022 пропорційно відпрацьованому часу під час виконання службових обов'язків в умовах безпосереднього контакту з населенням відповідно до постанови КМ України від 29.04.2020 № 375;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу суми доплати до грошового забезпечення у розмір 50 % від грошового забезпечення за період з 01.12.2020 по 31.12.2020 та з 01.03.2021 по 31.01.2022 пропорційно відпрацьованому часу під час виконання службових обов'язків в умовах безпосереднього контакту з населенням відповідно до постанови КМ України від 29.04.2020 № 375.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що у період з 01.12.2020 по 31.12.2020 та з 01.03.2021 по 31.01.2022 позивачу не виплачено доплату до грошового забезпечення у розмірі 50 % від грошового забезпечення, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 № 375. Відтак позивач звернувся до суду із цим позовом.
Ухвалою від 19.01.2023 суддя прийняла позовну заяву до розгляду та відкрила провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
На адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 1988ел від 31.01.2023) у якому проти позову заперечив. В обґрунтування вказав, що у силу приписів п. 46 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ розпорядники беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисом, планом асигнувань загального фонду бюджету, планом надання кредитів із загального фонду бюджету та планом спеціального фонду відповідно до статті 48 Бюджетного кодексу України. Зазначив, що п. 3 Постанови № 302 звернення про виділення коштів з фонду подається міністерствами, обласною, Київською міською держадміністраціями та іншими органами державної влади до Кабінету Міністрів України. Повідомив, що Порядком № 302 розширено категорії отримувачів коштів з фонду COVID-19. Разом з тим вказав, що у спірний період фінансування для здійснення спірної доплати поліцейським Департаменту патрульної поліції не надходило, а відповідач не є розпорядником коштів та не має повноважень щодо прийняття рішень чи подання звернень про виділення таких коштів. Також звернув увагу на пропуск позивачем строку звернення до суду. Вказав, що до спірних правовідносин слід застосовувати місячний строк звернення до суду, встановлений ч. 5 ст. 122 КАС України. Тому стверджує, що отримавши 31.12.2020 заробітну плату за грудень 2020 року позивач дізнався про те, що отримав її не в повному обсязі. Просив відмовити у задоволенні позову повністю.
Щодо доводів відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду, суд зазначає таке.
Відповідно до частини 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно із частиною 2 статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
У силу приписів частини 3 статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 5 ст. 122 КАС України, для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Таким чином, КАС України передбачає, що строк звернення до суду може встановлюватися іншими спеціальними законами.
Суд враховує, що грошове забезпечення військовослужбовців є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, тому підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті.
Верховний Суд у постанові від 07.02.2022 по справі № 420/7697/21, надаючи оцінку поняттям «грошова винагорода», «одноразова грошова допомога при звільненні» та «оплата праці» і «заробітна плата», які використовується у законодавстві, що регулює трудові правовідносини, дійшов висновку, що вказані поняття є рівнозначними.
Правове становище осіб, які проходять службу в органах поліції, у тому числі звільнення з військової служби, а також порядок та умови оплати праці врегульовано спеціальним законодавством, зокрема, Законом України "Про Національну поліцію", а в частині, яка не врегульована вказаним законодавством, - субсидіарно застосовуються норми Кодексу законів про працю України.
Порядок і строки звернення до суду з позовом щодо виплати належних сум грошового забезпечення спеціальне законодавство не містить.
Водночас, такий порядок встановлений КЗпП України.
Відповідно до ч. 2 ст. 233 КЗпП у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Конституційний Суд в рішенні № 9-рп/2013 від 15 жовтня 2013 року дійшов висновку про те, що положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України слід розуміти так, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.
Відповідно до ч. 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України (у редакції, яка діяла до 19.07.2022) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Таким чином до 19.07.2022 звернення до суду з позовом про стягнення належної заробітної плати, якщо було порушено законодавство про працю, не було обмежено строком.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» № 2352-IX від 01.07.2022, який набув чинності 19.07.2022, внесено зміни до діючого законодавства про працю.
Зокрема, частини 1-2 ст.233 Кодексу законів про працю України викладені у такій редакції:
- працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті (ч.1);
- із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116) (ч.2).
Таким чином, частиною 2 ст. 233 КЗпП України встановлено тримісячний строк звернення до суду з дня одержання працівником письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
При цьому варто врахувати Прикінцеві Положення КЗпП України, де у п. 1 визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Так, відповідно до статті 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 та з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10 березня 2020 року, постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" установлено з 12.03.2020 на усій території України карантин.
На підставі постанови Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (з урахуванням змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2020 № 500) дію карантину продовжено до 31.07.2020.
Постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 641 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" установлено продовжити на всій території України дію карантину з 1 серпня до 31 серпня 2020 року.
Постановою Кабінету Міністрів України від 26.08.2020 № 760 "Про внесення змін до деяких актів Кабінету міністрів України" установлено продовжити на всій території України дію карантину з 1 серпня до 31 жовтня 2020 року.
Постановою Кабінету Міністрів України від 13.10.2020 № 956 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 р. № 641" установлено продовжити на всій території України дію карантину до 31 грудня 2020 року.
Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (зі змінами та доповненнями) до 28.02.2021 встановлено карантин та запроваджено локдаун з 08.01.2021 по 30.04.2023 включно.
Відповідно до п. 3 Прикінцевих положень КАС України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
Враховуючи вищенаведене, а також ту обставину, що позивач звернувся до суду з позовною заявою, яку сформовано через підсистему «Електронний Суд» 17.01.2023, суд дійшов висновку, що позивач не пропустив строк звернення до суду, відтак суд критично оцінює доводи відповідача про пропуск строку звернення до суду.
Суд вивчив матеріали справи, з'ясував обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідив докази, якими вони обґрунтовуються та встановив таке.
ОСОБА_1 проходить службу в Департаменті патрульної поліції на посаді інспектора взводу № 2 роти № 3 батальйону № 2 управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції, що підтверджується довідкою відповідача, копія якої міститься в матеріалах справи.
Як слідує з відомості про грошове забезпечення за період з жовтня 2020 року по січень 2022 року, позивачу виплачено додаткову доплату на період карантину у грудні 2020 року у розмірі 17100,79 грн та у липні 2021 року у розмірі 9692,90 грн.
Відповідно до відомості про нарахування додаткової доплати до грошового забезпечення на період дії карантину позивачу за період з 01.10.2020 по 31.01.2022, в грудні 2020 року виплачено позивачу спірну доплату за період серпень-листопад 2020 року, а в липні 2021 року за січень-лютий 2021 року.
Із рапорту від 21.01.2023 командира батальйону № 2 УПП у Львівській області Департаменту патрульної поліції капітана поліції Романа Бліхарського слідує, що у спірний період позивач під час виконання своїх обов'язків мав безпосередній контакт з населенням. Так, цим рапортом і списками змін працівників роти № 4 батальйону № 2 УПП у Львівській області ДПП під час дії карантину, які внаслідок виконання своїх обов'язків мали безпосередній контакт з населенням у період за грудень 2020, з березня по грудень 2021 та за січень 2022 року підтверджується виконання обов'язків ОСОБА_1 своїх обов'язків в умовах безпосереднього контакту із населенням. Так, позивач відпрацював наступну кількість змін: грудень 2020 року - 15, березень 2021 року - 15, квітень 2021 року - 16, травень 2021 року - 7, червень 2021 року - 14, липень 2021 року - 2, серпень 2021 року - 12, вересень 2021 року - 15, жовтень 2021 року - 16, листопад 2021 року - 14, грудень 2021 року - 11, січень 2022 року - 16.
Відповідно до довідки № 174 від 19.01.2023, виданої Управлінням фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, позивачу за періоди з 01.12.2020 по 31.12.2020, з 01.03.2021 по 31.01.2022 не нараховувалась не виплачувалась додаткова доплата до грошового забезпечення відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 № 375.
Позивач вважає дії відповідача щодо невиплати спірної доплати з 01.12.2020 по 31.12.2020 та з 01.03.2021 по 31.01.2022 протиправними, відтак звернувся із цим позовом до суду.
При вирішенні спору по суті суд керується таким.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом Закону України від 02.07.2015 № 580-VIII "Про Національну поліцію" (далі - Закон № 580-VIII).
Відповідно до частин першої та третьої статті 59 Закону № 580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.
Згідно зі статтею 60 Закону № 580-VIII проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 № 375 «Про деякі питання оплати праці (грошового забезпечення) окремих категорій працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, посадових осіб Державної митної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення, на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SАRS-СоV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни» (далі - постанова Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 року № 375) установлено, що на період карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SАRS-СоV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни окремим категоріям працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, посадових осіб Державної митної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення (забезпечення продовольчими та непродовольчими товарами, послугами зв'язку, транспорту, адміністративними, соціальними послугами, а також захист прав дітей та забезпечення правопорядку і безпеки громадян) (далі - працівники) та внаслідок виконання своїх обов'язків мають.
За приписами п.п. 2-5 вказаної постанови встановлення доплати, визначеної пунктом 1 цієї постанови, працівникам підприємств, установ та організацій, органів державної влади, які фінансуються з державного та місцевих бюджетів, здійснюється у граничному розмірі до 50 відсотків заробітної плати (грошового забезпечення).
Встановлення доплати, визначеної пунктом 1 цієї постанови, працівникам надавачів соціальних послуг державного/комунального сектору, які безпосередньо надають соціальні послуги за місцем проживання/перебування їх отримувачів (вдома), здійснюється у граничному розмірі до 100 відсотків заробітної плати (грошового забезпечення).
Перелік посад (професій) працівників, яким встановлюються такі доплати, визначається відповідним центральним органом виконавчої влади у сфері, у якій він реалізує державну політику.
Персональний перелік працівників, яким встановлюється доплата, визначається керівником (керівником державної служби) відповідного підприємства, установи та організації, органу державної влади.
Доплати, визначені пунктами 2 і 3 цієї постанови, здійснюються за рахунок та в межах видатків державного та місцевих бюджетів, передбачених за відповідними бюджетними програмами головних розпорядників бюджетних коштів.
Постановою Кабінету Міністрів України від 10 червня 2020 року № 485 «Про виділення коштів для здійснення доплати військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення, медичним та іншим працівникам, які безпосередньо зайняті на роботах з ліквідації захворювання на гостру респіраторну хворобу COVID-19, спричинену коронавірусом SARS-CoV-2, у відомчих закладах охорони здоров'я» затверджено Порядок використання коштів, виділених для здійснення доплати військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення, медичним та іншим працівникам, які безпосередньо зайняті на роботах з ліквідації захворювання на гостру респіраторну хворобу COVID-19, спричинену коронавірусом SARS-CoV-2, у відомчих закладах охорони здоров'я (далі - Порядок).
У пункті 1 Порядку вказано, що цей Порядок визначає механізм використання коштів державного бюджету за програмами, зокрема: Здійснення доплати поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, за рахунок коштів, виділених з фонду боротьби з гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2, та її наслідками (далі - бюджетні кошти).
Згідно з пунктом 2 Порядку головним розпорядником бюджетних коштів є МВС. Відповідальними виконавцями бюджетних програм є МВС, Національна гвардія, Адміністрація Держприкордонслужби, ДСНС та Національна поліція (далі - органи системи МВС).
Абзацами 1 та 2 пункту 4 Порядку визначено, що кошти, отримані органами системи МВС відповідно до пункту 3 цього Порядку, використовуються виключно для: доплати до грошового забезпечення військовослужбовцям Національної гвардії та Адміністрації Держприкордонслужби, особам рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
На виконання пункту 4 Постанови № 375 Міністерством внутрішніх справ видано наказ від 03 червня 2020 року № 431 «Про окремі питання організації оплати праці на період дії карантину», яким визначено керівникам, зокрема, Національної поліції України забезпечити встановлення на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни окремим категоріям поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення (забезпечення продовольчими та непродовольчими товарами, послугами зв'язку, транспорту, адміністративними, соціальними послугами, а також захист прав дітей та забезпечення правопорядку і безпеки громадян) та внаслідок виконання своїх обов'язків мають безпосередній контакт з населенням, додаткової доплати у граничному розмірі до 50 відсотків заробітної плати (грошового забезпечення) пропорційно відпрацьованому часу в зазначених умовах (пункт 1); виплату додаткової доплати здійснювати поліцейським, які перебувають відповідно на штатних посадах в органах (підрозділах) Національної поліції України (пункт 2); нарахування додаткової доплати здійснювати у відсотковому співвідношенні до заробітної плати (грошового забезпечення) з розрахунку всіх складових, у тому числі премії, за винятком виплат, що носять одноразовий та компенсаційний характер (пункт 3); персональний перелік осіб, яким установлюється додаткова доплата, визначається керівником відповідного органу, закладу, зазначених у пункті 1 цього наказу (пункт 4).
Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що підставою для отримання доплати за Постановою № 375 є сукупність таких умов: 1) особа є поліцейським; 2) забезпечує життєдіяльність населення, зокрема шляхом забезпечення правопорядку і безпеки громадян, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, вказана доплата здійснюється не всім поліцейським, а лише окремим категоріям поліцейських, які внаслідок безпосереднього виконання своїх обов'язків забезпечують життєдіяльність населення, у зв'язку з чим мають з населенням безпосередній контакт.
Завдання щодо формування списків на встановлення доплати підлеглим поліцейським, у зв'язку із виконанням службових обов'язків у період дії карантину мали безпосередній контакт з населенням покладено на керівників структурних підрозділів апарату ГУНП, начальників відділів, відділень поліції стройових та інших підрозділів, підпорядкованих ГУНП.
Частиною 2 п. 4 вищезазначеної постанови передбачено, що персональний перелік працівників, яким встановлюється доплата, визначається керівником (керівником державної служби) відповідного підприємства, установи та організації, органу державної влади.
Остаточне рішення щодо визначення персонального переліку поліцейських, які забезпечували правопорядок і безпеку громадян та внаслідок виконання своїх обов'язків мали безпосередній контакт з населенням, та встановлення додаткової доплати останнім в граничному розмір до 50 відсотків грошового забезпечення пропорційно до відпрацьованого часу в особливих умовах, приймає начальник ГУНП, в тому числі, але не виключно в межах видатків державного бюджету, передбачених за відповідними програмами головних розпорядників бюджетних коштів.
Судом встановлено, що позивач проходить службу на посаді інспектора взводу № 2 роти № 3 батальйону № 2 управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції. Таким чином, завдання щодо формування списків на встановлення доплати позивачу покладено на керівника батальйону № 2 управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції.
Наявними у матеріалах справи підтверджується факт включення позивача його керівником у відповідні списки.
Разом з цим, посадовою інструкцією ОСОБА_1 підтверджуються службові обов'язки позивача щодо взаємодії позивача із населенням під час виконання службових обов'язків.
Відтак суд дійшов висновку про те, що позивач, у зв'язку з виконанням службових обов'язків у спірний період набув право на нарахування та виплату спірної доплати до грошового забезпечення. Крім того, таке право позивача відповідачем не заперечується.
Щодо посилань відповідача на неможливість здійснення своїх зобов'язань через ненадходження коштів від головного розпорядника, то такі не ґрунтуються на вимогах закону та є безпідставними в силу того, що відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення будь-яких виплат, гарантованих державою, на що неодноразово наголошував Верховний Суд України у своїх рішеннях (постанови Верховного Суду України від 22.06.2010 у справі № 21-399во10, від 07.12.2012 у справі № 21-977во10, від 03.12.2010 у справі № 21-44а10).
На користь такого висновку свідчить також практика Європейського Суду, зокрема, відповідно до рішень ЄСПЛ Кечко проти України (заява № 63134/00, пункти 23, 26) та Ромашов проти України (заява № 67534/01, пункт 43), відповідно до яких реалізація особою права, яке пов'язано з отриманням бюджетних коштів, що базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань є безпідставними.
Отже, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність їх задоволення.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Суд вважає, що належним способом відновлення порушеного права позивача є зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу суми доплати до грошового забезпечення у розмірі до 50 % від грошового забезпечення за період з 01.12.2020 по 31.12.2020 та з 01.03.2021 по 31.01.2022 пропорційно відпрацьованому часу під час виконання службових обов'язків в умовах безпосереднього контакту з населенням, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 № 375.
Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Матеріали справи свідчать, що відповідні критерії відповідачем не дотримано, відтак позовні вимоги ОСОБА_2 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору, доказів понесення ним інших судових витрат матеріали справи не містять, відтак судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 19, 22, 25,72-77, 90, 139, 167, 241-246, 250, 255, 293, 295 КАС України, суд -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Департаменту патрульної поліції (03048 м. Київ вул. Федора Ернста 3; код за ЄДРПОУ 40108646) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії задовольнити.
2. Визнати протиправною бездіяльність Департаменту патрульної поліції щодо виплати ОСОБА_1 доплати до грошового забезпечення у розмірі до 50 % від грошового забезпечення за період з 01.12.2020 по 31.12.2020 та з 01.03.2021 по 31.01.2022 пропорційно відпрацьованому часу під час виконання службових обов'язків в умовах безпосереднього контакту з населенням відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 № 375.
3. Зобов'язати Департамент патрульної поліції нарахувати та виплатити ОСОБА_3 доплату до грошового забезпечення у розмірі до 50 % від грошового забезпечення за період з 01.12.2020 по 31.12.2020 та з 01.03.2021 по 31.01.2022, пропорційно відпрацьованому часу під час виконання службових обов'язків в умовах безпосереднього контакту з населенням, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 № 375.
4. Судові витрати не розподіляються.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Р.П. Качур