справа№380/17773/22
06 лютого 2023 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брильовського Р.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «У-КАН ІНТЕРСЕРВІС» (81121, Львівська область, Пустомитівський район, с. Муроване, вул. Вокзальна, 20, ЄДРПОУ 14275961) до Головного управління ДПС у Львівській області (79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35, ЄДРПОУ 43968090), Державної податкової служби України (04053, м. Київ, пл. Львівська, 8, ЄДРПОУ 43005393) про визнання протиправними і скасування рішень, зобов'язання вчинити дії,-
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «У-КАН ІНТЕРСЕРВІС» до Головного управління ДПС у Львівській області, Державної податкової служби України, у якій просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у Львівській області з питань зупинення податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 23.08.2022 року № 7242505/14275961 про відмову в реєстрації податкової накладної Товариства з обмеженою відповідальністю «У-КАН ІНТЕРСЕРВІС» № 16 від 22.07.2022 року;
- зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну, складену Товариством з обмеженою відповідальністю «У-КАН ІНТЕРСЕРВІС» № 16 від 22.07.2022 року;
- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у Львівській області з питань зупинення податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 08.09.2022 року № 7314154/14275961 про відмову в реєстрації податкової накладної Товариства з обмеженою відповідальністю «У-КАН ІНТЕРСЕРВІС» № 18 від 02.08.2022 року;
- зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну, складену Товариством з обмеженою відповідальністю «У-КАН ІНТЕРСЕРВІС» № 18 від 02.08.2022 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що в основу прийняття рішення про зупинення реєстрації податкових накладних №16 від 22.07.2022 року та №18 від 02.08.2022 року податковим органо покладено наступне формулювання: «Коди УКТЗЕД/ДКПП товару/послуг 25.11, відсутні в таблиці даних платника податку на додану вартість, як товари/послуги, що на постійній основі постачаються (виготовляються), та їх обсяг постачання дорівнює або перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п. 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій». Разом з цим, контролюючим органом не наведено обґрунтування того, що обсяг постачання послуг, зазначених у податковій накладній, дорівнює або перевищує величину залишку між обсягом придбання на митній території України такої послуги та обсягом постачання відповідної послуги, зазначеної в податковій накладній, що свідчить про необґрунтованість таких квитанцій. Також позивач вказує, що квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної не відповідають вимогам, що встановлені до них пунктом 11 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Зазначає, що відповідач як на підставу прийняття оскаржуваних рішень формально посилається на не надання позивачем первинних документів, а саме «документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури, інвойси, акти приймання - передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних (документів, які не надано, підкреслити)», хоча така підстава не відповідає дійсності, адже в межах процедури зупинення реєстрації податкових накладних позивачем було надано податковому органу усі наявні в нього первинні документі на підтвердження здійснення господарської операції. Відтак, позивач вважає, що у даному випадку податковим органом не надано належних та достатніх обґрунтувань правомірності прийняття оскаржуваних рішень про зупинення реєстрації податкових накладних, а саме по собі формальне посиланням податкового органу на загальні підстави для відмови у реєстрації податкових накладних, без наведення жодних конкретних мотивів прийняття такого рішення, порушує принципи законності та обґрунтованості, а відтак такі рішення підлягають скасуванню.
Відповідач, а саме Головне управління ДПС у Львівській області, у встановлений законом строк надав відзив на позовну заяву. У відзиві зазначив, що пропозиція надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в податковій накладній, була викладена у відповідності до вимог пунктів 4, 5 Порядку прийняття рішень про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. На підтвердження власних аргументів зазначає, що позивач порушив вимоги п. 63.3 ст. 63 Податкового кодексу України, а саме щодо ненадання відомостей про всі об'єкти пов'язані з оподаткуванням за формою №20-ОПП, у зв'язку з чим у податкового органу була відсутня можливість провести перевірку правомірності складання платником податкових накладних та свідчить про наявність ризику порушення таким платником норм податкового законодавства. Також відповідач стверджує, що до повідомлення про надання пояснень з приводу зупинення реєстрації податкової накладної позивачем було надано низку документів, але з огляду недотриманням ним вимог податкового законодавства зроблено висновок про дефектність таких документів та наявність обґрунтованих (підставних) сумнівів у реальності господарської операції. З огляду на те, що на момент винесення оскаржуваних рішень про відмову в реєстрації податкових накладних в ЄРПН, позивачем не виконано вимоги Податкового кодексу України та Порядку прийняття рішень про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, а тому податковим органом прийнято оскаржувані рішення. Щодо позовних вимог про зобов'язання ДПС України зареєструвати в ЄРПН податкові накладні відповідач зазначає, що такі вимоги слід розцінювати як вимоги про втручання в дискреційні повноваження відповідача та такі, що виходять за межі завдань адміністративного судочинства.
Позивач надав до суду відповідь на відзив, у якій із доводами та міркуваннями відповідача не погодився, вказав, що недотримання принципу правової визначеності під час зупинення реєстрації податкової накладної призвело до необізнаності платника податків щодо вичерпного переліку необхідних документів, які він повинен був надати контролюючому органу, внаслідок чого у Відповідача виникла можливість прояву нічим необмеженої дискреції. Такі дії Відповідача призвели до прояву суб'єктом владних повноважень негативного розсуду, внаслідок чого платник податків не зміг належним чином виконати свої обов'язки, мета яких - реєстрація податкових накладних. Позивач ще раз наголосив, що документи, які містяться в матеріалах справи, надавалися і Відповідачу до письмових пояснень з приводу зупинення реєстрації податкових накладних. Також зазначає, що п. 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, внесення відомостей до Реєстру на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, здійснюється з дотриманням вимог цього Порядку. При цьому вимоги абзацу десятого пункту 12 цього Порядку не застосовуються до податкової накладної та/або розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в установленому порядку. Датою внесення відомостей до Реєстру вважається день, зазначений в рішенні суду, або день набрання законної сили таким рішенням. Отже, в чинній нормі п. 20 немає посилань на те що реєстрація податкової накладної здійснюється «після проведення перевірок». Вказує позивач і на те, що у відповідача відсутні дискреційні повноваження у даних правовідносинах, оскільки дотримання вимог встановлених законом передбачає обов'язкове прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної, без права на адміністративний розсуд; податкове законодавство передбачає обов'язкову реєстрацію податкової накладної у разі прийняття відповідного рішення або набрання законної сили рішенням суду про реєстрацію такої податкової накладної.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2022 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Всебічно дослідивши та об'єктивно оцінивши наявні в матеріалах справи докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, суд встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 22 липня 2022 року між ТОВ «У - КАН ІНТЕРСЕРВІС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕДАРЕНТ» (далі - ТОВ «ТЕДАРЕНТ») було укладено Договір надання послуг №06/22У (далі - Договір), згідно з яким ТОВ «ТЕДАРЕНТ» - Замовник, ТОВ «У - КАН ІНТЕРСЕРВІС» - Виконавець.
Згідно з п. 1.1 Розділу 1 цього Договору Виконавець бере на себе зобов'язання своїми силами і засобами виконати роботи по переобладнанню автомобільних шасі Замовника в кількості 2 (дві) штуки на евакуатори відповідно до взаємно узгоджених із Замовником технічних характеристик та комплектації (Додаток №1 до Договору), а замовник зобов'язується забезпечити своєчасне фінансування робіт, прийняти виконані роботи і повністю сплатити їх вартість.
Відповідно до п. 2.1 Розділу 2 Договору, вартість робіт за даним Договором складає один мільйон вісімсот дев'яносто шість тисяч шістсот гривень 00 копійок (1 896 600, 00 грн), у тому числі ПДВ триста шістнадцять тисяч сто гривень 00 копійок (316 100, 00 грн).
Згідно з п. 2.2. Договору, Замовник проводить фінансування робіт у наступних розмірах та термінах:
- перший аванс в сумі сімсот тисяч гривень 00 копійок (700 000,00 грн) - після підписання Договору;
- другий аванс в сумі двісті сорок тисяч гривень 00 копійок (240 000, 00 грн) - через один календарний місяць з дати отримання Виконавцем першого авансу;
- подальші аванси по двісті сорок тисяч гривень 00 копійок (240 000, 00 грн) кожного місяця до виплати повної вартості робіт.
Відтак, опираючись на положення п. 2.2 Договору, Виконавцем 22 липня 2022 року було виписано рахунок №11 на загальну суму сімсот тисяч гривень 00 копійок (700 000,00 грн).
У свою чергу, Замовником 22 липня 2022 року було сплачено узгоджений сторонами аванс у сумі сімсот тисяч гривень 00 копійок (700 000,00 грн), що підтверджується банківською випискою за рахунками за 22 липня 2022 року.
Також, опираючись на положення п. 2.2 Договору, Виконавцем 2 серпня 2022 року було виписано рахунок №12 на загальну двісті сорок тисяч гривень 00 копійок (240 000,00 грн).
У свою чергу, Замовником 02 серпня 2022 року було сплачено узгоджений сторонами аванс у сумі двісті сорок тисяч гривень 00 копійок (240 000,00 грн), що підтверджується банківською випискою за рахунками за 2 серпня 2022 року.
Відтак, на дату зарахування коштів від Замовника ТОВ «ТЕДАРЕНТ» за правилом першої події позивач як Виконавець склав та надіслав на реєстрацію в Єдиному державному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) податкову накладну №16 від 22 липня 2022 року на суму 700 000, 00 грн (в тому числі ПДВ 116 666, 67 грн), податкову накладну №18 від 02 серпня 2022 року на суму 240 000, 00 грн (в тому числі ПДВ 40 000,00 грн).
Реєстрація податкових накладних Комісією з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління Державної податкової служби у Львівській області була зупинена і в квитанціях №1 до податкових накладних було зазначено, що відповідно до п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України, реєстрація ПН/РК в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена. Коди УКТЗЕД/ДКПП товару/послуг 25.11 відсутні в таблиці даних платника податку на додану вартість, як товари/послуги, що на постійній основі постачаються (виготовляються), та їх обсяг постачання дорівнює або перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п.1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій.
Запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
17.08.2022 року позивачем через Автоматизовану систему «Єдине вікно подання електронних документів» подано до ДПС України Повідомлення № 4 про надання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено, а саме щодо податкової накладної №16 від 22 липня 2022 року. До відповідного Повідомлення з поясненнями Позивачем було долучено копію документів, пов'язаних з здійсненням відповідної господарської операції, що підтверджується Квитанцією №2 від 17.08.2022 року, а саме: договір № 06/22У від 22.07.2022 р., рахунок на оплату № 11 від 22.07.2022 р., банківська виписка, про рух коштів ТзОВ «У-Кан Інтерсервіс» за 22.07.2022 р., платіжне доручення на ТзОВ «АВ метал груп», №510, вхідний рахунок (решітковий настил) ТзОВ «Завод решіткового настилу» №566 від 22.07.2022 р., платіжне доручення №511 на ТзОВ «Завод решіткового настилу», фіксація ціни, вхідний рахунок (циліндри) ТзОВ «Гідротехцентр» №1501 від 13.07.2022 р., Платіжне доручення №513 на ТзОВ «Гідротехцентр», фіксація ціни, накладна від ТзОВ «АВ метал груп» на метал № 5202733 від 26.07.2022 р., проміжний акт про прийняття частини виконаних робіт № 9 від 29.07.2022 р., податкова накладна № 16 від 22.07.2022 р., квитанція про зупинення реєстрації від 12.08.2022 р., штатний розпис ТзОВ «У-Кан інтерсервіс», перелік основних засобів ТзОВ «У-Кан інтерсервіс».
Рішенням комісії ГУ ДПС у Львівській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №7242505/14275961 від 23.08.2022 року відмовлено в реєстрації податкової накладної в ЄРПН № 16 від 22.07.2022 року. Підстава відмови: ненадання платником податку копій документів, а саме первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури, інвойси, акти приймання - передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних (документів, які не надано, підкреслити).
05.09.2022 року позивачем подано Скаргу щодо рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, де зокрема позивачем зазначено інформацію щодо причин незгоди платника податку на додану вартість з рішенням комісії регіонального рівня.
Рішенням за результатами розгляду скарги щодо рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №44706/14275961/2 від 19.09.2022 року відповідно до п. 56.23 ст. 56 Податкового кодексу України (далі-ПК України) скаргу залишено без задоволення та рішення комісії регіонального рівня про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних без змін. Підставою прийняття такого рішення слугувало те, що платником податку нібито не надано копій первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання та транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних.
Також 04.09.2022 року позивачем через Автоматизовану систему «Єдине вікно подання електронних документів» подано до ДПС України Повідомлення № 5 про надання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено, а саме щодо податкової накладної №18 від 02 серпня 2022 року. До відповідного Повідомлення з поясненнями Позивачем було долучено копію документів, пов'язаних з здійсненням відповідної господарської операції, що підтверджується Квитанцією №2 від 05.09.2022 року, а саме: договір № 06/22У від 22.07.2022 р., між ТзОВ «У-Кан інтерсервіс» і ТзОВ «ТЕДАРЕНТ», рахунок на оплату №12 від 02.08.2022 р., банківська виписка про рух коштів 02.08.2022 р., проміжний акт про прийняття частини виконаних робіт № 11 від 12.08.2022 р., платіжне доручення ТзОВ «ГІДРОЛІДЕР» від 15.08.2022 р., банківська виписка , підтвердження проплати від 15.08.2022 р., накладна ТзОВ «ГІДРОЛІДЕР» 1476 від 17.08.2022 р., податкова накладна № 18 від 02.08.2022 р., квитанція про зупинення реєстрації від 02.08.2022 р., штатний розпис ТзОВ «У-Кан інтерсервіс», перелік основних засобів ТзОВ «У-Кан інтерсервіс».
Рішенням комісії ГУ ДПС у Львівській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №7314154/14275961 від 08.09.2022 року відмовлено в реєстрації податкової накладної в ЄРПН № 18 від 02.08.2022 року. Підстава відмови: ненадання платником податку копій документів, а саме первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури, інвойси, акти приймання - передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних (документів, які не надано, підкреслити).
Скарга на відповідне рішення податкового органу позивачем не надавалася.
Позивач, вважаючи, що рішення про відмову в реєстрації податкових накладних №7242505/14275961 від 23.08.2022 та №7314154/14275961 від 08.09.2022 року є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, звернувся до з відповідним позовом до адміністративного суду.
Суд, при вирішенні спору по суті, виходить з такого.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Податковий кодекс України (надалі - ПК України) є спеціальним законом з питань оподаткування та установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу.
Згідно з підпунктами а, б, в пункту 185.1 статті 185 ПК України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України.
Відповідно до пункту 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", незалежно від дати накладення електронного підпису.
Відповідно до пункту 201.1. статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:
а) порядковий номер податкової накладної;
б) дата складання податкової накладної;
в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;
г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу);
д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;
е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;
є) ціна постачання без урахування податку;
ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;
з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;
і) код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду;
й) індивідуальний податковий номер.
Згідно з пунктом 201.10. статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.
Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.
Помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов'язань, не можуть бути причиною неприйняття податкових накладних у електронному вигляді.
Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у ЄРПН повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:
- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;
- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.
Пунктом 201.16 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.
За визначенням пункту 2 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року №1246 (далі - Порядок №1246) податкова накладна - електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.
Згідно з пунктом 12 Порядку №1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: чинності кваліфікованого електронного підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов'язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування; дотримання вимог Законів України «Про електронні довірчі послуги», «Про електронні документи та електронний документообіг» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.
Податкова накладна та/або розрахунок коригування приймаються до ЄРПН у разі дотримання вимог, установлених п. 192.1 ст. 192, пп. 200 1.3, 200 прим. 1.9 ст. 201 та пп. 201.1, 201.10 і 201.16 ст. 201 ПКУ, а також з урахуванням Законів України «Про електронний цифровий підпис», «Про електронні документи та електронний документообіг» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку. Реєстрації підлягають податкові накладні та/або розрахунки коригування (у тому числі ті, що не надаються отримувачу (покупцю) товарів/послуг, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, складені за операціями з постачання послуг нерезидентом) незалежно від суми податку на додану вартість в одній податковій накладній/ розрахунку коригування (п. 5 Порядку № 1246).
22 липня 2022 року між ТОВ «У - КАН ІНТЕРСЕРВІС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕДАРЕНТ» (далі - ТОВ «ТЕДАРЕНТ») було укладено Договір надання послуг №06/22У (далі - Договір), згідно з яким ТОВ «ТЕДАРЕНТ» - Замовник, ТОВ «У - КАН ІНТЕРСЕРВІС» - Виконавець. Так, відповідно до п. 1.1 Розділу 1 цього Договору Виконавець бере на себе зобов'язання своїми силами і засобами виконати роботи по переобладнанню автомобільних шасі Замовника в кількості 2 (дві) штуки на евакуатори відповідно до взаємно узгоджених із Замовником технічних характеристик та комплектації (Додаток №1 до Договору), а замовник зобов'язується забезпечити своєчасне фінансування робіт, прийняти виконані роботи і повністю сплатити їх вартість.
Відповідно до п. 2.1 Розділу 2 Договору, вартість робіт за даним Договором складає один мільйон вісімсот дев'яносто шість тисяч шістсот гривень 00 копійок (1 896 600, 00 грн), у тому числі ПДВ триста шістнадцять тисяч сто гривень 00 копійок (316 100, 00 грн).
Згідно з п. 2.2. Договору, Замовник проводить фінансування робіт у наступних розмірах та термінах:
- перший аванс в сумі сімсот тисяч гривень 00 копійок (700 000,00 грн) - після підписання Договору;
- другий аванс в сумі двісті сорок тисяч гривень 00 копійок (240 000, 00 грн) - через один календарний місяць з дати отримання Виконавцем першого авансу;
- подальші аванси по двісті сорок тисяч гривень 00 копійок (240 000, 00 грн) кожного місяця до виплати повної вартості робіт.
У зв'язку з здійсненням Замовником оплати надання послуг за договором в порядку, що визначений п. 2.2 Договору, а саме оплати авансу у сумі 700 000 ,00 грн від 22.07.2022 року та авансу у сумі 240 000, 00 грн від 02.08.2022 року, на виконання вимог законодавства та з додержанням законодавчо встановлених строків, позивачем складено та направлено засобами телекомунікаційного зв'язку через Автоматизовану систему «Єдине вікно подання електронних документів» до ДПС України податкову накладну №16 від 22.07.2022 року на загальну суму господарської 700 000, 00 грн, в тому числі ПДВ 116 666, 67 грн та №18 від 02.08.2022 року на загальну суму господарської 240 000, 00 грн, в тому числі ПДВ 40 000, 00 грн.
Відтак, з огляду на вищенаведене суд приходить до переконання, що позивачем вжито усіх необхідних заходів для здійснення свого обов'язку щодо реєстрації податкових накладних у ЄРПН в чіткій відповідності з законом. Податкові накладні були подані у строк, визначений законодавством, та містили усі належні реквізити, передбачені законом, для здійснення їх реєстрації в ЄРПН, що не заперечується відповідачами в ухвалених ними рішеннях щодо відмови у реєстрації податкових накладних №16 від 22.07.2022 року та №18 від 02.08.2022 року.
Відповідно до пункту 13 Порядку №1246 за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі-квитанція).
Згідно з пунктом 14 Порядку №1246 квитанція в електронній формі надсилається платнику податку протягом операційного дня та є підтвердженням прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Примірник квитанції в електронній формі зберігається в ДПС.
Відповідно до пункту 15 Порядку №1246 у квитанції зазначаються дата та час її формування, реквізити податкової накладної та/або розрахунку коригування та результат перевірки. Якщо у податковій накладній та/або розрахунку коригування за результатами проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), виявлено порушення, платнику податку надсилається квитанція про неприйняття податкової накладної та/або розрахунку коригування із зазначенням причини такого неприйняття.
Механізм зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, організаційні та процедурні засади діяльності комісій з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі (далі - комісії контролюючих органів), права та обов'язки їх членів визначено Порядком зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року №1165 (далі - Порядок №1165).
Відповідно до пунктів 4, 5 Порядку 1165 у разі коли за результатами перевірки податкової накладної/розрахунку коригування визначено, що податкова накладна/розрахунок коригування відповідають одній з ознак безумовної реєстрації, визначених у пункті 3 цього Порядку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування не зупиняється в Реєстрі.
Платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2).
Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій (додаток 3).
Згідно з пунктами 7, 10, 11 Порядку №1165 у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу податкової накладної/розрахунку коригування встановлено, що відображена в них операція відповідає хоча б одному критерію ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який відповідає хоча б одному показнику, за яким визначається позитивна податкова історія, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.
У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації.
У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; 2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації.
Як вбачається з квитанцій про зупинення реєстрації податкових накладних №16 від 22.07.2022 року та №18 від 02.08.2022 року, таку реєстрацію зупинено з тих підстав, що відображені в них операції відповідають критеріям ризиковості здійснення операції наведених в пункті 1 додатку 3 до Порядку №1165.
Відповідно до пункту 1 додатку 3 до Порядку №1165 критеріями ризиковості здійснення операцій є відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, поданій для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), у таблиці даних платника податку на додану вартість (далі - платник податку) як товару/послуги, що на постійній основі постачається, та обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній/розрахунку коригування до податкової накладної на збільшення суми податкових зобов'язань, яку/який подано для реєстрації в Реєстрі, дорівнює або перевищує величину залишку, що визначається як різниця між обсягом придбання на митній території України такого/такої товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 1 січня 2017 року в отриманих податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі, і митних деклараціях, збільшеного у 1,5 рази, та обсягом постачання відповідного товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих з 1 січня 2017 року у Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 50 відсотків) груп товарів (продукції), визначених ДПС та затверджених відповідним наказом, оприлюдненим на офіційному веб-сайті ДПС.
При цьому, зупинення реєстрації ПН/РК за пунктом 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій відбувається у разі одночасного дотримання трьох умов: відсутність товару, зазначеного в податковій накладній, поданій для реєстрації в Реєстрі в таблиці даних платника податку на додану вартість, як товару, що на постійній основі постачається; обсяг постачання дорівнює або перевищує товарні залишки; переважання в такому залишку (більше 50 відсотків) груп товарів (продукції), визначених ДПС та затверджених відповідним наказом, оприлюдненим на офіційному веб-сайті ДПС.
Таким чином, у разі зупинення реєстрації податкової накладної на підставі пункту 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій, контролюючий орган має витребувати від платника пояснення та копії документів, необхідних для спростування наявних у органу ДПС сумнівів щодо інформації, наведеної в податковій накладній, та для реєстрації такої податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі.
Механізм прийняття рішень про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, реєстрацію яких відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України зупинено в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України, визначено Порядком прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, який затверджено наказом Міністерства фінансів України №520 від 12 грудня 2019 року (далі по тесту Порядок 520).
Відповідно до пунктів 2-4 Порядку №520 прийняття рішень про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено, здійснюють комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі головних управлінь Державної податкової служби України в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДПС (далі - комісія регіонального рівня).
Комісія регіонального рівня протягом п'яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів, поданих відповідно до пункту 4 цього Порядку, приймає рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі та надсилає його платнику податку в порядку, встановленому статтею 42 Кодексу.
У разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі.
Пунктом 5 Порядку №520 визначено перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, і який може включати: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством.
Пунктами 6, 7 Порядку №520 передбачено, що письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного в податковій накладній / розрахунку коригування.
Платник податку має право подати письмові пояснення та копії документів до декількох податкових накладних / розрахунків коригування, якщо такі податкові накладні / розрахунки коригування складено на одного отримувача - платника податку за одним і тим самим договором або якщо в таких податкових накладних / розрахунках коригування відображено однотипні операції (з однаковими кодами товарів згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) або кодами послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг (ДКПП)).
Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку подає до ДПС в електронній формі за допомогою засобів електронного зв'язку з урахуванням вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг», «Про електронні довірчі послуги» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.
Відповідно до пункту 11 Порядку №520 Комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі в разі: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі; та/або ненадання платником податку копій документів відповідно до пункту 5 цього Порядку; та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства.
Пунктом 13 Порядку №520 визначено, що рішення комісії регіонального рівня про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі може бути оскаржено в адміністративному або судовому порядку.
Судом встановлено, що відповідно до квитанції №1 за наслідком проведеного моніторингу реєстрацію податкових накладних було зупинено з тих підстав, що коди УКТЗЕД/ДКПП товару/послуг 25.11 відсутні в таблиці даних платника податку на додану вартість, як товари/послуги, що на постійній основі постачаються (виготовляються), та їх обсяг постачання дорівнює або перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, та запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Разом з цим суд констатує, що контролюючим органом не наведено обґрунтування того, що обсяг постачання послуг, зазначених у податковій накладній, дорівнює або перевищує величину залишку між обсягом придбання на митній території України такої послуги та обсягом постачання відповідної послуги, зазначеної в податковій накладній, що свідчить про необґрунтованість таких квитанцій.
Відтак, квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної не відповідають вимогам, що встановлені до неї пунктом 11 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних в частині необхідності зазначення критерію (їв) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (их) зупинено реєстрацію податкової накладної в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку.
Більше того, з неведених відповідачем обґрунтувань зупинення реєстрації податкових накладних неможливо встановити об'єктивних ознак неможливості здійснення позивачем операцій з постачання товарів, дані про які зазначено у податкових накладних, та/або ймовірності уникнення позивачем виконання свого податкового обов'язку, які б свідчили про ризик порушення ним норм податкового законодавства.
Крім того, у квитанціях не зазначено, які саме документи слід надати платнику податків та чого мають стосуватися пояснення такого платника податків для того, аби реєстрація податкових накладних стала можливою, що також свідчить про невідповідність сформованих квитанцій вимогам до таких, що визначені пунктом 11 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Суд звертає увагу, що можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від зазначення у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної чіткого переліку документів. При цьому, у разі зупинення реєстрації податкової накладної на підставі пункту 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій, контролюючий орган повинен вимагати від платника документи на спростування наявних у органу ДПС сумнівів, пов'язаних з реальністю господарських операцій, вказавши які саме аспекти належить висвітлити платнику податків у своїх поясненнях, чого зроблено не було.
Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд (постанови від 03.11.2021 у справі № 360/2460/20, від 20.01.2022 у справі №140/4162/21, від 27.01.2022 у справі №380/2365/21), який за наслідками аналізу положень Порядку №520 зазначив, що можливість надання платником податків переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення податковим органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків з зазначенням необхідності надання документів за переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не довільно, на власний розсуд.
У Постанові Верховного Суду від 10.04.2020 у справі № 819/330/18 зроблено висновок про те, що недотримання податковим органом вимог законодавства на етапі зупинення реєстрації податкової накладної щодо оформлення квитанції прямо вказує на те, що рішення, яке прийняте на наступному етапі, тобто рішення Комісії про відмову у реєстрації податкової накладної, теж не є законним.
Як вбачається з Рішення про відмову в реєстрації податкової накладної №16 від 22.07.2022 в Єдиному реєстрі податкових накладних №7242505/14275961 від 23.08.2022, так і з Рішення про відмову в реєстрації податкової накладної №16 від 02.08.2022 року в Єдиному реєстрі податкових накладних №7314154/14275961 від 08.09.2022 року, підставою для відмови в реєстрації податкових накладних є ненадання платником податку копій документів, а саме первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури, інвойси, акти приймання - передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних (документів, які не надано, підкреслити).
Зазначену підставу для відмови у реєстрації податкових накладних суд вважає формальною та такою, що не відповідає дійсності, адже як вбачається з матеріалів справи та не оскаржується сторонами у справі, позивачем було надано контролюючому органу повний пакет наявних у нього первинних документів не підтвердження здійснення ним господарської операції.
Верховний Суд у постанові від 09.04.2020 у справі № 819/330/18 зазначив таке: «Суд вважає за доцільне наголосити, що прозорість адміністративних процедур є ефективним запобіжником державному свавіллю. Вмотивоване рішення демонструє особі, що вона була почута, дає стороні можливість апелювати проти нього. Лише за умови прийняття обґрунтованого рішення може забезпечуватися належний публічний та, зокрема, судовий контроль за адміністративними актами суб'єкта владних повноважень.
Про дотримання податковим органом вимог обґрунтованості під час прийняття відповідного акта індивідуальної дії свідчитиме належна мотивація його висновку, зокрема зі встановленням обставин, що мають значення для реєстрації податкової накладної, а також за умови посилання на докази, якими такі обставини обґрунтовані, із зазначенням причин їх прийняття чи відхилення.
І навпаки, ненаведення мотивів прийнятих рішень "суб'єктивізує" акт державного органу і не дає змоги суду встановити дійсні підстави та причини, за яких цей орган дійшов саме таких висновків, надати їм правову оцінку, та встановити законність, обґрунтованість, пропорційність прийнятого рішення».
У вказаному випадку податковим органом не надано належних та достатніх обґрунтувань правомірності прийняття оскаржуваних рішень про зупинення реєстрації податкових накладних. Відповідач обмежився лише формальним посиланням на загальну підставу для відмови у реєстрації податкових накладних, не навівши жодних конкретних мотивів прийняття такого рішення. Рішення суб'єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення для його прийняття. У разі ж відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.
Контролюючим органом не сформовано конкретних вимог щодо необхідності подання вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної, не зазначено яких саме документів не надано та яких саме документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних.
При цьому варто наголосити, що можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення контролюючим органом конкретного критерію оцінки ступеня ризиків, а також зазначення у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної чіткого переліку документів, чого зроблено не було.
Суд критично ставиться до вказівки відповідача на те, що позивач порушив вимоги п. 63.3 ст. 63 Податкового кодексу України, а саме щодо ненадання відомостей про всі об'єкти пов'язані з оподаткуванням за формою №20-ОПП, у зв'язку з чим у податкового органу була відсутня можливість провести перевірку правомірності складання платником податкових накладних та свідчить про наявність ризику порушення таким платником норм податкового законодавства, адже в основу прийняття рішень про відмову в реєстрації податкових накладних відповідач поклав таку підставу, як ненадання платником податків первинних документів, без конкретизації, яких саме документів надано не було.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Частинами 1 та 2 статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), №37801/97, п.36, від 01.07.2003, яке, відповідно до ч.1 ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", підлягає застосуванню судами як джерело права, вказано, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
У рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.
При цьому, суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.
Суд також зазначає, що рішення відповідача про відмову в реєстрації податкової накладної є актом індивідуальної дії.
Загальними вимогами, які висуваються до акта індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його оформлення (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття. Можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків. Вживання податковим органом загального посилання на пункт Критеріїв, без наведення відповідної підстави і розрахованих показників за критерієм, якому відповідає платник податку, є неконкретизованим та призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не будь-яких на власний розсуд. Відтак, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 18.06.2019 року у справі №0740/804/18, від 23.10.2018 у справі №822/1817/17.
Оскаржувані рішення не відповідають критеріям чіткості та зрозумілості акта індивідуальної дії, що породжує його неоднозначне трактування, що в свою чергу впливає на можливість реалізації права або виконання обов'язку позивача виконати юридичне волевиявлення суб'єкта владних повноважень.
Рішення суб'єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб'єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.
Відтак, невиконання контролюючим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.
Аналогічна позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 04.12.2018 у справі №821/1173/17.
Суд також враховує, що саме лише зазначення про відсутність документів не є достатньою підставою для відмови в реєстрації податкової накладної, оскільки контролюючим органом повинно бути зазначено об'єктивні обставини, які перешкоджають реєстрації податкової накладної з урахуванням відсутності таких документів, при цьому, обов'язково повинна бути надана оцінка тим документам, що фактично подано платником податку.
Суд проаналізував надані позивачем документи, якими оформлено здійснення господарських операцій, та дійшов висновку, що такі відповідають вимогам діючого законодавства до первинних документів. Відповідачами недоліків щодо поданих позивачем документів не встановлено та не вказано у відповідних рішеннях.
Відтак, зважаючи на наявність передбачених законодавством документів, які свідчать про проведення господарських операцій між позивачем та контрагентами, а також те, що такі документи були надані контролюючому органу, останній не мав правових підстав для відмови позивачу у реєстрації податкової накладної, так як спірне рішення не відповідає встановленим у частини 2 статті 2 КАС України критеріям обґрунтованості, добросовісності, розсудливості та на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначений Конституцією та законами України.
Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, ч.2 ст.2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з ч.1 ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до ч.1,3 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що рішення комісії Головного управління ДПС у Львівській області з питань зупинення податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 23.08.2022 № 7242505/14275961 про відмову в реєстрації податкової накладної Товариства з обмеженою відповідальністю «У-КАН ІНТЕРСЕРВІС» № 16 від 22.07.2022 року та рішення комісії Головного управління ДПС у Львівській області з питань зупинення податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 08.09.2022 № 7314154/14275961 про відмову в реєстрації податкової накладної Товариства з обмеженою відповідальністю «У-КАН ІНТЕРСЕРВІС» № 18 від 02.08.2022 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Стосовно позовних вимог позивача про зобов'язання Державної податкової служби України зареєструвати податкові накладні датою їх подання, суд зазначає наступне.
Положеннями ч. 1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно із приписами ст. 6 Конвенції, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Згідно зі ст. 13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейським судом з прав людини зазначено, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
Водночас, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів" зазначено, що ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
З врахуванням вищевикладеного слід дійти висновку, що обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
Слід вказати, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 по справі "Чуйкіна проти України" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява N 28924/04) констатував: "50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), пп. 28 - 36, Series A N 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява N 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява N 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)".
Таким чином, враховуючи обставини справи, з огляду на положення ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України суд приходить до висновку, що належним та повним способом захисту порушених прав та інтересів позивача, є саме зобов'язання Державної податкової служби України зареєструвати податкові накладні датою їх подання: податкову накладну №16 від 22 липня 2022 року на суму 700 000, 00 грн (в тому числі ПДВ 116 666, 67 грн), податкову накладну №18 від 02 серпня 2022 року на суму 240 000, 00 грн (в тому числі ПДВ 40 000,00 грн).
Відповідно до п.23 ч.1 ст.4 КАС України похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
Висновки суду у даній справі узгоджуються із висновками Верховного Суду, викладеними в його постановах від 02.04.2019 (справа №822/1878/18) та від 18.07.2019 (справа №1740/2004/18).
Покладення на відповідача такого обов'язку не є втручанням в його дискреційні повноваження, адже повноваження державних органів не можуть вважатися дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тому, суд критично оцінює аргументи відзиву відповідача у цій частині, оскільки вони ґрунтуються на помилковому розумінні правової природи дискреційних повноважень.
Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Пунктами 1.6, 2.4 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23 червня 2010 року № 1380/5 передбачено, що дискреційні повноваження - сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
Дискреційні повноваження можуть закріплюватися в нормативно-правових актах, проектах нормативно-правових актів такими способами:
1) за допомогою оціночних понять, наприклад: "за наявності поважних причин орган вправі надати …", "у виключних випадках особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може дозволити…", "рішення може бути прийнято, якщо це не суперечить суспільним інтересам…" тощо;
2) шляхом перерахування видів рішень, що приймаються органом (особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування), не вказуючи підстав для прийняття того чи іншого рішення або шляхом часткового визначення таких підстав;
3) шляхом надання права органу (особі, уповноваженій на виконання функцій держави або місцевого самоврядування) при виявленні певних обставин (настанні конкретних юридичних фактів) приймати чи не приймати управлінське рішення залежно від власної оцінки цих фактів;
4) за допомогою нормативних приписів, що містять лише окремі елементи гіпотези чи диспозиції правової норми, що не дозволяють зробити однозначний висновок про умови застосування нормативного припису або правові наслідки застосування такого припису.
Стосовно дискреційних повноважень, суд, за наслідками аналізу вказаних положень, зазначає, що такими є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може".
У такому випадку дійсно суд не може зобов'язати суб'єкта владних повноважень обрати один з правомірних варіантів поведінки, оскільки який би варіант реалізації повноважень не обрав відповідач, кожен з них буде правомірним, а тому це не порушує будь-чиїх прав.
Натомість, у цій справі, відповідач помилково вважає свої повноваження дискреційними, оскільки у разі настання визначених законодавством умов, відповідач зобов'язаний до вчинення конкретних дій - зареєструвати податкові накладні у встановленому законом порядку або ж відмовити у їх реєстрації, а за умови відповідності податкової накладної вимогам законодавства та за результатами розгляду пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено, на предмет їх відповідності вимогам законодавства - прийняти рішення про задоволення заяви. Підставою для відмови у реєстрації податкових накладних позивача можуть бути лише визначені законом обставини. Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти на власний розсуд. Визначальним є те, що у кожному конкретному випадку, з урахуванням фактичних обставин, згідно із законом існує лише один правомірний варіант поведінки суб'єкта владних повноважень.
Оскільки вимоги позивача про зобов'язання Державної податкової служби України зареєструвати податкові накладні ТОВ «У-КАН ІНТЕРСЕРВІС» в Єдиному реєстрі податкових накладних днем їх направлення для реєстрації є похідними від вимог про скасування рішення, суд дійшов висновку, що вони також є такими, що підлягають задоволенню.
Решта доводів, що наявні в заявах по суті справи, висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.
Необхідно зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з ч.1 ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до ч.1,3 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, оцінюючи встановлені судом факти, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Матеріалами справи підтверджено, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 4962,00 грн.
При цьому сума судового збору, яка підлягала сплаті за звернення до суду з вказаним позовом складає 4962,00 грн.
Зважаючи на вищевикладене, оскільки рішення, які визнані судом протиправними та скасовано прийнято Головним управлінням ДПС в Львівській області, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з Головного управління ДПС в Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «У-КАН ІНТЕРСЕРВІС» судового збору у розмірі 4962,00 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 262, 295, КАС України, суд,-
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «У-КАН ІНТЕРСЕРВІС» (81121, Львівська область, Пустомитівський район, с. Муроване, вул. Вокзальна, 20, ЄДРПОУ 14275961) до Головного управління ДПС у Львівській області (79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35, ЄДРПОУ 43968090), Державної податкової служби України (04053, м. Київ, пл. Львівська, 8, ЄДРПОУ 43005393) про визнання протиправними і скасування рішень, зобов'язання вчинити дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у Львівській області з питань зупинення податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 23.08.2022 № 7242505/14275961 про відмову в реєстрації податкової накладної Товариства з обмеженою відповідальністю «У-КАН ІНТЕРСЕРВІС» № 16 від 22.07.2022.
Зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну, складену Товариством з обмеженою відповідальністю «У-КАН ІНТЕРСЕРВІС» № 16 від 22.07.2022.
Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у Львівській області з питань зупинення податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 08.09.2022 № 7314154/14275961 про відмову в реєстрації податкової накладної Товариства з обмеженою відповідальністю «У-КАН ІНТЕРСЕРВІС» № 18 від 02.08.2022.
Зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну, складену Товариством з обмеженою відповідальністю «У-КАН ІНТЕРСЕРВІС» № 18 від 02.08.2022 року.
Стягнути з Головного управління ДПС у Львівській області (79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35, ЄДРПОУ 43968090) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «У-КАН ІНТЕРСЕРВІС» (81121, Львівська область, Пустомитівський район, с. Муроване, вул. Вокзальна, 20, ЄДРПОУ 14275961) 4 962 гривень судового збору.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Р.М. Брильовський