02 лютого 2023 року
м. Рівне
Справа № 568/721/21
Провадження № 22-ц/4815/80/23
Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Шимківа С.С.,
суддів: - Боймиструка 0С.В., Гордійчук С.О.
секретар судового засідання - Ковальчук Л.В.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу, яка подана представником ОСОБА_1 - адвокатом Шевчуком Віктором Миколайовичем на рішення Радивилівського районного суду Рівненської області від 04 серпня 2022 року (ухвалене у складі судді Троцюк В.О.; повний текст рішення виготовлено 15 серпня 2022 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права на земельну ділянку (пай) в порядку спадкування за заповітом,-
25 травня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання права на земельну ділянку (пай) в порядку спадкування за заповітом.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , після смерті якої відкрилася спадщина на належне їй майно.
За життя, ОСОБА_3 зробила заповітне розпорядження на випадок своєї смерті, яким заповіла своєму племіннику ОСОБА_1 все належне їй майно.
Постановою завідувача Радивилівської державної нотаріальної контори від 10.09.2019 року йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на майно, що належало померлій ОСОБА_3 , в зв'язку з тим, що ним не було подано правовстановлюючого документа на спадкове майно, а подано лише копію сертифікату про право на земельну частку (пай) серія РВ №0189650, виданого Радивилівською районною державною адміністрацією 18.11.1997 року.
Просив суд визнати за ним право на земельну частку (пай), як спадкове майно після смерті ОСОБА_3 .
Рішенням Радивилівського районного суду Рівненської області від 04 серпня 2022 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права на земельну ділянку (пай) в порядку спадкування за заповітом відмовлено.
Рішення мотивовано тим, що позивачем не доведено втрату правовстановлюючих документів на спадкове майно, а також не зазначено інших обставин, які б перешкоджали оформленню спадщини в органах нотаріату.
Не погоджуючись із рішенням місцевого суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Шевчук Віктор Миколайович оскаржив його в апеляційному порядку.
У поданій апеляційній скарзі зазначає, що ОСОБА_1 звертався до відділу Держземагентства у Радивилівському районі, яким було видано сертифікат про право на земельну частку (пай) серія РВ №0189650.
У видачі дублікату сертифіката було відмовлено, оскільки дублікат був виданий ОСОБА_2 .
Висновок суду про те, що позивачем не було застосовано усіх передбачених законом заходів для оформлення права на спадкове майно, не відповідає обставинам справи, оскільки постановою завідувача Радивилівської державної нотаріальної контори від 10.09.2019 року ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на майно, що належало померлій ОСОБА_3 , у зв'язку з тим, що ним не було подано правовстановлюючого документа на спадкове майно.
Просить суд скасувати оскражуване рішення та ухвалити нове - про задоволення позову.
Відзиву на апеляційну скаргу не подано.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, серії НОМЕР_1 від 13 червня 2013 року (а.с. 5).
Згідно заповіту від 13 лютого 1998 року, що зареєстрований секретарем Теслугівської сільської ради за № 5, ОСОБА_3 все своє майно, де б воно не знаходилося і все, що їй належатиме на день її смерті, та на що вона матиме право заповіла своєму племіннику ОСОБА_1 (а.с. 9).
Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на належне їй майно, зокрема на земельну частку (пай), право на яке їй належало на підставі сертифікату, серії РВ № 0189650 від 18 листопада 1997 року (а.с. 7).
02 квітня 2013 року Радивилівською районною державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу щодо спадкодавця ОСОБА_3 , що підтверджується Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 33640173 (а.с. 66).
Рішенням Радивилівського районного суду Рівненської області від 06 вересня 2013 року ОСОБА_1 визначено додатковий строк для подачі заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , протягом трьох місяців з дня вступу рішення в законну силу (а.с. 73).
Згідно заяви про прийняття спадщини, що зареєстрована державним нотаріусом Радивилівської районної державної нотаріальної контори за вх. № 373/02-14 від 24.09.2013 року ОСОБА_1 прийняв спадщину після смерті тітки ОСОБА_3 (а.с. 70).
Реалізовуючи своє право на спадщину, 10 вересня 2019 року позивач звернувся до Радивилівської районної державної нотаріальної контори Рівненської області з приводу отримання свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 , однак постановою завідувача Радивилівської районної державної нотаріальної контори від 10 вересня 2019 року у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на Сертифікат на право на земельну частку (пай), серія РВ № 0189650 було відмовлено в зв'язку з непред'явленням оригіналу правовстановлюючого документа (а.с. 8).
Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Згідно частини першої статті 81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).
Статтями 1216, 1218 Цивільного кодексу України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов'язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до статей 1217, 1223 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої-п'ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).
Відповідно до статті 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (стаття 1296 ЦК України).
У статті 1297 ЦК України встановлено обов'язок спадкоємця, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Статтею 392 ЦК України визначено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
У постанові Верховного Суду від 11 березня 2020 року в справі № 210/1609/15-ц (провадження № 61-40313св18) вказано, що "право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав із спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України). Відповідно до роз'яснень, викладених у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. За змістом статті 392 ЦК України право власності на майно може бути визнано судом у випадку коли це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує це право. Установивши, що право позивача на отримання у власність спадкового майна після померлого оспорюється, а також втрачено оригінали правовстановлючих документів на спадкове майно, суди дійшли обґрунтованого висновку, що обраний позивачем спосіб захисту (визнання права власності) узгоджується з положеннями статті 392 ЦК України".
Звертаючись до суду із цим позовом, позивач стверджував, що оригінал сертифікату на право на земельну частку (пай) від 18 листопада 1997 року серії РВ № 0189650 було втрачено, про що ним було подано відповідне оголошення до газети "Прапор перемоги" № 40 від 27.09.2013 року (а.с. 25).
Відділом Держземагенства у Радивилівському районі ОСОБА_2 - сину померлої ОСОБА_4 , було видано дублікат сертифікату про право на земельну частку (пай) серія РВ №0189650. Вказане також підтверджується матеріалами спадкової справи №44/213, заведеної після смерті ОСОБА_3 , де міститься засвідчена державним нотаріусом копія дублікату сертифікату про право на земельну частку (пай) №0187450, виданого Радивилівською районною державною адміністрацією 13.09.2012 року (а.с. 68).
Згідно наявної в матеріалах справи заяви ОСОБА_2 від 22 квітня 2013 року він прийняв спадщину після смерті його матері ОСОБА_3 та просить про видачу свідоцтва про право на спадщину на майно (а.с. 55).
Відповідно до заяви ОСОБА_2 від 07.05.2019 року № 67/02-14 нотаріусом роз'яснено ОСОБА_2 право звернення до суду за оскарженням змісту заповіту (а.с. 83).
Як вбачається із викопіювання зі спадкової справи, що заведена після смерті ОСОБА_2 № 44/2013 оригінал дублікату сертифікату про право на земельну частку (пай) серія РВ №0189650 знаходиться у сина померлої ОСОБА_3 - ОСОБА_2 , який не передав вказаний документ спадкоємцю його матері за заповітом - ОСОБА_1 (а.с. 68).
Враховуючи те, що спадкоємець за заповітом ОСОБА_1 позбавлений можливості отримання свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 , оскільки оригінал сертифікату про право на земельну частку (пай) серія РВ №0189650 втрачено, а його дублікат знаходиться у сина померлої ОСОБА_3 , який відмовив у його поверненні позивачу, наявні достатні правові підстави для задоволення позовних вимог та визнання за ОСОБА_1 права на земельну частку (пай), право на яку належало ОСОБА_3 на підставі рішення Радивилівської районної державної адміністрації від 03 листопада 1997 року № 350 у землі, яка перебувала у колективній власності агрофірми "Мир", розміром 2:2 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), про що видано останній сертифікат, зареєстрований у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку пай за № 13574.
Ураховуючи те, що судом першої інстанції неповно з'ясовано фактичні обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, постановлене ним рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового про задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права на земельну ділянку (пай) в порядку спадкування за заповітом.
На підставі ст. 15, ч. 1 ст. 16, ст. 392, 1216, 1217, 1218, 1223, 1268, 1297 ЦК України, 81 Земельного кодексу України, керуючись ст.ст. 367, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, Рівненський апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу, яка подана представником ОСОБА_1 - адвокатом Шевчуком Віктором Миколайовичем задовольнити.
Рішення Радивилівського районного суду Рівненської області від 04 серпня 2022 року скасувати.
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права на земельну ділянку (пай) в порядку спадкування за заповітом задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , в порядку спадкування за заповітом, право на земельну частку (пай), що належав ОСОБА_3 на підставі рішення Радивилівської районної державної адміністрації від 03 листопада 1997 року № 350 у землі, яка перебувала у колективній власності агрофірми "Мир", розміром 2:2 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), про що ОСОБА_3 видано сертифікат серії РВ № 0187450, зареєстрований у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку пай за № 13574.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Повний текст постанови виготовлений 06 лютого 2023 року.
Головуючий суддя Шимків С.С.
Судді: Боймиструк С.В.
Гордійчук С.О.