02 лютого 2023 року
м. Рівне
Справа № 568/957/22
Провадження № 22-ц/4815/299/23
Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді доповідача - Шимківа С.С.,
суддів: - Боймиструка С.В., Гордійчук С.О.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Радивилівського районного суду Рівненської області від 21 листопада 2022 року (ухвалене у складі судді Делалової К.В., повний текст рішення суду виготовлено 28.11.2022 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів у твердій грошовій сумі, -
У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.
Позов мотивований тим, що вона з ОСОБА_2 є батьками неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1
ОСОБА_2 протягом багатьох років працює у Республіці Польща, інших утриманців крім доньки ОСОБА_4 немає.
Оскільки відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків щодо утримання доньки, просила стягувати з ОСОБА_2 на її користь аліменти у розмірі 5000 грн, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття.
Рішенням Радивилівського районного суду Рівненської області від 21 листопада 2022 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів у твердій грошовій сумі задоволено повністю.
Стяггнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 аліменти у розмірі 5000 грн щомісячно, починаючи з 30.08.2022 року і до досягнення дитиною повноліття.
Рішення суду мотивовано тим, що виходячи із засад справедливості, розумності, добросовісності, інтересів дитини, а також з урахуванням того, що відповідач є здоровою, працездатною особою, немає інших утриманців, він може надавати матеріальну допомогу на утримання дитини у розмірі 5000 грн.
Не погоджуючись із рішенням суду, ОСОБА_2 оскаржив його в апеляційному порядку.
У поданій апеляційній скарзі зазначає, що його доходи носять періодичний характер, а тому щомісячно він не має можливості сплачувати аліменти у розмірі більшому за 2000 грн, оскільки це погіршуватиме його матеріальне становище.
Просить суд скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове про часткове задоволення позову та стягнення з нього аліментів у твердій грошовій сумі у розмірі 2000 грн.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що сторони по справі перебували у шлюбі, який розірвано 20.11.2018 року, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу, серії НОМЕР_1 від 20.11.2018 року (а.с. 6)
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження, серії НОМЕР_2 від 06.02.2007 року (а.с. 7).
Відповідно до ч. 1 ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ст. 18, ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789ХІІ (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Статтею 11 Закону України "Про охорону дитинства" від 26 квітня 2001 року (з наступними змінами та доповненнями), передбачено, що батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Згідно ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Згідно ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини ; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Факт відсутності у батька або матері можливості надавати дітям відповідного розміру утримання має доводитися сторонами відповідно до правил ст.ст. 12, 81 ЦПК України в контексті обов'язку батьків по утриманню дітей, поєднаного з презумпцією можливості батьків його забезпечувати, що витікає із свідомого рішення батьків народити дітей, яке нерозривно пов'язано з існуючою спроможністю батьків належним чином їх утримувати.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_2 є молодою, здоровою, працездатною особою та спроможний належним чином виконувати свій обов'язок забезпечувати свою неповнолітню дитину.
Інших осіб (дітей, непрацездатних батьків) на утриманні відповідача не перебуває.
Наявності фінансових чи майнових зобов'язань (оренда житла, боргові зобов'язання, тощо), які б унеможливлювали сплату ним аліментів у заявленому позивачем розмірі, ОСОБА_2 не доведено, а судом не встановлено.
З урахуванням обставин, які підлягають з'ясуванню при визначенні розміру аліментів, а також обставин встановлених в справі, зокрема того факту, що дитина сторін ОСОБА_4 є ученицею Професійного технікуму стаціонарної форми навчання у м. Варшава Республіки Польща та потребує належного матеріального забезпечення, а відповідач спроможний таке забезпечення надавати, місцевий суд зробив обґрунтований висновок про те, що розмір аліментів, який сприятиме належному забезпеченню інтересів дитини має складати 5 000 гривень щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову і до досягнення дитиною повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно з'ясувавши всі дійсні обставини спору сторін та виконавши інші вимоги цивільного судочинства, вирішив дану справу згідно із законом.
Підстав для скасування ухваленого у справі судового рішення та задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи з меж її доводів, апеляційний суд не вбачає, оскільки ці доводи правильності зробленого судом першої інстанції висновку не спростовують.
Керуючись ст.ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, Рівненський апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Радивилівського районного суду Рівненської області від 21 листопада 2022 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3ст. 389 ЦПК України.
Повний текст постанови виготовлений 06 лютого 2023 року.
Суддя доповідач Шимків С.С.
Судді: Боймиструк С.В.
Гордійчук С.О.