Справа № 537/3169/15-ц Номер провадження 22-ц/814/2254/23Головуючий у 1-й інстанції Маханьков О.В. Доповідач ап. інст. Абрамов П. С.
31 січня 2023 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
Головуючого судді: Абрамова П.С.,
Суддів: Дорош А.І., Триголова В.М.,
за участю секретаря судового засідання - Ряднини І.В.,
розглянувши в порядку спрощеного провадження з повідомленням учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Крюківського районного суду м. Полтави від 07 вересня 2022 року
у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 , треті особи - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , як в особистих інтересах, так і в інтересах сина ОСОБА_4 , про стягнення заборгованості за кредитним договором
короткого змісту позовних вимог і рішення суду першої інстанції;
14.07.2015 позивач, ПАТ «Альфа-Банк», звернувся до Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області із зазначеним вище позовом, відповідно до якого прохали суд стягнути з відповідача на їх користь заборгованість в сумі 362 776 грн 10 коп, а саме: заборгованість за кредитом - 318 108,07 грн, заборгованість за відсотками - 12 649,15 грн, заборгованість по комісії - 2 525,79 грн, заборгованість по пені - 27 700,11 грн, а також судовий збір у сумі 3 627,76 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 17 грудня 2012 року між ПАТ «АЛЬФА-Банк» та ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» було укладено Договір відступлення вимоги, відповідно до якого ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»» відступив право вимоги за кредитними договорами, укладеними між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та фізичними особами. Згідно вищезазначеного Договору відбулося відступлення права вимоги за договором про іпотечний кредит № 238-06/КР від 27.12.2006 року, укладеним між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ОСОБА_1 , на користь ПАТ «Альфа-Банк».
27.12.2006 ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ОСОБА_1 уклали договір про іпотечний кредит № 238-06/КР. відповідно до умов якого, ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» зобов'язувався надати ОСОБА_1 кредит у сумі 60 000 доларів США. ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» свої зобов'язання за вказаним договором виконав в повному обсязі, надав ОСОБА_1 кредит. ОСОБА_1 неналежно виконує взяті на себе зобов'язання, чим грубо порушує істотні умови Кредитного договору, в результаті чого станом на 31.05.2015 утворилась заборгованість у сумі 362 776,10 грн, з якої: заборгованість за кредитом - 318 108,07 грн, заборгованість за відсотками - 12 649,15 грн, заборгованість по комісії - 2 525,79 грн, заборгованість по пені - 27 700,11 грн.
Рішенням Крюківського районного суду м. Полтави від 07 вересня 2022 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» заборгованість за кредитним договором № 238-06/КР від 27.12.2020, яка станом на 31.05.2015 становить 360 250,31 грн, а саме: за кредитом - 318 108,07 грн, за відсотками - 12 649,15 грн, по пені - 27 700,11 грн.
В задоволенні інших позовних вимог - відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» сплачений на користь держави судовий збір у розмірі 3 627,76 грн.
короткого змісту вимог апеляційної скарги; узагальнених доводів особи, яка подала апеляційну скаргу;
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 прохав рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове рішення.
Вказував, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин справи, висновки місцевого суду не відповідають фактичним обставинам справи.
Зазначав, що 07.09.2022 суд розглянув справу без його присутності, що є порушенням процесуального права, враховуючи, що він весь час був присутній в судових засіданнях, та безпідставно не відклав розгляд справи.
В порушення вимог матеріального права місцевий суд до даних правовідносин застосував ст. 554 ЦК України.
Неналежним чином суд встановив розмір заборгованості за кредитним договором та не врахував відсутність первинних банківських документів та не врахував курс долара на час пред'явлення позову. Не надав оцінки тій обставині, що вимога банку про погашення заборгованості була направлена йому в один день із подачею позову до суду - 26.06.2015.
Не враховано судом правову позицію Верховного Суду у справі № 638/13683/15-ц, та що даний кредит є споживчим, а ненаправлення вимоги про дострокове погашення кредиту є підставою для відмови у позові у відповідності з вимогами ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та відмови в частині вимог про стягнення поточної заборгованості в розмірі 9 500 доларів США, що за курсом НБУ станом на день пред'явлення позову становить 199 958,16 грн.
узагальнених доводів та заперечень інших учасників справи;
30 січня 2023 року до апеляційного суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (у відповідності з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань та витягу з державних реєстрів банків, АТ «Альфа-Банк» змінило найменування на АТ «Сенс банк», про що внесено запис від 01.12.2022).
Відзив на апеляційну скаргу представника АТ «СЕНС Банк» поданий з пропуском встановленого судом процесуального строку та не порушено питання продовження такого строку у порядку ст. 127 ЦПК України. Тому відзив на апеляційну скаргу підлягає залишенню без розгляду та до уваги апеляційним судом не береться.
Щодо можливості розгляду справи апеляційним судом
Сторони по справі, будучи належним чином повідомлені судом про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання не з'явились.
27.01.2023 до апеляційного суду від ОСОБА_1 надійшла заява про відкладення розгляду справи в зв'язку із введенням в Україні воєнного стану та можливою небезпекою для життя у зв'язку із прибуттям до апеляційного суду.
Апеляційний суд зазначені причини не визнає поважними причинами неявки до суду.
Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання
Якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
З урахуванням вищевикладеного та можливості розгляду апеляційним судом справи за відсутності учасників справи, клопотання відповідача про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає.
Апеляційний суд зазначає, що ОСОБА_1 мав право використати інші процесуальні можливості, середі іншого, прийняти участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, однак, диспозитивно розпорядившись своїми правами, цією можливістю не скористався. Введення в Україні воєнного стану саме по собі не є поважною причиною неявки в судове засідання та безумовною підставою для відкладення розгляду справи, адже доказів існування перешкод у прийнятті участі в судовому засіданні, зумовлених введенням в Україні воєнним станом, відповідачем не надано.
встановлених судом першої інстанції та неоспорених обставин, а також обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, і визначених відповідно до них правовідносин; доводів, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції; мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу;
Судом першої інстанції встановлено, що 27 грудня 2006 року між ЗАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ОСОБА_1 було укладено Договір про іпотечний кредит №238-06/КР.
Відповідно до п. 2.1. даного Договору Банк надає Позичальнику кредит у сумі 60 000 дол. США на умовах, передбачених цим договором.
Кінцевий термін повернення кредиту та відсотків за ним встановлений сторонами не пізніше 26 грудня 2016 року (п. 2.3 Договору).
Погашення кредиту та процентів за кредитом здійснюється Позичальником щомісячно у відповідності до Графіку (Додаток № 1 до Договору), який є невід'ємною частиною цього Договору (п.2.4 Договору).
Договором № 41-12КН від 20.03.2012 та Договором №122-11/ДЗ/КР від 29.03.2011 внесено зміни та доповнення до Договору про іпотечний кредит №238-06 КР від 27.12.2006.
17.12.2012 між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ПАТ «Альфа-Банк» укладено договір відступлення прав вимоги за кредитними договорами, в тому числі, за укладеним з ОСОБА_1 . Договором про іпотечний кредит №238-06/КР.
Таким чином, на даний час усі права кредитора за даним договором про іпотечний кредит належать ПАТ «Альфа-Банк».
Станом на 31.05.2015 наявна заборгованість за договором:
- за кредитом - 15 198,48 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на дату розрахунку становить 319 901,05 грн,
- по відсотках - 600,96 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на дату розрахунку становить 12 649,15 грн,
- по комісії - 120,00 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на дату розрахунку становить 2 525,79 грн.
Також, місцевим судом установлено, що у зв'язку з систематичним порушенням ОСОБА_1 своїх зобов'язань зі сплати кредиту відповідно до норм чинного законодавства та діючого Договору, була нарахована пеня, яка за останні 12 місяців, що передували поданню позовної заяви, складає 1 316,03 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на дату розрахунку складає 27 700,11 грн.
Постановою Полтавського апеляційного суду від 18 травня 2022 року, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 22 грудня 2022 року у справі № 537/974/16-ц позовні вимоги Акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено. В рахунок погашення заборгованості за Договором про іпотечний кредит № 238-06/КР від 27.12.2006, яка станом на 31.05.2015 становить 17 198,74 доларів США (та складається із заборгованості за кредитом - 15 198,48 доларів США, за відсотками - 1 670,26 доларів США, та комісії - 330 доларів США) звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме на: земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарські будівлі і споруди (присадибна ділянка) загальною площею 537 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить в рівних частках ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві власності, шляхом проведення прилюдних торгів згідно Закону України «Про виконавче провадження», за початковою ціною встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
Встановивши вказані обставини, місцевий суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості по комісії дійшов висновку про відмову в задоволенні цих вимог.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Щодо доводів скаржника про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме щодо наявності підстав для відкладення розгляду справи місцевим судом.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 належним чином був повідомлений про судове засідання 07.09.2022, про що свідчить його підпис в розписці. (а.с. 123 т. 2)
06.09.2022 до суду від ОСОБА_1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, в якому він зазначав про те, що введення в Україні воєнного стану може створювати загрозу для його життя. (а.с. 130 т. 2)
З протоколу судового засідання в режимі відеоконференції № 870160 вбачається, що вказане клопотання було розглянуто судом та протокольно ухвалено про відмову в задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи. (а.с. 131 т. 2)
Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Більше того, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02 вересня 2010 року, "Смірнова проти України" від 08 листопада 2005 року, "Матіка проти Румунії" від 02 листопада 2006 року, "Літоселітіс проти Греції" від 05 лютого 2004 року та інші).
З матеріалів справи вбачається, що справа в провадженні місцевого суду перебуває з липня 2015 року.
Згідно з частиною 3 статті 223 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки; неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з'явилася особа, яку він представляє, або інший її представник; неявки в судове засідання учасника справи, якщо з'явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов'язковою.
При цьому, відповідно до частини 4 статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
З матеріалів справ вбачається, що місцевий суд неодноразово надавав можливість учасникам справи реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень.
Клопотання про відкладення розгляду справи не є безумовною правовою підставою для відкладення розгляду справи і сторона, яка просить відкласти розгляд справи повинна довести реальну наявність обставин на які вона посилається, обґрунтувати поважність причин, які не дозволяють їй приймати участь у судовому засіданні.
Відповідач повинен добросовісно використовувати надані процесуальні права, не зловживати ними та зобов'язаний демонструвати готовність брати участь у судовому розгляді і утримуватися від використання методів, які пов'язані зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби, передбачені законом для прискорення процедури слухання.
Апеляційний суд вважає, що висновки місцевого суду про відмову в задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи є обґрунтованим. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не може бути підставою для відкладення розгляду справи за заявою учасника справи, адже такою підставою можуть бути лише обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану і унеможливили явку учасника справи у судове засідання. Доказів про існування будь-яких реальних перешкод, зумовлених воєнним станом, для явки у судове засідання, як особисто, так і через представника, або прийняття участі у справі дистанційно, відповідачем не надано, на будь-які перешкоди він не посилався у заяві про відкладення розгляду справи, а вказівка загрозу життю є лише припущенням, а не фактичною перешкодою.
Доводи апеляційної скарги в зазначеній частині не свідчать про порушення судом першої інстанції норм процесуального права.
Щодо розміру заборгованості
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти
Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Частиною 1 статті 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Місцевий суд вірно встановив факт, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання за договором щодо повернення кредиту, у зв'язку із чим станом на 31.05.2015 наявна заборгованість:
- за кредитом - 15 198,48 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на дату розрахунку становить 319 901,05 грн,
- за відсотками - 600,96 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на дату розрахунку становить 12 649,15 грн,
- за пенею - 1 316,03 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на дату розрахунку становить 27 700,11 грн.
З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження суми заборгованості позивачем надано до суду належні та достатні докази, зокрема:
- кредитний договір із наступними змінами (а.с. 18-44 т. 1)
- розрахунок суми заборгованості (а.с. 45 т. 1)
- вимога про повернення суми боргу від 25.06.2015 (а.с. 46 т. 1).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). (ст. ст. 12, 81, 89 ЦПК України)
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 не оспорюється сам факт отримання кредитних коштів. Ані до апеляційної скарги, ані до місцевого суду ОСОБА_1 не було надано жодного доказу на спростування розміру заборгованості за кредитним договором чи її відсутність взагалі станом на 31.05.2015.
Посилання відповідача на те, що банком проведено невірну розрахунку суми боргу, є лише припущенням, що не може бути покладене в основу доказування.
Посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 23.01.2018 у справі № 310/9293/15 та постанову Верховного Суду від 21.02.2019 у справі № 910/5226/17, постанову Верховного Суду від 23.01.2018 у справі № 755/7704/15, щодо наявності первинних документів, оформлених у відповідності до вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», до уваги братися не може, оскільки при розгляді справи місцевий суд врахував, що постановою Полтавського апеляційного суду від 18 травня 2022 року (залишеною без змін постановою Верховного Суду від 22 грудня 2022 року) у справі № 537/974/16-ц позовні вимоги Акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено, в рахунок погашення заборгованості за договором про іпотечний кредит № 238-06/КР від 27.12.2006, яка станом на 31.05.2015 становить 17 198,74 доларів США (та складається із заборгованості за кредитом - 15 198,48 доларів США, за відсотками - 1 670,26 доларів США, по комісії - 330 доларів США).
Місцевий суд вірно визнав, що в силу ст. 82 ЦПК України вказане судове рішення є преюдиційним для сторін в частині визначення розміру заборгованості за кредитним договором станом на 31.05.2015.
Доводи апеляційної скарги в зазначеній частині висновків місцевого суду не спростували.
Місцевий суд вірно зазначив, що наявність судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки в судовому порядку не є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором, на відміну від звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку (висновки Великої Палати Верховного Суду від 22 лютого 2022 року у справі № 761/36873/18), коли всі інші вимоги автоматично припиняються.
Частина 4 статті 591 ЦК України вказує, що якщо сума, одержана від реалізації предмета застави, не покриває вимоги заставодержателя, він має право отримати суму, якої не вистачає, з іншого майна боржника в порядку черговості відповідно до статті 112 ЦК України, якщо інше не встановлено договором або законом.
В постанові від 18.09.2018 у справі № 921/107/15-г/16, в постанові від 19 травня 2020 року у справі № 361/7543/17 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що наявність судового рішення про стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості за кредитним договором не є підставою для припинення грошового зобов'язання боржника і припинення іпотеки та не позбавляє кредитора права задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб, передбачений законодавством.
Також, на думку колегії Великої Палати, суди попередніх інстанцій не врахували, що звернення стягнення на предмет іпотеки є відмінною вимогою від вимоги про стягнення заборгованості, адже порядок задоволення вимог іпотекодержателя врегульовано спеціальною статтею 33 Закону України «Про іпотеку», а не загальними нормами Цивільного Кодексу, які регулюють відносини пов'язані з основним зобов'язанням. На підставі цього суд зазначив, що застосування кредитором іншого законного засобу для захисту свого порушеного та не поновленого боржником належним чином права не є подвійним стягненням заборгованості.
В матеріалах справи відсутні докази про те, що рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки виконано, та що заборгованість за кредитним договором відсутня.
У випадку виконання одного з судових рішень про стягнення заборгованості або про звернення стягнення на предмет іпотеки основне зобов'язання може бути припиненим. Якщо ж це станеться, то боржник може звернутися до суду з заявою про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню з тих підстав, що борг вже не існує, але є ще один виконавчий документ, який стосується стягнення коштів або звернення стягнення на майно в рахунок погашення того ж самого погашеного боргу.
Щодо дотримання досудового порядку, визначеного ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів»
З матеріалів справи вбачається, що вимога про повернення кредиту банком була надіслана боржнику (відповідачу) 25.06.2015.
До суду банк звернувся 14.07.2015, провадження у справі відкрито 24.07.2015.
Зі змісту п. 3.8 Договору слідує, що в договорі сторони передбачили, що в разі розірвання договору позичальник зобов'язаний сплатити кредит відсотки за ним неустойку та збитки протягом 3 діб з моменту розірвання договору.
Пунктами 5.2.8 та 5.3.2 Договору сторони визначили обов'язок позичальника достроково погасити заборгованість за договором у випадку невиконання позичальником свого обов'язку щодо повернення кредиту.
З кредитного договору слідує, що кінцевий термін повернення кредиту 26 грудня 2016 року.
На час розгляду справи місцевим судом кредитна заборгованість відповідачем не погашена, докази зворотного відсутні.
З урахуванням даних обставин, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги в частині недотримання банком вимог ст. 11 Закону України « Про захист прав споживачів», застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц щодо обов'язкового дотримання процедури позасудового врегулювання спору в даній справі застосована бути не може.
Зазначені обставини не можуть бути підставою для скасування судового рішення та відмови в задоволенні позову.
Після закінчення строку кредитного договору у банка виникло право на стягнення заборгованості за кредитним договором незалежно від досудового врегулювання спору. Місцевий суд при вирішенні спору вірно врахував правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 23 грудня 2021 року у справі № 2-4430/09.
Доводи апеляційної скарги правильності висновків місцевого суду не спростовують.
висновків за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції;
Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи, що рішення місцевого суду ухвалене з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, підстави для його зміни чи скасування відсутні.
Оскільки в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити, підстави для відшкодування судових витрат, понесених скаржником під час апеляційного перегляду справи, відсутні.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Крюківського районного суду м. Полтави від 07 вересня 2022 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, яким є Верховний Суд.
Повний текст постанови складено 31 січня 2023 року.
Головуючий суддя П.С. Абрамов
Судді А.І. Дорош
В.М. Триголов