Справа № 554/5315/22 Номер провадження 11-кп/814/1406/23Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
31 січня 2023 року м. Полтава
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:
головуючого суддіОСОБА_2
суддів: за участю: секретаря судового засідання прокурора захисника обвинуваченогоОСОБА_3 , ОСОБА_4 ОСОБА_5 ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції судове провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 , в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , на ухвалу Октябрського районного суду м. Полтава від 27 грудня 2022 року,
Цією ухвалою в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01 травня 2022 року за №12022170420000494, задоволено клопотання прокурора Полтавської окружної прокуратури ОСОБА_6 і продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, а саме до 25 лютого 2023 року, обвинуваченому
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю с. Каленики Решетилівського р-ну Полтавської обл., проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , неодноразово судимому, останній раз -
15 травня 2017 року Октябрським районним судом м. Полтава за ч.3 ст.185, ч.4 ст.70 КК України на 4 роки позбавлення волі.
Приймаючи таке рішення місцевий суд урахував: наявність ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, які не зменшились, а саме те, що обвинувачений може: переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків, учинити інше кримінальне правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_8 у разі визнання винуватим у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, особу обвинуваченого та неможливість інших більш м'яких запобіжних заходів запобігти вказаним вище ризикам.
Урахувавши положення ч.4 ст.183 КПК України, суд першої інстанції дійшов висновку про продовження зазначеного вище запобіжного заходу без визначення розміру застави ОСОБА_8 .
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу Октябрського районного суду м. Полтава від 27 грудня 2022 року та постановити нову ухвалу, якою застосувати ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Свої вимоги апелянт мотивує тим, що суд першої інстанції не врахував те, що прокурором не доведено наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, та неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу, щоб забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, який дотримувався такої поведінки під час досудового розслідування, має постійне місце проживання.
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ заслухала суддю-доповідача, думку захисника на підтримку апеляційної скарги, позицію обвинуваченого, який просив задовольнити апеляційну скаргу та зазначив, що бажає захищати України, заперечення прокурора проти апеляційної скарги, перевірила матеріали судового провадження, обговорила доводи апеляційної скарги та дійшла висновку про те, що вона не підлягає до задоволення з огляду на таке.
Статтею 404 КПК України регламентовано, що суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно зі ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Розглядаючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд першої інстанції, для прийняття законного й обґрунтованого рішення, відповідно до ст.ст.177, 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки. При цьому, наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
За приписами ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Окрім того, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд повинен врахувати обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Відовідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Під час апеляційного розгляду встановлено, що органом досудового розслідування ОСОБА_8 обвинувачується у тому, що він 30 квітня 2022 року приблизно о 17 годині по вул. В'ячеслава Чорновола, 19 у м. Полтава на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин умисно наніс ОСОБА_9 2 удари ножем у грудну клітину зліва та поперек, завдавши останньому тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, у вигляді рани м'яких тканин грудної клітини зліва, яка проникає в плевральну порожнину з ушкодженням лівої легені та розвитком лівобічного гемопневматораксу, геморалогічного шоку.
Такі дії ОСОБА_8 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч.1 ст.121 КК України.
Суд першої інстанції, продовжуючи строк тримання під вартою обвинуваченого, оцінив у сукупності обставини, що враховуються при розгляді клопотання про продовження строку тримання під вартою, передбачені ст.ст.177, 183, 197, 199 та 331 КПК України, та продовжив ОСОБА_8 зазначений запобіжний захід.
Сама ж необхідність застосування обвинуваченому запобіжного заходу в апеляційній скарзі не оспорюється.
Разом з цим, під час вирішення клопотання прокурора місцевий суд правильно встановив, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, які не зменшились, а саме те, що обвинувачений може: переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків, учинити інше кримінальне правопорушення, врахувавши тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_8 у разі визнання його винуватим - від 5 до 8 років позбавлення волі, особу обвинуваченого, який неодноразово судимий, за що відбував покарання в місцях позбавлення волі, не працює, неодружений і не має міцних соціальних зв'язків.
При цьому, під час досудового розслідування ОСОБА_8 переховувався від слідства, у зв'язку з чим оголошувався в розшук та слідчим суддею надався дозвіл на його затримання з метою приводу, а тому доводи захисника про належну процесуальну її підзахисного в ході досудового слідства позбавлені підстав.
Відповідно до ст.178 КПК України, враховуючи доведеність ряду ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, які зі сплином часу не змінились і не зменшились, обставини інкримінованого обвинуваченому тяжкого злочину проти життя людини, пов'язаного з нанесенням їй декількох ударів ножем у життєво важливі органи, що має високий ступінь суспільної небезпеки, дані про особу ОСОБА_8 , на думку колегії суддів, лише такий запобіжний захід як тримання під вартою здатен забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, що виключає можливість обрання останньому більш м'якого запобіжного заходу, зокрема й домашнього арешту, як просить апелянт.
Суд апеляційної інстанції враховує те, що ОСОБА_8 має постійне місце проживання, однак ці відомості самі по собі не спростовують висновки суду першої інстанції про неможливість запобігти установленим вище ризикам у разі незастосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому.
Що стосується посилань ОСОБА_8 на те, що він виявив бажання захищати Україну, як на підставу для скасування оскаржуваної ухвали, то вони є необґрунтованими, так як матеріали провадження не містять та стороною захисту не наведено даних, які би підтверджували придатність обвинуваченого до несення військової служби в умовах воєнного стану. Будь-яких відомостей щодо надходження до установи попереднього ув'язнення чи суду запиту органу, який здійснює оборону України, про доцільність мобілізації ОСОБА_8 немає. При цьому, зазначені вище такі, що не зменшились ризики, передбачені п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, в сукупності із суспільною небезпекою інкримінованих обвинуваченому дій і даними про його особу, виключають можливість скасування чи зміни ОСОБА_8 запобіжного заходу для проходження військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період.
Отже, доводи та підстави, з яких ставиться питання про скасування судового рішення місцевого суду, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Водночас у судовому засіданні апеляційної інстанції прокурором повідомлено, що в цьому кримінальному провадженні 27 січня 2023 року судом ухвалено вирок, яким ОСОБА_8 визнано винуватим і засуджено за ч.1 ст.121 КК України, що підтверджується даними офіційного веб-порталу «Судова влада України» та Єдиного державного реєстру судових рішень, у зв'язку з чим оскаржувана ухвала позбавлена актуальності в розумінні положень Глави 18 КПК України.
Керуючись ст.ст.376, 405, 407, 422-1 КПК України, колегія суддів апеляційного суду,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , залишити без задоволення, а ухвалу Октябрського районного суду м. Полтава від 27 грудня 2022 року щодо ОСОБА_8 - без зміни.
Ухвала апеляційного суду є остаточною та оскарженню не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4