Справа № 623/3275/20 Номер провадження 22-ц/814/1668/23Головуючий у 1-й інстанції Одарюк М.П. Доповідач ап. інст. Триголов В. М.
23 січня 2023 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Триголова В.М.,
суддів: Дорош А.І., Лобова О.А.,
розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 26 листопада 2020 року по справі за позовом Ізюмського комунального підприємства теплових мереж до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги
У вересні 2020 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання у сумі 29144,72 грн. за період з липня 2018 року по червень 2020 року. В обґрунтування позову посилається на те, що Ізюмське комунальне підприємство теплових мереж (далі ІКПТМ) надає відповідачам послуги з централізованого теплопостачання. На ОСОБА_1 відкритий абонентський рахунок № НОМЕР_1 для оплати послуг з централізованого теплопостачання. Відповідачі своєчасно отримують послуги з теплопостачання, однак в порушення діючого законодавства не вносять плату за отриманні послуги.
Рішенням Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 26 листопада 2020 року Позовну заяву Ізюмського комунального підприємства теплових мереж задоволено.
Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на користь Ізюмського комунального підприємства теплових мереж, заборгованість за послуги теплопостачання в сумі 29 144 (двадцять дев'ять тисяч сто сорок чотири ) грн. 72 коп.
Стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на користь Ізюмського комунального підприємства теплових мереж, судовий збір по 700 ( сімсот) грн. 67 коп. з кожного.
Із рішенням не погодилась ОСОБА_1 подавши апеляційну скаргу.
Скаржник вважає, що рішення є необґрунтованим, при ухваленні рішення допущено порушення норм матеріального та процесуального права , неповно з'ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи , а тому наявні підстави для скасування зазначеного рішення.
Апелянт посилається на те, що з 2003 року не отримує послуги із теплопостачання , а тому вимоги позивача є необґрунтованими та такими що не підлягають задоволенню.
ОСОБА_1 просить скасувати рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 26 листопада 2020 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.
Колегія суддів дослідивши матеріали справи, встановила наступні обставини.
Судом встановлено, що позивачем Ізюмським комунальним підприємством теплових мереж надаються послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання у житловому фонді територіальної громади м. Ізюм Харківської області.
Відповідачі - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 ( а.с.13-15).
На ім'я ОСОБА_4 за вказаною адресою для оплати послуг, що надає Ізюмське комунальне підприємство теплових мереж, відкрито абонентський рахунок № НОМЕР_1 .
Відповідно до розрахунку заборгованості за житлово-комунальні послуги- постачання теплової енергії та гарячого водопостачання споживачем ОСОБА_1 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 у період з 01 липня 2018 року по червень 2020 року утворилася заборгованість у розмірі 29 144,72 гривень.
Рішення суду пе6ршої інстанції мотивоване тим, що єдиною законною підставою для відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення є відповідний акт постійно діючої міжвідомчої комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж централізованого опалення і постачання гарячої води. Інших підстав чинне законодавство не передбачає. Відповідачами не надано доказів , що свідчили б про відключення їх від системи теплопостачання , з огляду на що вимоги позивача підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно вимог ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. При цьому підставами для виникнення цивільних прав та обов'язків можуть бути: договори та інші правочини, а також - інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.
За статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 20 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 року, споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати житлово-комунальні послуги.
Згідно ч.6 ст.26 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», у разі зникнення потреби в отриманні послуги або відмови споживача від користування послугою виконавця/виробника споживач має право розірвати договір у порядку, встановленому законом.
У матеріалах справи відсутні докази які б свідчили про звернення ОСОБА_1 до Ізюмського комунального підприємства теплових мереж із проханням розірвати договір .
Згідно з пунктами 24, 25 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (далі - Правила № 630), споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.
Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.
У матеріалах справи відсутній договір про надання послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання ,та відсутність укладеного договору не звільняє споживачів від сплати за фактично надані послуги.
Частиною шостою статті 19 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Рішення про відключення будинку від системи централізованого опалення з улаштуванням індивідуального опалення повинно бути підтримане всіма власниками (уповноваженими особами власників) приміщень у житловому будинку (пункт 2.1 Наказу Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 06 листопада 2007 року № 169 «Про затвердження Змін до Наказу Мінбуду України від 22 листопада 2005 року № 4).
При цьому обов'язково враховуються технічні можливості існуючих мереж газопостачання, водопостачання та електропостачання даного населеного пункту або окремого мікрорайону щодо забезпечення живлення запропонованої власником (власниками) системи теплопостачання (пункт 2.2 Наказу Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 06 листопада 2007 року № 169 «Про затвердження Змін до наказу Мінбуду України від 22 листопада 2005 року № 4).
Згідно з пунктами 2.6, 2.7 Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженого Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року № 4 (далі - Порядок), по закінченню робіт складається акт про відключення будинку від мереж централізованого опалення і гарячого водопостачання і в десятиденний термін подається заявником до постійно діючої міжвідомчої комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж централізованого опалення і постачання гарячої води на затвердження. Після затвердження акта на черговому засіданні постійно діючої міжвідомчої комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж централізованого опалення і постачання гарячої води сторони переглядають умови договору про надання послуг з централізованого теплопостачання.
Тобто єдиною законною підставою для відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення є відповідний акт постійно діючої міжвідомчої комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж централізованого опалення і постачання гарячої води. Інших підстав чинне законодавство не передбачає.
Апелянт у своїй скарзі посилається на те, що судом першої інстанції безпідставно застосовано посилання на Наказ Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 06 листопада 2007 року та № 169 «Про затвердження Змін до наказу Мінбуду України від 22 листопада 2005 року № 4 адже у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , співробітниками Ізюмського комунального підприємства теплових мереж були демонтовані батареї ще у 2003 році, відтак на правовідносини які виникли між позивачем та відповідачем у 2003 році норми вищезазначеного порядку не мають поширюватися.
Та колегія суддів відхиляє вказане посилання, адже апелянтом будь-яких доказів відключення від централізованого опалення з дотриманням норм чинного законодавства суду не надано, також суд відхиляє посилання на те, що з 2003 року співробітниками Ізюмського комунального підприємства теплових мереж були на законних підставах демонтовані батареї опалення, оскільки доказів цього відповідачами не надано.
У матеріалах справи дійсно містяться акти від 04.02.2000 року та від 28.03.2000 року , у яких зазначено , що за результатами огляду квартири встановлено , що опалення в квартирі відрізано у всіх кімнатах, та ці акти стосуються кВ. АДРЕСА_2 , вказані акти жодного відношення до кВ. АДРЕСА_3 за тією ж адресою не мають, а отже у суду відсутні підстави вважати що у кВ. АДРЕСА_4 , дійсно відсутні батареї та не здійснюється отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.
При цьому суд дійшов вірного висновку щодо можливості вирішення спору в позасудовий спосіб шляхом застосування алгоритму дій Порядку проведення перевірки відповідності якості надання деяких комунальних послуг та послуг з управління багатоквартирним будинком параметрам, передбаченим договором про надання відповідних послуг, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2018 № 1145, яким визначено порядок дій споживача у разі ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості житлово-комунальних послуг, запропонувавши відповідачам здійснити заходи щодо звернення у належний спосіб до виконавця комунальної послуги або управителя багатоквартирного будинку із претензією про невідповідність кількісних та/або якісних показників послуг, що буде слугувати підставою для здійснення заходів стосовно подальшої заборгованості.
Інші наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянта з висновками суду першої інстанції та з їх оцінкою, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право залишити судове рішення без змін, а скаргу - без задоволення.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення а рішення суду - без змін.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 15 лютого 2021 року за клопотанням ОСОБА_1 , останній було відстрочено сплату судового збору в сумі 3 153 грн. до ухвалення судового рішення у справі.
Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги та залишенні без змін рішення місцевого суду , судовий збір відстрочений вищезазначеною ухвалою суду апеляційної інстанції підлягає стягненню з ОСОБА_1 в сумі 3153 грн.
Керуючись ст.ст. 367, 374 ч.1 п.1, 375, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 26 листопада 2020 року - залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір за подачу апеляційної скарги у сумі 3 153 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Повний текст постанови складено 27 січня 2023 року.
Головуючий суддя: В.М. Триголов
Судді: А.І. Дорош
О.А. Лобов