Житомирський апеляційний суд
Справа №275/141/22 Головуючий у 1-й інст. Миколайчука П.В.
Категорія 10 Доповідач Талько О. Б.
24 січня 2023 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючої судді: Талько О.Б.,
суддів: Шевчук А.М., Коломієць О.С.,
за участю секретаря Кравчук Л.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу № 275/141/22 за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Редіч Наталія Юріївна, до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи : Білоцерківський міський відділ державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Товариство з обмеженою відповідальністю "Автоплюс К", Житомирська філія Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоплюс К", Акціонерне товариство "Міжнародний резервний банк", про визнання права власності та зняття арешту з транспортного засобу, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Редіч Наталії Юріївни, на рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 24 жовтня 2022 року, ухвалене під головуванням судді Миколайчука П.В.,
У квітні 2022 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Редіч Н.Ю., звернувся до суду з позовом, в якому зазначив, що власником автомобіля ЗИЛ -ММЗ 4502, державний номерний знак НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , 1985 року випуску, був ОСОБА_2 , який продав цей транспортний засіб ОСОБА_3 , оформивши довіреність на розпорядження автомобілем.
23 січня 2021 року між ОСОБА_3 та Житомирською філією ТОВ «Автоплюс К» укладений договір комісії № 4798, згідно з яким комісіонер зобов'язувався вчинити від свого імені один або декілька правочинів щодо продажу автомобіля.
Позивач зазначає, що 23 січня 2021 року уклав з Житомирською філією ТОВ «Автоплюс К» договір купівлі-продажу цього транспортного засобу. У подальшому він звернувся до Регіонального сервісного центру МВС в Київській області з метою реєстрації придбаного транспортного засобу, однак у реєстрації було відмовлено у зв'язку з тим, що на автомобіль накладено арешт на підставі постанови державного виконавця Білоцерківського міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в м. Києві від 10 липня 2019 року, винесеної в межах виконавчого провадження № 59508528 щодо стягнення з ОСОБА_2 грошових коштів.
ОСОБА_1 вказує, що при укладенні договору купівлі-продажу автомобіля він не був повідомлений про наявність обтяжень цього рухомого майна. Наголошує на тому, що, набувши у встановленому законом порядку право власності на транспортний засіб, він позбавлений можливості реалізувати свої права, оскільки автомобіль перебуває під арештом.
Враховуючи вищезазначене, позивач просив визнати за ним право власності на автомобіль ЗИЛ -ММЗ 4502, державний номерний знак НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , 1985 року випуску, та звільнити цей транспортний засіб з-під арешту, який накладений згідно з постановою державного виконавця, винесеною у виконавчому провадженні №59508528.
Рішенням Брусилівського районного суду Житомирської області від 24 жовтня 2022 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Редіч Н.Ю., посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає , що ОСОБА_1 у встановлений законом спосіб набув право власності на вказаний автомобіль та наявність арешту, накладеного на цей транспортний засіб, порушує його право власності.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції не врахував правову позицію, викладену Верховним Судом у справі № 278/3640/18, про те, що правовстановлюючим документом, який підтверджує право власності на транспортний засіб, є договір комісії та договір купівлі-продажу транспортного засобу. Також зазначає, що свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу лише підтверджує вчинення реєстрації транспортного засобу й внесення відомостей про автомобіль та його власника до Єдиного державного реєстру МВС, проте, як самостійний документ не підтверджує право власності особи.
В судовому засіданні представник позивача підтримала апеляційну скаргу.
Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що відповідно до довіреності від 4 серпня 2020 року ОСОБА_2 уповноважив ОСОБА_3 здійснювати юридичні дії та вчиняти правочини, що стосуються експлуатації та розпорядження автомобілем марки ЗИЛ -ММЗ 4502, державний номерний знак НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , 1985 року випуску (а.с. 23, том 1).
Згідно з договором комісії № 7498, укладеним між ОСОБА_4 , в інтересах якого діяв ОСОБА_3 , та Житомирською філією Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоплюс К», філія товариства зобов'язалася вчиняти від свого імені один або декілька правочинів щодо продажу вказаного транспортного засобу (а.с.12, том 1).
23 січня 2021 року між Житомирською філією ТОВ « Автоплюс К» та позивачем укладено договір купівлі-продажу автомобіля, на підставі якого останній придбав у власність автомобіль марки ЗИЛ -ММЗ 4502, державний номерний знак НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , 1985 року випуску.
Наявний в матеріалах справи витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна № Р223307 від 9 листопада 2021 року свідчить про те, що постановою державного виконавця Білоцерківського міського відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Київській області, в межах виконавчого провадження № 59508528, накладено арешт на все рухоме майно, яке належить ОСОБА_2 .
Вказана постанова винесена у виконавчому провадженні №59508528 з виконання виконавчого листа, виданого Білоцерківським міськрайонним судом Київської області 12 червня 2019 року про стягненні із ОСОБА_2 на користь ПАТ « Сбербанк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 28165 грн. 54 коп.
Правонаступником стягувача - ПАТ « Сбербанк», є АТ « Міжнародний резервний банк» ( а.с.31, том 1).
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач належним чином не зареєстрував своє право власності на вказаний автомобіль й не є його власником. Окрім того, укладення правочинів щодо арештованого в ході виконавчого провадження майна боржника нівелює саму суть арешту майна боржника та реєстрацію відповідного обтяження даного майна, яка і слугує юридичною перешкодою для відчуження арештованого майна боржником.
Колегія суддів погоджується з тим, що за позивачем у відповідному державному реєстрі не зареєстроване право власності на спірне майно, а тому оформлення права власності є незавершеним, не визнане та не підтверджене державою. Проте це не має вирішального значення для оцінки наведених обставин, оскільки позивач має правомірний інтерес у цьому спорі.
При вирішенні даного спору суд залишив поза увагою правовий висновок, викладений у постанові від 26 листопада 2019 року у справі № 905/386/18, де Велика Палата Верховного Суду зауважила, що відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна.
У даній справі позов пред'явлено до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Стягувачем у виконавчому провадженні, в межах якого накладено арешт на належний боржнику автомобіль, є Акціонерне товариство « Міжнародний резервний банк», яке не залучено до участі у справі в якості відповідача, а є третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.
Вказана обставина залишилась поза увагою суду першої інстанції, що вказує на порушення вимог процесуального права.
Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Разом з тим установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року, у справі № 523/9076/16-ц від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц, від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц.
Пред'явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову (постанова Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).
Вирішуючи спір суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позову, проте допустив порушення норм процесуального права, у зв'язку з чим оскаржене судове рішення підлягає зміні з викладенням його мотивувальної частини в редакції цієї постанови.
Керуючись ст.ст. 259,268,367,368,374,376,381-384 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Редіч Наталії Юріївни, задовольнити частково.
Рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 24 жовтня 2022 року змінити з урахуванням мотивів, викладених у цій постанові.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуюча Судді: