Житомирський апеляційний суд
Справа №295/220/23 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Категорія ст. 176 КПК України Доповідач ОСОБА_2
30 січня 2023 року
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Житомирського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря: ОСОБА_5 ,
прокурора: ОСОБА_6 ,
підозрюваного: ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі матеріали контрольного провадження за апеляційною скаргою підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира від 06.01.2023 про продовження строку тримання під вартою,
Слідча за погодженням із прокурором звернулася з клопотанням до слідчого судді про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 .
Своє клопотання обґрунтувала тим, що 04.01.2022 близько 02 години ночі ОСОБА_7 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходився в будинку АДРЕСА_1 , разом з потерпілим ОСОБА_8 , де між останніми на ґрунті раптових неприязних відносин відбувся конфлікт, в ході якої у ОСОБА_7 виник злочинний умисел, направлений на умисне спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_8 .
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на умисне протиправне спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_8 , ОСОБА_7 у вищевказаний день, час та місці взяв зі столу кухонний ніж та, підійшовши до ОСОБА_8 , зі значною силою прикладання умисно наніс два удари ножом в грудну клітину праворуч, внаслідок чого спричинив ОСОБА_8 тілесні ушкодження у вигляді колото-різаної рани по передній поверхні грудної клітки справа по середньо-грудинній лінії, яке відноситься до легкого тілесного ушкодження з короткочасним розладом здоров'я, та проникаючого поранення грудної клітки справа із наявною колото-різаною раною в проекції 4-го міжребер'я справа по білягрудинній лінії, рановий канал якої проникав в плевральну порожнину з ушкодження нижньої частини правої легені, яке відноситься до тяжкого тілесного ушкодження за ознакою небезпеки для життя в момент спричинення.
04.01.2023 вказана подія внесена до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023060410000007 та розпочате досудове розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України.
04.01.2023 ОСОБА_7 було затримано в порядку ст.208 КПК України за підозрою у вчиненні вказаного вище кримінального правопорушення, про що цього ж дня складено протокол затримання.
04.01.2022 ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України.
Зазначає, що вина ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, підтверджується зібраними доказами.
В клопотанні слідча зазначає, що з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, запобігання спробам ОСОБА_7 переховуватися від органів досудового розслідування, незаконно впливати на потерпілого та свідків в даному кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення, враховуючи наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення та вагомість здобутих слідством доказів вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, котре відноситься до категорії тяжкого злочину, а також про недостатність обрання більш м'яких запобіжних заходів для запобігання указаним вище ризикам, а тому вважає, що слід застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.
Ухвалою слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира від 06.01.2023 року клопотання слідчої задоволено.
Застосовано щодо підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави строком на 60 днів, обчислюючи строк тримання під вартою з моменту фактичного затримання - із 03 год. 30 хв. 04 січня 2023 року.
Строк дії ухвали встановлено до 03год. 30хв. 04 березня 2023 року.
Своє рішення слідчий суддя обґрунтував тим, що наведені у клопотанні та озвучені в судовому засіданні доводи свідчать про те, що на даний час існують ризики, на які посилалась сторона обвинувачення та котрі є підставою для обрання відносно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Зокрема, мова йде про ризики впливу на потерпілого та свідка, а також вчинення іншого кримінального правопорушення. Аналізуючи указані ризики, слідчим суддею в першу чергу звернута увага, що ОСОБА_7 офіційно не працює, раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, при цьому двічі за вчинення передбаченого статтею 121 КК України злочину, потерпілий та свідок проживають в одному населеному пункті із підозрюваним.
Також слідчим суддею враховано тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , наявність вагомих доказів вчинення ним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, вік та стан здоров'я, міцність соціальних зв'язків в місці фактичного постійного проживання, репутацію та майновий стан підозрюваного, ризик продовження чи повторення протиправної поведінки.
В апеляційній скарзі підозрюваний ОСОБА_7 просить ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову ухвалу, якою змінити обраний запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт.
Посилається на те, що ухвала слідчого судді є незаконною та необґрунтованою.
Вказує, що під час розгляду зазначеного клопотання приймала участь слідча, яку він не знає.
Вважає, що слідчим та прокурором належним чипом не доведено існування ризиків у цьому проваджені.
Посилається на те, що слідчим в клопотанні зазначена недостовірна інформація щодо міцності його соціальних зв'язків, джерела доходу, місця проживання.
Зазначає, що слідчий суддя не врахував той факт, що працівників поліції викликав сам та співпрацював з ними, щиросердечно розкаюється у вчиненому. Не враховано слідчим суддею також й те, що він здійснює догляд за тваринами його матері, які знаходяться на значній відстані, оскільки мати виїхала до іншої країни.
Вказує, що умислу на вчинення інкримінованого йому злочину не було, лише оборонявся. Досудове розслідування здійснюється неякісно та затягується.
Посилається на те, що не збирається ухилятись від слідства та суду.
Підозрюваний ОСОБА_9 підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити. Разом з тим пояснив, що вину у інкримінованому йому злочині визнає та співпрацює з органами досудового розслідування та вважає, що до нього можливо застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, в підтвердження чого послався на те, що в іншому кримінальному провадженні, перебуваючи під домашнім арештом, не порушував покладені судом обов'язки.
Прокурор заперечив щодо задоволення апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення, а ухвалу слідчого судді - без змін.
В судове засідання апеляційного суду захисник ОСОБА_10 будучи належним чином повідомлена про час, дату та місце розгляду провадження не з'явилася, клопотань не надсилала. Підозрюваний ОСОБА_7 повідомив, що захисник ОСОБА_10 обізнана про розгляд провадження на зазначену дату та не заперечив щодо розгляду провадження у її відсутність, з чим погодився і прокурор.
За таких обставин, апеляційний суд вважає за можливе розглянути вказане провадження у відсутність захисника ОСОБА_10 , яка належним чином повідомлена про час, дату та місце розгляду провадження.
Заслухавши доповідь судді, доводи та пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши матеріали судового провадження та ухвалу слідчого судді в межах ст.404 КПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підозрюваного ОСОБА_9 не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Задовольняючи клопотання слідчого та застосовуючи щодо підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя обґрунтовано виходив з доведеності підстав для застосування саме такого запобіжного заходу у зв'язку з обґрунтованою підозрою у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявності ризиків, передбачених ст.177 КПК України.
Відповідно до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, слідчий суддя повно дослідив обставини кримінального провадження, дав належну оцінку наданим доказам та обґрунтував наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України.
Таким чином, щоб вирішити справу у відповідності до вимог закону, суд повинен взяти до уваги, крім даних, передбачених ст.177 КПК України, особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки, характер справи, тяжкість кримінального правопорушення та наслідки вчинення протиправних діянь.
З журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні слідчого доводи перевірялись судом при його розгляді. При цьому був допитаний підозрюваний ОСОБА_9 , вислухана думка прокурора та захисника, а також з'ясовані обставини, які мають значення для вирішення питання про обрання запобіжного заходу.
Відповідно до ст.178 КПК України слідчий суддя врахував вагомість наявних в матеріалах кримінального провадження доказів про вчинення ОСОБА_9 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України.
Зокрема, слідчий суддя обґрунтовано послався, що у разі обрання запобіжного заходу, не пов'язаного із триманням підозрюваного під вартою, є підстави вважати, що підозрюваний може незаконно впливати на потерпілого та свідка, або вчинити інше кримінальне правопорушення.
Слідчим суддею встановлено наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії передбачені ч.1 ст.177 КПК України, а саме: ухилятися від органу досудового розслідування чи суду, незаконно впливати на потерпілого та свідка, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Слідчим суддею враховано, що підозрюваний офіційно не працює, раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, при цьому двічі за вчинення передбаченого статтею 121 КК України злочину, потерпілий та свідок проживають в одному населеному пункті із підозрюваним.
Слідчим суддею також враховано вік та стан здоров'я підозрюваного, міцність соціальних зв'язків в місці фактичного постійного проживання, репутацію та майновий стан підозрюваного, а також ризик продовження чи повторення протиправної поведінки.
За таких обставин доводи підозрюваного про те, що в клопотанні зазначена недостовірна інформація щодо міцності його соціальних зв'язків, джерела доходу, місця проживання, колегія суддів визнає безпідставними.
При цьому, слідчим суддею обґрунтовано прийнято до уваги, що ОСОБА_9 підозрюється у вчиненні злочину, який відповідно до вимог ст.12 КК України відноситься до категорії тяжкого, за яким передбачено позбавлення волі на строк від 5 до 8 років.
Колегія суддів вважає, що доводи апелянта про те, що він визнає вину в інкримінованому злочині, має постійне місце проживання, що забезпечить його процесуальну поведінку, висновків суду не спростовують та не переважають над наявністю існуючих ризиків, передбачених ст.177 КПК України.
На думку колегії суддів, наявність постійного місця проживання неможливо віднести до тих стримуючих чинників, які б були у повному обсязі здатні мінімізувати ймовірність вчинення підозрюваним дій, спрямованих на ухилення від можливого покарання.
Крім того, колегія суддів зважає і на те, що на даний час в Україні введено воєнний стан, що також є відповідним ризиком, який з врахуванням даних про особу обвинуваченого, характер злочину у якому він підозрюється додатково свідчить про правильність висновків суду, оскільки в зазначених умовах здійснення контролю за обвинуваченим правоохоронними органами, в разі застосування до нього інших більш м'яких запобіжних заходів, істотно утруднюється.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його не можливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977\96 від 26.07.2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Характер та обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_9 у вказаному кримінальному провадженні, суворість можливого покарання, яке загрожує підозрюваному в разі визнання його винним, на думку колегії суддів, свідчать про існування на час постановлення ухвали обґрунтованих підстав для висновку про існування не абстрактних, а конкретних ризиків незаконно впливати потерпілого та свідка, вчинити інше кримінальне правопорушення, а відповідно неможливості застосування менш суворого запобіжного заходу.
Як вбачається з матеріалів провадження, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності з вимогами кримінального процесуального закону, при прийнятті оскаржуваного рішення перевірив всі обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування виняткового запобіжного заходу, і зазначені обставини підтверджені достатніми даними, які досліджені та оцінені слідчим суддею в судовому засіданні. Дослідивши та оцінивши усі обставини вказаного кримінального провадження у їх сукупності, слідчий суддя дійшов до обґрунтованого висновку, що кожен із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам протиправної поведінки підозрюваного.
Таким чином, суд у відповідності з вимогами ст.194 КПК України, з урахуванням тяжкості кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_9 , даних про його особу, при відсутності підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу, обґрунтовано дійшов висновку про необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Посилання апелянта на те, що слідчим суддею не враховано, що він перебував в іншому кримінальному провадженні під домашнім арештом та не порушував покладені на нього обов'язки, здійснює догляд за тваринами його матері, які знаходяться на значній відстані, колегія суддів визнає безпідставними та такими, що не спростовують висновки слідчого судді, оскільки вказані обставини не переважають над існуючими ризиками та не забезпечать належної процесуальної поведінки підозрюваного. Крім того вказані обставини були предметом розгляду слідчим суддею. Навпаки наявність попередніх кримінальних проваджень свідчить про схильність підозрюваного до вчинення кримінальних правопорушень, що в свою чергу є підставою для ствердження про наявність ризику продовження протиправної діяльності та вчинення іншого злочину у разі застосування іншого запобіжного заходу.
Посилання апелянта на те, що умислу на вчинення інкримінованого йому злочину не було, а він лише оборонявся, з огляду на стадію досудового розслідування та повноваження слідчого судді, суду на даній стадії, є передчасними.
Також безпідставними є доводи підозрюваного, що під час розгляду зазначеного клопотання приймала участь слідча, яку він не знає, оскільки відповідно до наявного в матеріалах провадження копії витягу з ЄРДР слідча ОСОБА_11 входить до групи слідчих, які здійснюють досудове розслідування.
Доводи апеляційної скарги висновків слідчого судді не спростовують і не дають підстав вважати, що при постановленні оскаржуваної ухвали були допущені порушення норм кримінального процесуального закону, які могли б стати підставою для її скасування щодо підозрюваного запобіжного заходу.
Керуючись ст.ст.404, 407, 422 КПК України колегія суддів, -
Апеляційну скаргу підозрюваного ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира від 06.01.2023 про продовження строку тримання під вартою залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді: