Справа № 161/12881/22 Головуючий у 1 інстанції: Черняк В. В.
Провадження № 22-ц/802/146/23 Доповідач: Федонюк С. Ю.
06 лютого 2023 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Федонюк С. Ю.,
суддів - Матвійчук Л. В., Осіпука В. В.,
розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 , подану його представником ОСОБА_3 , на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 листопада 2022 року,
У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду із даним позовом, мотивуючи вимоги тим, що перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем до 29.03.2011 року. Від даного шлюбу мають спільну дитину - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає разом з позивачкою та перебуває на її утриманні. Згідно з рішенням суду від 11 жовтня 2018 року ОСОБА_2 сплачує аліменти на утримання доньки в твердій грошовій сумі у розмірі 1500 грн. Однак, визначена сума на даний час не відповідає інтересам дитини, крім того, суттєво змінились життєві обставини сторін, значно зросли витрати на утримання доньки.
З огляду на наведене, ОСОБА_1 просила суд змінити спосіб стягнення аліментів та ухвалити рішення про стягнення з відповідача на її користь аліментів на утримання ОСОБА_2 в розмірі частки від його доходів щомісячно.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 листопада 2022 року позов задоволено.
Змінено спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 жовтня 2018 року у справі № 161/9702/18.
Ухвалено стягувати із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави 992 грн 40 коп. судового збору.
Не погоджуючись із даним судовим рішенням, відповідач ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до вимог ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України справу розглянуто без повідомлення учасників справ.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Задовольняючи позовні вимоги, змінюючи спосіб стягнення аліментів з твердої грошової суми в розмірі 1500 грн на частку , та стягуючи з відповідача в користь позивачки аліменти на неповнолітню дитину в розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку (доходу) відповідача, суд першої інстанції дійшов висновку, що існують підстави для зміни способу стягнення аліментів.
Такі висновки суду, на думку колегії суддів, не відповідають встановленим обставинам справи та є помилковими.
Як встановлено судом, позивачка ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 перебували у зареєстровану шлюбі, який було розірвано 29.03.2011 року.
ІНФОРМАЦІЯ_2 у сторін народилася дочка ОСОБА_4 (а. с. 7).
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08 лютого 2011 року вирішено стягувати з відповідача аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі частини від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 22.11.2011 року і до досягнення дитиною повноліття.
14 березня 2017 року рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області у справі №161/159/17 змінено розмір та спосіб стягнення аліментів на аліменти у розмірі 500 грн щомісячно до досягнення дитиною повноліття.
На підставі рішення цього ж суду від 11 жовтня 2018 року змінено розмір аліментів на 1500 грн щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.
Відповідно до частин 1, 2 статті 27 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності в Україні з 27 вересня 1991 року, держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (батьки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно зі статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Як передбачено частиною 2 статті 141 СК України розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (стаття 180 СК України).
Частиною 3 статті 181 СК України передбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
При визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (частини 1, 2 статті 182 СК України).
Відповідно до частини 1 статті 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
У пункті 23 своєї постанови № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» Пленум Верховного Суду України роз'яснив, що відповідно до статті 192 СК України розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Отже, за змістом статей 181, 192 СК України розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним, а тому у зв'язку із значним покращенням матеріального стану платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального стану платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Такий висновок зроблено у постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13.
Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку про те, що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану, як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.
При цьому такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів - і зміни сімейного і зміни матеріального стану.
Звертаючись до суду із позовними вимогами про зміну способу стягнення аліментів, ОСОБА_1 зазначала, що вона постійно несе витрати на утримання дитини, які постійно зростають, їй недостатньо коштів для належного забезпечення та утримання неповнолітньої дитини, суттєво змінилися обставини сторін, а тому вона просила суд змінити спосіб стягнення аліментів та стягувати з відповідача в її користь аліменти на утримання неповнолітньої дитини у розмірі 1/4 частки від заробітку батька дитини.
Відтак, право стягувача аліментів на пред'явлення вимоги про зміну способу стягнення аліментів і збільшення розміру аліментів унаслідок такої зміни не заперечується як таке. Зазначене, втім, не звільняє позивачку від обов'язку діяти у межах, наданих їй актами цивільного законодавства, від обов'язку належного обґрунтування та доказування позову, зокрема, підстав і умов, необхідних як для зміни способу стягнення аліментів, так і для збільшення їх розміру, яке не може ґрунтуватися на припущеннях, своїми цивільними і процесуальними правами позивач розпоряджається, а право на судовий захист і обов'язок доказування позову здійснює на власний розсуд (ст. 12 ч. 1, ст.ст. 13, 14, ст. 20 ч. 1 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76-81 ЦПК України).
Позиція ж позивача у даній справі щодо абсолютизації права на відповідне звернення до суду, яка зводиться до необхідності по суті автоматичного задоволення вимоги в разі її пред'явлення, без урахування факту виникнення спору про право та змагального цивільного процесу, без з'ясування та доказування відповідних обставин у контексті спірного питання, є, на думку колегії суддів, помилковою.
Відповідач вказує, що фактично позивач просить збільшити розмір аліментів, оскільки вона отримує 1500 грн, а враховуючи, що він не працює, то частка від середньообласного показника розміру аліментів буде орієнтовно становити 2933,75 грн, виходячи із середньої заробітної плати у Волинській області за січень 2022 року 11735 грн (за статистичними даними).
Таким чином, поставивши перед судом питання про зміну способу стягнення раніше присуджених аліментів з твердої грошової суми на частку від заробітної плати (доходу) платника, позивачу належало доводити передусім наявність змін в сторону покращення у платника відповідного доходу як підставу для задоволення вимоги, для визначення розміру аліментів як частки відповідного доходу та погіршення матеріального стану у неї як стягувача. Так само, зважаючи на пред'явлення позову з метою збільшення розміру стягуваних аліментів, належало доводити й інші обставини, які мають значення в такому спорі та передбачені, зокрема, частиною 1 статті 182 СК України.
Розпорядившись своїми цивільними та процесуальними правами на власний розсуд, позивачка не виконала вимог закону щодо належного обґрунтування та доказування позову, вимоги ґрунтувалися на недопустимих у доказуванні припущеннях. Саме по собі посилання позивачки на потребу в збільшенні коштів на утримання дочки не є єдиною і достатньою підставою для задоволення пред'явлених вимог.
Поряд із цим, стягувач аліментів за наявності для того підстав не позбавлена права і в подальшому ставити питання про зміну розміру стягуваних аліментів зі зміною способу їх стягнення чи без такої зміни, а також вирішувати питання про стягнення заборгованості за аліментами чи діяти в інший передбачений законом спосіб на захист прав дитини.
У своїй апеляційній скарзі відповідач зазначав, що він офіційно не працює та не має постійного доходу, заборгованість по сплаті аліментів у нього відсутня, він уклав контракт добровольця територіальної оборони з 27 березня 2022 року на три роки, який не передбачає виплати заробітної плати (грошового забезпечення), що підтверджено відповідною довідкою.
Окрім того, на його утриманні знаходяться двоє малолітніх дітей від іншого шлюбу: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка народилась у проміжку часу після останньої зміни розміру аліментів за рішенням суду (а. с. 47,48).
Також відповідач вказує, що внаслідок воєнних дій його родина переїхала як внутрішньо переміщена з м. Вишневе Бучанського району Київської області в м. Любомль і з цих причин також його матеріальне становище погіршало.
Відповідно до частини 3 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до частини 2 статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Проте всупереч зазначеним вимогам закону позивачка не надала суду будь-яких доказів на підтвердження покращення матеріального стану відповідача, а також на підтвердження погіршення її матеріального стану.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 щодо зміни способу стягнення аліментів і стягнення з відповідача в користь позивачки аліментів на утримання неповнолітньої дитини в розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) батька дитини.
Відповідно до статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення або змінити рішення.
Згідно зі ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
На підставі наведеного суд апеляційної інстанції доходить висновку, що через неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права рішення суду першої інстанції слід скасувати і ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог про зміну способу стягнення аліментів.
За змістом частин четвертої та п'ятої статті 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Керуючись статтями 268, 367, 368, 369, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 листопада 2022 року в даній справі скасувати та ухвалити нове судове рішення.
В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 06 лютого 2023 року.
Головуючий
Судді