Справа № 758/8360/22
Категорія 47
20 січня 2023 року м. Київ
Подільський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Петрова Д.В.,
при секретарі судового засідання Бурдун М.В.,
за участю представника позивача ОСОБА_1 ,
відповідача ОСОБА_2 ,
представника відповідача ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди,
ОСОБА_4 звернувся до суду із зазначеною позовною заявою.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він є власником автомобіля «Ніссан Кашкай», д.н.з. НОМЕР_1 , 2008 року випуску.
15.06.2022 в результаті протиправної поведінки двох малолітніх дітей, а саме: ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , які з 14 поверху за адресою: АДРЕСА_1 кидали каміння по машинам, був пошкоджений належний позивачу автомобіль марки «Ніссан Кашкай». Протокол про адміністративне правопорушення був складений на батька ОСОБА_5 - відповідача по справі - ОСОБА_2 . Відповідач по справі провину свого сина заперечував та зазначав, що його син ні в чому не винний.
Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 05.08.2022 по адміністративній справі № 753/6184/22, відповідача - ОСОБА_2 , було визнано винним у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення за ухилення виконання батьківських обов'язків та було накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді попередження.
Відповідно до Звіту про оцінку розміру збитків завданого колісному транспортному засобу: загальний легковий універсал-В; марки Nissan, модель Qashqai з реєстраційним номером НОМЕР_1 , номером кузова VIN НОМЕР_2 , 2008 року випуску, чорного кольору, що був виданий ТОВ «Експертна оцінка майнових прав» від 25.07.2022 було встановлено, що розмір збитку, який був нанесений даному автомобілю складає суму в розмірі 7 800 (сім тисяч вісімсот) гривень.
Однак відповідач повністю відмовляється від добровільної сплати коштів, за пошкодження майна, а тому позивач вимушений в даний час звернутись до суду за захистом свого порушеного права.
Просив суд стягнути з відповідача на свою користь суму завданих йому матеріальних збитків в розмірі 7 800, 00 грн.; суму в розмірі 800,00 грн. за складання Звіту про оцінку завданих збитків; стягнути суму моральних збитків у розмірі 5 000 (п'ять тисяч гривень) 00 коп.; суму сплаченого судового збору в розмірі 992, 40 грн.
Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 30.09.2022 дану цивільну справу прийнято до розгляду та призначено судове засідання.
Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому він зазначає, що позовні вимоги відповідач частково визнає. Зазначив, що відповідач не погоджується з Звітом про оцінку від 25.07.2022 як належного доказу у справі про обсяг ушкоджень автомобіля позивача, і відповідно про грошовий розмір матеріального збитку, а також проти покладення судом на нього обов'язку відшкодування позивачеві витрат на проведення експертного дослідження. Враховуючи свою відповідальність за завданий збиток відповідачеві, оцінює цей матеріальний збиток позивача у розмірі 2000 гривень, який згоден відшкодувати. Відповідач погоджується відшкодувати позивачу моральну шкоду у розмірі 500 гривень. Також відповідач заперечував проти покладення на нього судом відшкодування позивачу витрат на правову допомогу і судові витрати.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити.
Відповідач та його представник у судовому засіданні позовні вимоги визнали частково, підтримали доводи викладені у відзиві на позов.
Вислухавши сторони, дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив такі фактичні обставини.
З матеріалів справи судом встановлено, що згідно з копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 власником транспортного засобу Nissan Qashqai, 2008 року випуску, чорного кольору, номер кузова VIN НОМЕР_2 є ОСОБА_4 .
Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 05.08.2022, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, накладено на нього адміністративне стягнення.
Вказаною постановою суду встановлено, що ОСОБА_2 ухилився від передбачених ст. 150 Сімейного кодексу України обов'язків щодо виховання свого неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , внаслідок чого малолітній пошкодив автомобіль.
Згідно з ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Відповідно до Звіту про оцінку від 25 липня 2022 року виконаного ТОВ «Експертна оцінка майнових прав», ринкова вартість об'єкта оцінки (розмірі збитку), завданого колісному транспортному засобу - загальний легковий універсал - В, марки Nissan, моделі Qashqai, з реєстраційним номером НОМЕР_1 , номером кузова VIN НОМЕР_2 , 2008 року випуску, чорного кольору становить 7800,00 гривень.
Згідно з копією квитанції до прибуткового касового ордера № 1/2-25.07.2022 від 25 липня 2022 року ОСОБА_4 сплатив ТОВ «Експертна оцінка майнових прав» за проведення оцінки майна 800,00 гривень.
Таким чином, з досліджених в судовому засіданні фактичних обставин справи судом встановлено, що спір між сторонами виник з приводу відшкодування шкоди позивачу, спричиненою дитиною відповідача.
Вказані правовідносини регулюються Цивільним кодексом України.
Згідно з статтею 22 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, якій завдано збитки, у відповідності до ст. ст. 16, 22 Цивільного кодексу України має право на їх відшкодування. У разі відмови винної сторони у відшкодовуванні збитків, особа має право на звернення до суду за захистом своїх прав та інтересів.
Суд вважає необґрунтованими заперечення відповідача щодо неналежності Звіту з оцінки як доказу, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
За вимогами ст. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Суд звертає увагу, що наданий у матеріали справи звіт про оцінку містить інформацію про предмет доказування та не одержаний з порушенням закону.
Звіт про оцінку вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу від 25.07.2022 року за своїм правовим характером є звітом про оцінку майна, вимоги до якого встановлюються Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».
Відповідно до положень ч. 1 ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», оцінка майна проводиться у випадках, встановлених законодавством України, міжнародними угодами, на підставі договору, а також на вимогу однієї з сторін угоди та за згодою сторін. Проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.
Статтею 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» визначено, що звіт про оцінку майна є документом, який містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання, підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.
Відповідно до частини другої статті 32 цього Закону оцінювачі та суб'єкти оціночної діяльності - суб'єкти господарювання несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору, зокрема за недостовірність чи необ'єктивність оцінки майна, відповідно до умов договору та закону.
Дослідивши звіт про оцінку, що наданий позивачем, суд дійшов висновку про те, що він відповідає вимогам ст. 4, 5, 6, 12, 15, 18, 22 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні». Він складений за результатами безпосереднього дослідження пошкодженого автомобіля професійним оцінювачем, діяльність якого полягає у визначенні, зокрема, розміру завданих збитків в таких ситуаціях.
Обґрунтованих доводів щодо того, що оцінювачем було порушено методику чи порядок проведення дослідження відповідачем не наведено. Будь-яких обґрунтованих доказів, що спростовують вказану у висновку суму - не надано.
Отже суд приходить до висновку що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню на відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 7 800 грн. 00 коп., визначеної висновком Звіту про оцінку завданих збитків, а також витрати за складання такого Звіту в розмірі 800 грн. 00 коп.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача на відшкодування моральної шкоди суму у розмірі 5 тис. грн, суд зазначає наступне.
У позовній заяві позивач обґрунтовує завдану йому моральну шкоду тим, що протиправними діями сина відповідача йому було завдано моральних та фізичних страждань, він перебував у тривожному стані, постійно нервував, протягом 4-х місяців був позбавлений можливості користуватися належним йому майном - автомобілем, а його робота пов'язана з постійним пересуванням по місту на автомобілі.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Згідно з ч. 1-3 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає:
1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Отже, визначення розміру моральної шкоди в грошовому еквіваленті належить до компетенції суду на підставі прямої вказівки ЦК України, а проведення експертизи для визначення розміру такої шкоди не є абсолютно необхідним. Суд в будь-якому випадку повинен самостійно визначити обґрунтований розмір моральної шкоди залежно від критеріїв, наведених в ЦК України, а також з урахуванням будь-яких інших обставин, які мають істотне значення, керуючись при цьому вимогами розумності і справедливості.
Ураховуючи те, що суду доказів, якими підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру не надано, а також не обґрунтовано розмір моральної шкоди, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову в частині відшкодування моральної шкоди.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 5 тис. грн, суд зазначає наступне.
Стаття 133 ЦПК України визначає види судових витрат і передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. У свою чергу, одним з видів витрат, пов'язаних з розглядом справи є витрати на професійну правничу допомогу, які несуть сторони судової справи (крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави).
Статтею 1 Закону України від 20 грудня 2011 року «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» визначено граничний розмір витрат на правову допомогу.
Відповідно до ст. 1 зазначеного вище Закону передбачено, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (ст. 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України).
Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Суд зазначає, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову.
Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
При цьому суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, ціну позову, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним.
Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.
Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.
Згідно із ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Аналогічні критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
З урахуванням наведеного, оцінюючи об'єктивно як складність цієї справи, враховуючи предмет спору, кількість судових засідань та їх тривалість, а також з огляду на приписи п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, суд вбачає наявність підстав для часткового задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача у даній справі витрат на правничу допомогу, а саме у розмірі 2 500 грн, що відповідає критерію реальності та розумності, та є співмірним, виходячи зі складності, категорії справи, виконаних адвокатом робіт та наданих адвокатських послуг.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а відтак, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 992,40 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст. 2, 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 суму завданої майнової шкоди у розмірі 7 800 (сім тисяч вісімсот) гривень 00 копійок, витрати на правничу допомогу у розмірі 2 500 (дві тисячі п'ятсот) гривень 00 копійок, суму витрат за складання Звіту про оцінку завданих збитків у розмірі 800 (вісімсот) гривень 00 копійок та судовий збір у розмірі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) гривні 40 копійок.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне найменування сторін та інших учасників справи:
- позивач - ОСОБА_4 , місце проживання: АДРЕСА_2 ;
- відповідач - ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 .
Суддя Д. В. Петров