печерський районний суд міста києва
Справа № 757/2663/23-к
01 лютого 2023 року
Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва: ОСОБА_1 ,
при секретарі: ОСОБА_2 ,
за участю:
особи, яка подала клопотання: не з'явився,
прокурора: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві провадження за клопотанням адвоката ОСОБА_3 , яка діє в інересах ОСОБА_4 , про скасування арешту майна, накладеного ухвалою Київського апеляційного суду від 18.01.2023 року № 757/33755/22-к (апеляційне провадження № 11-сс/824/213/2023) у кримінальному провадженні № 42021000000001513 від 20.07.2021 року, -
Адвокат ОСОБА_3 , яка діє в інересах ОСОБА_4 , звернулась до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна, накладеного ухвалою Київського апеляційного суду від 18.01.2023 року № 757/33755/22-к (апеляційне провадження № 11-сс/824/213/2023) у кримінальному провадженні № 42021000000001513 від 20.07.2021 року.
В обґрунтування клопотання адвокат ОСОБА_3 зазначає, що арешт накладено незаконно та необгрунтовано, а відтак є всі підстави для його скасування, зважаючи на наступне. ОСОБА_4 є законними власником арештованого майна, усі підтверджуючі документи походження вилучених грошових коштів були надані слідчому. Крім того адвокат вказує, що ОСОБА_4 немає жодного відношення до обставин, які є предметом досудового розслідування у кримінальному провадженні. Зазначає, що вилучені грошові кошти не є засобом вчинення кримінального правопорушення, не використовувалось для вчинення злочинних дій, не є доходом від них, тобто будь-які дані, що вказане майно має значення речових доказів у кримінальному провадженні, відсутні. Застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження є неспівмірним з завданням кримінального провадження, порушує права власника майна, що свідчить про безпідставність накладення арешту та обумовлює необхідність його скасування.
Згідно ч. 4 ст. 107 КПК України, під час розгляду клопотання фіксування судового процесу здійснювалось за допомогою технічних засобів.
В судове засідання представник власника майна - адвокат ОСОБА_3 не з'явилась, подала заяву про розгляд справи без її участі, вимоги клопотання підтримує в повному обсязі, просить задовольнити.
Прокурор в судове засідання не з'явився, причини неявки слідчому судді не відомі, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання підлягає частковому задоволенню, зважаючи на наступне.
Слідчим суддею встановлено, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42021000000001513 від 20.07.2021 за ознаками злочинів, передбачених ч. 3 ст.28 ч. 4 ст.368, ч. 2 ст.364 КК України.
Під час здійснення досудового розслідування у вищевказаному кримінальному провадженні, 21.11.2022року, на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 08.11.2022 року, було проведено обшук у квартирі за місцем проживання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на яку зареєстроване за ОСОБА_5 .
В ході проведення данного обшуку було виявлено та вилучено, зокрема грошові кошти купюрами по 100 доларів США кожна на загальну суму 100 000 доларів США..
Постановою старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління ОСОБА_6 від 21.11.2022 вилучені в ході обшуку грошові кошти в сумі 100 000 доларів США визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.
25.11.2022 прокурор другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у сфері протидії організованої злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 звернувся до слідчого судді Печерського районного суду міста Києва із клопотанням, в якому просив накласти арешту на тимчасово вилучене майно, яке вилучено під час проведення обшуку 21.11.2022 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: грошові кошти купюрами по 100 доларів кожна на загальну суму 100 000 доларів США.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 06.12.2022 відмовлено у задоволенні клопотання прокурора.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 18.01.2023 року № 757/33755/22-к (апеляційне провадження № 11-сс/824/213/2023) скасовано ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 06 грудня 2022 року та постановлено нову, якою клопотання прокурора другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинуваченняуправління нагляду за додержанням законів у сфері протидії організованоїзлочинності Департаменту нагляду задодержанням законів Національною поліцією України таорганами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю,Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 задоволено та накладено арешт на майно, тимчасово вилучене під час проведення обшуку 21.11.2022 за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем проживання ОСОБА_4 , а саме: грошові кошти купюрами по 100 доларів кожна на загальну суму 100 000 доларів США.
Згідно ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
При цьому, згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу .
Як визначено у ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Постановляючи ухвалу, колегія суддів виходила з того, що встановлені у даному кримінальному провадженні фактичні обставини кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28 ч. 4 ст. 368, ч. 2 ст. 364 КК України, за яким здійснюється досудове розслідування, містять сукупність підстав та розумних підозр вважати, що на даному етапі досудового розслідування є підстави для обґрунтованого висновку, що грошові кошти, вилучені 21.11.2022 під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_4 відповідають критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, оскільки можуть бути набутими кримінально-протиправним шляхом, що згідно ч. 3 ст. 173 КПК України дає підстави для їх арешту як речових доказів з метою збереження.
Крім того, на переконання колегії суддів, прокурором доведено наявність обставин, передбачених абзацом 2 ч. 4 ст. 170 КПК України, для арешту майна третьої особи - ОСОБА_4 , з метою можливої спеціальній конфіскації.
Разом з тим, при застосуванні будь-якого заходу забезпечення кримінального провадження слідчий суддя/суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України, та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Частиною 2 ст. 173 КПК України визначено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати, серед іншого, правову підставу для арешту майна та можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України).
Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Судовим розглядом встановлено, законність походження вилучених грошових коштів, оскільки особою у якої вони були вилучені - ОСОБА_4 надано підтверджуючі документи, зокрема декларації про доходи за 2017-2021 роки.
Повідомлення про підозру у вказаному кримінальному ОСОБА_4 не вручалося.
Жодних об'єктивних підстав вважати, що вилучене під час обшуку майно, грошові кошти, які виявлені та вилучені у квартирі за місцем проживання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, а тому є речовими доказами в даному кримінальному провадженні - немає.
Посилання прокурора на те, що майно відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України є помилковим, з огляду на те, що постанова слідчого від 21.11.2022 року про визнання вище зазначеного майна речовими доказами, не містить за своїм змістом жодних доказів того, що майно було знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегло на собі його сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані, як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Вказане свідчить про формальність винесеної постанови.
Що стосується наявності обставин, передбачених абзацом 2 ч. 4 ст. 170 КПК України, для арешту майна третьої особи - ОСОБА_4 , з метою можливої спеціальній конфіскації, то на переконання слідчого судді достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації згідно положень п.п. 1,2 ч. 1 ст. 96-2 КК України не надано, оскільки одержані внаслідок вчинення злочину та/або є доходами від такого майна, а також призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення злочину, фінансування та/або матеріального забезпечення злочину або винагороди за його вчинення. Однак на підтвердження цього безумовних доказів останнім не надано.
При цьому слідчий суддя бере до уваги, що як вбачається з матеріалів клопотання, в кримінальному провадженні №42021000000001513 від 20.07.2021 за ознаками злочинів, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 368, ч. 2 ст. 364 КК України, з моменту внесення відомостей про вчинення вказаних кримінальних правопорушень, та до моменту розгляду зазначеного клопотання, жодній особі не повідомлено про підозру у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень, прокурором дану обставину не спростовано.
Статтями 7, 16 КПК України передбачено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).
Відповідно до положень ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, який ратифікований Верховною Радою України 17.07.1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права
У зв'язку з викладеним, слідчий суддя дійшов висновку, що позбавлення ОСОБА_4 , як власника майна, можливості користуватися власністю є неспіврозмірним з завданням кримінального провадження, порушує право власності останнього, у зв'язку з чим арешт, накладений на вказане майно, підлягає скасуванню.
При цьому, прокурор не надав жодного доказу, що подальший арешт цього майна має значення та сприяє виконанню завдань кримінального провадження.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 107, 170, 174, 307, 309, 532 Кримінального процесуального кодексу України, -
Клопотання адвоката ОСОБА_3 , яка діє в інересах ОСОБА_4 , про скасування арешту майна, накладеного ухвалою Київського апеляційного суду від 18.01.2023 року № 757/33755/22-к (апеляційне провадження № 11-сс/824/213/2023) у кримінальному провадженні № 42021000000001513 від 20.07.2021 року, - задовольнити.
Скасувати арешт, накладений ухвалою Київського апеляційного суду від 18.01.2023 року № 757/33755/22-к (апеляційне провадження № 11-сс/824/213/2023) у кримінальному провадженні № 42021000000001513 від 20.07.2021 року, на майно вилучене за місцем проживання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме грошові кошти на загальну суму 100 000 доларів США.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1