Справа № 752/1464/22
Провадження № 2-а/752/229/22
Іменем України
30 червня 2022 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді: Плахотнюк К.Г.,
за участі секретаря судового засідання: Сітайла В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, третя особа: інспектор поліції 3 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції Чередник Ірина Валеріївна, про визнання протиправною та скасування постанови,
24 січня 2022 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, посилаючись на те, що 10 січня 2022 року, близько 3 год. на 199 км автодороги М-07 у Житомирській області був зупинений транспортний засіб СЕАТ, під керуванням ОСОБА_2 , пасажиром в якому був він, власник вказаного транспортного засобу. Оскільки подія відбувалася вночі, то до працівників поліції вийшов він, як власник автомобіля і поцікавився причиною зупинки, на що останні повідомили про несправність лівого покажчика повороту і попросили пред'явити посвідчення водія. Він повідомив працівників поліції, що за кермом автомобіля був ОСОБА_2 , тому перевіряти посвідчення водія потрібно у останнього, на що працівники поліції не звернули уваги. Також повідомив, що він (позивач) не міг керувати автомобілем, тому що не має відповідної категорії права керування транспортним засобом, в зв'язку з чим за кермом був ОСОБА_2 . Проте, інспектор поліції Чередник І.В. прийняла постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксованого не в автоматичному режимі серії ЕАО № 5216846 від 10 січня 2022 року та притягнула його (позивача) до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 3400 грн. Вважає вказану постанову незаконною та безпідставною, оскільки не він керував зупиненим транспортним засобом СЕАТ, а не СУЗУКІ, як вказано в постанові, а ОСОБА_2 .
Просить суд постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксованого не в автоматичному режимі серії ЕАО № 5216846 від 10 січня 2022 року визнати протиправною та скасувати.
Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 26 січня 2022 року, у справі було відкрито провадження та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін (а.с. 15-16).
Відповідач направив до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що відповідно до постанови інспектора поліції 3 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Житомирській області ДПП Чередник І.В. від 10 січня 2022 року позивач, близько 2 год., на 199 км автодороги М-07 Київ-Ковель-Ягодин, керував транспортним засобом SUZUKI, номерний знак НОМЕР_1 , у якого не працював покажчик лівого повороту та підсвітка заднього номерного знаку у темну пору доби, при цьому не маючи при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, що було зафіксовано на портативний відеореєстратор 4750341. Вказаний відеозапис є належним, достовірним та достатнім доказом у справі. Відповідно до бази даних «Національні інформаційні системи» МВС України, ОСОБА_1 було видано посвідчення водія серії НОМЕР_2 від 2 травня 2019 року, з правом керування транспортними засобами категорії «С», призначені для перевезення вантажів автомобілі, дозволена максимальна маса яких перевищує 7500 кілограмів (16500 фунтів). Водію було роз'яснено права особи, яка притягується до адміністративної відповідальності відповідно до ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП. На запитання позивача чому постанову винесли саме на нього, інспектор повідомила, що з автомобіля, із-за керма з боку водія, вийшов саме позивач, що дає підставу вважати, що саме він керував автомобілем. Позивач зазначив, що він міг би помінятися місцями з колегою. При цьому на місці зупинки транспортного засобу був відсутній свідок, який нібито перебував у автомобілі, не вийшов і не надав пояснення в присутності поліцейських. Позивачем не надано жодного доказу, який би підтверджував те, що правопорушення він не вчиняв, або що його вина у цьому відсутня. Оскільки обставини зазначені в позові не відповідають дійсності, тому вважає, що позивач намагається уникнути відповідальності за порушення ПДР.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що в задоволенні позову слід відмовити за наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що інспектором поліції 3 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Житомирській області ДПП Чередник І.В. 10 січня 2022 року прийнято постанову серії ЕАО № 5216846 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі відносно ОСОБА_1 та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 3400 грн. (а.с. 9).
Як вбачається із вказаної постанови позивач, 10 січня 2022 року, близько 2 год., на 199 км автодороги М-07, керував транспортним засобом, у якого не працював покажчик лівого повороту та підсвітка заднього номерного знаку у темну пору доби, при цьому не маючи при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, чим порушив п. 2.1 (а) Правил дорожнього руху, та скоїв правопорушення передбачене ч. 2 ст. 126 КУпАП.
Позивач вказує, що відповідачем була складена постанова безпідставно, оскільки автомобілем керував ОСОБА_2 , а він був пасажиром у вказаному автомобілі, тому що не має відповідної категорії права керування транспортним засобом .
Перевіряючи обґрунтованість та доведеність позовних вимог, суд приймає до уваги те, що відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ч. 5 ст. 14 Закону «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху України та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно із п. 1 ст. 247 КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішенні справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функцію фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ч. 2 ст. 126 КУпАП, керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
За приписами ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Отже, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, виходячи з його правової природи та завдання, уповноважена особа має всебічно, повно і об'єктивно з'ясувати обставини справи, зокрема на підставі належних доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення.
При цьому, розгляд справи про адміністративне правопорушення має здійснюватися з дотриманням прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, визначених ст.268 КУпАП.
Відповідно до п. 2.1 (а) Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, з послідуючими змінами та доповненнями, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Відповідно до п. 1.10 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, з послідуючими змінами та доповненнями, транспортний засіб - пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.
Відповідно до п. 2 Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 511 від 10.05.2009, з послідуючими змінами та доповненнями, передбачено, що особи допускаються до керування транспортними засобами за наявності у них національного посвідчення водія України на право керування транспортними засобами відповідної категорії, крім випадків встановлення особам тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами.
Посвідчення водія є документом, що посвідчує особу та її спеціальний статус у частині підтвердження права його власника на керування транспортними засобами.
Пунктом 1 даного Положення передбачено, що воно є обов'язковим для всіх підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та громадян України, іноземних громадян та осіб без громадянства.
Із дослідженого в судовому засіданні відеозапису на СD-R диску, доданого ОСОБА_1 до матеріалів справи (а.с. 10а), неможливо встановити, що в автомобілі, крім позивача, була ще інша особа, яка керувала транспортним засобом.
Транспортний засіб, яким керував позивач підпадає під категорію, визначену п. 3 Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами.
Як зазначив в позовній заяві позивач він не має відповідної категорії права на керування даним транспортними засобом.
Позивач в позовній заяві вказав, що в оскаржуваній постанові зазначено, що він керував автомобілем SUZUKI, тоді як працівниками поліції працівниками поліції був зупинений автомобіль СЕАТ.
Суд звертає увагу, що допущена інспектором у постанові описка (невідповідність) щодо марки автомобіля, не свідчить про відсутність події такого адміністративного правопорушення, та не може бути самостійною підставою для звільнення від відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення.
Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 19 липня 2019 року в справі № 276/1186/16-а.
Положеннями статті 222 КУпАП передбачено, що органи Національної поліції розглядають справи про порушення правил дорожнього руху, зокрема за ст. 126 КУпАП.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Позивачем не надано суду доказів спростування вказаних у спірній постанові відомостей.
Оцінюючи в сукупності всі зібрані по справі докази, дані, викладені в постанові, суд критично ставиться до пояснень позивача щодо відсутності в його діях порушень ПДР України.
Суд вважає, що такі пояснення дані позивачем з метою уникнення адміністративної відповідальності за вчинене правопорушення, оскільки, його пояснення у позовній заяві не підтверджені жодним належним та допустимим доказом.
Про обґрунтованість притягнення позивача до відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП також вказує те, що матеріали справи не містять будь-які дані, які б спростовували доводи, викладені в оскаржуваній постанові.
При розгляді справи та винесенні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності позивача відповідачем були належним чином оцінені всі зібрані по справі докази, зокрема, враховані пояснення правопорушника, дотримані вимоги ст. 251, 254, 256, 280 КУпАП, правильно визначено статтю, якою нормою закону передбачено відповідальність за вчинення такого правопорушення та застосовано стягнення в межах санкції ч. 2 ст. 126 КУпАП.
Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що постанова серії ЕАО № 5216846 від 10 січня 2022 року відповідає вимогам закону, підстави для її скасування відсутні, тому в задоволенні позову слід відмовити.
На підставі викладеного, та керуючись ст.ст. 9, 126, 247, 251, 254, 256, 280, 283, 284, 293 КУпАП, та ст. 9, 76-78, 244-246, 286 КАС України, суд -
ухвалив :
у задоволенні позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, третя особа: інспектор поліції 3 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції Чередник Ірина Валеріївна, про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя К.Г. Плахотнюк