31 січня 2023 року
м. Київ
cправа № 922/2895/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Случ О. В. - головуючий, Багай Н. О., Могил С. К.
за участю секретаря судового засідання - Мазуренко М. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури
на рішення Господарського суду Харківської області від 02.12.2021 (суддя Аріт К. В.)
і постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.10.2022 (головуючий суддя Гетьман Р. А., судді Склярук О. І., Терещенко О. І.)
у справі № 922/2895/20
за позовом керівника Харківської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особі 1) Харківської обласної ради і 2) Північно-Східного офісу Держаудитслужби
до 1) Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради "Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф" і 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Сан Ойл"
про визнання недійсним рішення засідання комітету замовника та визнання недійсним договору про закупівлю,
(у судовому засіданні взяв участь прокурор - Янківський С. В.)
Короткий зміст позовних вимог
1. Керівник Харківської місцевої прокуратури № 1 (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Харківської обласної ради (далі - позивач-1, Харківоблрада) та Північно-Східного офісу Держаудитслужби (далі - позивач-2, Держаудитслужба) звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради "Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф" (далі - відовідач-1, КНП ХОР "Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф") та Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Сан Ойл" (далі - відповідач-2, ТОВ "ТД "Сан Ойл") про:
- визнання незаконним та скасування рішення засідання тендерного комітету КНП ХОР "Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф", оформленого протоколом від 27.03.2020 № 61/1, щодо прийняття рішення про намір укласти договір під час застосування переговорної процедури закупівлі товару: 09130000-9 Нафта і дистиляти (паливо дизельне (талони) ідентифікатор закупівлі UА-2020-03-27-003332-b, яким визнано переможцем закупівлі ТОВ "ТД "Сан Ойл";
- визнання недійсним договору на закупівлю товару від 02.04.2020 № 1-ППЗ-2020, укладеного між КНП ХОР "Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф" та ТОВ "ТД "Сан Ойл" щодо закупівлі товару "Паливо дизельне (талони)", код класифікатора предмета закупівлі ДК 021:2015:09130000-9 нафта і дистилянти.
2. В обґрунтування позовних вимог прокурор посилався на те, що переговорна процедура, яка була обрана замовником для закупівлі дизельного палива, не відповідає вимогам статті 35, пункту 2-1 розділу ІХ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про публічні закупівлі" та вимогам постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2020 № 225 "Деякі питання закупівлі товарів, робіт і послуг, необхідних для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на території України" (далі - Постанова № 225).
3. На думку прокурора, замовник застосував переговорну процедуру закупівлі без наявних на те підстав, передбачених пунктом 3 частини другої статті 35 Закону України "Про публічні закупівлі".
4. Підставами для звернення до суду з позовом прокурор визначив бездіяльність позивачів, яка полягає в тому, що останні, незважаючи на наявні порушення вимог законодавства та необхідність невідкладного захисту інтересів держави (як уповноважені органи), не вжили жодних заходів щодо скасування рішення тендерного комітету та визнання спірного договору недійсним.
Короткий зміст судових рішень у справі
5. Справа розглядалась судами неодноразово.
6. Так, рішенням Господарського суду Харківської області рішенням від 03.12.2020, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 01.03.2021, позов задоволено у повному обсязі.
7. Суди передніх інстанцій зазначили, що посилаючись на пункт 3 частини другої статті 35 Закону України "Про публічні закупівлі", замовником було проведено переговорну процедуру закупівель, застосування якої обґрунтовано необхідністю забезпечити безперебійне використання автомобілів екстреної медичної допомоги для надання медичної допомоги хворим на СОVІD-19, у зв'язку з чим замовник наголошував на нагальній потребі у забезпеченні дизельним паливом.
8. Водночас, суди виходили з того, що у разі закупівлі товару, який належить до переліку товарів, визначених Постановою № 225, замовник повинен був оприлюднити звіт про укладений договір, а не застосовувати переговорну (скорочену) процедуру, оскільки предмет закупівлі, а саме - дизельне паливо, не віднесено законодавцем до зазначеного переліку.
9. З огляду на встановлені обставини, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про те, що переговорна процедура, яка обрана замовником для закупівлі дизельного палива, не відповідає вимогам статті 35, пункту 2-1 Розділу IX Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про публічні закупівлі" та вимогам Постанови № 225, що є підставою для задоволення позовних вимог прокурора.
10. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22.06.2021 постанову Східного апеляційного господарського суду від 01.03.2021 та рішення Господарського суду Харківської області від 03.12.2020 у справі № 922/2895/20 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. У зазначеній постанові зазначено таке:
« 5.34. Зі змісту заявленого позову вбачається, що його подано на захист порушених, на думку прокурора, матеріальних інтересів держави, з підстав необґрунтованого застосування переговорної процедури закупівлі та при недотриманні визначеного законодавством принципу максимальної економії та ефективності, а отже, задоволенню такого позову мало б передувати доведення прокурором щонайменше суми збитків, понесених державою внаслідок укладення правочину на визначених сторонами умовах, та встановлення їх невигідності для держави.
5.35. В зв'язку з наведеним судам попередніх інстанцій необхідно було дослідити, яке з вищенаведених ймовірних порушень прав держави відновлює обраний прокурором спосіб захисту, з урахуванням того, що спірний договір на момент звернення прокуратури до суду вже був виконаний, а отримане за договором дизельне паливо використано.
5.36. Суди попередніх інстанцій не врахували, що визначені прокурором інтереси держави, які порушені внаслідок недотримання визначеної законодавством процедури державної закупівлі, повинні мати матеріальний вираз, обраний прокурором спосіб захисту таких прав, без вимоги про застосування реституції або відшкодування шкоди чи збитків, не може забезпечити їх реального захисту.
5.37. Натомість, прокурор не заявляв вимог про відшкодування вартості в частині сплачених бюджетних коштів у розмірі 1 853 280,00 грн за поставлене дизельне паливо (тобто 26,5 % від усієї суми договору) та не зазначав про необхідність відшкодування державі розміру понесених, на його думку, збитків.
5.38. При цьому під час розгляду справи в попередніх судових інстанціях прокурором не доводилось обставин щодо невідповідності кількості, вартості або ж якості поставленого товару (дизельного пального) на цю суму коштів, чи інших істотних порушень, які б могли вплинути на виконання умов оспорюваного договору.
5.39. Прокурором також не доводилось ні наявність інших потенційних учасників закупівлі, що могли б задовольнити потреби відповідача-1 за менші кошти, ні наявність на ринку, на той час, аналогічного товару за більш вигідними ціновими пропозиціями взагалі, незважаючи на те, що вказане є невід'ємною частиною для висновку про порушення прав держави, та, відповідно, про можливість задовольнити заявлені у справі вимоги із вказаних підстав.
5.40. Окрім цього, в оскаржуваних рішеннях суди попередніх інстанцій не навели будь-якого правового обґрунтування щодо наявності підстав для визнання недійсним договору на закупівлю товару (дизельного палива) на іншу частину грошових коштів в розмірі 5113728,00 грн, які були отримані від Національної служби здоров'я України за договором про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій.
5.41. Суди не надали належної оцінки можливому порушенню прав та інтересів сторін договору про закупівлі, внаслідок оспорення його прокурором, в тому числі в частині витрачених на закупівлю товару грошових коштів, які не є бюджетними.
5.42. Колегія суддів відзначає, що відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Статтею 49 Конституції України визначено, що держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування. У державних і комунальних закладах охорони здоров'я медична допомога надається безоплатно; існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена.
5.43. Відповідно до пункту п'ятого частини першої статті 1 Закону України "Про екстрену медичну допомогу" екстрена медична допомога - медична допомога, яка полягає у здійсненні працівниками системи екстреної медичної допомоги відповідно до цього Закону невідкладних організаційних, діагностичних та лікувальних заходів, спрямованих на врятування і збереження життя людини у невідкладному стані та мінімізацію наслідків впливу такого стану на її здоров'я.
5.44. Таким чином, екстрена медична допомога також відноситься до сфери "інтересів держави", оскільки спрямована на такі соціальні цінності як життя і здоров'я людини. Верховний Суд зазначає, що у випадку, коли інтереси держави через неможливість їх одночасного дотримання конкурують між собою, на переконання Суду уповноважений орган або юридична особа має обрати дотримання того інтересу держави, який у даному конкретному випадку є більш пріоритетним за інший (інші). В такому випадку менш пріоритетні інтереси не можуть вважатися порушеними.
5.45. Під час розгляду справи відповідач-1 зазначав, що з метою дотримання вимог діючого законодавства, надання доступної, безоплатної, своєчасної та якісної екстреної медичної допомоги, у тому числі під час виникнення надзвичайних ситуацій та ліквідації їх наслідків, забезпечення невідкладних організаційних, діагностичних та лікувальних заходів, врятування і збереження життя людей у невідкладному стані та мінімізацію наслідків впливу такого стану на їх здоров'я, КНП ХОР "Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф" було невідкладно прийнято рішення здійснити закупівлю товару за кодом ДК 021:2015:09130000-9 Нафта і дистиляти (паливо дизельне (талони)) (ідентифікатор закупівлі UА-2020-03-27-003332-b) шляхом застосування переговорної процедури, відповідно до пункту третього частини другої статті 35 Закону України "Про публічні закупівлі", а саме, нагальної потреби у здійсненні закупівлі у зв'язку з виникненням особливих економічних чи соціальних обставин, що унеможливлюють дотримання замовниками строків для проведення тендеру, а саме пов'язаних з негайною ліквідацією наслідків надзвичайних ситуацій.
5.46. При цьому КНП ХОР "Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф" наголошувало, що:
- (1) 21.03.2020 розпорядженням голови Харківської обласної державної адміністрації №145 на території Харківської області було встановлено режим надзвичайної ситуації (т.1 а.с.95).
- (2) про наявність нагальної потреби в пальному було відомо керівництву Харківської області та саме у зв'язку з цим і було розглянуто таке питання на засіданні Регіональної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій Харківської області (витяг з протоколу №8 від 26.03.2020, т.1 а.с.96-98);
- (3) питання щодо забезпечення паливно-мастильними матеріалами підприємства із застосуванням положень статті 35 Закону України "Про публічні закупівлі" було розглянуто Департаментом економіки і міжнародних відносин Харківської обласної державної адміністрації (копія листа від 26.03.2020 №11-16/1341, т.1 а.с.99);
- (4) період проведення оскаржуваної процедури закупівлі карантинні заходи, спричинені коронавірусом SARS-CoV-2, вже були запроваджені Верховною Радою та Урядом України, суспільство в цей період мало найвищий рівень занепокоєння, будь-які зволікання могли спричинити наслідки для мешканців регіону в цілому. Держава направляла максимальні зусилля задля найшвидшого реагування на будь-які прояви коронавірусної хвороби та ізоляції потенційних хворих від інших осіб.
5.47. Проте, судами попередніх інстанцій належна оцінка зазначеним аргументам та доказам, на які посилався відповідач-1, надана не була. При цьому суд апеляційної інстанції, посилаючись на те, що у вказаних документах зазначено про право замовника на проведення переговорної процедури закупівлі, однак не міститься висновку про можливість застосування відповідачем-1 спрощеної процедури щодо термінової закупівлі 300000 літрів дизельного палива, не спростував доводів відповідача-1 з посиланням на розгляд Департаментом економіки і міжнародних відносин Харківської обласної державної адміністрації в листі від 26.03.2020 № 11-16/1341 питання про забезпечення паливно-мастильними матеріалами підприємства саме із застосуванням положень статті 35 Закону України "Про публічні закупівлі", оскільки це було направлено на виконання рішення Регіональної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій Харківської області.
5.48. Відповідач-1 наголошував на вірному визначенні ним пріоритетності інтересів держави, а відтак і правомірному вжиті заходів для своєчасного забезпечення дизельним паливом автомобілів швидкої медичної допомоги для нормального функціонування їх в цілодобовому режимі із забезпечення надання екстреної медичної допомоги у період загострення коронавірусної хвороби.
5.49. З урахуванням викладеного вище, в контексті доведення прокурором завідомо суперечної інтересам держави і суспільства мети вчинення спірного правочину, суди передніх інстанцій також мали дослідити питання щодо визначення пріоритетніості інтересів держави з урахуванням таких принципів, як добросовісність, розумність та справедливість, та надати належну оцінку доводам відповідача-1 щодо ризику проведення ним переговорної процедури у співвідношенні з ризиком ненадання екстреної медичної допомоги особам, які перебувають у невідкладних станах у всьому Харківському регіоні».
11. За наслідками нового розгляду справи, рішенням Господарського суду Харківської області від 02.12.2021, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 19.10.2022, у задоволенні позову відмовлено повністю.
12. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний господарський суд, виходив, зокрема, з того, що визначені прокурором інтереси держави, які порушені внаслідок недотримання передбаченої законодавством процедури державної закупівлі, повинні були мати матеріальний вираз, проте обраний прокурором спосіб захисту таких прав, без вимоги про застосування реституції або відшкодування шкоди чи збитків, не може забезпечити їх реального захисту, а отже не призведе до відновлення можливо порушеного права. При цьому до суду не надано доказів щодо невідповідності кількості, вартості або ж якості поставленого товару (дизельного пального) на цю суму коштів, чи інших істотних порушень, які б могли вплинути на виконання умов оспорюваного договору.
13. Також судом зазначено про не надання доказів наявності інших потенційних учасників закупівлі, що могли б задовольнити потреби відповідача-1 за менші кошти, чи доказів наявності на ринку, на той час, аналогічного товару за більш вигідними ціновими пропозиціями взагалі, незважаючи на те, що вказане є невід'ємною частиною для висновку про порушення прав держави, та, відповідно, про можливість задовольнити заявлені у справі вимоги із вказаних підстав.
14. Водночас, встановивши обставини того, що визнання недійсним вже виконаного договору не відновить порушені інтереси держави через неможливість проведення нового тендеру чи двосторонньої реституції (замовник не зможе повернути все отримане за таким договором внаслідок використання дизельного пального, і буде змушений компенсувати вартість отриманого іншій стороні договору), суд першої інстанції, з яким також погодився апеляційний суд, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову в тому числі за наведених обставин.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
15. Прокурор подав касаційну скаргу, в якій просить рішення Господарського суду Харківської області від 02.12.2021 і постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.10.2022 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі (узагальнено)
16. Прокурор зазначає, що оскаржувані судові рішення прийняті з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права (статті 15, 16, 203, 215 Цивільного кодексу України, далі - ЦК України) та процесуального права (статті 13, 73, 76, 77, 79, 86, 236 Господарського процесуального кодексу України, далі - ГПК України), а також неповним з'ясуванням судом обставин, які мають значення для справи, що призвело до неправомірної відмови у задоволенні позову.
17. На переконання скаржника, встановивши обставини недотримання відповідачами визначеної законодавством процедури державної закупівлі внаслідок обрання переговорної процедури під час проведення закупівлі дизельного палива, суди попередніх інстанцій, водночас дійшли помилкового висновку про обрання прокурором неефективного способу захисту у зв'язку з тим, що визнання недійсним вже виконаного договору не відновить порушені інтереси держави через неможливість проведення нового тендеру чи застосування двосторонньої реституції.
18. Скаржник наголошує, що наслідком визнання тендеру недійсним є також визнання недійсним договору про закупівлю, і в цій частині посилається на неврахування судами попередніх інстанцій висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 29.01.2019 (у касаційній скарзі помилково зазначено дату - 29.02.2019) у справі № 819/829/17.
19. При цьому, зазначаючи про те, що виконання повністю або частково договору не позбавляє сторони права на звернення до суду з позовом про визнання такого договору недійсним, прокурор в цій частині доводів посилається також на неврахування судами висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 03.12.2021 у справі № 906/1061/20, від 31.05.2022 у справі № 918/1187/20, від 07.06.2022 у справі № 922/1413/21, від 09.06.2022 у справі № 913/140/21, від 12.07.2022 у справі № 906/578/21, від 18.10.2022 у справі № 916/2519/21, та висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 22.08.2018 у справі № 925/1256/16, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15-ц, від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18, від 09.02.2021 у справі № 381/622/17.
20. Також прокурор вказує на те, що питання щодо справедливості залишення чинним спірного договору з врахуванням виявлених порушень, а також щодо представництва інтересів держави в особі контролюючого органу, на який покладено обов'язок в першу чергу щодо виявлення порушень та вжиття заходів реагування на них, судами не розглядались. При цьому, посилаючись на те, що інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, прокурор зазначає, що їх наявність повинна була бути предметом самостійної оцінки суду, чого в порушення норм процесуального права судами здійснено не було. В цій частині доводів скаржник посилається на висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 19.09.2019 у справі № 924/831/17, від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18, від 27.01.2020 у справі № 761/26815/17, від 14.02.2019 у справі № 910/2197/18, від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, а також на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постановах від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11, від 26.02.2019 у справі № 915/478/18, від 15.10.2019 у справі № 903/129/18, від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.
Позиція інших учасників справи
21. КНП ХОР "Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф" подало відзив, у якому не погоджується з доводами касаційної скарги, вважає їх безпідставними і необґрунтованими, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін. У відзиві відповідач-1 погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог, вказуючи при цьому на недоведеність прокурором обставин того, в чому полягає порушення або загроза порушення інтересів держави та яку мету він переслідує, звертаючись до суду з вимогами про визнання недійсними спірних рішення засідання комітету замовника та договору про закупівлю.
22. Інші учасники справи не надали відзивів на касаційну скаргу, що відповідно до частини третьої статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
23. КНП ХОР "Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф" на веб-порталі Уповноваженого органу з питань закупівель (https://prozorro.gov.ua) розміщено звіт про результати проведення переговорної процедури закупівлі UА-2020-03-27-003332-b про проведення процедури закупівлі товарів "Паливо дизельне (талони)", код класифікатора предмета закупівлі - ДК 021:2015:09130000-9 - нафта і дистилянти. Вартість предмета закупівлі складає 7 020 000,00 грн.
24. У пункті 13 Повідомлення про намір укласти договір під час застосування переговорної процедури (далі - Повідомлення) зазначено умову застосування переговорної процедури закупівлі згідно з вимогами пункту 3 частини другої статті 35 Закону України "Про публічні закупівлі", а саме: нагальна потреба у здійсненні закупівлі у зв'язку з виникненням особливих економічних чи соціальних обставин, яка унеможливлює дотримання замовниками строків для проведення тендеру, а саме пов'язаних з негайною ліквідацією наслідків надзвичайних ситуацій, а також наданням у встановленому порядку Україною гуманітарної допомоги іншим державам.
25. У пункті 14 Повідомлення замовник обґрунтував застосування переговорної процедури тим, що керуючись Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 03.02.2020 № 93-р "Про заходи щодо запобігання занесенню і поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", розпорядженням Харківської обласної державної адміністрації від 21.03.2020 № 145 "Про встановлення режиму надзвичайної ситуації на території Харківської області" та Протоколом позачергового засідання Регіональної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій Харківської області від 26.03.2020 № 8 "Щодо введення додаткових заходів боротьби з поширенням коронавірусу COVID-19 на території Харківської області", з метою забезпечення готовності екстреної медичної допомоги до надання медичної допомоги хворим на COVID-19 на час спалаху гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, замовнику необхідно забезпечити безперебійне використання автомобілів екстреної медичної допомоги, у зв'язку з чим є нагальна потреба у забезпеченні дизельним паливом.
26. За інформацією, наведеною у протоколі переговорів між замовником, ТОВ "ТД "Сан Ойл" та ФОП Демченком О. М. від 27.03.2020 за № 60/1 щодо закупівлі товару: 09130000-9 нафта і дистиляти (паливо дизельне (талони) участь у переговорах брали ТОВ "ТД "Сан Ойл" та ФОП Демченко О.М. Проте, у пунктах 9-13 Звіту про результати проведення процедури закупівлі UА-2020-03-27-003332-b від 02.04.2020 зазначено, що у процедурі закупівлі брав участь один учасник - ТОВ "ТД "Сан Ойл", чим, на думку прокурора, також порушено вимоги абзаців 3 та 4 частини першої статті 19 Закону України "Про публічні закупівлі" та вимоги наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України "Про затвердження форм документів у сфері публічних закупівель" від 22.03.2016 №490 (далі - Наказ № 490) в частині незазначення у Звіті інформації (пункти 9-13), яка є обов'язковою.
27. За доводами відповідача-1 інформація щодо іншого учасника - ФОП Демченка О. М. у зазначеному звіті була відсутня через технічний збій, який виник при оприлюдненні через авторизований майданчик повідомлення про намір укласти договір щодо закупівлі палива при внесенні інформації, наведеної у протоколі переговорів від 27.03.2020 № 60/1, щодо найменування, місцезнаходження та контактних телефонів учасника - така інформація не відобразилася, що призвело в подальшому до некоректного формування звіту про результати проведення процедури закупівлі.
28. 02.04.2020 між КНП ХОР "Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф" як замовником, та ТОВ "ТД "Сан Ойл" як постачальником, укладений договір на закупівлю товару № 1-ППЗ-2020, за умовами якого постачальник зобов'язується до 31.12.2020 поставляти замовнику за ДК 021:2015:09130000-9 Нафта і дистиляти (паливо дизельне (талони), а замовник зобов'язується прийняти і оплатити такий товар.
29. Відповідно до пункту 3.1 договору, його ціна становить 7 020 000,00 грн, в т.ч. ПДВ - 1 170 000,00 грн та бюджетні призначення в сумі 1 853 280,00 грн.
30. Згідно з пунктом 4.2 договору, оплата за поставлений товар здійснюється замовником у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 10 банківських днів з дати поставки товару на підставі видаткової накладної, з урахуванням вимог частини першої статті 49 Бюджетного кодексу України. У разі затримки бюджетного фінансування, розрахунок за поставлений товар здійснюється напротязі 10 банківських днів з дати отримання замовником бюджетного призначення на фінансування закупівлі на свій реєстраційний рахунок.
31. Пунктом 10.1 договору сторонами погоджений строк його дії - до 31.12.2020, а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
32. Специфікаціями до договору сторонами погоджено кількість, найменування, перелік АЗС та вартість постачаємого товару.
33. Додатковою угодою від 27.04.2020 № 1 до договору сторонами зменшено ціну договору на 52 992,00 грн, а додатковою угодою від 28.04.2020 № 2 пункт 3.1 договору викладено в новій редакції: "Ціна цього договору становить 6 967 008,00 грн, в т.ч. ПДВ 1 161 168,00 грн та бюджетні призначення 1 853 280,00 грн, кошти НСЗУ 5 113 728,00 грн.".
34. З доданих до позовної заяви роздруківок з єдиного веб-порталу використання публічних коштів щодо розрахунків за договором про закупівлю послуг вбачається, що КНП ХОР "Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф" сплачено ТОВ "ТД "Сан Ойл" 15.04.2020 - 163 800,00 грн, 07.04.2020 - 46 800,00 грн, 15.04.2020 - 1 455 480,00 грн та 07.04.2020 - 187 200,00 грн, що в сукупності дорівнює загальній сумі бюджетних призначень, визначеній у пункті 3.1 договору в редакції додаткової угоди від 28.04.2020 № 2 до нього.
35. 18.06.2020 в електронній системі закупівель Держаудитслужбою опубліковано рішення про початок моніторингу закупівлі UA-2020-03-27-003332-b.
36. 19.06.2020 в електронній системі закупівель Держаудитслужбою опубліковано висновок про результати моніторингу закупівлі UА-2020-03-27-003332-b, згідно з яким Держаудитслужбою встановлено порушення законодавства у сфері публічних закупівель.
37. Так, Держаудитслужбою під час моніторингу закупівлі, а саме - аналізу питання відповідності тендерних пропозицій умовам тендерної документації, встановлено, що переговорна процедура, яка обрана замовником для закупівлі дизельного палива, не відповідає вимогам статті 35, пункту 2-1 Розділу IX Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про публічні закупівлі" та вимогам Постанови № 225. Тобто, замовником застосовано переговорну процедуру (скорочену) закупівлі без наявних на те підстав, передбачених пунктом 3 частини другої статті 35 Закону України "Про публічні закупівлі". Крім того, цим моніторингом встановлено порушення вимог абзацу 3 та 4 частини першої статті 19 Закону України "Про публічні закупівлі" та вимог Наказу № 490.
38. Причиною виникнення спору в цій справі стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання недійсним рішення засідання комітету замовника, оформленого протоколом, та визнання недійсним договору на закупівлю товару, укладеного в порядку переговорної процедури закупівель.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
39. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (2). У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається (3). Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (4).
40. Судові рішення у справі оскаржуються прокурором з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України.
41. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
42. При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19).
43. Разом з тим на предмет подібності слід оцінити саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін у справі та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їх змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність необхідно також визначати за суб'єктним і об'єктним критерієм відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб'єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов'язково мають бути тотожними, тобто однаковими (пункт 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20).
44. При цьому слід виходити також із того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції на обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.
45. Відповідно неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах як підстави для касаційного оскарження, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі, де мали місце подібні правовідносини.
46. Касаційна інстанція відхиляє посилання скаржника на неврахування господарськими судами висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду:
- від 29.01.2019 (у касаційній скарзі помилково зазначено дату - 29.02.2019) у справі № 819/829/17 про те, що наслідком визнання тендеру недійсним є визнання договору про закупівлю послуг недійсним;
- від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16 про те, що способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника;
- від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15-ц про те, що способи захисту цивільного права це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними;
- від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18, від 09.02.2021 у справі № 381/622/17 про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорювання. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діяннями наслідкам;
- від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11, від 26.02.2019 у справі № 915/478/18 про те, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов'язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема, цивільних правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов'язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах;
- від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 про те, що необхідність захисту інтересів держави прокурором полягає у необхідності відновлення законності та справедливої рівноваги між інтересами суспільства й відповідача, що відповідає принципу, закріпленому у Конституції України, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність;
- від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц в частині стандарту доказування та оцінки доказів судом,
а також висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду:
- від 19.09.2019 у справі № 924/831/17 та від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18 про те, що оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права та/або інтересу позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги;
- від 25.06.2020 у справі № 924/233/18 в частині того, що позивач як особа, яка вважає, що її право порушено самостійно визначає докази, які на його думку, підтверджують заявлені вимоги. Проте, обов'язок надання правового аналізу заявлених вимог, доказів на їх підтвердження та спростування доводів учасників справи, покладений на господарський суд;
- від 27.01.2020 у справі № 761/26815/17 про те, що недійсність правочину, договору, акта органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати;
- від 14.02.2019 у справі № 910/2197/18 про те, що оспорюваний договір визнається недійсним з підстав, які існують на момент його укладення, а дії осіб з порушення процедури публічних закупівель шляхом їх ігнорування очевидно не відповідають легітимній меті в демократичному суспільстві, яке шляхом прийняття закону про публічні закупівлі мало мету зробити закупівлі послуг за бюджетні кошти конкурентними та прозорими, заборонивши проведення закупівель без дотримання відповідної конкурсної процедури;
- від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17 в частині стандарту доказування та оцінки доказів судом,
оскільки правовідносини у цих справах та у справі № 922/2895/20, що розглядається Верховним Судом, не є подібними, позаяк зазначені постанови прийнято за іншого суб'єктного складу учасників судового процесу, інших підстав позову, інших фактичних обставин та зібраних у справах доказів, а в окремих зазначених справах також і предметів позову, іншого матеріально-правового регулювання відповідних правовідносин, тобто у цій справі та зазначених справах суди виходили з різних фактичних обставин, встановлених у кожній справі окремо на підставі доказів, наданих учасниками справи на підтвердження їх вимог і заперечень, та яким була надана оцінка згідно з вимогами процесуального закону, що свідчить про неподібність правовідносин у них; висновки судів попередніх інстанцій в оскаржених судових рішеннях у справі № 922/2895/20, яких суди дійшли, зважаючи на предмет і підстави позову, встановлені судами обставини справи, наявні у ній докази, та відповідні положення законодавства, які регулюють спірні правовідносини, наведеним Верховним Судом у цих постановах висновкам не суперечать та не впливають на законність та обґрунтованість оскаржених судових рішень у справі № 922/2895/20. При цьому доводи касаційної скарги у наведеній частині спрямовані на переоцінку поданих сторонами доказів і встановлення нових обставин справи, що відповідно до положень статті 300 ГПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
47. Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18), встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
48. Стосовно посилань скаржника на постанову Верховного Суду від 03.12.2021 у справі № 906/1061/20, зокрема щодо того, що позовна вимога про визнання недійсним виконаного договору без одночасного заявлення позовної вимоги про застосування наслідків недійсності правочину, передбачених статтею 216 ЦК України, є належним способом захисту, який передбачений законом, то колегія суддів зазначає, що у цій постанові об'єднана палата, уточнюючи висновок щодо застосування відповідних норм права, викладений у постанові Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 905/1562/20, зауважила, що "вирішуючи питання про можливість задоволення такого позову, суд, з урахуванням конкретних обставин справи має визначитися із ефективністю обраного позивачем способу захисту - визначити наслідки визнання договору недійсним для держави, в інтересах якої прокурором подано позов, з'ясувати, яким чином будуть відновлені права держави як позивача, зокрема можливість проведення двосторонньої реституції, можливість проведення повторної закупівлі товару (робіт, послуг) у разі повернення відповідачем коштів, необхідність відшкодувати іншій стороні правочину вартість товару (робіт, послуг) чи збитки". При цьому об'єднана палата також відзначила, що у разі "якщо у позові не заявлено вимоги про застосування двосторонньої реституції, суд має розглянути питання щодо ефективності способу захисту в цілому, і якщо проведення двосторонньої реституції не відновить права позивача, а погіршить його становище, або взагалі є неможливим, то це є підставою для відмови у задоволення позову про визнання договору недійсним, адже невідворотнім наслідком такого задоволення є двостороння реституція".
49. Водночас, з урахуванням встановлених у справі № 922/2895/20 обставин щодо виконання сторонами договору та неможливості проведення двосторонньої реституції внаслідок використання дизельного пального, а також наданої судом першої інстанції оцінки наслідкам визнання договору недійсним для держави, колегія суддів вважає, що зміст оскаржуваних судових рішень у справі, що розглядається, не суперечить наведеному в пункті 50 цієї ухвали висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 03.12.2021 у справі № 906/1061/20.
50. Водночас, посилання скаржника на висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17, про те, що "виконання повністю або частково договору не позбавляє сторони права на звернення до суду з позовом про визнання такого договору недійсним", не суперечить висновкам судів у справі, що переглядається, оскільки фактичні обставини цієї справи різняться з обставинами, що були встановлені у справі № 905/1227/17 та які вплинули на висновки судів щодо ефективності обраного засобу захисту (спір у справі № 905/1227/17 стосувався визнання недійсним договору оренди нерухомого майна (приміщень); при цьому на момент звернення прокурором з позовом до суду спірне майно вже було повернуто балансоутримувачу).
51. Крім того, колегія суддів також не бере до уваги посилання скаржника на постанови Верховного Суду від 31.05.2022 у справі № 918/1187/20, від 07.06.2022 у справі № 922/1413/21, від 09.06.2022 у справі № 913/140/21, від 12.07.2022 у справі № 906/578/21 та від 18.10.2022 у справі № 916/2519/21, оскільки фактичні обставини у зазначених справах з подібним до справи, що переглядається, предметом позову, не є подібними обставинам у цій справі з огляду на таке.
52. Так, у справах № 918/1187/20 та № 922/1413/21 відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди виходили із встановлених обставин недоведеності прокурором порушення відповідачами норм законодавства, що регулює процедуру публічної закупівлі. Тобто суди відмовили у позові по суті спору. Залишаючи без змін судові рішення у цих справах з підстав недоведеності порушення вимог законодавства, Верховний Суд, з посиланням на висновок, викладений у постанові від 03.12.2021 у справі № 906/1061/20 (пункт 48 цієї ухвали), визнав помилковим висновок суду (-ів) як додаткової підстави для відмови в позові щодо неналежності обраного прокурором способу захисту, що, утім, не призвело до прийняття судами неправильного по суті рішення з огляду на встановлену непідтвердженість існування порушень вимог закону у проведенні закупівель.
53. У інших справах № 913/140/21, № 906/578/21 та № 916/2519/21 підставою для скасування судових рішень про відмову задоволенні позову та направлення справи на новий розгляд Верховним Судом визначено порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, внаслідок яких суди не встановили всіх обставин, необхідних для правильного вирішення спору.
54. Водночас, постанови Верховного Суду у наведених справах хоча ухвалені й за схожого (частково подібного) правового регулювання спірних правовідносин з тим, що має місце в цій справі, але за інших фактичних обставин справи, ніж у справі, що розглядається, тобто зазначені справи і справа № 922/2895/20 є відмінними за істотними правовими ознаками, що свідчить про неподібність правовідносин у них.
55. В свою чергу, посилання Верховного Суду за наслідком касаційного перегляду справ № 913/140/21, № 906/578/21 на необхідність врахування судами при новому розгляді, в тому числі висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 03.12.2021 у справі № 906/1061/20, також не свідчить про подібність фактичних обставин у зазначених справах зі справою, що переглядається в контексті можливих правових наслідків визнання недійсним виконаного повністю або частково договору.
56. Безвідносно до викладеного вище детального аналізу неподібності правовідносин у цій справі і справах, на які посилається скаржник, колегія суддів відзначає, що враховуючи встановлені саме у цій справі обставини, а також зазначені у пункті 10 цієї ухвали висновки (від яких колегія суддів не вбачає підстав для відступу) і вказівки (які в силу приписів частини першої статті 316 ГПК України є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи і були ними враховані) Верховного Суду, правовідносини у справі № 922/2895/20 не є подібними до правовідносин у справах, посилання на які містяться у касаційній скарзі.
57. Підсумовуючи викладене, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначає, що цитування скаржником окремих висновків Верховного Суду, викладених у наведених вище справах, не є належним правовим обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судового рішення, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, а зміст перелічених скаржником постанов не свідчить про застосування судами попередніх інстанцій норм права без урахування висновків, викладених у цих постановах. Зазначене є підставою для закриття касаційного провадження з цієї підстави (Суд також звертає увагу, що у зв'язку з цим не здійснюється аналіз правильності правозастосування судами попередніх інстанцій).
58. Усі інші доводи прокурора не обґрунтовані підставами касаційного оскарження, передбаченими частиною другою статті 287 ГПК України, а відтак не підпадають під правове регулювання вказаної норми процесуального закону, а тому Суд в силу приписів статей 287 і 300 ГПК України не надає їм оцінку.
59. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
60. Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають із подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.
61. Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження після відкриття касаційного провадження, а інші підстави касаційного оскарження скаржник не зазначив і не обґрунтовувв у поданій касаційній скарзі, Суд дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою прокурора на рішення Господарського суду Харківської області від 02.12.2021 і постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.10.2022 у справі № 922/2895/20.
Керуючись статтями 234, 235, 296 ГПК України, Суд
Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою заступника керівника Харківської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Харківської області від 02.12.2021 і постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.10.2022 у справі № 922/2895/20.
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий О. В. Случ
Судді Н. О. Багай
С. К. Могил