Іменем України
06 лютого 2023 року м. Чернігівсправа № 927/51/23
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Шморгуна В. В., розглянувши матеріали справи у порядку спрощеного позовного провадження
Позивач: Державна служби України з безпеки на транспорті,
код ЄДРПОУ 39816845, пр. Перемоги, 14, м. Київ, 03135
Відповідач: Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 ,
РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1
Предмет спору: про стягнення 2092,20 грн,
не викликались,
Державна служба України з безпеки на транспорті звернулась до суду з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом в сумі 2092,20 грн по акту № 033857 від 29.07.2021.
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 04.01.2023 прийнято позовну заяву, відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.
Також ухвалою від 04.01.2023 встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті, а саме:
- відповідачу - п'ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали для подання до суду та позивачу відзиву на позов з доданими до нього документами;
- позивачу - п'ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання до суду та відповідачу відповіді на відзив з доданими до неї документами;
- відповідачу - п'ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання до суду та позивачу справи заперечень з доданими до них документами.
Відповідно до поштового повідомлення про вручення ухвала суду від 04.01.2023 отримана відповідачем 10.01.2023, а отже останнім днем строку для подання відповідачем відзиву є 25.01.2023.
Згідно з ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Короткий зміст позовних вимог та узагальнені доводи учасників справи.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що за результатами проведення 29.07.2021 габаритно-вагового контролю автомобіля, що належить відповідачу, посадовими особами позивача встановлено перевищення транспортним засобом осьових навантажень, внаслідок чого відповідачу нараховано плату за проїзд у розмірі 66,00 євро, що за офіційним курсом НБУ, встановленим станом на 29.07.2021, становить 2092,20 грн, яка так і не була ним сплачена.
Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.
Оскільки відповідач не подав відзив у встановлений судом строк, справа вирішується за наявними у ній матеріалами.
Обставини, які є предметом доказування у справі. Докази, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.
В.о. начальника Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, начальником Управління патрульної поліції в Чернігівській області погоджено графік роботи пересувного пункту габаритно-вагового контролю на липень 2021 року, у якому вказано, що на ділянці автомобільної дороги М-01 (Київ-Чернігів-Нові Яриловичі) (124 км) (с. Красне) такий пункт працює кожного дня з 8:00 до 8:00 (а.с. 16).
На підставі щотижневого графіка проведення рейдових перевірок Північним міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки у період з 26.07.2021 по 01.08.2021 здійснювався габаритно-ваговий контроль транспортних засобів (а.с. 17).
22.07.2021 посадовим особам Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки видано направлення на проведення рейдової перевірки № 006913 у м. Чернігів, Чернігівська область (а. с. 18).
29.07.2021 о 11:15 на а/д М-01 124 км «Київ-Чернігів-Нові Яриловичі» посадовою особою Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки проведено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу: автомобілю марки «DAF», модель 95 XF 430, реєстраційний номер НОМЕР_2 , з напівпричепом марки KOGEL, модель SN 24, реєстраційний номер НОМЕР_3 , яким керував водій ОСОБА_1 ..
Відповідно до свідоцтв про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 , НОМЕР_5 автомобіль «DAF», реєстраційний номер НОМЕР_2 та напівпричеп марки KOGEL, реєстраційний номер НОМЕР_3 , належить ОСОБА_2 (а. с. 19-20).
Згідно нотаріально посвідченої довіреності від 25.08.2018 ОСОБА_2 надала право користування транспортним засобом марки «DAF», модель 95 XF 430, реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_1 .
Згідно з товарно-транспортною накладною автомобіль під керуванням водія ОСОБА_1 здійснював перевезення вантажу - портландцемент М500 в кількості 22,4 т за маршрутом м. Чернігів - с. Мала Дівиця. Автомобільним перевізником зазначено ФОП ОСОБА_3 (а.с. 22).
При проведенні габаритно-вагового контролю вищевказаного транспортного засобу посадовими особами Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки зафіксовано таке фактичне навантаження на осі: 1) 6,12 т, 2) 9,00 т, 3) 7,81 т, 4) 7,86 т, 5) 7,9 т; повна маса транспортного засобу становить 38,69 т. Отже, навантаження на строєні осі становить 23,57 т при нормативно допустимому 22 т. Маршрут руху із зазначенням пройденої відстані дорогами загального користування м. Чернігів-с. Мала Дівиця, Ніжинський район, 165 км.
Таким чином, результат зважування вказав на перевищення нормативно допустимих габаритів, а саме перевищення навантаження на строєні осі на 1,57 тони, тобто на 7,13 %.
На підтвердження результатів зважування транспортного засобу «DAF», р.н. НОМЕР_2 надано копію талону (чеку) від 29.07.2021, № 45 (а. с. 28).
Габаритно-ваговий контроль автомобіля проводився за допомогою ваг автомобільних для зважування в русі (автоматичний зважувальний прилад) 20ВА-Д-2-1WWS-0,9 заводський номер 2124 (номер сертифікату перевірки типу: UA.TR.113-0076-18 версія 2 від 11.09.2020, чинний до 25.07.2028 (а.с. 26)).
Допустимість використання вказаного приладу підтверджується:
Допустимість використання вказаного приладу підтверджується:
- сертифікатом відповідності UA.TR.113-0076/31F-20 від 10.11.2020, виданого ТОВ «Компанія «Ваговимірювальні системи» на засіб вимірювальної техніки - Ваги автомобільні для зважування в русі 20ВА-Д-2-1WWS-0,9 заводський номер 2124, чинне до 09.11.2021 (а.с. 25);
- декларацією про відповідність № 2124 - Ваги автомобільні для зважування в русі 20ВА-Д-2-1WWS-0,9 заводський номер 2124 (а.с. 27).
За результатами перевірки 29.07.2021 посадовою особою Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки складено: довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю № 0054211 від 29.07.2021 (далі - Довідка №0054211), акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 033857 від 29.07.2021 (далі - Акт №033857), акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №299124 від 29.07.2021 (далі - Акт №299124).
Вказані Акти підписані водієм ОСОБА_1 . Жодних інших зауважень чи заперечень вказані документи не містять.
До Акту №033857 посадовою особою Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, що проводила габаритно-ваговий контроль, доданий розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування (а. с. 31), згідно з яким визначена сума до сплати за відстань 165 км склала 66,00 євро (далі - Розрахунок).
Копія Розрахунку отримана водієм ОСОБА_1 ..
Розрахунок проведено відповідно до затвердженої формули (з урахуванням положень пункту 31-1 Порядку, затвердженого Постановою КМУ № 879 від 27.06.2007), а саме: П = (Рзм + Рнв + Рг) х В х К, де (П - розмір плати за проїзд; Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; В - відстань перевезення, кілометрів; К - коефіцієнт збільшення плати за проїзд (у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10-40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п'ятикратному розмірі). Обрахований таким чином розмір плати за проїзд становить П = 165х0,2х2 = 66,00 євро, що за перерахунком згідно з офіційним курсом Національного банку України євро до гривні станом на 29.07.2021 року еквівалентно 2092,20 грн.
За результатами розгляду справи Північним міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки відповідно до абз. 14 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» у відношенні ФОП ОСОБА_1 було винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 304265 від 07.09.2021 на суму 8500,00 грн (а.с. 33).
Згідно постанови про закінчення виконавчого провадження ВП № 67385164 від 25.11.2021, винесеної державним виконавцем Прилуцького відділу державної виконавчої служби у Прилуцькому районі Чернігівської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Глущенко І.П., при примусовому виконанні постанови № 304265 від 07.09.2021, штраф ОСОБА_4 в сумі 8500,00 грн сплачено 30.09.2021 (а.с. 35).
Північне міжрегіональне управління Укртрансбезпеки направило відповідачу лист № 71277/19/24-21 від 31.08.2021 з вимогою сплатити нараховану плату за проїзд у розмірі 66,00 євро згідно з курсом НБУ на момент складення розрахунку до 20.09.2021. Додатком до цього листа зазначено: копія розрахунку.
Дії Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки щодо фіксування правопорушення та нарахування суми плати за проїзд великовагового транспортного засобу автомобільними дорогами загального користування у розмірі 66,00 євро та Постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу відповідачем в адміністративному і судовому порядку не оскаржувались. Визначена сума в добровільному порядку не сплачена.
Оцінка суду.
Згідно з ч. 7 ст. 6 Закону України “Про автомобільний транспорт” центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, зокрема, стягнення, у тому числі в судовому порядку, плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування з транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.
Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103 (далі - Положення), Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
Згідно з підпунктами 15, 27 пункту 5 Положення Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань здійснює: габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює стягнення, у тому числі в судовому порядку, плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування з транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.
Таким чином, суд доходить висновку, що Укртрансбезпека наділена правом звернення до суду з позовом щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.
Щодо нарахованої плати за проїзд.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України “Про автомобільний транспорт”, відповідно до ч. 12 ст. 6 якого державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
Частини 1 та 4 статті 48 Закону України “Про автомобільний транспорт” передбачають, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п'яти відсотків.
Статтею 33 Закону України “Про автомобільні дороги” визначено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Частиною 2 статті 29 Закону України “Про дорожній рух” передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Процедура здійснення габаритно-вагового контролю регламентується Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 879 від 27.06.2007 (далі - Порядок №879), пунктом 3 якого встановлено, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.
Згідно з підпунктом 3 пункту 2 Порядку № 879 великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів від 10.10.2001 № 1306 (далі - Правила №1306). При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 %.
Пунктом 22.5 Правил № 1306 передбачено, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.
Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.
Згідно з пунктом 21 Порядку № 879 у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 % подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування. Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.
Також пунктами 26, 27 Порядку № 879 передбачено, що кошти, стягнені за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, спрямовуються в установленому порядку до державного бюджету. Плата за проїзд справляється в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку.
Відповідно до пункту 28 Порядку № 879 плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.
Методику розрахунку плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту визначено пунктом 30 Порядку № 879, відповідно до якого плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою: П = (Рзм + Рнв + Рг) х В, де П - розмір плати за проїзд; Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 км проїзду; Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 км проїзду; Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 км проїзду; В - відстань перевезення, км. Осі вважаються здвоєними або строєними, якщо відстань між зближеними (суміжними) осями не перевищує 2,5 м.
Відповідно до пункту 31-1 Порядку № 879 якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 % - у подвійному розмірі; на 10 - 40 % - у потрійному розмірі; більше як на 40 % - у п'ятикратному розмірі. У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням. Перевізник зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру плату за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу має вносити саме перевізник.
У розділі 1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363, перевізником визначено фізичну або юридичну особу - суб'єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами.
Як встановив суд, посадовою особою Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки проведено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу - автомобілю марки «DAF», реєстраційний номер НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_2 та яким ОСОБА_1 користується на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 25.08.2018, за результатами якого встановлено перевищення навантаження на строєні осі на 1,57 тони.
У зв'язку з виявленням під час габаритно-вагового контролю невідповідності фактичних вагових параметрів нормам і правилам перевезення вантажу відповідачем, посадовою особою Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки складено відповідні документи, а саме: довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю № 0054211 від 29.07.2021; акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 033857 від 29.07.2021; акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 299124 від 29.07.2021; розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування. Дані щодо результатів зважування відповідають даним, вказаним у талоні (чеку) про зважування від 29.07.2021.
Щодо здійснення габаритно-вагового контролю.
Відповідно до п. п. 2 п. 2 Порядку №879 (тут і далі - у редакції, чинній на момент проведення ГВК) вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.
Пунктом 4 Порядку №879 встановлено, що робота пунктів габаритно-вагового контролю в частині організації та проведення робіт із зважування транспортних засобів забезпечується Укртрансбезпекою, її територіальними органами, службами автомобільних доріг в Автономній Республіці Крим, областях та м. Севастополі і підприємствами, визначеними в установленому законодавством порядку.
Згідно з положеннями п. 7, 11, 12-14, 18 Порядку №879 місце розташування стаціонарного пункту та схема організації дорожнього руху під час під'їзду до пункту та виїзду з нього визначаються Укртрансбезпекою та її територіальними органами і погоджуються з власниками автомобільних доріг та уповноваженими підрозділами Національної поліції.
Місце та режим роботи пересувного пункту встановлюється Укртрансбезпекою за погодженням з уповноваженим підрозділом Національної поліції. Забороняється експлуатація пересувних пунктів у темну пору доби, крім випадків, коли такий пункт розташовано на освітлених ділянках автомобільних доріг, у морських, річкових портах, вантажних терміналах, місцях формування вантажопотоків.
Вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.
Під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.
Вимоги до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю визначаються Мінінфраструктури.
За результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення.
Наказом Міністерства інфраструктури України 28.07.2016 № 255 затверджені Вимоги до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю на автомобільних дорогах загального користування (далі - Вимоги №255).
Відповідно до п. 3, 5, 8, 9 розділу ІІ Вимог №255 пересувний пункт габаритно-вагового контролю повинен мати:
1) позначення відповідними тимчасовими дорожніми знаками;
2) рівну поверхню із поздовжнім та поперечним ухилом ? 3 проміле;
3) тверде покриття (асфальтобетонне або цементобетонне) без деформацій дорожнього одягу;
4) ширину не менше ніж 7,0 м.
Пересувний пункт повинен бути укомплектований таким технічним обладнанням:
1) спеціалізований транспортний засіб;
2) комплект пересувних автомобільних ваг для осьового зважування транспортних засобів у русі, до складу якого входять дві вагові платформи, ваговий індикатор у футлярі та чотири вирівнювальні доріжки;
3) рулетка стрічкова, рейка телескопічна завдовжки 6 м для вимірювань параметрів висоти транспортних засобів, рулетка електронна в комплекті зі світловідбивачем;
4) комп'ютерна техніка;
5) акумулятор для резервного електроживлення;
6) бензиновий (дизельний) електрогенератор;
7) засоби зв'язку;
8) свідоцтво про повірку ваг та свідоцтво про державну метрологічну атестацію;
9) платіжний термінал для розрахунку електронним платіжним засобом.
Вимірювальне і вагове обладнання пересувного пункту повинно бути атестовано на проведення вимірювань та мати відповідне свідоцтво спеціально уповноваженого органу у сфері метрології.
Вагове обладнання повинно забезпечувати поосьове зважування у русі і визначати повну масу вантажного транспортного засобу з похибкою не більше ніж 2 % та дискретністю вимірювання в межах технічних характеристик вагового обладнання, визначених виробником.
Доказів невідповідності пункту габаритно-вагового контролю, розташованого на автодорозі М-01 (Київ-Чернігів-Нові Яриловичі) (124 км) (с. Красне), нормам чинного законодавства відповідач суду не надав.
Такими доказами, на думку суду, можуть бути матеріали фотофіксації чи відеофіксації дорожнього покриття, на ділянці дороги, на якій здійснювалось зважування транспортного засобу, а також документи про результати вимірювання кута нахилу дорожнього покриття.
Не містять відповідних зауважень водія щодо таких порушень і підписані ним Акти № 033857, № 299124.
Такий контроль транспортного засобу відповідача був здійснений на об'єкті, що відповідає графіку роботи пересувного пункту габаритно-вагового контролю у період з 01.07.2021 по 31.07.2021.
Згідно з талоном (чеком) зважування від 29.07.2021 зважування відбувалось окремо по осям шляхом заїзду автомобілю на ваги зі швидкістю 4 км/год, тобто зважування відбувалось у русі.
Зважування автомобілю проводилось за допомогою ваг автомобільних для зважування у русі 20ВА-Д-2-1WWS-0,9 заводський номер 2124, допустимість використання яких підтверджено сертифікатом відповідності UA.TR.113-0076/31F-20 від 10.11.2020 та декларацією №2124 про відповідність приладу вимогам Технічного регламенту законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки та Сертифікату перевірки типу № UA.TR.113-0076-18 версія 2 від 11.09.2020, на підтвердження чого надано відповідні документи.
З вказаних документів вбачається, що станом на 29.07.2021 (дата проведення зважування транспортного засобу відповідача) засіб вимірювальної техніки - ваги автомобільні для зважування у русі 20ВА-Д-2-1WWS-0,9 заводський номер 2124 відповідав загальним технічним вимогам державних стандартів та був придатним до застосування.
Слід зазначити, що чинне законодавство не містить вимог щодо зазначення характеристик вагового обладнання (марки, моделі та заводського номеру вимірювально-зважувального обладнання) в акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт, в розрахунку плати за проїзд, в довідці про результати здійснення габаритно-вагового контролю та акті про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, форми та зміст яких затверджено нормативно-правовими актами - Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого Постановою КМУ № 1567 від 08.11.2006; Порядком взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування, затвердженого Наказом Міністерства інфраструктури України, Міністерства внутрішніх справ України 10.10.2013 № 1007/1207 № 1007/1207; Порядком зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної служби з безпеки на транспорті та її територіальних органів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від № 422 від 20.05.2013. Не встановлено таких вимог і до оформлення талону (чеку) зважування.
Жодних доказів щодо використання інших засобів вимірювальної техніки, ніж ваги автомобільні для зважування у русі 20ВА-Д-2-1WWS-0,9 заводський номер 2124, відповідач суду не надав.
Присутній під час рейдової перевірки та здійсненні габаритно-вагового контролю водій ОСОБА_1 в акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт та акті про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів не зазначав про використання несправних ваг, ненадання на його вимогу документів щодо повірки (метрологічної атестації) зважувального обладнання.
Відтак суд доходить висновку, що габаритно-ваговий контроль транспортного засобу відповідача здійснювався технічним засобом, що пройшов повірку та має відповідне свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки, у зв'язку із чим є придатним до застосування.
Суд зазначає, що жодним нормативним документом, що регулює діяльність Укртрансбезпеки під час здійснення габаритно-вагового контролю, не встановлено обов'язок використання методики при зважуванні тих чи інших видів вантажів (у тому числі сипучих, рідин), як і не передбачено чинним законодавством вимог щодо зазначення такої методики у складених за результатами проведення габаритно-вагового контролю документах.
Водночас, слід зазначити, що відсутність затвердженої методики також не може бути підставою для звільнення від плати за проїзд транспортним засобом, вагові параметри якого перевищують нормативні.
Згідно пунктів 8.14, 8.15 Глави 8 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 (Правила №363), навантажені предмети слід розміщувати і закріпляти так, щоб запобігти їх падінню, волочінню, травмуванню ними супровідних осіб чи створенню перешкод для руху.
Вантаж повинен бути належним чином закріплений засобами кріплення (ременями, ланцями, розтяжками, тросами, розпірними перекладинами, якірними рейками (балками), сітками тощо) відповідно до національних стандартів щодо правил безпечного закріплення вантажів і засобів кріплення. Кількість засобів кріплення вантажу повинна бути достатньою для здійснення його безпечного перевезення.
Відповідно до пунктів 12.1, 12.5 Глави 12 Правил №363 при транспортуванні вантажів слід дотримувати вимог Правил дорожнього руху України.
Для транспортування вантаж треба рівномірно розміщувати в кузові таким чином, щоб не була порушена стійкість автомобіля і не утруднювалося керування ним. Вантаж не повинен зміщуватися під час руху, випадати з кузова; волочитися і створювати небезпеку для пішоходів та інших учасників дорожнього руху.
Пунктами 8.20, 8.21 Глави 8 Правил №363 визначено, що водій зобов'язаний перевірити відповідність кріплення і складання вантажу на рухомому складі умовам безпеки руху та забезпечення цілості рухомого складу, а також сповістити Замовника про виявлені недоліки у кріпленні та складанні вантажу, які загрожують його збереженню.
Виходячи з вимог безпеки руху, водій зобов'язаний перевірити відповідність габаритів вантажу розмірам, що зазначені у Правилах дорожнього руху України.
Таким чином, водій, який здійснює вантажні перевезення, зокрема сипучого (подільного) вантажу великоваговим автомобільним транспортом, зобов'язаний дотримуватись встановлених правил, з метою уникнення порушень законодавства про автомобільний транспорт.
На підставі викладеного, суд доходить висновку, що жодних доказів на спростування факту перевищення нормативно-вагових параметрів транспортним засобом, який перебуває в його користуванні, відповідач суду не надав. Відповідачем не надано також доказів оскарження в установленому порядку дій позивача щодо фіксування правопорушення та нарахування стягуваної суми збитків.
Матеріали справи містять усі передбачені Порядком № 879 документи, зокрема Довідку №0054211, Акт №033857 та розрахунок плати за проїзд до цього акта, які були складені посадовою особою Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки 29.07.2021, у зв'язку з виявленням під час габаритно-вагового контролю невідповідності фактичних вагових параметрів нормам і правилам перевезення вантажу відповідачем.
Як вбачається з розрахунку плати за проїзд до Акту №033857, розмір плати визначено позивачем відповідно до вимог зазначених вище норм Порядку № 879 та відповідно до Ставок плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879.
Однак цих коштів відповідач у встановлений строк не сплатив.
За наведених обставин у їх сукупності, суд доходить висновку, що при проведенні габаритно-вагового контролю, складанні відповідної довідки, акта про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, здійсненні розрахунку плати за проїзд посадові особи Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки діяли на підставі та у спосіб, встановлені чинним законодавством, а також з дотриманням його вимог, у зв'язку з чим заявлені до відповідача позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Висновки суду.
Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно з ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Інші докази та пояснення учасників справи судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.
За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", “Серявін та інші проти України” обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з'ясуванні усіх питань, винесених на його розгляд.
За наведених у їх сукупності обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Щодо судових витрат.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись ст. 13, 14, 42, 73-80, 86, 129, 165, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) в дохід Державного бюджету України 2092,20 грн плати за проїзд.
3. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Державна служби України з безпеки на транспорті (код ЄДРПОУ 39816845, пр. Перемоги, 14, м. Київ, 03135) 2481,00 грн витрат зі сплати судового збору.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.
Суддя В. В. Шморгун