Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"03" лютого 2023 р.м. ХарківСправа № 922/2347/22
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Сальнікової Г.І.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Протек Солюшнз Україна" (01042, м. Київ, пров. Новопечерський, буд. 18, оф. 32)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пратія клінік Україна" (61052, м. Харків, вул. Полтавський Шлях, буд. 7)
про стягнення 332406,65 грн.
без виклику учасників справи
На розгляд Господарського суду Харківської області подано позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Протек Солюшнз Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пратія клінік Україна" про стягнення заборгованості у розмірі 332406,65 грн. та судові витрати.
Позов обґрунтовано неналежним виконанням з боку відповідача взятих на себе зобов'язань за Договором купівлі-продажу №08112021/ГО від 08.11.2021 в частині здійснення повної та своєчасної сплати вартості поставленого товару.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 05.12.2022 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 ГПК України, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим встановлено сторонам строк для подання заяв по суті справи.
Відповідно до частини 5 статті 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Будь-яких заяв або клопотань, відповідно до статті 80 ГПК України на адресу суду від учасників справи не надходило, як і не надходило клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до статті 252 ГПК України.
Відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 ГПК України, не подав до суду відзив на позов, тобто не скористався наданим йому процесуальним правом. При цьому, суд зазначає, що копію ухвали господарського суду Харківської області про відкриття провадження у справі від 05.12.2022, яку було надіслано на належну адресу відповідача, що вказана у позовній заяві та яка підтверджена відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було повернуто на адресу суду без доказів вручення адресату з довідкою відділення оператора поштового зв'язку Ф.20, в якій значиться причина повернення "за закінченням встановленого терміну зберігання".
Згідно із частиною 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Разом з тим, суд зазначає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі. Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному разі суду.
Аналогічний правовий висновок знайшов своє змістовне відображення у численних постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.07.2022 у справі №908/3468/13, від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17, від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19, Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 тощо.
Окрім того, за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
Ухвала господарського суду Харківської області від 05.12.2022 по справі №922/2347/22 була оприлюднена в електронному вигляді в Єдиному державному реєстрі судових рішень, що вбачається за веб-адресою: https://reyestr.court.gov.ua/.
Отже, матеріали справи свідчать про те, що учасники справи повідомлені належним чином про розгляд даної справи. Водночас судом було створено всім учасникам справи належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів для обґрунтування своїх вимог та заперечень.
Відтак, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій для розгляду справи та про достатність у матеріалах справи доказів для повного та всебічного з'ясування усіх обставин справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.
З урахуванням наведеного, оскільки відповідачем не було надано суду відзиву на позовну заяву, справа розглядається за наявними матеріалами, відповідно до частини 2 статті 178 ГПК України.
Положеннями частини 4 статті 240 ГПК України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
08.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Протек Солюшнз Україна" (надалі - позивач, продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Пратія клінік Україна" (надалі - відповідач, покупець) було укладено договір купівлі-продажу №08112021/ГО (надалі - Договір).
Відповідно до умов пункту 1.1. Договору продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити Систему ультразвукову діагностичну Versana Essential в комплекті (надалі - товар), у кількості відповідно до Специфікації, що є невід'ємною частиною договору.
Пунктом 1.3. Договору передбачено, що товар внесений до Переліку товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідного для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, які звільняються від сплати ввізного мита та операції з ввезення яких на митну територію України та/або операції з постачання яких на митній території України звільняються від оподаткування податком на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів №224 від 20 березня 2020 року.
Умовами пункту 1.4. Договору зазначено, що операція з постачання товару, вказаного у пункті 1.1. договору, звільнена від оплати ПДВ, на підставі постанови Кабінету Міністрів України №224 від 20 березня 2020 року та пункту 71 Перехідних положень Податкового кодексу України у редакції Законів України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 17 березня 2020 року №530-IX та 30 березня 2020 року №540-IX.
Відповідно до пункту 3.1. Договору загальна вартість товару за договором визначається в гривнях і становить: 442551,60 грн. без ПДВ. Загальна вартість товару включає вартість товару відповідно до Специфікації вказаному в Додатку №1 до договору та всі витрати на доставку товару, пуско-налагоджувальні роботи та введення в експлуатацію даного товару.
Пунктом 3.2. Договору погоджено, що загальна вартість товару згідно з договором є еквівалентом 16956,00 Доларів США, згідно з курсом 1 Долар США дорівнює 26,10 грн., станом на 08.11.2021 згідно даних на міжбанківському валютному ринку України (згідно даних сайту http://minfin.com.ua/currency/mb).
Умовами пункту 3.3., 3.4. Договору визначено, що ціна на товар встановлюється в національній валюті України. Ціна на товар може змінюватися у зв'язку зі зміною митних тарифів, курсів валют.
Згідно з пунктом 4.1. Договору розрахунки за договором здійснюються покупцем у національній валюті України шляхом перерахування безготівкових коштів на поточний рахунок продавця.
Пунктом 4.2. Договору погоджено, що оплата покупцем здійснюється наступним чином: 132765,48 грн. (30% від суми договору), що на момент укладення договору еквівалентно 5086,80 доларів США, протягом 5 робочих днів з дати підписання договору; і 309786,12 грн. (70% від суми договору), що на момент укладення договору еквівалентно 11869,20 доларів США, шляхом здійснення щомісячних періодичних платежів згідно наступного графіку платежів: до 25.12.2021 - 28161,90 грн. (1079,00 доларів США станом на 08.11.2021 згідно даних на міжбанківському валютному ринку України за курсом продажу); до 25.01.2022 - 28161,90 грн. (1079,00 доларів США станом на 08.11.2021 згідно даних на міжбанківському валютному ринку України за курсом продажу); до 25.02.2022 - 28161,90 грн. (1079,00 доларів США станом на 08.11.2021 згідно даних на міжбанківському валютному ринку України за курсом продажу); до 25.03.2022 - 28161,90 грн. (1079,00 доларів США станом на 08.11.2021 згідно даних на міжбанківському валютному ринку України за курсом продажу); до 25.04.2022 - 28161,90 грн. (1079,00 доларів США станом на 08.11.2021 згідно даних на міжбанківському валютному ринку України за курсом продажу); до 25.05.2022 - 28161,90 грн. (1079,00 доларів США станом на 08.11.2021 згідно даних на міжбанківському валютному ринку України за курсом продажу); до 25.06.2022 - 28161,90 грн. (1079,00 доларів США станом на 08.11.2021 згідно даних на міжбанківському валютному ринку України за курсом продажу); до 25.07.2022 - 28161,90 грн. (1079,00 доларів США станом на 08.11.2021 згідно даних на міжбанківському валютному ринку України за курсом продажу); до 25.08.2022 - 28161,90 грн. (1079,00 доларів США станом на 08.11.2021 згідно даних на міжбанківському валютному ринку України за курсом продажу); до 25.09.2022 - 28161,90 грн. (1079,00 доларів США станом на 08.11.2021 згідно даних на міжбанківському валютному ринку України за курсом продажу); до 25.10.2022 - 28167,12 грн. (1079,00 доларів США станом на 08.11.2021 згідно даних на міжбанківському валютному ринку України за курсом продажу).
Умовами пункту 4.3. Договору погоджено, що покупець здійснює оплату сум, визначених у розділах III та IV договору в гривнях, що визначається за офіційним курсом долара США до гривні, встановленим на міжбанківському валютному ринку України (згідно даних сайту http://minfin.com.ua/currency/mb/ на 12:00 годин дня) (надалі - офіційний курс долара США), на момент оплати і підлягає коригуванню у випадку зміни курсу долара США, встановленого на міжбанківському валютному ринку України, на дату здійснення платежу, по відношенню до курсу долара США, встановленого на міжбанківському валютному ринку України, на дату укладення договору за наступною формулою: (А1/АО)хСО=ПСО, де А1 - офіційний курс долара США на дату платежу, встановленого на міжбанківському валютному ринку України, але не нижче ніж 1,00 Долар США дорівнює 26,10 грн.; АО - офіційний курс долара США на дату підписання договору, встановленого на міжбанківському валютному ринку України; СО - сума оплати; ПСО - проіндексована сума оплати.
Пунктом 4.4. Договору передбачено, що датою оплати з боку покупця за договором вважається дата зарахування коштів на поточний рахунок продавця.
Згідно з пунктом 5.1. Договору продавець зобов'язується поставити товар згідно Специфікації, що є невід'ємною частиною договору, протягом 20 робочих днів з дати підписання договору.
Згідно з пунктом 10.1. Договору договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2022 року, а в частині взаєморозрахунків та гарантійних зобов'язань - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Додатком №1 до договору купівлі-продажу №08112021/ГО від 08.11.2021 є Специфікація, відповідно до якої товаром є система ультразвукова діагностична Versana Essential в комплекті. Загальна вартість товару становить 442551,60 грн. без ПДВ, що еквівалентно 16956,00 Доларів США, згідно з курсом 1 Долар США дорівнює 26,10 грн., станом на 08.11.2021 згідно даних на міжбанківському валютному ринку України (згідно даних сайту http://minfin.com.ua/currency/mb).
Відповідно до Акту приймання-передачі обладнання від 18.11.2021 до договору купівлі-продажу №08112021/ГО від 08.11.2021 продавець передав, а покупець прийняв наступний товар: система ультразвукова діагностична Versana Essential в комплекті; консоль для ультразвукової діагностичної системи Versana Essential; датчик конвексний С2-5-RS; датчик секторний 3Sc-RS; датчик лінійний L5-11-RS; постійно-хвильовий доплер (CWD).
З матеріалів справи також вбачається, що між сторонами укладено та підписано Акт передачі в експлуатацію медичного обладнання (товару), проведення монтажних та пусконалаштувальних робіт від 18.11.2021 та Акт проведення навчання-інструктажу за місцем постачання товару від 18.11.2021.
Окрім того, матеріали справ свідчать, що між сторонами укладено та підписано видаткову накладну №ЛО001615 від 19.11.2021 та товарно-транспортну накладну №ЛО001615 від 19.11.2021.
В обґрунтування позовних вимог позивачем вказується про належне виконання взятих на себе договірних зобов'язань перед відповідачем. Натомість станом на 23.11.2022 відповідач сплатив вартість поставленого товару лише частково у розмірі 221162,58 грн., що еквівалентно 8225,79 доларів США, а тому борг відповідача складає 8730,21 доларів США, що у гривневому еквіваленті за умовами пункту 4.2. Договору складає 332406,65 грн.
Водночас позивачем зазначено, що умовами пункту 7.3. Договору передбачено право продавця нарахувати покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення. Втім, враховуючи скрутне становище, в якому опинилися мешканці та бізнес міста Харкова через воєнний стан в Україні, позивачем вирішено не нараховувати штрафні санкції та не заявляти їх до стягнення.
Таким чином, позивачем наголошено, що заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар складає 332406,65 грн., що свідчить, на думку позивача, про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів та є підставою для їх захисту у судовому порядку.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, суд керується наступним.
Стаття 11 ЦК України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Статтею 174 ГК України передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до положень статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 656 ЦК України передбачено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Згідно з частиною 1 статті 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
За змістом пункту 1 частини 1 статті 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним, зокрема у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.
Положеннями частини 1 статті 691 ЦК України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Аналіз наведених норм права свідчить, що договір поставки за своєю правовою природою відноситься до двосторонніх, консенсуальних, оплатних договорів, укладення якого зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов'язків. У таких правовідносинах обов'язку продавця (постачальника) з передачі у власність (поставки) покупцю товару відповідає обов'язок покупця з прийняття та оплати цього товару. Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 30.09.2020 у справі № 910/8612/19.
Окрім того, Верховний Суд у постанові від 06.11.2019 у справі № 909/51/19 вказав, що ключовою рисою цивільного права є автономія волі сторін, яка знаходить своє втілення у принципі свободи договору.
Свобода договору, закріплена у якості однієї із засад цивільного законодавства, сформульована у статтях 6 та 627 ЦК України, у відповідності до яких сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Свобода договору включає й вільне визначення сторонами його умов, де фіксуються взаємні права та обов'язки учасників. Зміст договору становлять умови як ті, що погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові на підставі чинного законодавства.
В частині 1 статті 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Таким чином, укладаючи та підписуючи договір купівлі-продажу №08112021/ГО від 08.11.2021 сторони чітко визначили та погодили всі істотні умови договору, взаємні права та обов'язки кожної із сторін, а також відповідальність сторін у разі порушення умов договору.
За приписами статті 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За змістом пункту 1 частини 1 статті 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним, зокрема у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.
Умовами пункту 5.2., 5.4. Договору погоджено, що перехід права власності на товар від продавця до покупця відбувається у момент передачі товару від продавця до покупця та підписання видаткової накладної. При передачі товару сторони підписують Акт приймання-передачі товару.
Пунктом 11.6. Договору передбачено, що датою прийняття (одержання) товару покупцем вважається дата підписання матеріально-відповідальною особою покупця видаткової накладної.
Матеріалами справи підтверджено, що відповідно до підписаного між сторонами Акту приймання-передачі обладнання від 18.11.2021 до договору купівлі-продажу №08112021/ГО від 08.11.2021 продавець передав, а покупець прийняв наступний товар: система ультразвукова діагностична Versana Essential в комплекті; консоль для ультразвукової діагностичної системи Versana Essential; датчик конвексний С2-5-RS; датчик секторний 3Sc-RS; датчик лінійний L5-11-RS; постійно-хвильовий доплер (CWD).
Разом з тим, у зазначеному акті вказується, що покупцем оглянуто товар та перевірена його справність. Товар є справним і придатним для його використання за прямим призначенням. Покупець підтверджує, що ознайомився з умовами належної експлуатації товару та правилами його збереження. Окрім того, цим актом покупець підтверджує, що претензій до продавця щодо якості, комплектності товару не має.
Поряд з цим, з матеріалів справи вбачається, що між сторонами укладено та підписано Акт передачі в експлуатацію медичного обладнання (товару), проведення монтажних та пусконалаштувальних робіт від 18.11.2021. Із змісту наведеного акту слідує, що продавець здійснив монтаж, пуск та введення в експлуатацію системи ультразвукової діагностичної Versana Essential за місцем поставки. Покупець засвідчує, що монтаж та пуско-налагоджувальні роботи товару у місці поставки (експлуатації) проведені у повному обсязі відповідно до вимог інструкції з експлуатації даного товару, якість обладнання відповідає медико-технічним вимогам, претензій до якості переданого та введеного в експлуатацію товару немає, зауважень до комплектності та якості товару немає.
Водночас між сторонами складено та підписано Акт проведення навчання-інструктажу за місцем постачання товару від 18.11.2021, відповідно до якого інструктаж користувачів за місцем поставки Системи ультразвукової діагностичної Versana Essential в комплекті проведений у повному обсязі. Претензій у покупця до товару немає.
Матеріали справи також свідчать, що між сторонами укладено та підписано видаткову накладну №ЛО001615 від 19.11.2021 та товарно-транспортну накладну №ЛО001615 від 19.11.2021.
Отже, матеріали справи свідчать про належне виконання позивачем взятих на себе зобов'язань за Договором купівлі-продажу №08112021/ГО від 08.11.2021 перед відповідачем.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначається, що станом на 23.11.2022 відповідач сплатив вартість поставленого товару лише частково у розмірі 221162,58 грн., що еквівалентно 8225,79 доларів США, а тому борг відповідача складає 8730,21 доларів США, що у гривневому еквіваленті за умовами пункту 4.2. Договору складає 332406,65 грн.
Положеннями частини 1, 2 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Згідно з частиною 1статті 694 ЦК України договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Товар продається в кредит за цінами, що діють на день продажу.
Частинами 1, 2 статті 533 ЦК України унормовано, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Умовами пункту 3.3., 3.4. Договору визначено, що ціна на товар встановлюється в національній валюті України. Ціна на товар може змінюватися у зв'язку зі зміною митних тарифів, курсів валют.
Згідно з пунктом 4.1. Договору розрахунки за договором здійснюються покупцем у національній валюті України шляхом перерахування безготівкових коштів на поточний рахунок продавця.
Відповідно до пунктів 4.2., 4.3. Договору покупець оплачує за товар шляхом здійснення щомісячних періодичних платежів згідно графіка платежів.
Пунктом 4.4. Договору передбачено, що датою оплати з боку покупця за договором вважається дата зарахування коштів на поточний рахунок продавця.
Відповідно до пункту 6.1., 6.1.1. Договору покупець зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі оплатити вартість товару.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем здійснено часткову сплату вартості отриманого товару у розмірі 221162,58 грн., що еквівалентно 8225,79 доларів США.
Перевіривши правомірність та правильність здійсненого позивачем розрахунку основного боргу у розмірі 332406,65 грн., враховуючи умови договору, положення законодавства, обставини справи та наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності суд зазначає, що розрахунок основного боргу у повній мірі відповідає обставинам справи, умовам договору, виконано арифметично вірно, з урахуванням чого, позовна вимога про стягнення основного боргу у розмірі 332406,65 грн. є обґрунтованою, доведеною та підлягає задоволенню.
Варто відмітити, що обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно із статтею 77 ГПК України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Вказані вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі. Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
З урахуванням наведеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Пунктом 12 частини 3 статті 2 ГПК України передбачено, що однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Відповідно до частини 1, 3 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Здійснюючи розподіл судових витрат, суд керується положеннями статті 129 ГПК України та враховуючи висновки суду про задоволення позову, покладає витрати зі сплати судового збору на відповідача.
Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що позивачем у прохальній частині позовної заяви заявлено вимогу про стягнення з відповідача витрати на правову допомогу адвоката.
Згідно з частинами 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Приписами частини 5 статті 129 ГПК України передбачено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Разом із тим, частиною 8 статті 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно до частини 3 статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
Отже, враховуючи зазначене, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги входить до предмета доказування у справі та визначається сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною. Тобто, витрати на правову допомогу мають бути належним чином документально підтверджені та доведені. Відсутність належного документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 03.05.2018 у справі №372/1010/16-ц,від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 11.09.2020 у справі №922/3724/19)
В обґрунтування позовної вимоги про стягнення витрат на правову допомогу позивачем додано до позовної заяви ордер на надання правничої (правової) допомоги №18 від 21.06.2022, що виданий на підставі договору про надання правової допомоги/доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги №18 від 15.05.2022. При цьому у позовній заяві зазначено, що разом із позовною заявою позивачем надано усі наявні докази, які обґрунтовують позовні вимоги. Натомість подання зазначених доказів не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу з іншої сторони, адже їх розмір має бути доведений та документально обґрунтований.
Суд зазначає, що відсутність документального підтвердження надання правової допомоги (договору надання правової допомоги, детального опису виконаних робіт, акта прийому-передачі виконаних робіт тощо) є підставою для відмови у розподілі зазначених судових витрат у зв'язку із недоведеністю їх наявності у порядку, передбаченому положеннями частини 3 статті 13, частини 1 статті 74, статей 76-77 ГПК України.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, зокрема, п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015 р., та п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009 р., заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Враховуючи вище встановлені обставини справи, наявні в матеріалах справи докази, наведені приписи процесуального закону, суд дійшов висновку про відсутність в матеріалах справи документального підтвердження понесених позивачем витрат на професійну (правничу) допомогу, що є підставою для відмови в їх відшкодуванні у зв'язку із необґрунтованістю.
На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 231, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пратія клінік Україна" (61052, м. Харків, вул. Полтавський Шлях, буд. 7, код ЄДРПОУ 43580172) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Протек Солюшнз Україна" (01042, м. Київ, пров. Новопечерський, буд. 18, оф. 32, код ЄДРПОУ 36519759) заборгованість у розмірі 332406,65 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 4986,10 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "03" лютого 2023 р.
Суддя Г.І. Сальнікова