Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
12.01.2023м. ХарківСправа № 922/1334/22
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Жигалкіна І.П.
при секретарі судового засідання Кісельовій С.М.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Фізичної особи - підприємця Чепіжко Оксани Вікторівни, с. Лебедівка Київської області
до Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини", м. Харків
про стягнення коштів
за участю представителей:
позивача - не з'явися
відповідача - не з'явися
18 серпня 2022 року до Господарського суду Харківської області звернувся Позивач - Фізична особа - підприємець Чепіжко Оксана Вікторівна з позовною заявою про стягнення з Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" (надалі - Відповідач) суму боргу за Договором відступлення права вимог на стягнення заборгованості за Кредитним договором № 28/15/КЛ-КБ від 26.06.2015р. у розмірі 1749710,40 доларів США та 4137725,97 грн.
Ухвалою суду від 20.09.2022 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі розглядати якої вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін.
Судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 22 грудня 2022 року о 12:00, про що постановлено ухвалу від 08.12.2022.
Представники сторін у судове засідання не з'явилися.
Представником Відповідача подане клопотання (вх. № 767/23 від 12.01.2023) про відкладення розгляду справи, для надання можливості бути присутнім у судовому засіданні.
Суд неодноразово зазначав, що через постійні обстріли міста Харкова ворожими військами будівля, у якій розміщується Господарський суд Харківської області, зазнала пошкоджень, а приміщення суду зазнали часткових руйнувань. З моменту введення воєнного стану та початку ведення активних бойових дій на території Харківської області суд не може забезпечити безпеку учасників судових проваджень, апарату суду, суддів, а тому був вимушений обмежити присутність осіб у приміщенні суду до нормалізації обстановки з безпекою у регіоні та усунення руйнувань, у зв'язку з чим, у господарському суді Харківської області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Проте, Господарський суд Харківської області продовжує здійснювати правосуддя та працює у дистанційному режимі. За змістом статей 10, 12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" правосуддя в Україні в умовах воєнного стану має здійснюватися у повному обсязі, тобто не може бути обмежено конституційне право людини на судовий захист. В умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені. Радою суддів України 02 березня 2022 року опубліковано рекомендації щодо роботи судів в умовах воєнного стану, з урахуванням яких керівництвом Господарського суду Харківської області тимчасово до усунення вищезазначених обставин встановлено певний порядок роботи та рекомендовано в усіх судових справах, у яких на дату початку збройної агресії були відкладені судові засідання, відкладати до часу нормалізації ситуації. Відповідно до частини 1 та 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Разом з цим, відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною. Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02 травня 2013 року, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15 березня 2012 року). Так, відповідно до частини 3 статті 177 Господарського процесуального кодексу України, підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду. На підставі вищевикладеного, у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану, враховуючи поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, суд був вимушений вийти за межі строку підготовчого провадження, встановленого статтею 177 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи вищевказане суд вважає, що Відповідач був належним чином повідомлений судом про розгляд спору за його участю. В той же час, Відповідач не був позбавлений можливості скористатися вільним доступом до електронного реєстру судових рішень в Україні, в силу статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" та ознайомитися з ухвалами Господарського суду Харківської області та визначеними у ній датами та часом розгляду даної справи та забезпечити представництво його інтересів в судових засіданнях.
Суд приймає до уваги, що сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів, надано достатньо часу для підготовки до судового розгляду справи.
В ході розгляду даної справи Господарським судом Харківської області, у відповідності до п. 4 ч. 5 ст. 13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Суд зазначає, що ним були здійснені заходи щодо належного повідомлення всіх учасників процесу стосовно розгляду справи та надання до суду відповідних доказів, заперечень (за наявності), щодо вказівки на незгоду з будь-якою із обставин викладених у вимогах сторони процесу.
Так, процесуальні документи у цій справі направлялись всім учасникам судового процесу, що підтверджуються штампом канцелярії на зворотній стороні відповідного документу.
Крім того, господарський суд зазначає, що а ні Позивач, а ні Відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами суду по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Відповідачем було подано відзив (вх. № 12239 від 21.10.2022) у якому зазначено, що позов не визнає, вважає позовну заяву необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. Свої заперечення у відзиві викладає щодо наступного: Нікчемність Договору №2/1 від 17.03.2010 про передачу залишкового майна (активів) у власність акціонерів та договору відступлення права вимоги від 21.02.2022; Недодержання норм п. 11.20 Кредитного договору №28/15/КЛ-КБ від 26.06.2015 при передачі прав за цим договором; Реалізація боргу за Кредитним договором №28/15/КЛ-КБ від 26.06.2015 іншій особі, а не Позивачу чи ТОВ «ФК «ФАЛКОН ФІНАНС»; Невідповідність експертного висновку, доданого до позову, у підтвердження сум позовних вимог, вимогам ч. 3 ст. 98, ст. 101 ГПК України; Відсутність чітких даних щодо суми заборгованості боржника за Кредитним договором №28/15/КЛ-КБ від 26.06.2015 та неврахування заліку зустрічних однорідних вимог, проведених між банком та боржником; Безпідставність вимог Позивача про сплату заборгованості по процентам та пені.
Позивач подав до суду відповідь на відзив (вх. № 12971 від 01.11.2022), вважає заперечення викладені у відзиві Відповідача безпідставними та не обґрунтованими, а отже позов таким, що підлягає задоволенню.
Таким чином, вбачається, що всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також судом надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.
Разом з тим, Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Через постійні обстріли міста Харкова ворожими військами будівля, у якій розміщується Господарський суд Харківської області, зазнала пошкоджень, а приміщення суду зазнали часткових руйнувань. З моменту введення воєнного стану та початку ведення активних бойових дій на території Харківської області суд не може забезпечити безпеку учасників судових проваджень, апарату суду, суддів, а тому вимушений обмежити присутність осіб у приміщенні суду до нормалізації обстановки з безпекою у регіоні та усунення руйнувань, у зв'язку з чим, у господарському суді Харківської області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи.
Проте, Господарський суд Харківської області продовжує здійснювати правосуддя.
Згідно зі ст.26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється.
При цьому, відповідно до Рекомендацій прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.
З'ясувавши всі фактичні обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд установив такі обставини.
26.06.2015 між ПУБЛІЧНИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «БАНК «ЮНІСОН» (Банк) та ДЕРЖАВНИМ ПІДПРИЄМСТВОМ «ЗАВОД «ЕЛЕКТРОВАЖМАШ» (Позичальник) був укладений Кредитний договір №28/15/КЛ-КБ (далі - Кредитний договір), де сторони умовами визначили, що Банк відкриває Позичальнику відновлювальну кредитну лінію та на підставі додаткових угод до цього Договору окремими частинами (траншами) надає Позичальнику кредитні кошти (далі - Кредит) у порядку та на умовах, визначених цим Договором, а Позичальник зобов'язується використовувати Кредит на цілі, зазначені у п. 1.5 цього Договору, своєчасно та у повному обсязі сплачувати Банку проценти за користування кредитом, а також повернути Банку кредит у терміни, встановлені цим Договором та/або додатковими угодами до цього Договору та виконати інші умови цього Договору. (п. 1.1 цього Договору).
За умовами до п. 1.2 Кредитного договору кредит надається в доларах США та ліміт кредитної лінії складає 2 500 000,00 доларів США. Максимальний строк дії одного траншу - 364 календарні дні, але не більше останнього дня кредитної лінії, яким відповідно до змісту 1.4 цього Договору було визначене 25 червня 2016 року.
В абзаці другому пункту 1.4 Кредитного договору також встановлено, що останнім днем кредитної лінії позначається термін, з настанням якого зобов'язання Банку з надання Позичальнику Кредиту на умовах цього Договору припиняється, а Позичальник в свою чергу зобов'язаний до кінця останнього дня Кредитної лінії погасити всю заборгованість перед Банком за цим Договором, у тому числі повернути кредит, сплатити проценти за користування Кредитом та інші платежі, якщо такі передбачені цим Договором.
Пунктом 1.3 та підпунктом 1.3.1 Кредитного договору визначено, що у цьому Договорі застосовується фіксована процентна ставка, розмір якої за користування Кредитом складає 11,9% річних у доларах США.
26.06.2015 на виконання умов Кредитного договору, зокрема п. 4.2 Договору, між Банком та Позичальником була укладена Додаткова угода №1 до цього Договору, за умовами п.п. 1 та 2 якої Банк надає Позичальнику Кредит в сумі 2500000,00 доларів США на строк з 26.06.2015 до 25.06.2016, а Позичальник повинен повернути Банку кредит, наданий на умовах цієї Додаткової угоди, не пізніше 25 червня 2016 року. При цьому, розмір процентної ставки за користування Кредитом визначався підпунктом 1.3.1 Кредитного договору (тобто 11,9% річних у доларах США), а всі інші умови Кредитного договору були залишені без змін.
26.06.2015 на виконання умов Кредитного договору та Додаткової угоди №1 до нього, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Позичальника, Банк надав Позичальнику кредит у сумі 2 500 000,00 доларів США, у зв'язку з чим був складений меморіальний ордер №308381.
Також між Банком та Позичальником 26.06.2015 був укладений Договір застави №28/15/КЛ-КБ-ИП, згідно якого Позичальник передав Банку в заставу майнові права, а саме право вимоги на отримання грошової виручки, яке існує та/або виникне в майбутньому у Позичальника за Договором №03/15 від 02.04.2015, укладеним з ПАТ «ЛУГАНСЬКТЕПЛОВОЗ» (ідентифікаційний код 05763797), контрактом №7/14 від 18.03.2014, укладеним з ВАХК «БАРКИ ТОЧИК», на загальну суму 116 629 615,54 грн. За взаємною згодою сторін, вартість предмету застави склала 79 485 375,00 грн., що в еквіваленті за офіційним курсом Національного банку України станом на початок дня укладення вказаного договору застави становила 3 750 000,00 доларів США.
З метою забезпечення виконання зобов'язань за вказаним Кредитним договором, 15.07.2015 між Банком та Позичальником був укладений Договір застави №28/15/КЛ-КБ-ИП-2, згідно якого Позичальник передав Банку в заставу майнові права, а саме право вимоги на отримання грошових коштів за Генеральним договором №3000174/1 про здійснення вкладних (депозитних) операцій від 23.04.2014, який укладений між Позичальником та Банком, з урахуванням Додаткового договору №3000174/1-93 від 09.04.2015 до зазначеного Генерального договору, у розмірі 500 000,00 доларів США, у тому числі право вимоги на отримання грошових коштів вкладу та нарахованих на вклад процентів.
02.08.2016 між Банком та Позичальником був укладений Договір про внесення змін і доповнень №1 до Кредитного договору, відповідно до якого Сторонами були внесені зміни до п. 1.4 Кредитного договору та останнім днем Кредитної лінії, коли Позичальник мав погасити всю свою заборгованість перед Банком, було визначене 1 вересня 2016 року. Сторони також уклали Договір від 02.08.2016 про внесення змін і доповнень №1 до Додаткової угоди №1 до Кредитного договору, відповідно до якого сторони домовились внести до п.п. 1 та 2 вказаної Додаткової угоди №1 зміни в частині строку надання Банком Позичальнику Кредиту в сумі 2 500 000,00 доларів США та його повернення Позичальником на користь Банку не пізніше 1 вересня 2016 року.
Надалі, а саме 29.08.2016, 21.09.2016, 31.01.2017, 08.02.218, 17.12.2018 та 16.05.2019 між Банком та Позичальником було укладено низку Договорів про внесення змін і доповнень до Кредитного договору та Договорів про внесення змін і доповнень до Додаткової угоди №1 до Кредитного договору, відповідно до змісту яких сторонами неодноразово змінювалась кінцева дата повернення Позичальником кредиту та погашення заборгованості на 25.09.2016, 25.12.216, 01.04.217, 31.12.2018 та 31.12.2019 відповідно.
Позивач у своєму позові зазначає, що після 16.05.2019 між Позичальником та Банком (або новими кредиторами за Кредитним договором), а в подальшому - між Відповідачем, як правонаступником Позичальника, та новими кредиторами за Кредитним договором, жодних договорів, за якими був би продовжений строк повернення кредиту та погашення заборгованості, не укладалось.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 26.08.2021 за № 1005-р «Про погодження реорганізації акціонерного товариства «Завод «Електроважмаш» шляхом приєднання до акціонерного товариства «Турбоатом», було погоджено пропозицію Фонду державного майна України щодо реорганізації акціонерного товариства «ЗАВОД «ЕЛЕКТРОВАЖМАШ» (код ЄДРПОУ 00213121) після завершення перетворення державного підприємства «ЗАВОД «ЕЛЕКТРОВАЖМАШ» у процесі приватизації шляхом приєднання до акціонерного товариства «ТУРБОАТОМ» (код ЄДРПОУ 05762269).
Протоколом позачергових загальних зборів АТ «УКРАЇНСЬКІ ЕНЕРГЕТИЧНІ МАШИНИ» (попередня назва АТ «ТУРБОАТОМ») №31/2021 від 01.12.2021 було прийнято рішення, зокрема, про затвердження Передавального акту балансових рахунків, матеріальних цінностей та активів від АТ «ЗАВОД «ЕЛЕКТРОВАЖМАШ» до АТ «УКРАЇНСЬКІ ЕНЕРГЕТИЧНІ МАШИНИ».
Згідно п. 1 цього Передавального акту, правонаступництво щодо майна, усіх залишків, прав та обов'язків АТ «ЗАВОД «ЕЛЕКТРОВАЖМАШ» переходить правонаступнику - АТ «УКРАЇНСЬКІ ЕНЕРГЕТИЧНІ МАШИНИ» з моменту затвердження даного Передавального акту з 01.12.2021, у тому числі і поточна кредиторська заборгованість.
Станом на момент звернення з даним позовом Позичальник свою заборгованість за Кредитним договором не погасив, у зв'язку з чим спочатку у Позичальника, а потім у Відповідача, як у його правонаступника, сформувалась прострочена заборгованість за Кредитним договором, що на день подання позову, на думку Позивача, підлягає стягненню з Відповідача загальну суму, що складає 1749710,40 доларів США та 4 137 725,97 грн. (де: - прострочена заборгованість по кредиту - 1 664 726,53 доларів США; - заборгованість за процентами - 84 983,87 доларів США; - пеня за прострочення сплати кредиту - 4 018 877,77 грн.; - пеня за прострочення сплати процентів - 118 848,20 грн).
Позивач вказує, що обґрунтованість розрахунку заборгованості, підтверджується Висновком експертів за результатами проведення економічного дослідження №30171/21-72/38810-38818/21-72 від 29.2021, складеного атестованими судовими експертами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за заявою одного з попередніх кредиторів за цим Кредитним договором - ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФАЛКОН ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 43064565).
На думку Позивача, Відповідач підтверджує факт існування заборгованості за вказаним Кредитним договором та невиконання за цим Договором своїх зобов'язань, доказами чого є письмове листування між Банком та Позичальником, а також між Позичальником та Міністерством економічного розвитку і торгівлі України.
Позивач, оскільки набув права вимоги, обґрунтовує порушення своїх прав у зв'язку з невиконанням Відповідачем своїх обов'язків щодо погашення кредиту, у зв'язку з наступним.
17.03.2020 на підставі укладеного Договору №2/1 про передачу залишкового майна (активів) у власність акціонерів, всі права вимоги Банку до Позичальника за вказаним вище Кредитним договором (з усіма додатковими договорами та угодами до нього) були передані акціонерам Банку в особі Компанії МЕЛІГАНТ ГРУП ЛТД (MELIGANT GROUP LTD) безпосередньому акціонеру Банку та представнику інших акціонерів, а також передано права вимоги за Кредитним договором до Нових кредиторів були передані права, що належали Банку (як первісному кредитору) за Договором застави №28/15/КЛ-КБ-ИП від 26.06.2015 та за Договором застави майнових прав №28/15/КЛ-КБ-ИП від 15.07.2015, які передані ліквідатором ПАТ «БАНК «ЮНІСОН» в порядку, встановленому Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» його колишнім акціонерам за наслідками закінчення ліквідаційної процедури зазначеного Банку на підставі укладеного Договору №2/1 від 17.03.2020 про передачу залишкового майна (активів) у власність акціонерів.
27.01.2021 між акціонерами Банку, в особі Компанії МЕЛІГАНТ ГРУП ЛТД, та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФАЛКОН ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 43064565) був укладений договір факторингу №Ф-27/01-2021, за яким Позивач набув право вимоги до Позичальника за вказаним Кредитним договором.
Однак, 18.02.2022 на підставі Додаткової угоди №1 зазначений договір факторингу №Ф-27/01-2021 був розірваний за взаємною згодою Сторін, та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФАЛКОН ФІНАНС» на користь акціонерів Банку, як попередніх кредиторів, були повернуті документи, що підтверджують право вимоги до Позичальника.
Надалі, 21.02.2022 між акціонерами Банку, як кредиторами, та Позивачем, як новим кредитором, був укладений Договір відступлення права вимоги, за яким Позивач набув право вимоги до Відповідача за Кредитним договором, про що було повідомлено Відповідача шляхом направлення йому відповідного повідомлення (належним чином засвідчені копії відповідних документів додаються до цієї позовної заяви).
Згідно з Протоколом позачергових загальних зборів АТ «УКРАЇНСЬКІ ЕНЕРГЕТИЧНІ МАШИНИ» №31/2021 від 01.12.2021 про затвердження Передавального акту балансових рахунків, матеріальних цінностей та активів від АТ «ЗАВОД «ЕЛЕКТРОВАЖМАШ» до АТ «УКРАЇНСЬКІ ЕНЕРГЕТИЧНІ МАШИНИ», окрім зазначено п. 1, позивач посилається на встановлене у п. 4 Передавального акту, всі підтверджені належним чином права, обов'язки, зобов'язання Товариства, що приєднується, а також права, обов'язки, зобов'язання інших осіб в частині правовідносин з Товариством, що приєднується, переходять у повному обсязі до Товариства-правонаступника навіть у випадку, якщо вони мали (матимуть) місце після дати складання Передавального акту або з будь-яких причин не були включені в Передавальний акт.
З метою виконання вищевказаного розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.08.2021 №1005, наказом Фонду державного майна України від 01.12.2021 №2143 «Щодо АТ «Завод Електроважмаш» (код ЄДРПОУ 00213121)» було затверджено Передавальний акт балансових рахунків, матеріальних цінностей та активів від АТ «ЗАВОД «ЕЛЕКТРОВАЖМАШ» (товариство, що приєднується) до АТ «Українські енергетичні машини» (товариство-правонаступник), згідно з яким усі активи, зобов'язання, майно, права та обов'язки товариства, що приєднується, передаються товариству-правонаступнику, а саме АТ «УКРАЇНСЬКІ ЕНЕРГЕТИЧНІ МАШИНИ» в порядку та на умовах, встановлених чинним законодавством України з дати затвердження та підписання передавального акта.
21.12.2021 проведено спільні позачергові загальні збори акціонерного товариства «Українські енергетичні машини» та акціонерного товариства «ЗАВОД «ЕЛЕКТРОВАЖМАШ», порядок денний яких серед іншого містить питання внесення змін до статуту АТ «УКРАЇНСЬКІ ЕНЕРГЕТИЧНІ МАШИНИ», шляхом викладення його в новій редакції.
Відповідно до п. 1.4 статуту Товариства, затвердженого протоколом спільних позачергових загальних зборів акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКІ ЕНЕРГЕТИЧНІ МАШИНИ» та акціонерного товариства «ЗАВОД «ЕЛЕКТРОВАЖМАШ» від 23.12.2021 №32/2021, АТ «УКРАЇНСЬКІ ЕНЕРГЕТИЧНІ МАШИНИ» є правонаступником усіх прав та обов'язків акціонерного товариства «ЗАВОД «ЕЛЕКТРОВАЖМАШ» внаслідок приєднання останнього до Товариства відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.08.2021 №1005-р «Про погодження реорганізації акціонерного товариства «ЗАВОД «ЕЛЕКТРОВАЖМАШ» шляхом приєднання до акціонерного товариства «ТУРБОАТОМ» (правонаступник АТ «УКРАЇНСЬКІ ЕНЕРГЕТИЧНІ МАШИНИ»).
Згідно Протоколу спільних позачергових зборів АТ «ЗАВОД «ЕЛЕКТРОВАЖМАШ» та АТ «УКРАЇНСЬКІ ЕНЕРГЕТИЧНІ МАШИНИ» від 23.12.2021, що є у вільному доступі на сайті останнього (режим доступу: https://ukrenergymachines.com/investors/229/230/8193), а також у вільному доступі є і чинний Статут АТ «УКРАЇНСЬКІ ЕНЕРГЕТИЧНІ МАШИНИ» (режим доступу: https://ukrenergymachines.com/content/documents/36/3519/files/%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%83%D1%82.PDF), де згідно п.1.4 Акціонерне товариство «УКРАЇНСЬКІ ЕНЕРГЕТИЧНІ МАШИНИ» є правонаступником всіх прав та обов'язків Акціонерного товариства «ЗАВОД «ЕЛЕКТРОВАЖМАШ» внаслідок приєднання останнього до АТ «УКРАЇНСЬКІ ЕНЕРГЕТИЧНІ МАШИНИ» відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.08.2021 №1005-р «Про погодження реорганізації акціонерного товариства «ЗАВОД «ЕЛЕКТРОВАЖМАШ» шляхом приєднання до акціонерного товариства «Турбоатом».
Отже, у відповідності до п. 4 Передавального акту, всі підтверджені належним чином права, обов'язки, зобов'язання Товариства, що приєднується, а також права, обов'язки, зобов'язання інших осіб в частині правовідносин з Товариством, що приєднується, переходять у повному обсязі до Товариства-правонаступника (тобто до Відповідача) навіть у випадку, якщо вони мали (матимуть) місце після дати складання Передавального акту або з будь-яких причин не були включені в Передавальний акт.
Кабінетом Міністрів України погоджено проведення процедури реорганізації АТ «ЗАВОД «ЕЛЕКТРОВАЖМАШ» шляхом приєднання до АТ «УКРАЇНСЬКІ ЕНЕРГЕТИЧНІ МАШИНИ», а отже останній є Боржником за зобов'язаннями, що виникли з Кредитного договору №28/15/КЛ-КБ від 26.06.2015 (з усіма змінами та доповненнями до нього), укладеного між ПАТ «БАНК «ЮНІСОН» та ДП «ЗАВОД «ЕЛЕКТРОВАЖМАШ».
Дослідивши матеріали справи, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, керуючись принципом Верховенства права та права на судовий захист, уникаючи принципу надмірного формалізму, та усуваючи підстави для використання правового пуризму суд вирішив, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
При вирішенні спору спростувати доводи позову покладається на Відповідача, а не на суд, проте це означає лише те, що у такому випадку суд повинен розглянути позов і визначити розмір заборгованості виходячи з умов договору та вимог закону.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підстави виникнення цивільних прав та обов'язків виникають з договорів та інші правочинів.
Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини.
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 цього Кодексу).
Відповідно до частини другої статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 («Позика») глави 71 («Позика. Кредит. Банківський вклад»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.
Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Як вбачається з матеріалів справи, Акціонерне товариство «УКРАЇНСЬКІ ЕНЕРГЕТИЧНІ МАШИНИ» є божником за зобов'язаннями, що виникли з Кредитного договору №28/15/КЛ-КБ від 26.06.2015 (з усіма змінами та доповненнями до нього), укладеного між ПАТ «БАНК «ЮНІСОН» та ДП «ЗАВОД «ЕЛЕКТРОВАЖМАШ», на підставі процедури реорганізації останнього шляхом приєднання до Відповідача на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.08.2021 №1005.
Наявність Кредитного договору №28/15/КЛ-КБ від 26.06.2015 та самої заборгованості не оспарюється Відповідачем, проте останній посилається на відсутність правових підстав передачі прав за цим договором у зв'язку з наявними умовами встановленими п. 11.20 Договору.
У відзиві Відповідач стверджує, що при передачі прав за Кредитним договором №28/15/КЛ-КБ не додержано норм п. 11.20 цього кредитного договору, згідно якого жодна із сторін немає права передавати третім особам права та обов'язки по даному договору, без письмової згоди іншої Сторони.
Суд зазначає, що заперечення Відповідача не спростовують обґрунтування Позивача, який посилається на п. 7 ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», тобто з дня початку процедури ліквідації банку втрачають чинність публічні обтяження чи обмеження на розпорядження (у тому числі арешти, заборони прийняття рішень про продаж або про вчинення інших дій з продажу) будь-яким майном (активами), у тому числі коштами банку.
На підставі викладеного, обмеження, встановлене у п. 11.20 Кредитного договору №28/15/КЛ-КБ щодо заборони передачі будь-якою стороною прав та зобов'язань за ним іншій стороні втратило чинність з дня початку ліквідації ПАТ «Банк Юнісон». Через втрату чинності такого договірного обмеження на розпорядження майновими правами, можливість та правила відступлення прав вимоги в подальшому повинні регулюватись виключно законом, зокрема у відповідності до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Разом з цим, про заміну кредитора у Кредитному договорі №28/15/КЛ-КБ (фактично вимушену, через ліквідацію банку за рішенням регулятора) та подальше відступлення права вимоги за цим кредитним договором, боржник неодноразово повідомлявся належним чином шляхом направлення відповідних повідомлень (що підтверджується доказами, наданими до позовної заяви та доказами, наданими самим Відповідачем до відзиву).
Так твердження Позивача, на думку суду є обґрунтованим та не спростованим з боку Відповідач, крім того, суд вважає за доцільне зазначити, що у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. Така правова позиція викладена у Постанові КЦС ВС від 03.08.2022 № 156/268/21 (61-17186 св 21).
Тобто, обраний Позивачем спосіб захисту є обґрунтованим, а майнове право - право грошової вимоги до Відповідача, яке виникло у кредиторів на підставі укладеного 17.03.2020 Договору №2/1 про передачу залишкового майна (активів) у власність акціонерів за яким всі права вимоги Банку до Позичальника за Кредитним договором (з усіма додатковими договорами та угодами до нього) були передані акціонерам Банку, якими і є Кредитори не суперечить чинному законодавству та не порушує прав Відповідача.
Таким чином Позивач правомірно звернувся з даним позовом щодо стягнення з Відповідача суму боргу за Договором відступлення права вимог на стягнення заборгованості за Кредитним договором № 28/15/КЛ-КБ від 26.06.2015р.
З метою захисту законних прав та інтересів учасників цивільного оборону, насамперед інтересів кредитора, глава 49 ЦК України регламентує забезпечення виконання зобов'язання. Цей інститут спрямований на покращення гарантування майнових інтересів сторін договору, належного його виконання, а також на усунення можливих негативних наслідків невиконання чи неналежного виконання боржником його обов'язків у зобов'язанні.
ЦК України передбачає спеціальні способи, які забезпечують майнові інтереси кредитора на випадок невиконання чи неналежного виконання обов'язків боржником, а саме різні види забезпечення виконання зобов'язання.
Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор (частина перша статті 510 ЦК України). Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (пункт 1 частини першої статті 512 ЦК України). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).
Отже, за загальним правилом після набуття новим кредитором на підставі договору про відступлення права вимоги прав за Кредитним договором, та договорами забезпечення до нього, за наявності для цього підстав новий кредитор може задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення. Реалізація цього права пов'язана, зокрема, із наявністю у Кредитора (нового кредитора) відповідного примірника договору кредиту.
В частині 1 статті 530 ЦК України зазначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
В частині 1 статті 612 ЦК України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 2 статті 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Так, Позивач звертаючись з вимогами до Відповідача про стягнення за Кредитним договором вказує, що утворилась прострочення заборгованість за цим договором, яка на день подання позову складає 1 749 710,40 доларів США та 4 137 725,97 грн., з них: - прострочена заборгованість по кредиту - 1 664 726,53 доларів США; - заборгованість за процентами - 84 983,87 доларів США; - пеня за прострочення сплати кредиту - 4 018 877,77 грн.; - пеня за прострочення сплати процентів - 118 848,20 грн. Щодо заявлених своїх вимог посилається на Висновок експертів за результатами проведення економічного дослідження №30171/21-72/38810-38818/21-72 від 29.2021, складеного судовими експертами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз та листування між Банком та Позичальником, а також між Позичальником та Міністерством економічного розвитку і торгівлі України.
Відповідач заперечуючи проти наданих Позивачем доказів у вигляді вищезазначеного висновоку експертів за №30171/21-72/38810-38818/21-72 від 29.2021, вважає їх недопустимими доказом, оскільки був зроблений за заявою ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФАЛКОН ФІНАНС».
Стосовно заявленої Позивачем суми, Відповідач не погоджується у зв'язку з невідповідність такої сумі заборгованості, обґрунтовуючи тим, що між ним та Банком був залік зустрічних однорідних вимог за кредитним договором №28/15/КЛ- КБ від 26.06.2015, Генеральним договором №3000174/1 про здійснення вкладних (депозитних) операцій від 23.04.2014 та додаткового договору до нього № 3000174/1-93 від 09.04.2015. Таке зарахування відбулось на підставі заяви ДП «ЗАВОД «ЕЛЕКТРОВАЖМАШ» про зарахування зустрічних однорідних вимог від 14.02.2019 №261/92, направленої Банку листом №261/61 в сумі 507363,39 дол. США (Додаток 9 до відзиву) та листа Банку від 20.01.2020 №23/13 в сумі 13 352 881,03 грн.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши наявність зазначених у поясненнях та запереченнях підстав, наведених доводі та заперечень проти них, суд вважає, що таке зарахування зустрічних однорідних вимог не може вважатись, саме в даній справ, правочином за яким додержані передбачені законом вимоги, які необхідні для чинності правочину.
Відповідно до частин першої - третьої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво-чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.
Згідно з частиною третьою статті 203 ГК України господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.
Аналогічні положення закріплені також у статті 601 ЦК України, відповідно до якої зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Відповідно до частини п'ятої статті 202 ЦК України до правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов'язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.
Керуючись положеннями статей 202 та 601 ЦК України судом встановлено, що заява ДП «ЗАВОД «ЕЛЕКТРОВАЖМАШ» про зарахування зустрічних однорідних вимог, що подана до Банку, за своєю правовою природою є одностороннім правочином, направленим на припинення взаємних грошових зобов'язань.
Отже, зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань: в одному - одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні - є кредитором у другому). Також можливе часткове зарахування, коли одне зобов'язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов'язання. У такому випадку зобов'язання в частині, що залишилася, може припинятися будь-якими іншими способами.
Вимоги, які підлягають зарахуванню, мають відповідати таким умовам (стаття 601 ЦК України):
- бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим);
- бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, наприклад, грошей). При цьому правило про однорідність вимог поширюється на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення таких вимог. Отже допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо);
- строк виконання таких вимог має бути таким, що настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.
Умова щодо безспірності вимог, які зараховуються, а саме: відсутність спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов'язань, не передбачена чинним законодавством, зокрема статтею 203 ГК України, статтею 601 ЦК України, але випливає із тлумачення змісту визначених законом вимог і застосовується судами відповідно до усталеної правової позиції, викладеної у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.08.2018 у справі N 910/21652/17, від 11.09.2018 у справі N 910/21648/17, від 11.10.2018 у справі N 910/23246/17, від 15.08.2019 у справі N 910/21683/17, від 11.09.2019 у справі N 910/21566/17, від 25.09.2019 у справі N 910/21645/17, від 01.10.2019 у справі N 910/12968/17, від 05.11.2019 у справі N 914/2326/18.
Крім того, суд зазначає, що у відповідності до ч. 5 ст. 26 Закону №4452, відшкодування коштів за вкладом в іноземній валюті відбувається в національній валюті України після перерахування суми вкладу за офіційним курсом гривні до іноземних валют, встановленим Національним банком України на кінець дня, що передує дню початку процедури виведення Фондом банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації відповідно до статті 36 цього Закону.
З врахуванням вказаних вимог, зобов'язання Банку перед ДП «ЗАВОД «ЕЛЕКТРОВАЖМАШ» за Генеральним договором №3000174/1 про здійснення вкладних (депозитних) операцій від 23.04.2014 та додаткового договору до нього №3000174/1-93 від 09.04.2015 були перераховані в гривню, за офіційним курсом гривні до іноземних валют, встановленим Національним банком України на кінець дня, що передує дню початку процедури виведення Фондом банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації, включені до Реєстру акцептованих вимог кредиторів, та підлягали задоволенню в порядку черговості задоволення вимог кредиторів, встановленої ч. 1 ст. 52 Закону №4452, в національній валюті (в гривні).
Акцептований реєстр вимог кредиторів був затверджений рішенням Виконавчої дирекції Фонду №2731 від 08.10.2018, а отже на момент направлення як заяви ДП «ЗАВОД «ЕЛЕКТРОВАЖМАШ» про зарахування зустрічних однорідних вимог від 14.02.2019 №261/92, так і листа Банку від 20.01.2020 №23/13, заборгованість Банку перед ДП «ЗАВОД «ЕЛЕКТРОВАЖМАШ» за Генеральним договором №3000174/1 про здійснення вкладних (депозитних) операцій від 23.04.2014 та додаткового договору до нього №3000174/1-93 від 09.04.2015 вже була у відповідності до вищевказаних вимог Закону №4452 перерахована в гривню та підлягала сплаті також в національній валюті.
Заборгованість ДП «ЗАВОД «ЕЛЕКТРОВАЖМАШ» перед банком за кредитним договором №28/15/КЛ-КБ від 26.06.2015 була встановлена в доларах США та відповідно до його умов (п. 9.1 Кредитного договору) Позичальник мав повернути суму наданого кредиту та сплатити проценти за його користування у валюті кредиту, тобто в доларах США, згідно п.1.2 Кредитного договору.
Отже, заборгованість Банку перед за Генеральним договором №3000174/1 про здійснення вкладних (депозитних) операцій від 23.04.2014 та додаткового договору до нього №3000174/1-93 від 09.04.2015 у відповідності до складеного Фондом Реєстру акцептованих вимог кредиторів складала 13 17 771,71 та 193 771,61 гривень, та підлягала сплаті в процедурі ліквідації Банку в порядку черговості задоволення вимог кредиторів у національній валюті - гривні.
Одночасно з цим, заборгованість ДП «ЗАВОД «ЕЛЕКТРОВАЖМАШ» перед банком за кредитним договором №28/15/КЛ-КБ від 26.06.2015 була встановлена в доларах США та у відповідності до його умов мала бути сплачена в доларах США. Отже, оскільки у зобов'язання сторін за вказаними договорами підлягають виконанню у різних валютах - гривні та доларах США відповідно, такі вимоги не можна вважати однорідними, а відповідно такі зобов'язання не можуть бути припинені (зараховані) шляхом заліку зустрічних однорідних вимог в порядку, встановленому ст. 601 ЦК України.
З приводу однорідності вказаних зустрічних вимог Велика Палата Верховного Суду зазначила у постанові від 30.10.2018 у справі №914/3217/16 таке:
"68. За змістом статті 184 Цивільного кодексу України річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою.
69. Умовами договорів кредитної лінії від 21 січня 2011 року N ВКЛ-2005469, від 19 липня 2012 року N НКЛ-2005469/2, від 27 червня 2013 року N ВКЛ-2005469/4, від 03 липня 2013 року N НКЛ-2005469/5 сторони дійшли згоди про те, що погашення кредиту здійснюється саме в наданій валюті (євро) або в національній валюті за курсом НБУ станом на момент погашення. Тобто умовами виконання зобов'язань з повернення кредиту за цими договорами не передбачено отримання банком відповідних платежів у доларах США.
70. Натомість договором банківського вкладу (депозиту) N 003-09508-060514 "8 років разом" у доларах США сторони погодили, що внесення депозитного вкладу та нарахування банком процентів за фактичний період перебування відповідних коштів на рахунку здійснюється саме в доларах США. Звідси й повернення (виплата) вкладу вкладнику за цим договором має здійснюватися банком у доларах США.
71. Отже, оскільки у цій справі зобов'язання сторін за договорами кредитної лінії та договором банківського вкладу (депозиту) підлягають виконанню у різних валютах - євро та доларах США відповідно, такі вимоги не можна вважати однорідними з огляду на те, що євро та долар США (хоч і є грошовими коштами) є різними валютами, які згідно з умовами вказаних договорів не є рівнозначними.
72. Водночас однією з умов зарахування зустрічних вимог є, зокрема, настання строку їх виконання.
73. Суди попередніх інстанцій установили, що станом на 27 лютого 2015 року (надсилання ТОВ "Яблуневий дар" заяви про припинення його зобов'язань на користь ПАТ "Дельта Банк" шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог) строк виконання зобов'язань відповідача за договорами кредитної лінії від 21 січня 2011 року N ВКЛ-2005469, від 19 липня 2012 року N НКЛ-2005469/2, від 27 червня 2013 року N ВКЛ-2005469/4, від 03 липня 2013 року N НКЛ-2005469/5 настав.
74. Разом з тим за змістом пунктів 1.2 - 1.4 договору банківського вкладу (депозиту) N 003-09508-060514 "8 років разом" у доларах США закінченням строку виконання зобов'язань за ним визначено 11 травня 2015 року включно, при цьому дія договору може вважатися припиненою достроково, якщо вкладник письмово заявляє про бажання достроково припинити дію договору або про бажання зняти частину вкладу до закінчення зазначеного строку. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що ТОВ "Яблуневий дар" (новий кредитор) і ОСОБА_9 (вкладник) звернулися з повідомленням про відкликання частини вкладу в непередбачений цим договором спосіб (шляхом перерахування коштів на поточний рахунок, відкритий в іншій банківській установі), тому строк виконання відповідного зобов'язання на момент надсилання ТОВ "Яблуневий дар" заяви про припинення його зобов'язань на користь ПАТ "Дельта Банк" шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог (27 лютого 2015 року) не може вважатися таким, що настав. Велика Палата Верховного Суду не погоджується з таким висновком, оскільки саме кредитор вправі обирати, на який саме його рахунок (рахунки) і в якому саме банку (банках) боржник має перерахувати кошти, бо власником своїх рахунків у банках є кредитор, а не боржник. Умова договору про те, що вклад має бути зарахований на вкладний рахунок вкладника у ПАТ "Дельта Банк" лише зобов'язує останнього здійснити таке зарахування за відсутності інших указівок кредитора.
75. Таким чином, оскільки зустрічні вимоги ТОВ "Яблуневий дар" і ПАТ "Дельта Банк" не є однорідними, зарахування таких зустрічних вимог за відповідним одностороннім правочином не відповідає статті 601 Цивільного кодексу України.".
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що залік зустрічних однорідних вимог за кредитним договором №28/15/КЛ-КБ від 26.06.2015, Генеральним договором №3000174/1 про здійснення вкладних (депозитних) операцій від 23.04.2014 та додаткового договору до нього № 3000174/1-93 від 09.04.2015 між ПАТ "БАНК "ЮНІСОН" та ДП «ЗАВОД «ЕЛЕКТРОВАЖМАШ» на підставі заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог від 14.02.2019 №261/92, та листа №261/61 в сумі 507363,39 дол. США (Додаток 9 до відзиву) та листа Банку від 20.01.2020 №23/13 в сумі 13 352 881,03 грн вважається одностороннім правочином та є не однорідним, таким, що не відповідає статті 601 Цивільного кодексу України, а отже не може враховуватись судом, як каузальним правочином, що набув законних підстав.
Відповідачем не доведено правового обґрунтування зарахування зустрічних однорідних вимог, а отже судом враховано, заявлена Позивачем вимога щодо стягнення заборгованості по Кредитному договору №28/15/КЛ-КБ від 26.06.2015 станом на 17.01.2020 р. суму у розмірі 979 939,81 доларів США, згідно листа ПАТ "БАНК "ЮНІСОН" від 20.01.2020 №23/13.
При вирішенні спору спростувати доводи позову покладається на відповідача, а не на суд, проте це означає лише те, що у такому випадку суд повинен розглянути позов і визначити розмір заборгованості виходячи з умов договору та вимог закону
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Як вже було зазначено судом, що за змістом статей 626, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими для виконання відповідно до актів цивільного законодавства, Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).
Враховуючи норми ст. 73, 74, 76 ГПК України, дослідивши наявні докази, пояснення, заперечення суд зазначає, що заявлена Позивачем вимога щодо стягнення з Відповідача суму всіх несплачених зобов'язань за Кредитним договором №28/15/КЛ-КБ від 26.06.2015 у розмірі 1 749 710,40 доларів США та 4 137 725,97 грн не знаходить свого відображення у наданих доказах та не має відповідного підтвердження, у зв'язку з чим суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Так, згідно листа ПАТ "БАНК "ЮНІСОН" №23/13 від 20.01.2020 загальна заборгованість за кредитом становить 970 000,00 дол. США та прострочена заборгованість за процентами 9939,81 дол. США (суд посилається даний період наявного боргу без урахування зустрічних вимог між кредитором та боржником, вже надано оцінку суду) та підтверджено наявну заборгованість й на пеню за прострочення сплати за кредит (п. 7.1 Кредитного договору) та пеню за прострочення сплати процентів (згідно п. 9.1 Кредитного договору) у розмірі 17 335 989,48 грн довідкою Банку №82/20 від 02.03.2020.
Даючи оцінку доводам Позивача, викладеним у позові, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає - 10 - принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони грунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.
Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі "Роуз Торія проти Іспанії", параграфи 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною (рішення у справі "Хірвісаарі проти Фінляндії", параграф 32).
Зазначені тези знаходять своє підтвердження і у Постанові Верховного суду від 28 березня 2017 року по справі №800/527/16.
У пункті 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету міністрів ради Європи щодо якості судових рішень зазначено, що обов'язок судів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна із сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматись принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Суд вважає обсяг вмотивування судового рішення є достатнім для його прийняття.
Судові рішення мають ґрунтуватися на Конституції України, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.
Суд безпосередньо застосовує Конституцію України, якщо зі змісту норм Конституції не випливає необхідності додаткової регламентації її положень законом або якщо закон, який був чинним до введення в дію Конституції чи прийнятий після цього, суперечить їй.
Якщо зі змісту конституційної норми випливає необхідність додаткової регламентації її положень законом, суд при розгляді справи повинен застосувати тільки той закон, який ґрунтується на Конституції і не суперечить їй.
Зокрема, у пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" (далі - ЄСПЛ) та пункті 23 рішення ЄСПЛ "Гурепка проти України № 2" наголошено, що принцип рівності сторін - один зі складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, за змістом якого кожна сторона повинна мати розумну можливість обстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її у суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.
Суд вважає за можливе у виниклих правовідносинах за суттю спору застосувати принцип справедливості визначений на законодавчому рівні у межах ч. 1 ст. 2 ГПК України.
На єдність права і справедливості неодноразово вказував і Конституційний Суд України. Зокрема, у рішенні від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005 зазначено: "із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі". "Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права" (Рішення КСУ від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004).
Окрім того, принцип справедливості поглинається напевно найбільшим за своєю "питомою вагою" принципом верховенства права, який також чітко зафіксований у новітніх кодексах. Лише додержання вимог справедливості під час здійснення судочинства дозволяє характеризувати його як правосуддя. Цю думку можна, зокрема, простежити і в рішенні Конституційного Суду України від 30 січня 2003 р. № 3-рп/2003: "правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах"
Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17.
Добросовісність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1,2,3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року).
Питання справедливості розгляду не обов'язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року).
Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Враховуючи те, що суд задовольнив позов повністю, у відповідності ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати щодо сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.
У зв'язку із введенням в Україні воєнного стану, враховуючи поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, суд був вимушений вийти за межі строку встановленого ст. 238 ГПК України.
На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
В позові відмовити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" (61037, Харківська обл., м. Харків, пр-т Московський, буд. 199, ідентифікаційний код 05762269) на користь Фізичної особи - підприємця Чепіжко Оксани Вікторівни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_1 ) загальну суму у розмірі 979 939,81 доларів США, як прострочена заборгованість за Кредитним договором №28/15/КЛ-КБ від 26.06.2015р. та пеню за прострочення сплати кредиту та процентів 17 335 989,48 грн, а також суму судового збору у розмірі 12 405,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В іншій частині позову - відмовити.
Повне рішення складено "03" лютого 2023 р.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.
Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.
Суддя І.П. Жигалкін