Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
25.01.2023м. ХарківСправа № 922/2076/22
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Пономаренко Т.О.
при секретарі судового засідання Стеріоні В.С.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-виробнича комерційна фірма "Технікабуд" (61084, м.Харків, вул.Командарма Корка, 48/2, кв.301, код ЄДРПОУ 37191980) третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Креата С" (61057, м.Харків, вул.Пушкінська, б.5, код ЄДРПОУ: 38880574)
до Фізичної особи-підприємця Губіна Андрія Сергійовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
про стягнення коштів
за участю представників:
позивача - не з'явився;
відповідача - не з'явився;
третьої особи - не з'явився.
04.11.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельно-виробнича комерційна фірма "Технікабуд" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Губіна Андрія Сергійовича, в якій просить суд стягнути з відповідача суму боргу у розмірі 1 048 859,22 грн., а також просить суд покласти на відповідача витрати зі сплати судового збору в порядку ст.129 ГПК України.
В обґрунтування позову позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки в частині своєчасної та в повному обсязі оплати товару.
Також, в позовній заяві позивач просив залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Креата С".
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 08.11.2022 прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-виробнича комерційна фірма "Технікабуд" до Фізичної особи-підприємця Губіна Андрія Сергійовича про стягнення коштів до розгляду та відкрито провадження у справі №922/2076/22. Залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Креата С". Вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження. Розпочато підготовче провадження і призначено підготовче засідання на 07 грудня 2022 року.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 07.12.2022 відкладено підготовче засідання на 28.12.2022.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 28.12.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 25.01.2023.
Представник позивача в судове засідання 25.01.2023 не з'явився, проте 20.12.2022 звернувся до суду із заяву про розгляд справи за відсутності представника позивача (вх.№16692 від 20.12.2022), в якій просив суд в порядку ч.2 ст.196 ГПК України розглядати справу без участі представника позивача за наявними у матеріалах справи доказами, враховуючи пояснення, викладені в тексті позовної заяви. Зазначив, що позовні вимоги позивач підтримує в повному обсязі.
Відповідач явку свого представника в судове засідання 25.01.2023 не забезпечив, про причини неявки не повідомив, своїм правом, наданим відповідно до ст.165 ГПК України не скористався - відзив на позов не надав. Про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, явку свого представника в судове засідання 25.01.2023 не забезпечила, про причини неявки не повідомила. Про дату, час та місце судового засідання була повідомлений належним чином.
Так, процесуальні документи у цій справі направлялись всім учасникам судового процесу, що підтверджуються штампом канцелярії на зворотній стороні відповідного документу.
Зокрема, ухвалу суду про відкриття провадження у справі від 08.11.2022, ухвалу про відкладення підготовчого засідання від 07.12.2022 та ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті від 28.12.2022 було направлено на адреси відповідача - Фізичної особи-підприємця Губіна Андрія Сергійовича ( АДРЕСА_1 ) та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, - Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Креата С" (61057, м. Харків, вул. Пушкінська, б.5) які збігаються із адресами, зазначеними у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, як адреси місцезнаходження.
Як вбачається з матеріалів справи та інформації, розміщеної на офіційному сайті АТ "Укрпошта" в розділі "Відстежити", вищезазначену судову кореспонденцію було повернуто на адресу суду без доказів вручення з відміткою пошти в довідці ф.20: "адресат відсутній за вказаною адресою".
Згідно із ч.1 ст.10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Відповідно до частин другої - четвертої статті 120 ГПК кодексу України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п'ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.
Відповідно до ч.6 ст.242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Згідно з частиною 1 та пунктом 1 частини 2 статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання.
Виходячи з системного аналізу змісту вищенаведених положень ГПК України належне повідомлення учасників справи про дату, час та місце розгляду справи є обов'язком суду, а відсутність на час проведення судового засідання в матеріалах справи доказів про належне повідомлення учасників справи про дату, час і місце розгляду справи - є підставою для відкладення розгляду справи.
При цьому, розгляд справи є можливим лише у разі наявності у суду відомостей щодо належного повідомлення учасників справи та інших осіб про дату, час та місце судового засідання. Право бути належним чином повідомленим про дату та час слухання справи не може бути формальним, оскільки протилежне не відповідає ідеї справедливого судового розгляду, яка включає основоположне право на змагальність провадження (схожий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 14.07.2021 у справі № 918/1478/14).
Суд наголошує, що право бути почутим є одним з ключових принципів процесуальної справедливості, яка передбачена статтею 129 Конституції України і статтею 6 Конвенції. Учасник справи повинен мати можливість захистити свою позицію в суді. Така можливість сприяє дотриманню принципу змагальності через право особи бути почутою та прийняттю обґрунтованого і справедливого рішення. Загальна концепція справедливого судочинства, яка охоплює основний принцип, згідно з яким провадження має бути змагальним, вимагає, щоб особа була поінформована про порушення справи та хід її розгляду.
Такі принципи господарського судочинства, як рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі, реалізуються, зокрема, шляхом надання особам, які беруть участь у справі, рівних процесуальних прав й обов'язків, до яких, зокрема, віднесено право знати про дату, час і місце судового розгляду справи, про всі судові рішення, які ухвалюються у справі та стосуються їхніх інтересів, а також право давати усні та письмові пояснення, доводи та заперечення (правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 03.08.2022 у справі №909/595/21).
Відповідно до ч.7 ст.120 Господарського процесуального кодексу України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Інформації ж про іншу адресу відповідача та третьої особи у суду немає.
Сам лише факт неотримання кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу (постанова Верховного Суду від 25 червня 2018 року у справі № 904/9904/17).
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач та третя особа були належним чином повідомлені про розгляд даної справи.
Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Крім того, процесуальні документи щодо розгляду даної справи офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua) та знаходяться у вільному доступі.
Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.
Відповідно до частини 1 та 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
За змістом статей 10, 12-2 Закону України “Про правовий режим воєнного стану” правосуддя в Україні в умовах воєнного стану має здійснюватися у повному обсязі, тобто не може бути обмежено конституційне право людини на судовий захист. В умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
Відповідно до ст.26 Закону України “Про правовий режим воєнного стану” скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється.
Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України.
Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Право особи на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
З огляду на зазначене, всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також судом надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.
Враховуючи положення ст.ст.13,74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів і заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу по суті.
За висновками суду, в матеріалах справи достатньо доказів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними матеріалами.
Відповідно до ст.219 ГПК України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
У судовому засіданні 25.01.2023 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.
20.04.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Креата С" (постачальник) та Фізичною особою-підприємцем Губіним Андрієм Сергійовичем (покупець) було укладено договір поставки №20/04 (надалі -Договір).
Відповідно до п.1.1. Договору, постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товари, відповідно до умов цього договору.
В порядку та на умовах, визначених цим Договором, постачальник зобов'язується передавати у власність (поставляти), а покупець приймати та оплачувати товари згідно видаткової накладної, в яких вказується загальна кількість, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна вартість (п.1.2.Договору).
Ціна одиниці виміру товару та загальна вартість кожної партії товару визначаються сторонами в накладних до даного Договору, які є його невід'ємною частиною (п.2.1.Договору).
Ціна товару, зазначена в накладних, може змінюватися лише за взаємною згодою сторін шляхом підписання накладних сторонами в новій редакції і буде застосовуватися до тих поставок товару, які будуть здійснюватися постачальником після підписання сторонами відповідної накладної в новій редакції (п.2.2.Договору).
Загальна вартість Договору не обмежена і визначається шляхом додавання загальної вартості кожної партії товару за всіма накладними до даного Договору (п.2.3.Договору).
На підставі погоджених сторонами накладних, а також на підставі інших документів згідно Договору, продавець формує для покупця документи (п.2.4.Договору).
Оплата за товар здійснюється шляхом переказу покупцем грошових коштів на поточний рахунок постачальника, що визначений у цьому Договорі (п.3.1.Договору).
Розрахунок за фактично одержану партію товару здійснюється покупцем на підставі належним чином оформлених (видаткових) накладних (3.2.Договору).
Підпис представника покупця на накладній на відпуск товарів або оплата рахунку є вираженням згоди покупця із зазначеними в них номенклатурою і цінами на товар (п.3.3.Договору).
Розрахунки за Договором здійснюються в національній валюті України шляхом внесення оплати на рахунок підприємства (п.3.4.Договору).
Зобов'язання покупця з оплати товару вважається виконаним з моменту зарахування коштів на поточний рахунок постачальника (п.3.5.Договору).
Поставка товару здійснюється транспортом покупця за домовленістю сторін (п.4.1.Договору).
Партією товару вважається обсяг, погоджений сторонами в одній накладній на одну дату поставки та в один пункт призначення, якщо інше не вказано в самій з накладній (п.4.2.Договору).
Згідно з п.6.1. Договору за невиконання або неналежне виконання зобов'язань по даному Договору винна сторона несе відповідальність згідно чинного законодавства України.
Відповідно до видаткової накладної №19/05 від 19.05.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Креата С" 19.05.2021 передало (поставило), а Фізична особа-підприємець Губін Андрій Сергійович отримав товар (щебінь фр 40-70 мм) у кількості 452.000 т на суму 277 112,16 грн. Видаткову накладну зі сторони постачальника засвідчено підписом уповноваженого представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Креата С" та скріплено печаткою підприємства, а зі сторони покупця засвідчено підписом та печаткою Фізичної особи-підприємця Губіна Андрія Сергійовича без жодних зауважень чи заперечень.
Відповідно до видаткової накладної №20/05 від 20.05.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Креата С" 20 05.2021 передало (поставило), а Фізична особа-підприємець Губін Андрій Сергійович отримав товар (щебінь фр 40-70 мм) у кількості 452.000 т на суму 277 112,16 грн. Видаткову накладну зі сторони постачальника засвідчено підписом уповноваженого представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Креата С" та скріплено печаткою підприємства, а зі сторони покупця засвідчено підписом та печаткою Фізичної особи-підприємця Губіна Андрія Сергійовича без жодних зауважень чи заперечень.
Відповідно до видаткової накладної №21/05 від 21.05.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Креата С" 21.05.2021 передало (поставило), а Фізична особа-підприємець Губін Андрій Сергійович отримав товар (щебінь фр 20-40 мм) у кількості 688.000 т на суму 433 481,28 грн. Видаткову накладну зі сторони постачальника засвідчено підписом уповноваженого представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Креата С" та скріплено печаткою підприємства, а зі сторони покупця засвідчено підписом та печаткою Фізичної особи-підприємця Губіна Андрія Сергійовича без жодних зауважень чи заперечень.
Відповідно до видаткової накладної №22/05 від 22.05.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Креата С" 22.05.2021 передало (поставило), а Фізична особа-підприємець Губін Андрій Сергійович отримав товар (щебінь фр 20-40 мм) у кількості 97.060 т на суму 61 153,62 грн. Видаткову накладну зі сторони постачальника засвідчено підписом уповноваженого представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Креата С" та скріплено печаткою підприємства, а зі сторони покупця засвідчено підписом та печаткою Фізичної особи-підприємця Губіна Андрія Сергійовича без жодних зауважень чи заперечень.
Загальна сума товару за вище вказаними видатковими накладними становить 1 048 859,22 грн.
Як стверджує позивач, оскільки договором не було передбачено спеціального строку для оплати товару, відповідач мав оплатити його в порядку ч.1 ст.692 ЦК України, згідно з якою покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Однак відповідач не виконав свого грошового зобов'язання, у зв'язку із чим заборгованість відповідача за поставлену йому продукцію склала 1 048 859,22 грн.
18 10.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Креата С" (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельно-виробнича комерційна фірма "Технікабуд" (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги №18/10-П (надалі - Договір про відступлення права вимоги).
Відповідно до п.1.1. Договору про відступлення права вимоги, первісний кредитор передає новому кредиторові, а новий кредитор приймає право вимоги до ФОП Губін Андрій Сергійович (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ; адреса АДРЕСА_2 ) (далі - боржник), що належить первісному кредиторові та випливає із Договору №20/04 від 20.04.2021.
Грошове зобов'язання боржника перед первісним кредитором в повному обсязі становить 1 048 859,22 грн. та складається з вартості відвантажених будівельних матеріалів первісним кредитором: по договору №20/04 від 20.04.2021 та згідно видаткових накладних №19/05 від 19.05.2021 на суму 277 112,16 грн., №20/05 від 20.05.2021 на суму 277 112,16 грн., №21/05 від 21.05.2021 на суму 433 481,28 грн., №22/05 від 22.05.2021 на суму 61 153,62 грн.
За цим Договором новий кредитор одержує право (замість первісного кредитора) вимагати від боржника належного виконання грошових зобов'язань, які випливають із Договору №20/04 від 20.04.2021.
Згідно з відступленням права вимоги за цим Договором боржник сплачує новому кредитору суму у розмірі 1 048 859,22 грн. шляхом безготівкового перерахування на поточний рахунок нового кредитора (п.2.1. Договору про відступлення права вимоги).
Розрахунки за цим Договором можуть здійснюватись сторонами в іншому порядку, встановленому законодавством та визначеним додатковою угодою сторін (п.2.2. Договору про відступлення права вимоги).
Первісний кредитор при підписанні цього Договору передав новому кредитору документи, які засвідчують право, що передається за цим Договором, а саме: договір №20/04 від 20.04.2021 та видаткові накладні: №19/05 від 19.05.2021 на суму 277 112,16 грн., №20/05 від 20.05.2021 на суму 277 112,16 грн., №21/05 від 21.05.2021 на суму 433 481,28 грн., №22/05 від 22.05.2021 на суму 61 153,62 грн., акт звірки взаємних розрахунків між ТОВ "Компанія Креата С" та ФОП Губін Андрій Сергійович станом на 31.12.2021.
Згідно Акту приймання-передачі документації б/н від 18.10.2022 первісний кредитор передав, а новий кредитор прийняв документи, що підтверджують право вимоги до боржника (ФОП Губін Андрій Сергійович), а саме: договір №20/04 від 20.04.2021 та видаткові накладні: №19/05 від 19.05.2021 на суму 277 112,16 грн., №20/05 від 20.05-2021 на суму 277 112,16 грн., №21/05 від 21.05.2021 на суму 433 481,28 грн., №22/05 від 22.05.2021 на суму 61 153,62 грн., акт звірки взаємних розрахунків між ТОВ "Компанія Креата С" та ФОП Губін Андрій Сергійович станом на 31.12.2021. Сторони не мають одна до одної претензій щодо комплектності та обсягу переданої документації.
20.10.2022 Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Креата С" було надіслано на адресу Фізичної особи-підприємця Губіна Андрія Сергійовича повідомлення №18/10 від 18.10.2022 про заміну кредитора у зобов'язанні з одночасною вимогою погашення заборгованості на користь позивача.
Однак, як стверджує позивач, відповідачем було проігноровано вказану вимогу і борг залишився непогашеним у повному розмірі, що й стало підставою для звернення до суду з цим позовом.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Пунктом 3 частини 1 статті 174 Господарського кодексу України вcтановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Статтями 6, 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
В частинах 1,2 статті 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтями 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Приписами частини 1 статті 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статтею 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Частиною 1 статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 статті 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч.2 ст.265 Господарського кодексу України договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.
Сторонами договору поставки можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у пунктах 1, 2 частини другої статті 55 цього Кодексу (ч.3 ст.265 ГК України).
Сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України (ч.3 ст.265 ГК України).
Як було встановлено судом, 20.04.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Креата С" (постачальник) та Фізичною особою-підприємцем Губіним Андрієм Сергійовичем (покупець) було укладено договір поставки №20/04, відповідно до пунктів 1.1., 1.2. якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товари згідно видаткових накладних, в яких вказується загальна кількість, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна вартість.
На підставі вказаного Договору Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Креата С" поставило Фізичній особі-підприємцю Губіну Андрію Сергійовичу товар (щебінь фр 20-40 мм та 40-70 мм), а саме:
- 19.05.2021 відповідно до видаткової накладної №19/05 від 19.05.2021 на суму 277 112,16 грн.;
- 20.05.2021 відповідно до видаткової накладної №20/05 від 20.05.2021 на суму 277 112,16 грн.;
- 21.05.2021 відповідно до видаткової накладної №21/05 від 21.05.2021 на суму 433 481,28 грн.
- 22.05.2021 відповідно до видаткової накладної №22/05 від 22.05.2021 на суму 61 153,62 грн.
18.10.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Креата С" (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельно-виробнича комерційна фірма "Технікабуд" (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги №18/10-П.
Відповідно до п.1.1. Договору про відступлення права вимоги, первісний кредитор передає новому кредиторові, а новий кредитор приймає право вимоги до ФОП Губін Андрій Сергійович (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ; адреса АДРЕСА_2 ) (далі - боржник), що належить первісному кредиторові та випливає із Договору №20/04 від 20.04.2021.
Грошове зобов'язання боржника перед первісним кредитором в повному обсязі становить 1 048 859,22 грн. та складається з вартості відвантажених будівельних матеріалів первісним кредитором: по договору №20/04 від 20.04.2021 та згідно видаткових накладних №19/05 від 19.05.2021 на суму 277 112,16 грн., №20/05 від 20.05.2021 на суму 277 112,16 грн., №21/05 від 21.05.2021 на суму 433 481,28 грн., №22/05 від 22.05.2021 на суму 61 153,62 грн.
За цим Договором новий кредитор одержує право (замість первісного кредитора) вимагати від боржника належного виконання грошових зобов'язань, які випливають із Договору №20/04 від 20.04.2021.
Статтею 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Частиною першою статті 513 ЦК України встановлено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Відповідно до статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно статті 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Зі змісту наведених норм слідує, що за загальним правилом відступлення права вимоги здійснюється без згоди боржника, оскільки не погіршує становище останнього та не зачіпає його інтересів.
Тобто, заміна кредитора у зобов'язанні не впливає на характер, обсяг та порядок виконання боржником своїх обов'язків, а особа кредитора, на користь якої повинно бути здійснене таке виконання, не має істотного значення для боржника, оскільки внаслідок відступлення права вимоги відбувається заміна кредитора у конкретному зобов'язанні, а не заміна сторони в договорі.
Відтак суд зазначає, що після укладення між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Креата С" (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельно-виробнича комерційна фірма "Технікабуд" (новий кредитор) договору про відступлення права вимоги №18/10-П від 18.10.2022, Фізична особа-підприємець Губін Андрій Сергійович продовжив залишатися зобов'язаною особою за договором поставки №20/04 від 20.04.2021.
При цьому, умовами договору поставки №20/04 від 20.04.2021 не передбачено обов'язкової згоди боржника на заміну кредитора у зобов'язанні.
Разом з цим, як свідчать матеріали справи, листом (повідомленням) №18/10 від 18.10.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Креата С" повідомило Фізичну особу-підприємця Губіна Андрія Сергійовича про укладення зазначеного Договору про відступлення права вимоги та заміну кредитора у зобов'язанні, а також платіжні реквізити для погашення боргу.
Також у вказаному листі первісний кредитор просив боржника, приймаючи до увага факт настання строку виконання грошового зобов'язання, в найкоротший термін оплатити Товариству з обмеженою відповідальністю "Будівельно-виробнича комерційна фірма "Технікабуд" суму заборгованості у розмірі 1 048 859,22 грн.
Відповідно до ч.1 ст.204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
З огляду на зазначене, враховуючи те, що відповідний договір про відступлення права вимоги на час розгляду даного спору не визнаний у встановленому законом порядку недійсним, суд виходить з принципу правомірності цього правочину, а відтак до позивача перейшло право вимоги оплати товару за договором поставки №20/04 від 20.04.2021, який було укладено між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Креата С" та Фізичною особою-підприємцем Губіним Андрієм Сергійовичем.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Пунктом 3.2. Договору сторони погодили, що розрахунок за фактично одержану партію товару здійснюється покупцем на підставі належним чином оформлених (видаткових) накладних.
Згідно з положеннями частини 2 статті 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Пунктом 1 статті 691 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Пунктом 1 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ч.2 ст.692 ЦК України).
Отже, оскільки умовами Договору не встановлений строк оплати товару, то відповідач повинен був здійснити оплату товару, отриманого згідно з видатковими накладними №19/05 від 19.05.2021 на суму 277 112,16 грн., №20/05 від 20.05.2021 на суму 277 112,16 грн., №21/05 від 21.05.2021 на суму 433 481,28 грн., №22/05 від 22.05.2021 на суму 61 153,62 грн., після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.
Проте, доказів оплати відповідачем товару, отриманого згідно з видатковими накладними №19/05 від 19.05.2021 на суму 277 112,16 грн., №20/05 від 20.05.2021 на суму 277 112,16 грн., №21/05 від 21.05.2021 на суму 433 481,28 грн. та №22/05 від 22.05.2021 на суму 61 153,62 грн., матеріали справи не містять.
У відповідності до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Згідно з частиною 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Близький за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.
Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17.
Добросовісність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Приймаючи до уваги те, що відповідач не надав суду доказів, які б спростовували наявність перед позивачем заборгованості з оплати за товар отриманий згідно з видатковими накладними №19/05 від 19.05.2021 на суму 277 112,16 грн., №20/05 від 20.05.2021 на суму 277 112,16 грн., №21/05 від 21.05.2021 на суму 433 481,28 грн. та №22/05 від 22.05.2021 на суму 61 153,62 грн., керуючись приписами ст.526 ЦК України, відповідно до якої зобов'язання повинні виконуватись належним чином та в установлений строк, суд дійшов висновку, що позивачем обґрунтовано пред'явлено позов про стягнення суми боргу з відповідача у розмірі 1 048 859,22 грн., у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1,2,3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року).
Питання справедливості розгляду не обов'язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року).
Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що суд задовольнив позов повністю, у відповідності ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати щодо сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.
На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-виробнича комерційна фірма "Технікабуд" до Фізичної особи-підприємця Губіна Андрія Сергійовича про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Губіна Андрія Сергійовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-виробнича комерційна фірма "Технікабуд" (61084, м.Харків, вул.Командарма Корка, 48/2, кв.301, код ЄДРПОУ 37191980) суму боргу в розмірі 1 048 859 (один мільйон сорок вісім тисяч вісімсот п'ятдесят дев'ять) грн. 22 коп. та судовий збір у розмірі 15 732 (п'ятнадцять тисяч сімсот тридцять дві) грн. 89 коп.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено "06" лютого 2023 р.
Суддя Т.О. Пономаренко