Рішення від 06.02.2023 по справі 918/509/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" лютого 2023 р. м. Рівне Справа № 918/509/22

Господарський суд Рівненської області у складі судді Марач В.В., при секретарі судового засідання Мельник В.Я., розглянувши у загальному позовному провадженні матеріали справи

за позовом Керівника Сарненської окружної прокуратури (34500, м. Сарни, вул. Демократична, 32, код ЄДРПОУ 02910077) в інтересах держави в особі Старосільської сільської ради Сарненського району Рівненської області (34210, Рівненська область, Сарненський район, с. Старе Село, вул. Б.Хмельницького, 50, код ЄДРПОУ 04387645)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоносії України" (61202, м. Харків, вул. Цілиноградська, 58а, офіс №35, код ЄДРПОУ 42949165)

про визнання недійсними додаткових угод та стягнення в сумі 223703 грн. 64 коп..

В судовому засіданні приймали участь:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

від органу прокуратури: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Керівник Сарненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Старосільської сільської ради Сарненського району Рівненської області звернувся в Господарський суд Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоносії України" в якому просить:

- визнати недійсною додаткову угоду № 1 від 10.08.2021 до Договору на постачання електричної енергії споживачу № 164/21-ЕЛ від 13.01.2021, укладену між Старосільською сільською радою Сарненського району (код ЄДГТРОУ 04387645) та ТОВ «Енергоносії України» (код ЄДРПОУ 42949165);

- визнати недійсною додаткову угоду № 2 від 27.09.2021 до Договору на постачання електричної енергії споживачу № 164/21-ЕЛ від 13.01.2021, укладену між Старосільською сільською радою Сарненського району (код ЄДПРОУ 04387645) та ТОВ «Енергоносії України» (код ЄДРПОУ 42949165);

- визнати недійсною додаткову угоду № 3 від 18.10.2021 до Договору на постачання електричної енергії споживачу № 164/21-ЕЛ від 13.01.2021, укладену між Старосільською сільською радою Сарненського району (код ЄДПРОУ 04387645) та ТОВ «Енергоносії України» (код ЄДРПОУ 42949165);

- визнати недійсною додаткову угоду № 4 від 08.11.2021 до Договору на постачання електричної енергії споживачу № 164/21-ЕЛ від 13.01.2021, укладену між Старосільською сільською радою Сарненського району (код ЄДПРОУ 04387645) та ТОВ «Енергоносії України» (код ЄДРПОУ 42949165);

- визнати недійсною додаткову угоду № 5 від 19.11.2021 до Договору на постачання електричної енергії споживачу № 164/21-ЕЛ від 13.01.2021, укладену між Старосільською сільською радою Сарненського району (код ЄДПРОУ 04387645) та ТОВ «Енергоносії України» (код ЄДРПОУ 42949165);

- визнати недійсною додаткову угоду № 8 від 29.12.2021 до Договору на постачання електричної енергії споживачу № 164/21-ЕЛ від 13.01.2021, укладену між Старосільською сільською радою Сарненського району (код ЄДПРОУ 04387645) та ТОВ «Енергоносії України» (код ЄДРПОУ 42949165);

- стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоносії України» (вул. Цілиноградська, 58а, офіс № 35, м. Харків, 61202, код ЄДРПОУ 42949165) на користь Старосільської сільської ради Сарненського району (вул. Б.Хмельницького, 50, с. Старе Село Сарненський район, Рівненська область, 34210, код ЄДРПОУ 04387645) кошти в сумі 223 703,64 гривень.

Свої вимоги мотивує тим, що ТОВ «Енергоносії України» при укладенні додаткової угоди № 1 від 10.08.2021 до Договору на постачання електричної енергії споживачу № 164/21-ЕЛ від 13.01.2021, додаткової угоди № 2 від 27.09.2021 до Договору на постачання електричної енергії споживачу № 164/21-ЕЛ від 13.01.2021, додаткової угоди № 3 від 18.10.2021 до Договору на постачання електричної енергії споживачу № 164/21-ЕЛ від 13.01.2021, додаткової угоди № 4 від 08.11.2021 до Договору на постачання електричної енергії споживачу № 164/21-ЕЛ від 13.01.2021, додаткової угоди № 5 від 19.11.2021 до Договору на постачання електричної енергії споживачу № 164/21-ЕЛ від 13.01.2021, додаткової угоди № 8 від 29.12.2021 до Договору на постачання електричної енергії споживачу № 164/21-ЕЛ від 13.01.2021, мало на меті змінити ціну за одиницю товару не відповідно до її зміни на ринку, а просто збільшити її незалежно від реального відсотка коливання. Керівник прокуратури вважає, що відповідно до ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», ч. 1 ст. 215 ЦК України додаткові угоди №№ 1-5, 8 до Договору про постачання електричної енергії № 164/21-ЕЛ від 13.01.2021 мають бути визнані недійсними, оскільки укладені в порушення вимог ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», а кошти, які сплачені Старосільською сільською радою за товар, який так і не був поставлений продавцем, мають бути стягнені з відповідача. Керівник прокуратури вважає, що розрахунок за поставлену електроенергію повинен здійснюватися за ціною, вказаною в основному договорі про постачання електроенергії № 164/21-ЕЛ від 13.01.2021, а саме 2,84 за 1 кВ/год..

Ухвалою суду від 26 липня 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі. Ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Відповідач відзиву на позов суду не надав, причин неподання суду не повідомив.

Старосільська сільська рада надала суду заяву в якій повідомила, що позов підтримує, просить його задоволити. Крім того просить розглядати справу без участі представника ради.

Розгляд справи, як у підготовчому засіданні, так і при розгляді справи по суті неодноразово відкладався у зв'язку з неявкою в судові засідання представника відповідача та неповідомлення ним поважності причин неявки.

Ухвалою суду від 20 вересня 2022 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

В судове засідання 01.02.2023 року не з'явились представники учасників справи, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Представник прокуратури подав клопотання про розгляд справи по суті без його участі.

До господарського суду повернулася Ухвала суду від 04 січня 2023 року про призначення справи до розгляду на 01 лютого 2023 року, яка направлялась на адресу відповідача ТОВ "Енергоносії України, вказану в позовній заяві - 61202, м. Харків, вул. Цілиноградська, 58а, офіс №35, та представнику останнього адвокату Марченко О.П. на адресу, яка була зазначена ним у заяві про проведення засідання у режимі ВКЗ (а.с.214) - м. Харків, вул. Валдайська, б.26, кв.56, з відмітками поштового відділення "адресат відсутній за вказаною адресою".

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі ГПК України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Крім того пунктом сьомим статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Таким чином суд вважає, що відповідач про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, відтак, керуючись статтею 75 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача за наявними у ній матеріалами.

Крім того, суд зазначає, що представник відповідача про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та обізнаний щодо розгляду справи, так як 17.11.2022р. звертався ухвалою суду від 06.09.2022 року розгляд справи відкладався за клопотанням представника відповідача для можливості виконати вимоги ухвали суду від 26.07.2022 та подати заяву про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції, а 17.11.2022р. подавав заяву про проведення судового засідання 22.11.22р. в режимі ВКЗ.

Таким чином при обізнанні з наявністю справи відповідач та/або його представник мали право знайомитися з рухом справи у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України:

1.Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

2.Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.

3.Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

4.Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч.2 ст.42 ГПК України, учасники справи зобов'язані:

1) виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу;

2) сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи;

3) з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою;

4) подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази;

5) надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні;

6) виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки;

7) виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.

Відповідно до ст.43 ГПК України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до ч.1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Крім того суд зазначає, що явка представників сторін не визнавалася судом обов'язковою.

Відповідно до п.2 ч.3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Президентом України підписаний Указ № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", який підтримано Верховною Радою. Воєнний стан в Україні введено з 5:30 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 14 березня 2022 року № 133/2022 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.

Законом України «Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" № 2212-IX від 21.04.2022 року Верховна Рада України затвердила Указ Президента України від 18 квітня 2022 року № 259/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", яким продовжено строк дії воєнного стану з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.

Законом України «Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" № 2263-IX від 22.05.2022 року Верховна Рада України затвердила Указ Президента України від 17 травня 2022 року №341/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", яким продовжено строк дії воєнного стану з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.

Статтею 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" встановлено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

За приписами ст. 10 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" встановлено, що у період воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також судів, органів прокуратури України, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність.

При цьому, статтею 3 Конституції України визначено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами У країни може бути, змінено територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місце знаходження судів.

Отже, навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану конституційні права людини на судовий захист не можуть бути обмежені.

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відтак, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представників позивача та відповідача.

Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками судового процесу, з'ясувавши обставини на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, безпосередньо дослідивши докази у справі, господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню. При цьому господарський суд керувався наступним.

Старосільською сільською радою Сарненського району проведено відкриті торги щодо закупівлі Код згідно ДК 021:2015 - 09310000-5 Електрична енергія (електрична енергія) 253200 кВт з очікуваною вартістю 750 000 гривень. Оголошення про проведення відкритих торгів оприлюднено в мережі Інтернет на веб-сайті «Prozorro» за № UA-2020-12-03-012945-b.

За результатом проведених торгів переможцем вказаного аукціону визначено Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергоносії України» (далі по тексту ТОВ «Енергоносії України») з пропозицією 719 088 грн..

Так, 13.01.2021 між Старосільською сільською радою та ТОВ «Енергоносії України» укладено договір за № 164/21 -ЕЛ на постачання електричної енергії споживачу на суму 719 088 гривень. Відповідно до пункту 2.1. Договору Постачальник зобов'язується поставити Споживачу у терміни та на умовах визначених Договором електричну енергію, код ДК 021:2015-09310000-5 Електрична енергія (Електрична енергія) в обсягах і порядку передбачених Договором для забезпечення електроустановок Споживача, а Споживач сплачує Постачальнику за використану електричну енергію у розмірі, строки, порядку та на умовах передбачених Договором. Обсяги закупівлі товарів (електричної енергії) можуть бути зменшені залежно від фактичного обсягу видатків Замовника. Вартість договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін. Пунктом 3.4 Договору визначено, що очікуваний обсяг постачання електричної енергії становить 253200 кВт/год.. Ціна Договору становить 719 088 грн., в тому числі ПДВ 119848 грн., ціна за одиницю товару - 1 кВт/год електричної енергії складає 2,37 грн. без ПДВ, крім того ПДВ 20% 0,47 грн., всього з ПДВ 2,84 грн. (пункти 5.1, 5.2 Договору).

Пунктом 13.2 Договору, визначено, що істотні умови Договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

На момент підписання Договору сторонами погоджені всі істотні умови Договору, а саме предмет, ціну та строк виконання зобов'язань за договором відповідно до вимог Господарського кодексу України та Закону України «Про публічні закупівлі».

В подальшому, до Старосільської сільської ради надійшли листи-пропозиції ТОВ «Енергоносії України» від 03.08.2021 № 1282/21, від 23.09.2021 № 2196/21, від 12.10.2021 № 2538/21, від 01.11.2021 № 2964/21, від 08.11.2021 № 3192/21, від 16.12.2021 № 3948/21 з пропозицією щодо укладення додаткових угод до Договору, позаяк підвищилися закупівельні ціни на ринку електроенергії, у зв'язку з чим, згідно з п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», ТОВ «Енергоносії України» змушене підвищити ціни на постачання електроенергії.

В ході виконання договору сторонами укладено додаткові угоди, якими збільшено ціну за 1 кВТ/год. електричної енергії, а саме:

- додатковою угодою № 1 від 10.08.2021 збільшено ціну за 1 кВТ/год. електричної енергії до 4,098 грн. з ПДВ (в серпні-грудні 2021 року);

- додатковою угодою № 2 від 27.09.2021 збільшено ціну за 1 кВТ/год. електричної енергії до 4,472 грн. з ПДВ (в вересні-грудні 2021 року);

- додатковою угодою № 3 від 18.10.2021 збільшено ціну за 1 кВТ/год. електричної енергії до 4,883 грн. з ПДВ (в жовтні-грудні 2021 року);

- додатковою угодою № 4 від 08.11.2021 збільшено ціну за 1 кВТ/год. електричної енергії до 5,10 грн. з ПДВ (в листопаді-грудні 2021 року);

- додатковою угодою № 5 від 19.11.2021 збільшено ціну за 1 кВТ/год. електричної енергії до 5,546 грн. з ПДВ (в листопаді-грудні 2021 року);

- додатковою угодою № 8 від 29.12.2021 збільшено ціну за 1 кВТ/год. електричної енергії до 5,608052 грн. з ПДВ (з 01.01.2022 року).

Тобто, до Договору № 164/21-ЕЛ у період його виконання 6 разів вносились зміни щодо вартості одиниці електроенергії в сторону збільшення.

Необхідність укладення додаткових угод до Договору обґрунтовано відповідачем коливанням ціни на ринку та на підтвердження цього ним надано цінові довідки Харківської торгово-промислової палати від 23.09.2021 №2327-2/21, від 12.10.2021 №2539/21, від 01.11.2021 №2743/21, від 08.11.2021 №2837-1/21.

Надавши правову оцінку вищевказаним діям сторін Договору № 164/21-ЕЛ суд вважає, що додаткові угоди № 1 від 10.08.2021, № 2 від 27.09.2021, № З від 18.10.2021, № 4 від 08.11.2021, № 5 від 19.11.2021 та № 8 від 29.12.2021 укладені з порушенням чинного законодавства, є недійсними з наступних підстав.

У відповідності до п. 2 ч. 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» (далі по тексту Закон) істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.

Відповідно до п. 5.4 Договору, зміну ціни за одиницю товару Сторони оформлюють шляхом підписання додаткової угоди, яка набуває чинності з дати її підписання, якщо інше не передбачено додатковою угодою, та є невід'ємною частиною Договору.

Додаткова угода № 1 укладена на підставі постанови НКРЕКП від 30.07.2021 № 1227 «Про внесення змін до постанови НКРЕКП від 08 квітня 2020 року № 766», постанови НКРЕКП від 16.06.2021 № 973 «Про внесення змін до постанови НКРЕКП від 08 квітня 2020 року № 766» «Про дії учасників ринку електричної енергії у період дії карантину та обмежувальних заходів, пов'язаних з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)». Однак, вказані постанови стосуються дій учасників ринку електричної енергії у період дії карантину та обмежувальних заходів, пов'язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), а не встановлюють ціни на електроенергію та жодним чином не підтверджують факт неможливості здійснення поставки електроенергії за ціною яка визначена в договорі № 164/21-ЕЛ від 13.01.2021, тобто обґрунтування необхідності збільшення ціни за одиницю товару в листі ТОВ «Енергоносії України» не надано, таким чином були відсутні підстави для укладання вказаної додаткової угоди.

Додаткові угоди №№ 2-5 укладено на підставі цінових довідок Харківської торгово-промислової палати, які не встановлюють наявності факту коливання ціни на електроенергію в період між 23.09.2021, 01.10.2021, 12.10.2021,31.10.2021,08.11.2021.

Вказані вище довідки Харківської торгово-промислової палати не містять відомостей щодо динаміки ціни на електроенергію, в них відсутній аналіз вартості ціни на дату укладення Договору № 164/21-ЕЛ від 13.01.2021 та додаткових угод, чи будь-які інші дані, які б підтверджували коливання ціни електроенергії на ринку, у зв'язку з чим не містять належного обґрунтування для зміни істотних умов Договору на підставі п. 2. ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

Додаткова угода № 8 укладена на підставі постанови НКРЕКП від 01.12.2021 № 2454 «Про встановлення тарифу на послуги з передачі електричної енергії НЕК «УКРЕНЕРЕО» на 2022 рік». Однак, вказана постанова встановлює Приватному акціонерному товариству «Національна енергетична компанія «УКРЕНЕРЕО» тариф на послуги з передачі електричної енергії, тобто жодним чином не впливає на визначення ціни на електроенергії у даному випадку. Таким чином коливання ціни на ринку електроенергії при укладенні зазначеної додаткової угоди не підтверджено.

Отже, вказані вище листи та довідки за своїм змістом та суттю є лише документами довідково-інформаційного характеру та фактично дублюють дані із сайту ДП «Оператор ринку», в яких не міститься точної інформації про коливання цін на електроенергію станом як на момент звернення товариства про внесення змін до договору, так і на момент підписання спірних додаткових угод.

Разом з тим, ТОВ «Енергоносії України» у тендерній пропозиції для участі у публічній закупівлі UA-2020-12-03-012945-b, 14.12.2020 визначено ціну у розмірі 2,92 грн. за 1 кВт за год, в подальшому 25.12.2020 визначено ціну у розмірі 2,84 грн. за 1 кВт за год.

Відповідач, як один із постачальників на ринку електроенергії володів інформацією про ціни на вказаному ринку, оскільки здійснює таке постачання з 2019 року, зокрема ТОВ «Енергоносії України» укладено договір від 05.12.2019 за №459 з Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області на постачання електроенергії за ціною у розмірі 2 грн. за 1 кВт за год.

Відповідно до даних, розміщених на офіційному сайті ДП «Оператор ринку» (https://www.oree.com.ua) середньозважені ціни без ПДВ на електроенергію на ринку «на добу наперед» (РДН) у торговій зоні ОЕС (об'єднаної енергетичної системи) України та на внутрішньодобовому ринку ОЕС становили:

- серпень 2021 року РДН - 2 076,95 грн;

- серпень 2021 року ВДР - 2 984,13 грн;

- вересень 2021 року РДН - 2 230,78 грн;

- вересень 2021 року ВДР - 2 957,13 грн;

- жовтень 2021 року РДН - 2 793,44 грн;

- жовтень 2021 року ВДР - 3 374,23 грн;

- листопад 2021 року РДН - 3 309,65 грн;

- листопад 2021 року ВДР - 3 404,56 грн;

- грудень 2021 року РДН - 3 160,17 грн;

- грудень 2021 року ВДР - 3 124,14 грн.;

- січень 2022 року РДН - 2 885,07 грн.;

- січень 2022 року ВДР - 2 557,67 грн.

Умовами пункту 5.5 Договору № 164/21-ЕЛ від 13.01.2021 визначено, що ціна за одиницю товару може збільшуватись протягом дії Договору до 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена ціна не призведе до збільшення суми, визначеної в Договорі. У цьому випадку зміна ціни за одиницю товару здійснюється в такому порядку:

- зміна ціни за одиницю товару допускається за умови надання Постачальником, документального підтвердження факту коливання ціни такого товару на ринку, а саме у торговій зоні «Об'єднані енергетичні системи України»;

- документальним підтвердженням факту коливання ціни товару на ринку може бути інформаційна довідка, висновок або інший документ Торгово-промислової палати України чи її територіального відділення, або іншого органу, який має на це повноваження (та/або дані зі сторінки офіційного сайту Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) або дані з веб-сайту ДП «Оператор ринку» (https://www.oree.com.ua).

Надані TOB «Енергоносії України» листи та довідки не підтверджують коливання ціни на електроенергію впродовж періоду з 23.09.2021, 01.10.2021, 12.10.2021, 31.10.2021, 08.11.2021, та не містять доказів реального відсотку здорожчання такого товару, позаяк довідки торгово-промислової палати лише констатують рівень цін на електроенергію. Отже, такі дані не підтверджують наявність коливання ціни в бік збільшення в період між укладенням Договору та укладенням додаткових угод. Позаяк листи-пропозиції ТОВ «Енергоносії України» щодо внесення змін до договору поставки електроенергії не містять доказів наявності коливання на ринку щодо товару «електричної енергії» у відсотковому співвідношенні до ринкової вартості на момент укладення договору поставки, то, слід дійти висновку про те, що у сторін договору не було підстав для збільшення ціни договору на підставі п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі». Відтак, усі зміни внесені додатковими угодами №№1-5, 8 до договору від 13.01.2021 №164/21-ЕЛ, якими безпідставно змінено істотні умови договору, відповідно, суперечать статтям 5, 41 Закону України «Про публічні закупівлі», що має наслідком їх недійсності у порядку статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

Укладення додаткових угод до Договору щодо зміни ціни на товар за відсутності підстав для цього, визначених Законом, спотворює результати торгів та нівелює економію, яку було отримано під час підписання Договору.

Отже, завдяки тому, що постачальник у тендерній пропозиції запропонував найнижчу ціну товару, свідомо занизивши відпускну ціну електроенергії порівняно з ринковою, це дозволило йому перемогти у тендері. Відповідач, будучи обізнаним про ціни на предмет закупівлі, які склалися на ринку на момент підписання договору, гарантував його постачання Старосільської сільської ради за цінами згідно з Договором.

Ураховуючи вищевикладене, можна дійти висновку, що ТОВ «Енергоносії України» під час участі у відкритих торгах, ігноруючи принцип добросовісної конкуренції, умисно занизило ціни на продукцію - електроенергію, з метою отримання перемоги у торгах, а в подальшому безпідставно збільшило ціну із 2,84 грн. (ціна за Договором № 164/21-ЕЛ від 13.01.2021) до 5,608052 грн. за 1 кВт/год (ціна за додатковою угодою № 8 від 29.12.2021) або на 97,4 % від первинної ціни за договором.

Тобто, ТОВ «Енергоносії України» при укладенні кожної з вказаних вище додаткових угод мало на меті змінити ціну за одиницю товару не відповідно до її зміни на ринку, а просто збільшити її незалежно від реального відсотка коливання.

Обґрунтування недійсності правочинів, за умовами яких збільшувалася ціна предмету закупівлі.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, які погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови відповідно до законодавства. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладанні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Згідно із ст. 185 Господарського кодексу України до укладення господарських договорів на біржах, оптових ярмарках, публічних торгах застосовуються загальні правила укладення договорів на основі вільного волевиявлення, з урахуванням нормативно-правових актів, якими регулюється діяльність відповідних бірж, ярмарків та публічних торгів.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті. Особливості договору купівлі-продажу окремих видів майна можуть встановлюватися законом (ч. ч. 4, 5 ст. 656 Цивільного кодексу України).

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави встановлює Закон України «Про публічні закупівлі.

Метою Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища, запобігання проявам корупції, розвиток добросовісної конкуренції.

Відповідно до ст. 5 Закону, закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія, ефективність та пропорційність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників та рівне ставлення до них; об'єктивне та неупереджене визначення переможця процедури закупівлі; запобігання корупційним діям і зловживанням.

У ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України визначено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

В силу вимог ч. 4 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозищї за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Сторони у випадку коливання цін на ринку наділені правом вносити зміни до ціни товару декілька разів, але не більше, ніж на 10% від ціни за одиницю товару, і такі зміни сторони вносять з урахуванням вже внесених попередніх змін. Тобто, кожного разу сторони мають право збільшити ціну за одиницю товару не більше ніж на 10% з урахуванням попередніх змін, однак у випадку коливання цін, тобто з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документи, що підтверджують коливання ціни товару на ринку повинні бути наявні саме на момент внесення таких змін.

Тобто, не будь-яка довідка уповноваженого органу про ціну товару на ринку, є належним підтвердженням та підставою для зміни ціни в договорі після його підписання, а лише та, яка містить інформацію про коливання ціни такого товару на ринку.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 915/346/18, від 12.02.2020 у справі № 913/166/19, а також у постановах від 21.03.2019 у справі № 912/898/18, від 25.06.2019 у справі № 913/308/18 та від 12.09.2019 у справі № 915/1868/18.

Разом з тим, Верховний Суд у постанові № 927/491/19 від 18.06.2021 зазначив, що постачальнику треба не лише довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Постачальник повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).

Підвищення сторонами Договору ціни, шляхом укладання додаткових угод, суперечить меті Закону України «Про публічні закупівлі». Зокрема, такі дії нівелюють інститут публічних закупівель, як засіб забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у цій сфері, запобігання проявам корупції та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки якщо пристати на тлумачення сторонами п.2 ч.5 статті 41 Закону, то при укладанні додаткових угод ціну за товар можна збільшувати необмежену кількість разів.

Можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.09.2019 у справі № 915/1868/18).

Отже, при укладенні Старосільською сільської радою та ТОВ «Енергоносії України» спірних додаткових угод №№ 1-5, 8 не дотримано вимоги п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», безпідставно змінено істотні умови Договору, кожного разу при укладенні всіх додаткових угод сторонами Договору належним чином не обґрунтовано та документально не підтверджено коливання ціни на електроенергію на ринку після укладення Договору та попередньої угоди.

Відповідно до ч. 5 ст. 13 ЦК України не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція.

У відповідності до п. 2 постанови пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» необхідно враховувати, що згідно із ст. ст. 4, 10 та 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України.

У свою чергу, ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» є імперативною нормою, згідно з якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватися виключно у встановлених випадках, а саме у разі коливання цін на ринку товару чи то у бік збільшення, чи у бік зменшення, що надає сторонам право змінювати умови договору щодо ціни товару, при цьому не збільшуючи загальну суму договору.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Невиконання встановлених законодавством норм при організації та проведенні тендерних процедур порушує інтереси держави в частині гарантування організації діяльності органів державної влади відповідно до вимог Конституції та законів України, забезпечення безумовного виконання нормативно-правових актів держави.

За змістом п. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06.11.2009 зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України, та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів, влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до п. 2.5.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» від 29.05.2013 № 11 визнання правочину (господарського договору) недійсним господарським судом є наслідком його вчинення з порушенням закону, а не заходом відповідальності сторін. Тому для такого визнання, як правило, не має значення, чи усвідомлювали (або повинні були усвідомлювати) сторони протиправність своєї поведінки під час вчинення правочину.

Пунктом 2.9 вищезазначеної постанови передбачено, що на підставі статті 215 ЦК України недійсними можуть визнаватися не лише правочини, які не відповідають цьому Кодексу, а й такі, що порушують вимоги інших законодавчих актів України, указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, інших нормативно-правових актів, виданих державними органами, у тому числі відомчих, зареєстрованих у встановленому порядку.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України зазначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Додаткові угоди №№ 1-5, 8 до Договору № 164/21-ЕЛ від 04.01.2021 на постачання електроенергії суперечать вимогам Закону України «Про публічні закупівлі». Сторони правочину, укладанням оспорюваних додаткових угод, необгрунтовано, без відповідної правової підстави збільшили ціну, що фактично призвело до незабезпечення потреб держави в особі Старосільської сільської ради в обсязі, визначеному Договором та заявленому у тендерній документації.

ТОВ «Енергоносії України», на час участі у відкритих торгах, всупереч принципам здійснення публічних закупівель, достовірно знаючи про неможливість поставити електроенергію у відповідній кількості, не виходячи за межі ціни Договору, вводячи в оману споживача, укладено спірний Договір.

У подальшому, ТОВ «Енергоносії України» без допустимого обґрунтування підстав ініціювало укладання додаткових угод. У свою чергу, укладення Сторонами Договору додаткових угод з необгрунтованим збільшенням ціни за товар та зменшенням його кількості, жодним чином не відповідає принципу максимальної економії та ефективності.

Тож вказані додаткові угоди не відповідають вимогам ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», а тому мають бути визнані судом недійсними.

За приписами ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правовий не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Поряд з цим, визнання недійсною будь-якої додаткової угоди тягне за собою визнання недійсними всіх послідуючих додаткових угод, оскільки кожна наступна додаткова угода має фіксовану ціну за одиницю товару, а тому є похідною від попередніх додаткових угод та автоматично незаконною, оскільки без попередньої додаткової угоди ціна за послідуючими угодами фактично перевищуватиме ціну за одиницю товару більше, ніж на 10%, визначених в ст. 41 Закону, у порівнянні із основним договором.

Отже, відповідно до ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», ч. 1 ст. 215 ЦК України додаткові угоди №№ 1-5, 8 до Договору про постачання електричної енергії № 164/21-ЕЛ від 13.01.2021 є недійсними, оскільки укладені в порушення вимог ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», а тому є всі підстави вважати, що кошти, які сплачені Старосільською сільською радою за товар, який так і не був поставлений продавцем, підлягають до стягнення з відповідача.

Оскільки, вищевказані додаткові угоди є недійсними, то розрахунок за поставлену електроенергію повинен здійснюватися за ціною, вказаною в основному договорі про постачання електроенергії № 164/21-ЕЛ від 13.01.2021, а саме 2,84 за 1 кВ/год..

Правова позиція щодо підстав для повернення коштів.

Так, за умовами виконання договору № 164/21-ЕЛ від 13.01.2021 споживання електроенергії Старосільською сільською радою склало 278884 кВ/год., що підтверджується наступними актами прийому передачі:

- акт № 530 від 15.03.2021 на суму 79920,44 грн. та 28,141 тис. КВт/год;

- акт № 723 від 19.04.2021 на суму 69741,88 грн. та 24,557 тис. КВт/год;

- акт № 1313 від 17.05.2021 на суму 54485,40 грн. та 19,185 тис. КВт/год;

- акт № 1720 від 15.06.2021 на суму 28479,52 грн. та 10,028 тис. КВт/год;

- акт № 2160 від 19.07.2021 на суму 41449,80 грн. та 14,595 тис. КВт/год;

- акт № 2523 від 25.08.2021 на суму 12816,92 грн. та 4,513 тис. КВт/год;

- акт № 2608 від 14.09.2021 на суму 19871,21 грн. та 4,849 тис. КВт/год;

- акт № 3299 від 20.10.2021 на суму 24397,27 грн. та 5,812 тис. КВт/год;

- акт № 3539 від 19.11.2021 на суму 47594,29 грн. та 10,047 тис. КВт/год;

- акт № 3843 від 20.12.2021 на суму 97470,58 грн. та 17,911 тис. КВт/год;

- акт № 4104 від 20.12.2021 на суму 149742 грн. та 27 тис. КВт/год;

- акт № 52 від 31.01.2022 на суму 143817,60 грн. та 25,64484 тис. КВт/год.

За постачання вказаного товару Замовником сплачено 769786,91 грн, що підтверджується платіжними дорученнями:

- платіжне доручення від 16.03.2021 № 2 на суму 15000 грн;

- платіжне доручення від 16.03.2021 № 40 на суму 12000 грн;

- платіжне доручення від 16.03.2021 № 39 на суму 52920,44 грн;

- платіжне доручення від 20.04.2021 № 66 на суму 45741,88 грн;

- платіжне доручення від 20.04.2021 № 6 на суму 15000 грн;

- платіжне доручення від 20.04.2021 № 66 на суму 7000 грн;

- платіжне доручення від 20.04.2021 № 30 на суму 2000 грн;

- платіжне доручення від 18.05.2021 №8 на суму 20000 грн;

- платіжне доручення від 18.05.2021 №82 на суму 9485,40 грн;

- платіжне доручення від 18.05.2021 №42 на суму 5000 грн;

- платіжне доручення від 18.05.2021 №86 на суму 20000 грн;

- платіжне доручення від 16.06.2021 №53 на суму 2000 грн;

- платіжне доручення від 16.06.2021 №99 на суму 1514,60 грн;

- платіжне доручення від 16.06.2021 №13 на суму 6000 грн;

- платіжне доручення від 16.06.2021 №105 на суму 18964,92 грн;

- платіжне доручення від 19.07.2021 №15 на суму 10000 грн;

- платіжне доручення від 19.07.2021 №70 на суму 5000 грн;

- платіжне доручення від 19.07.2021 №124 на суму 26449,80 грн;

- платіжне доручення від 25.08.2021 №17 на суму 2000 грн;

- платіжне доручення від 25.08.2021 №89 на суму 2000 грн;

- платіжне доручення від 25.08.2021 №146 на суму 8816,92 грн;

- платіжне доручення від 15.09.2021 №19 на суму 3371,21 грн;

- платіжне доручення від 15.09.2021 №108 на суму 1500 грн;

- платіжне доручення від 15.09.2021 №170 на суму 15000 грн;

- платіжне доручення від 20.10.2021 №193 на суму 24397,27 грн;

- платіжне доручення від 19.11.2021 №212 на суму 19500,89 грн;

- платіжне доручення від 19.11.2021 №195 на суму 28093,40 грн;

- платіжне доручення від 21.12.2021 № 222 на суму 10564,81 грн;

- платіжне доручення від 21.12.2021 №221 на суму 6844 грн;

- платіжне доручення від 21.12.2021 №22 на суму 3628,79 грн;

- платіжне доручення від 21.12.2021 №142 на суму 2500 грн;

- платіжне доручення від 21.12.2021 №239 на суму 84497,79 грн;

- платіжне доручення від 21.12.2021 № 240 на суму 139177,19 грн;

- платіжне доручення від 09.02.2022 № 2 на суму 17000 грн;

- платіжне доручення від 09.02.2022 № 21 на суму 20000 грн;

- платіжне доручення від 09.02.2022 № 12 на суму 3000 грн;

- платіжне доручення від 09.02.2022 № 24 на суму 103817,60 грн.

Пунктом 5.1. Договору, визначено, що ціна Договору становить 719088 гривень.

Додатковою угодою №6 від 23.12.2021 пункт 5.1 Договору викладено в наступній редакції: "5.1 . Ціна Договору становить 625969, 31 грн., в т.ч. ПДВ 104328,22 грн.. Сума договору зменшується на 93118,69 грн. з ПДВ.".

Додатковою угодою №7 від 24.12.2021 визначено, що враховуючи ч.6 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі", Сторони дійшли взаємної згоди укласти цю Додаткову угоду про продовження строку дії Договору на строк, достатній для проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі на початку наступного року в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в початковому договорі про закупівлю, укладеному в попередньому році.

Додатковою угодою № 9 від 17.01.2022 пункт 5.1 Договору викладено в наступній редакції: « 5.1. Ціна Договору на 2022 рік становить 86247 грн. з ПДВ.»

Відповідно до Звіту про виконання договору про закупівлю UА-2020-12-03-012945-b від 07 червня 2022 року сума оплати за Договором про закупівлю становить 769786,91 грн. (в тому числі ПДВ 128297,82 грн).

Разом з тим, так як укладені додаткові угоди до договору на постачання електричної енергії споживачу №164/21-ЕЛ від 13.01.2021 не відповідають вимогам ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» слід було застосовувати ціну з ПДВ яка зазначена у вказаному договорі, тобто 2,84 грн. за 1 КВт/год. (192282,84 КВт/год х 2,84 грн. = 546083,26 грн.; 769786,91 грн. - 546083,26 грн. = 223703,64 грн.).

Отже, внаслідок неправомірного збільшення ціни на електричну енергію шляхом укладання спірних додаткових угод з порушенням законодавства мала місце переплата зі сторони позивача коштів у розмірі 223 703,64 грн..

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 4 ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України передбачено, що до договору постачання застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 669 ЦК України визначено, що кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 670 ЦК України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає або відмовитися від переданого товару та його оплати а якщо він оплачений - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Таким чином обов'язок з повернення грошової суми, сплаченої за кількість товару, який не був поставлений покупцеві, врегульований нормами Глави 54 ЦК України "купівля-продаж".

Вказаний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 18.06.2021 року у справі №927/491/19.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, статей 525, 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Таким чином, через неналежне виконання своїх зобов'язань щодо постачання електроенергії Старосільській сільській раді у ТОВ «Енергоносії України» виникає обов'язок з повернення 223703,64 грн., сплачених за електроенергію, яка не була поставлена покупцеві. Відтак отримані відповідачем кошти підлягають поверненню.

Обґрунтування наявності порушення інтересів держави та підстав для їх представництва прокурором.

Відповідно до статі 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Частинами 3, 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати Відповідні функції у спірних правовідносинах.

Згідно з положеннями ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

У п. п. З, 4 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 08.04.1999 №3-рп/ 99 зазначається, що в основі інтересів держави є потреба у здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі, як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання, тощо.

З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, наведені вище норми законів та Рішення Конституційного Суду України, надають прокуророві право звертатися до суду з позовами про захист інтересів держави, обґрунтовуючи при цьому, в чому саме полягає таке порушення.

Таку саму позицію висловив і Верховний Суд України у постановах від 23.05.2006 у справі №16/472, від 03.04.2007 у справі №05-5-46/8142, від 15.05.2007 у справі №12/111 та Верховний Суд від 26.07.2018 у справі №926/1111/15.

У постанові Верховного Суду у справі №910/11919/17 від 17.10.2018 зазначено, що існує категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі «Менчинська проти Російської Федерації» (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, пункт 35) Європейський суд з прав людини висловив таку позицію (у неофіційному перекладі): «Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави».

Водночас, Європейський суд з прав людини уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у відповідному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) «Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону» щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.

Враховуючи викладене, з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст п. З ч. 1 ст. 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

Прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (п. З ч. 2 ст. 129 Конституції України). Положення п. З ч. 1 ст. 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України «Про прокуратуру».

Відповідно до ч. З ст. 23 цього Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Аналіз положень ст. 53 ГПК України у взаємозв'язку зі змістом ч. З ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави вважати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження;

- у разі відсутності такого органу.

Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

«Нездійснення захисту» має прояв в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

«Здійснення захисту неналежним чином» має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Саме до таких висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17, від 23.10.2018 у справі № 906/240/18.

Верховним Судом у його постанові від 10.06.2021 по справі № 910/114/19 висловлено позицію про те, що визначене положеннями Закону України «Про публічні закупівлі» спеціальне законодавче регламентування процедури закупівлі товарів, робіт і послуг для потреб держави хоч і має на меті створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, розвиток добросовісної конкуренції і запобігання проявам корупції, проте одночасно слугує захисту інтересів держави, а тому така процедура спрямована, перш за все, на задоволення потреб держави у певних групах товарів, робіт і послуг в особі конкретних замовників, які фінансуються за рахунок бюджетних коштів.

Відтак, прямий інтерес держави полягає у неухильному дотриманні учасниками процедури закупівлі та замовником встановлених Законом України «Про публічні закупівлі» вимог.

Проведення процедури державних закупівель та укладення договору із порушенням законодавства порушує інтереси держави у сфері контролю за ефективним та цільовим використанням бюджетних коштів, а дотримання у цій сфері суспільних відносин законодавства становить суспільний інтерес, тому захист такого інтересу відповідає функціям прокурора.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 21.03.2019 по справі № 912/989/18.

У постанові від 23.09.2021 по справі № 910/11608/20 Верховний Суд вказав на ту обставину, що закупівля проводиться не лише для того, щоб забезпечити однакову можливість всім суб'єктам господарювання продавати свої товари, роботи чи послуги державі, але й для того, щоб закупівля була проведена на максимально вигідних для держави умовах.

Крім того, використання бюджетних коштів з порушенням вимог законодавства підриває матеріальну і фінансову основу системи бюджетного фінансування, що в свою чергу завдає шкоду інтересам держави.

Звернення прокурора до суду з вказаною позовною заявою має важливе значення для зміцнення правопорядку в сфері здійснення публічних закупівель і захисту економічної конкуренції та додержання всіма учасниками цих суспільних відносин принципу законності (ст. 68 Конституції України).

Таким чином, у зазначеному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес.

Інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які належать до їхньої компетенції, а також у захисті прав та свобод інтересів місцевого значення, які не мають загальнодержавного характеру, але направлені на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку в спосіб, який належить до їх відання.

Окрім того, укладенням додаткових угод до договору постачання електроенергії порушені матеріальні інтереси, оскільки з урахуванням додаткових угод Старосільською сільською радою фактично отримано менше електроенергії у порівнянні з первісним договором за значно вищою ціною.

Недотримання в даному випадку законодавства в сфері публічних закупівель сприяло виникненню особливих економічних і соціальних наслідків.

Зменшення обсягу електроенергії одразу поставило під загрозу роботу закладів, які перебувають у комунальній власності територіальної громади.

Відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства, і питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства регулюються Бюджетним кодексом України (далі по тексту БК України).

Пунктами 6, 8 частини першої статті 7 БК України серед принципів, на яких ґрунтується бюджетна система, визначено принципи цільового та ефективного використання бюджетних коштів, дотримання яких забезпечується використанням бюджетних коштів тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями та бюджетними асигнуваннями, задля досягнення якісного запланованого результату при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів.

Пунктом 24 частини першої статті 116 БК України порушенням бюджетного законодавства визнається нецільове використання бюджетних коштів учасником бюджетного процесу.

Встановлення законності, достовірності, економічної ефективності діяльності учасників бюджетного процесу є завданням бюджетного контролю, що здійснюється як спеціальними органами державного фінансового контролю відповідно до Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні", так і учасниками бюджетного процесу в межах компетенції.

Учасниками бюджетного процесу є органи, установи та посадові особи, наділені бюджетними повноваженнями (правами та обов'язками з управління бюджетними коштами) (частина третя статті 19 БК України).

Враховуючи, що Старосільська сільська рада є стороною оспорюваного правочину, та особою, за рахунок якої відповідачем набуто стягувані грошові кошти, саме остання підлягає визнанню позивачем як орган, уповноважений здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Окружною прокуратурою встановлено, що зазначеним органом не вжито заходів, у тому числі щодо звернення до суду з відповідним позовом для повернення бюджетних коштів, сплачених ТОВ «Енергоносії України» за постачання електроенергії.

Крім того, відповідно до звіту про договір про закупівлю, джерелом фінансування вказаної закупівлі є місцевий бюджет.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про публічні закупівлі» замовниками є органи державної влади (орган законодавчої, органи виконавчої, судової влади), та правоохоронні органи держави, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, об'єднання територіальних громад.

Отже, сільська рада є головним розпорядником коштів та з її рахунків було виділено кошти на оплату за відповідних договором, а тому кошти у розмірі 223703,64 грн. підлягають поверненню на користь саме Старосільської сільської ради, оскільки, сільська рада є стороною спірного правочину, юридичною особою, яка може від свого імені придбати майнові права та нести обов'язки, яка є розпорядником бюджетних коштів, яка здійснює процедуру закупівель товарів, робіт і послуг за рахунок бюджетних коштів згідно з законодавством України.

Порушення інтересів держави обгрунтовано укладенням Старосільською сільською радою оспорюваних додаткових угод всупереч вимог чинного законодавства і інтересам держави, що призвело до безпідставної зміни істотних умов договору, зростання ціни за одиницю товару і зменшення обсягу поставки.

Згідно з ч. 1 ст. 11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.

Нормами ст. 32 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено повноваження виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у сфері освіти, охорони здоров'я, культури, молодіжної політики, фізкультури і спорту, зокрема управління закладами освіти, охорони здоров'я, культури, фізкультури і спорту, оздоровчими закладами, молодіжними центрами, які належать територіальним громадам або передані їм, молодіжними підлітковими закладами за місцем проживання, організація їх матеріально-технічного та фінансового забезпечення.

Таким чином, враховуючи повноваження Старосільської сільської ради, остання наділена повноваженнями щодо управління закладами освіти та культури, здійснює контроль за фінансово-господарською діяльністю вказаних закладів, тобто на основі законодавства здійснює владні управлінські функції.

Здійснення прокурором представництва інтересів держави в особі виконавчих органів сільських, селищних, міських рад неодноразово підтверджено Верховним Судом під час розгляду справ № 922/4293/19 від 15.06.2021, № 912/994/20 від 04.08.2021.

Відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції та законів України.

Статтею 4 даного Закону закріплено основні принципи місцевого самоврядування, серед яких зокрема поєднання місцевих і державних інтересів.

Таким чином, інтереси держави у даному випадку збігаються з інтересами жителів територіальної громади.

Порушення чинного законодавства України, що стосуються коштів місцевого бюджету підриває матеріальну основу місцевого самоврядування та завдає істотної шкоди інтересам держави всупереч ст. 7 Конституції України, відповідно до якої в Україні визнається та гарантується місцеве самоврядування.

Неналежне та нераціональне, з порушенням Закону використання бюджетних коштів є порушенням інтересів держави щодо забезпечення фінансової підтримки місцевого самоврядування.

Старосільська сільська рада дотепер не звернулася до суду про стягнення вказаної суми коштів, чим завдається шкода інтересам держави в особі територіальної громади. Крім цього, саме сільською радою допущено неналежне використання бюджетних коштів, визначених у місцевому бюджеті.

Окружною прокуратурою листами від 03.06.2022 за № 53/2-474вих-22, від 15.06.2022 № 53/2-550вих-22 повідомлено Старосільську сільську раду про встановлені порушення вимог чинного законодавства, а також висловлено прохання про надання інформації з приводу того, чи вживатиме сільська рада заходи до усунення порушень.

Однак, як вбачається зі змісту листів Старосільської сільської ради № 380 від 14.06.2022 та № 403 від 21.06.2022 заходи до усунення порушень радою не вживалися.

При наданні оцінки належності виконання покладених на Старосільську сільську раду функцій щодо захисту інтересів держави (територіальної громади) у відповідній сфері звертаю увагу суду на правову позицію Великої Палати Верховного Суду щодо вирішення цього питання, викладену у постанові від 15.10.2019 по справі № 903/129/18.

Так, за змістом пункту 6.43 приведеного судового рішення, Велика Палата Верховного Суду встановила, що сам факт не звернення до суду уповноваженого органу, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та мав змогу захистити порушені інтереси, свідчить, що такий орган неналежно виконує свої повноваження.

Наведене утворює собою передбачений вимогами Конституції України та Закону України «Про прокуратуру» винятковий випадок, за якого порушення відповідачами інтересів держави супроводжується неналежним виконанням уповноваженими органами функцій із їх захисту, що призводить до виникнення у органів прокуратури не лише права, а й обов'язку вжити заходів з представництва інтересів держави в суді.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18, зазначено, що невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у п. 5.6 постанови від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18 зазначив, що представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює, або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому прокурор не зобов'язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.

У постанові від 15 жовтня 2019 року у справі № 903/129/18 (провадження № 12-72гс19) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що сам факт не звернення до суду ради з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси територіальної громади, свідчить про те, що зазначений орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження, у зв'язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян - членів територіальної громади та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Правовідносини, пов'язані з використанням бюджетних коштів, становлять суспільний інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) оспорюваних додаткових угод, на підставі яких ці кошти витрачено, такому суспільному інтересу не відповідає.

Виконання зобов'язань за додатковими угодами, укладеними з порушенням законодавства у сфері публічних закупівель, призвело до нераціонального та неефективного використання бюджетних коштів, що не відповідає меті Закону України «Про публічні закупівлі» та принципам, за якими мають здійснюватися публічні закупівлі, закріпленими в ст. З даного Закону.

Окремо слід зазначити, що згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 для підтвердження судом підстав для представництва прокурора інтересів держави в суді у випадку, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган, достатнім є дотримання прокурором порядку повідомлення, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», та відсутність самостійного звернення компетентного органу до суду з позовом в інтересах держави протягом розумного строку після отримання такого повідомлення.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Отже, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.

Факт незвернення до суду суб'єкта владних повноважень з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та, відповідно, мав змогу захистити інтереси держави, свідчить про те, що такий суб'єкт неналежно виконує свої повноваження, у зв'язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Близький за змістом висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 903/129/18.

У даному випадку, проведення процедури публічних закупівель та укладення додаткових угод до Договору всупереч вимогам чинного законодавства порушує інтереси держави у сфері контролю за ефективним та цільовим використанням бюджетних коштів, а дотримання вимог законодавства у цій сфері суспільних відносин становить суспільний інтерес, тому захист такого інтересу відповідає функціям прокурора.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 21.03.2019 по справі № 912/989/18.

Враховуючи обставини обізнаності позивача про наявні порушення вимог Закону України «Про публічні закупівлі», а також беручи до уваги відсутність будь-якого активного реагування щодо вжиття заходів судового захисту порушених інтересів держави впродовж розумного строку, є виключний випадок, за якого порушення відповідачем інтересів держави супроводжується неналежним виконанням уповноваженими органами функцій із їх захисту, що призводить до виникнення у органів прокуратури не лише права, а й обов'язку вжити заходів з представництва інтересів держави в суді.

Вказане відповідно до ст. 53 Господарського процесуального кодексу України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» є підставою для захисту інтересів держави в особі Старосільської сільської ради Сарненського району шляхом пред'явлення цього позову.

На виконання вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» Сарненська окружна прокуратура Рівненської області повідомила позивача про намір звернутися до господарського суду в її інтересах із зазначеним позовом листом № 53/2-666вих-22 від 14.07.2022.

Обґрунтування визначення підсудності.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 5 ст. 29 ГПК України право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу. Позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред'являтися також за місцем виконання цих договорів.

Оскільки, згідно витягу із офіційного порталу оприлюднення інформації про публічні закупівлі України https://prozorro.gov.ua/, а також до додатку № 1 до Заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії споживачу №164/21-ЕЛ від 13.01.2021 місцем поставки товарів або місце виконання робіт чи надання послуг є територія сіл Старе Село, Вежиця, Дроздинь та Переходичі Сарненського району Рівненської області, справа є підсудною Господарському суду Рівненської області.

У відповідності до пункту 4 частини 2 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Поняття і види доказів викладені у статті 73 ГПК України, згідно якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вищенаведене, та те, що Керівник Сарненської окружної прокуратури довів належними та допустимими доказами те, що Додаткові угоди № 1 від 10.08.2021, №2 від 27.09.2021, № 3 від 18.10.2021, № 4 від 08.11.2021, № 5 від 19.11.2021, № 8 від 29.12.2021 до Договору на постачання електричної енергії споживачу № 164/21-ЕЛ від 13.01.2021 укладені з порушенням актів цивільного законодавства України, а також інтересів держави і суспільства, а Відповідач вказаного не спростував, позовні вимоги підлягають задоволенню.

На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі покладаються на відповідача.

Відповідно до частини 5 статті 240 ГПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Керуючись статтями 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Керівника Сарненської окружної прокуратури задоволити.

2. Ввизнати недійсною додаткову угоду № 1 від 10.08.2021 до Договору на постачання електричної енергії споживачу № 164/21-ЕЛ від 13.01.2021, укладену між Старосільською сільською радою Сарненського району (код ЄДГТРОУ 04387645) та ТОВ «Енергоносії України» (код ЄДРПОУ 42949165).

3. Визнати недійсною додаткову угоду № 2 від 27.09.2021 до Договору на постачання електричної енергії споживачу № 164/21-ЕЛ від 13.01.2021, укладену між Старосільською сільською радою Сарненського району (код ЄДПРОУ 04387645) та ТОВ «Енергоносії України» (код ЄДРПОУ 42949165).

4. Визнати недійсною додаткову угоду № 3 від 18.10.2021 до Договору на постачання електричної енергії споживачу № 164/21-ЕЛ від 13.01.2021, укладену між Старосільською сільською радою Сарненського району (код ЄДПРОУ 04387645) та ТОВ «Енергоносії України» (код ЄДРПОУ 42949165).

5. Визнати недійсною додаткову угоду № 4 від 08.11.2021 до Договору на постачання електричної енергії споживачу № 164/21-ЕЛ від 13.01.2021, укладену між Старосільською сільською радою Сарненського району (код ЄДПРОУ 04387645) та ТОВ «Енергоносії України» (код ЄДРПОУ 42949165).

6. Визнати недійсною додаткову угоду № 5 від 19.11.2021 до Договору на постачання електричної енергії споживачу № 164/21-ЕЛ від 13.01.2021, укладену між Старосільською сільською радою Сарненського району (код ЄДПРОУ 04387645) та ТОВ «Енергоносії України» (код ЄДРПОУ 42949165)

7. Визнати недійсною додаткову угоду № 8 від 29.12.2021 до Договору на постачання електричної енергії споживачу № 164/21-ЕЛ від 13.01.2021, укладену між Старосільською сільською радою Сарненського району (код ЄДПРОУ 04387645) та ТОВ «Енергоносії України» (код ЄДРПОУ 42949165).

8. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоносії України» (вул. Цілиноградська, 58а, офіс № 35, м. Харків, 61202, код ЄДРПОУ 42949165) на користь Старосільської сільської ради Сарненського району (вул. Б.Хмельницького, 50, с. Старе Село Сарненський район, Рівненська область, 34210, код ЄДРПОУ 04387645) грошові кошти в сумі 223 703 гривень 64 копійок та судовий збір в сумі 18 241 грн. 55 коп..

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.

Суддя Марач В.В.

Попередній документ

108789663

Наступний документ

108789665

Інформація про рішення:

№ рішення:	108789664
№ справи:	918/509/22
Дата рішення:	06.02.2023
Дата публікації:	07.02.2023
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Господарський суд Рівненської області
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Визнання договорів (правочинів) недійсними; купівлі-продажу; поставки товарів, робіт, послуг; енергоносіїв

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Призначено склад суду (12.04.2023)
Дата надходження:	12.04.2023
Предмет позову:	виправлення описки (за ініціативою суду)

Розклад засідань:

Минулі засідання (8)

06.09.2022 10:30	Господарський суд Рівненської області
20.09.2022 10:00	Господарський суд Рівненської області
18.10.2022 10:30	Господарський суд Рівненської області
22.11.2022 10:30	Господарський суд Рівненської області
13.12.2022 10:30	Господарський суд Рівненської області
04.01.2023 12:00	Господарський суд Рівненської області
01.02.2023 14:30	Господарський суд Рівненської області
11.04.2023 11:00	Господарський суд Рівненської області

Запланованих засідань немає

Учасники справи:

суддя-доповідач:

МАРАЧ В В

відповідач (боржник):

Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергоносії України"

заявник:

Керівник Сарненської окружної прокуратури

суддя Марач В. В.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергоносії України"

позивач (заявник):

Керівник Сарненської окружної прокуратури

позивач в особі:

Старосільська сільська рада

Старосільська сільська рада Сарненського району Рівненської області