06.02.2023 Справа № 914/401/23
м. Львів
Суддя Господарського суду Львівської області Щигельська О.І. розглянула заяву Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго» (79026, Львівська обл., місто Львів, вул. Козельницька, будинок 3; ідентифікаційний код 00131587) про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) заборгованості за перетікання реактивної електричної енергії за червень-жовтень 2022 року на суму 2824,13 грн.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 154 ГПК України, суд розглядає заяву про видачу судового наказу протягом п'яти днів з дня її надходження, без судового засідання і повідомлення заявника і боржника. За результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.
Як визначено ч.ч. 1, 2 ст.152 ГПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо:
1) заяву подано з порушеннями вимог статті 150 цього Кодексу;
2) заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано;
3) заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 148 цього Кодексу;
4) наявні обставини, зазначені у частині першій статті 175 цього Кодексу;
5) з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред'явлення позову в суд за такою вимогою;
6) судом раніше виданий судовий наказ за тими самими вимогами, за якими заявник просить видати судовий наказ;
7) судом раніше відмовлено у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 цієї частини;
8) із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.
Про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.
Проаналізувавши заяву про видачу судового наказу та долучені до неї документи, судом встановлено підстави для відмови у його видачі.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 147 Господарського процесуального кодексу України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу.
Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги.
Заявником та боржником в наказному провадженні можуть бути юридичні особи та фізичні особи - підприємці.
Положеннями ст. 148 ГПК України встановлено, що судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, та в разі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до п. 16 ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи за заявами про видачу судового наказу, якщо заявником та боржником є юридична особа або фізична особа-підприємець.
Як досліджено вище, у ч. 3 ст. 147 ГПК України визначено, що заявником та боржником в наказному провадженні можуть бути юридичні особи та фізичні особи-підприємці.
Водночас боржником у вказаній заяві визначено фізичну особу ОСОБА_1 .
Відповідно до ч. 2 ст. 12 ГПК України наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Звертаючись із заявою про видачу наказу в порядку наказного провадження, визначаючи в якості боржника саме фізичну особу, заявником не прийнято до уваги, що процедура наказного провадження застосовується виключно по відношенню до суб'єктів господарювання, та наказне провадження має чіткі, формальні межі, які не дозволяють врахувати наведені вище обставини,
Враховуючи відсутність у боржника статусу фізичної особи-підприємця, заявлені вимоги ПрАТ «Львівобленерго» про стягнення заборгованості не підлягають розгляду в порядку наказного провадження.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 152 ГПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо наявні обставини, зазначені у частині першій статті 175 цього Кодексу.
У п. 1 ч. 1 ст. 175 ГПК України передбачена підстава - заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
Відтак, оскільки нормами ГПК України (п. 16 ч. 1 ст. 20, ч. 3 ст. 147) чітко визначене коло можливих учасників (заявника (стягувача) та боржника) в наказному провадженні і громадянин без статусу фізичної особи - підприємця не входить в таке коло осіб, то дана заява не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, а тому суддя відмовляє у видачі судового наказу на підставі п. 4 ч. 1 ст. 152 ГПК України.
У разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви. (ч. 2 ст. 151 ГПК України)
Керуючись ст.ст. 2, 12, 123, 129, 147, 148, 150-154 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
У задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго» про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за перетікання реактивної електричної енергії за червень-жовтень 2022 року на суму 2824,13 грн - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та підлягає оскарженню в апеляційному порядку, визначеному ст. ст. 255, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Щигельська О.І.