ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
06.02.2023Справа № 910/12227/22
Суддя Господарського суду міста Києва Демидов В.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, справу за позовом Приватного акціонерного товариство «СТРАХОВА КОМПАНІЯ „ВУСО"» (03150, місто Київ, вулиця Казимира Малевича, будинок 31) до Акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» (03150, місто Київ, вулиця Єжи Ґедройця, будинок 5) про стягнення 25 399,63 грн
без повідомлення (виклику) сторін,
11.11.2022 на адресу Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариство «СТРАХОВА КОМПАНІЯ „ВУСО"» до Акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» про стягнення 25 399,63 грн та була передана 14.11.2022 судді Демидову В.О. відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
Позовні вимоги обґрунтовані тим що, 25.02.2021 сталося ДТП за участю автомобіля ВАЗ 21065, водій якого перебуваючи у трудових відносинах з відповідачем заподіяв майнову шкоду майну, яка була відшкодована позивачем.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.11.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін.
Окрім того вищевказаною ухвалою витребувано від Акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» належно завірені документи у підтвердження перерубування ОСОБА_1 у трудових відносинах з Акціонерним товариством «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» та чи був при виконанні робочих обов'язків на момент вчинення ДТП 25.02.2021 - ОСОБА_1 .
Ухвала про відкриття провадження у справі № 910/12227/22 від 18.11.2022 була надіслана на адреси учасників справи рекомендованим листом та вручена їх представникам, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення позивачу та відповідачу.
12.12.2022 від представника відповідача надійшла заява з витребуваними ухвалою суду від 18.11.2022 документами.
Відповідач правом подання відзиву на позовну заяву не скористався.
Частиною 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Згідно ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення.
Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до правил ч. 9 ст. 165, ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.
10.07.2019 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ВУСО» (страховик) та ОСОБА_2 (далі - страхувальник) був укладений договір добровільного страхування наземного транспорту № 12258600-02-21-01 від 12.11.2020 року, за яким Страховик застрахував майнові інтереси Страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу, а саме автомобіля Volkswagen Jetta, д.р.н. НОМЕР_1 .
25.02.2021 р. в м. Харкові сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП), за участю автомобіля Volkswagen Jetta, д.р.н. НОМЕР_1 та автомобіля ВАЗ 21065 д.р.н. НОМЕР_2 та під керуванням ОСОБА_1 .
В результаті ДТП зазначені транспортні засоби (далі - ТЗ) отримали механічні ушкодження).
Постановою Київського районного суду м. Харкова від 08.04.2021 по справі № 953/4097/21 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено на вказану особу адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340,00 грн на користь держави.
Відповідно до рахунку СТО № СПА0000035 від 13.03.2021 р., та акту про надання послуг від 24.01.2022 вартість відновлювального ремонту автомобіля Volkswagen Jetta, д.р.н. НОМЕР_1 складає 122 091,00 грн.
Позивачем був складений страховий акт № 2102998-1 від 17.03.2021 на суму 122 091,00 грн. Таким чином, за вказаним страховим актом позивача виплаті підлягало страхове відшкодування в загальному розмірі 122 091,00 грн, що було перераховано позивачем за платіжним дорученням №10048 від 17.03.2021 на рахунок СТО (ФОП Сохін Павло Андрійович).
Станом на дату ДТП, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу ВАЗ 21065 д.р.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 , з вини водія якого трапилось ДТП, була застрахована Приватним акціонерним товариством «СК «Інтер-Поліс» згідно із полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АР/004969118, який діяв на 25.02.2021 року.
Вказаним полісом встановлено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, що складає 130 000,00 грн, за шкоду заподіяну життю і здоров'ю - 260 000,00 грн та франшизу у розмірі 0,00 грн.
Позивач звернувся до Приватного акціонерного товариства «СК «Інтер-Поліс» про виплату страхового відшкодування.
20.04.2021 Приватним акціонерним товариством «СК «Інтер-Поліс» з урахуванням власного розрахунку відповідно до якого було застосовано коефіцієнт фізичного зносу до транспортного засобу Volkswagen Jetta, д.р.н. НОМЕР_1 та який становить 0,2936 було перераховано Приватному акціонерному товариству «СТРАХОВА КОМПАНІЯ „ВУСО"» 96 691,37 грн, що підтверджується довідкою про надходження грошових коштів.
Як вбачається з відповіді від НПУ, власником автомобіля ВАЗ 21065 д.р.н. НОМЕР_2 є Акціонерне товариство «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ».
08.06.2021 позивач звернувся до відповідача із запитом про надання відомостей чи перебував ОСОБА_1 у трудових відносинах з відповідачем.
23.06.2021 відповідачем було надано відповідь, якою відмовлено у наданні інформації.
Як вбачається з матеріалів справи у зв'язку з виплатою позивачем власнику пошкодженого у ДТП автомобіля страхового відшкодування, до нього перейшло право вимоги до відповідача, як особи, відповідальної за спричинені збитки, посилаючись на той факт, що автомобіль ВАЗ 21065 д.р.н. НОМЕР_3 , був під керуванням ОСОБА_1 , який перебував у трудових відносинах з відповідачем.
Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи, а також належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов такого обґрунтованого висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Статтею 979 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно із ч. 1 ст. 25 Закону України "Про страхування", здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
За приписами статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
За змістом ст. 6 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Як підтверджено матеріалами справи, позивачем на виконання умов договору укладений договір добровільного страхування наземного транспорту № 12258600-02-21-01 від 12.11.2020 року було відшкодовано на користь потерпілої особи страхове відшкодування у розмірі 122 091,00 грн.
Правила щодо регресного позову страховика встановлені статтею 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Згідно зі ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
У відповідності до положень частини другої статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Аналіз норм статей 1187 та 1172 Цивільного кодексу України дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб'єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб'єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки роботодавець.
Таким чином шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 року у справі №426/16825/16-ц. З огляду на вищевикладене, враховуючи вищенаведені правові висновки Великої Палати Верховного Суду, суд вважає, що предметом доказування у даній справі є обставини перебування транспортного засобу ВАЗ 21065 д.р.н. НОМЕР_3 , у володінні роботодавця, а саме відповідача, та факт перебування винної у ДТП особи - ОСОБА_1 у трудових відносинах з відповідачем.
Верховний Суд у постанові від 25.07.2018 року у справі № 914/820/17 зробив висновок, що з аналізу частини 1 статті 1172 Цивільного кодексу України суд вбачає, що відповідальність юридичної або фізичної особи за шкоду, завдану їхнім працівником, наступає лише у випадках, коли заподіювач шкоди не лише перебуває з такою юридичною або фізичною особою в трудових відносинах, а й заподіяв відповідну шкоду саме у зв'язку та під час виконання своїх трудових (службових) обов'язків."
Встановлення факту перебування водія ОСОБА_1 на час ДТП у трудових відносинах з відповідачем та виконання водієм на час ДТП своїх трудових (службових) обов'язків має суттєве значення для покладення на відповідача обов'язку відповідно до приписів ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України відшкодувати шкоду, завдану водієм ОСОБА_1 .
Судом встановлено, та не спростовано відповідачем те, що під час вчинення ДТП ОСОБА_1 перебував у трудових (службових) відносинах із відповідачем, зокрема це вбачається із долучених відповідачем документів, а саме: наказ про прийняття на роботу №17/ОС від 27.01.2021; подорожній лист №1382 від 25.02.2021 за яким водій ОСОБА_1 отримав дозвіл на виїзд 25.02.2021 на транспортний засіб ВАЗ 21065 д.р.н. НОМЕР_3 о 8:20 год. та прибув о13:20 год., а також наказ про припинення трудового договору (контракту) №164/ОС ОСОБА_1 з 15.11.2021.
Відтак, відповідач є особою відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю марки Volkswagen Jetta, д.р.н. НОМЕР_1 , у результаті пошкодження цього автомобіля при ДТП.
Відповідно до статті 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Згідно ст. 1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Позивач здійснив виплату страхового відшкодування в сумі 122091,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №10048 від 17.03.2021.
Отже, зважаючи на те, що страховою компанією відповідача сплачено 96691,37 грн, різниця між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням становить 25399,63 грн.
Положеннями ст. 29 Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Відповідно до п. 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 року № 142/5/2092 (далі - Методика) фізичний знос КТЗ (його складників) -утрата вартості КТЗ (його складників), яка зумовлена частковою або повною втратою первісних технічних та технологічних якостей КТЗ (його складників) порівняно з вартістю нового подібного КТЗ (його складників)
Згідно п.7.38. Методики значення ЕЗ (коефіцієнту фізичного зносу) приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ. П. 7.39. Методики зазначено, що винятком стосовно використання зазначених вимог є: якщо складові частини кузова, кабіни, рами відновлювали ремонтом або вони мають корозійні руйнування чи пошкодження у вигляді деформації та якщо КТЗ експлуатуються в інтенсивному режимі (фактичний пробіг щонайменше вдвічі більший за нормативний)
Суд дійшов висновку, що оскільки станом на дату ДТП, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу ВАЗ 21065 д.р.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 , з вини водія якого трапилось ДТП, була застрахована Приватним акціонерним товариством «СК «Інтер-Поліс» згідно із полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АР/004969118, останньою правомірно було застосовано коефіцієнт фізичного зносу до транспортного засобу Volkswagen Jetta, д.р.н. НОМЕР_1 та сума, яка підлягала до виплати становила 96 691,37 грн.
У Постанові Верховного суду України у справі № 910/3650/16 від 22 березня 2017 року, суд зазначив, що позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування за договором майнового страхування, набуває права потерпілої особи в межах здійсненої виплати. Також, суд встановив, що відповідач як страховик відповідальності винної у ДТП особи на підставі спеціальної норми статті 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» здійснює відшкодування витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, а різницю між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу на підставі статті 1194 ЦК відшкодовує особа, яка завдала збитків.
Аналогічний висновок міститься і в Постанові Верховного суду України у справі № 910/32969/15 від 22 березня 2017 року.
Таким чином, в розумінні статей 993, 1187, 1194 ЦК України у відповідача виникло зобов'язання перед Позивачем відшкодувати завдані збитки в межах сплаченого Позивачем страхового відшкодування страхувальнику останнього.
Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили б про виконання ним зобов'язання відшкодування шкоди в повному обсязі.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оскільки різниця між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням становить 25399,63 грн., суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 25399,63 грн різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) є законною і обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню судом в повному обсязі.
Відповідно до ст.129 ГПК України у зв'язку з задоволенням позову судовий збір покладається на відповідача в повному обсязі.
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» (03150, місто Київ, вулиця Єжи Ґедройця, будинок 5, код ЄДРПОУ 40075815) на користь Приватного акціонерного товариство «СТРАХОВА КОМПАНІЯ „ВУСО"» (03150, місто Київ, вулиця Казимира Малевича, будинок 31, код ЄДРПОУ 31650052) 25 399 (двадцять п'ять тисяч триста дев'яносто дев'ять) грн. 63 коп. завданої матеріальної шкоди та 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн. судового збору.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.
З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення складено та підписано 06.02.2023
Суддя Владислав ДЕМИДОВ