ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
06.02.2023Справа № 910/11309/22
Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу
за позовом Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси
до товариства з обмеженою відповідальністю "Військсервіс-Волонтер"
про стягнення 35 401,08 грн.
Представники сторін: не викликались.
До господарського суду міста Києва надійшла позовна заява квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси до товариства з обмеженою відповідальністю "Військсервіс-Волонтер" про стягнення 35 401,08 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення умов договору про відшкодування витрат комунальних послуг (теплопостачання) спожитих в процесі надання послуг з харчування №13 від 26.02.2021 відповідачем в частині здійснення своєчасної оплати за спожиті послуги за період з грудня 2021р. по березень 2021р. (включно), внаслідок чого позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 3 608,46 грн., 3% річних в розмірі 2 965,86 грн., інфляційне збільшення в розмірі 28 826,76 грн.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 31.10.2022 р. прийнято позовну заяву до розгляду, та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Надано відповідачу строк у 15 днів з дати отримання ухвали на подання відзиву.
Вищезазначена ухвала суду отримана відповідачем 31.10.2022, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за №01054 93000990.
Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02.09.2010, «Смірнова проти України» від 08.11.2005, «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006, «Літоселітіс проти Греції» від 05.02.2004 та інші).
З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.
Відповідач не скористався наданим йому законом правом подати письмові заперечення проти позову.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
26.02.2021 між квартирно-експлуатаційним відділом м. Одеси (сторона-1) та товариством з обмеженою відповідальністю "Військсервіс-Волонтер" (сторона-2) укладено договір №13 про відшкодування витрат комунальних послуг з (теплопостачання) спожитих в процесі надання послуг з харчування.
Згідно з ч.1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч.1 статті 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Частиною 1 статті 905 ЦК України передбачено, що строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до п.1.1 договору сторона 1 забезпечує сторону 2 послугами теплопостачання, згідно додатку №1, для забезпечення надання послуг з харчування особового складу Збройних Сил України.
Сторона 2 в свою чергу забезпечує своєчасне відшкодування вартості стороні 1 комунальних послуг (теплопостачання), спожитих в процесі надання послуг з харчування, що надаються на підставі договору №286/2/21/5 від 10.02.2021 року про закупівлю послуг з організації харчування (далі - договір) та договору позички нерухомого майна для кожної військової частини (додаток 2), згідно щомісячних показників лічильника води (п.1.2 договору).
Перелік об'єктів, на які подається теплопостачання визначено сторонами у додатку № 1 до договору.
Згідно з п.6.1 договору облік послуг з теплопостачання, спожитих стороною 2, здійснюється згідно засобів обліку на підставі розрахунків, виконаних стороною 1. У разі відсутності засобів обліку вони можуть встановлюватись стороною 2.
На підставі розрахунків та/або показів засобів обліку теплопостачання, підписаних стороною 2 та представником замовника, оформлюються такі документи: рахунок, акт виконаних робіт, акт звірки за спожиті послуги з теплопостачання, відомість показників лічильників (п.6.4 договору).
Відповідно до п.6.5 договору щомісячно, до 30 числа, сторона 1 та сторона 2, на підставі норм споживання теплопостачання, які визначаються згідно із діючих законодавством і тарифам, що встановлені уповноваженим органом чи відповідними підприємствами та згідно з показниками засобів обліку або розрахунків, складають і підписують акт виконаних робіт в двох примірниках.
Щомісячно, в термін з 5 до 15 числа сторона 1 надає стороні 2 рахунок, акт виконаних робіт, які є підставою для проведення оплати по даному договору (п. 6.6 договору).
Відповідно до п. 2.2.3 договору сторона 1 зобов'язується: щомісячно з 5 по 15 число надавати стороні 2 рахунки на відшкодування вартості наданого теплопостачання, згідно фактично використаних послуг.
Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з п.2.3.2 договору щомісячно отримувати надані стороною 1 рахунки на оплату послуг з теплопостачання з актами приймання-надання послуг відповідно опалювальної площі, та здійснювати оплату за спожите теплопостачання не пізніше 10 банківських днів з дня отримання рахунку.
Пунктом 9.1 договору передбачено, що цей договір набирає чинності згідно ч.3 ст. 631 ЦК України з 25.01.2021 і діє до 31.12.2021 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
13.12.2021 сторонами укладено додаткову угоду до договору про відшкодування витрат комунальних послуг з (теплопостачання) спожитих в процесі надання послуг з харчування №13 від 26 лютого 2021 року, якою викладено п.п.9.1 договору у наступній редакції: договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами, а його умови в силу ст.. 631 Цивільного кодексу України, діють з 25 січня 2021 до 31 березня 2022 року включно, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
Позивачем зазначено, що КЕВ м. Одеса належним чином виконує свої зобов'язання за договором щодо надання послуг, своєчасно виставляє рахунки та надає акти виконаних робіт ТОВ «ВСВ». Зазначені документи вручаються представникам ТОВ «ВСВ», що підтверджується їх особистим підписом на відомостях нарахування.
Крім того, факт надання КЕВ м. Одеса відповідачу послуг за договором підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) за період з грудня 2021 по березень 2022, які підписані відповідачем у тому числі.
Проте, відповідач свої зобов'язання за договором щодо здійснення своєчасної оплати за спожиті послуги не виконав, чим істотно порушив умови договору. За період з грудня 2021 по березень 2022 (включно) у відповідача виникла заборгованість, яка була сплачена з порушенням термінів передбачених договором.
На підтвердження виконання умов договору позивач надав рахунки-фактури, а саме:
- №2484 від 12.2021 на суму 103 591,87 грн.,
- №168 від 01.2022 на суму 103 591,87 грн.,
- №466 від 28.02.2022 на суму 98 375,61 грн.,
- №467 від 03.2022 на суму 7 963,20 грн.
Також, в матеріалах справи наявні підписані та скріплені печатками сторін акти здачі-прийняття (надання послуг), а саме:
- за грудень 2021 на суму 103 591,87 грн.,
- №168 від 31.01.22 за січень 2022 на суму 103 591,87 грн.,
- №466 від 28.02.22 за лютий 2022 на суму 98 375,61 грн.,
- №467 від 31.03.22 за березень 2022 на суму 7 963,20 грн.
З наявних в матеріалах справи документів, а саме: відомості нарахування ТОВ "Військсервіс-Волонтер" за спожиту теплову енергію за грудень 2021 вбачається, що відповідачем рахунок-фактура № 2484 від 31.12.2021 та акт виконаних робіт за грудень 2021 отримано 11.01.2022, відомості нарахування ТОВ "Військсервіс-Волонтер" за спожиту теплову енергію за березень 2022 вбачається, що відповідачем рахунок-фактури № 168 від 31.01.2022, №466 від 28.02.2022, №467 від 07.03.2022 та акти виконаних робіт за січень, лютий, березень отримано 01.04.2022.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як зазначено позивачем та вбачається з виписки Казначейської служби України за 14.07.2022 оплата за теплову енергію згідно рахунків (за період грудень - березень 2022) була здійснена 14.07.2022 року.
У зв'язку з порушенням відповідачем строків оплати позивач просить суд стягнути з останнього пеню в розмірі 3 608,46 грн., 3% річних в розмірі 2 965,86 грн. та інфляційні втрати в розмірі 28 826,76 грн.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 1 статті 550 ЦК України передбачено, що право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.
Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 4.2.1 договору передбачено, що сторона 2 при несвоєчасному внесенні плати за отримані комунальні послуги сплачує пеню в розмірі 0,01% від суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100% загальної суми боргу. Сплата пені не звільняє сторону 2 від обов'язку оплатити послуги теплопостачання.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд погоджується з розрахунком пені в розмірі 3 608,46 грн., трьох процентів річних в розмірі 2 965,86 грн. та інфляційних втрат в розмірі 28 826,76 грн. наданим позивачем і вважає його обґрунтованим, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.
Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 статті 76 ГПК України).
Відповідно до ч. 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до положень ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.
Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ч.1 ст. 74, ч.1 ст. 77, ст.ст. 79, 129,ч. 9 ст. 165, ст.ст. 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Військсервіс-Волонтер" (04116, м. Київ, вулиця Маршала Рибалка, будинок 10/8, ідентифікаційний код 40887542) на користь квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси (65058, Одеська обл.., місто Одеса, вул.. Армійська, будинок 18, ідентифікаційний код 08038284) пеню в розмірі 3 608 (три тисячі шістсот вісім) грн. 46 коп., три проценти річних в розмірі 2 965 (дві тисячі дев'ятсот шістдесят п'ять) грн. 86 коп., індекс інфляції в розмірі 28 826 (двадцять вісім тисяч вісімсот двадцять шість) грн. 76 коп. та судовий збір в розмірі 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн.00 коп.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С. М. Мудрий