ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
06.02.2023Справа №910/8978/22
Суддя Господарського суду міста Києва Морозов С.М. розглянувши без повідомлення учасників справи у спрощеному позовному провадженні справу
За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна", м. Київ
до Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія", м. Київ
про стягнення 23 136, 49 грн, -
Приватне акціонере товариство "Страхова компанія " АРКС " (позивач) звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Український пожежно-страхова компанія" (відповідач) шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 23 136, 49 грн, посилаючись на те, що в силу приписів статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України, у позивача виникло право вимоги до відповідача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.09.2022 позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами та встановлено сторонам строк для надання пояснень по суті спору.
Проте, судом встановлено, що в тексті ухвали Господарського суду міста Києва від 19.09.2022 було допущено описку та невірно зазначено назву відповідача, а саме "Приватне акціонере товариство "Страхова компанія "АРКС " (позивач) звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Український страховий стандарт" (відповідач) шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 23 136, 49 грн, посилаючись на те, що в силу приписів статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України, у позивача виникло право вимоги до відповідача", тоді як вірна назва відповідача - Приватне акціонерне товариство "Українська пожежно-страхова компанія".
Також у вступній частині даної ухвали було зазначено невірну адресу відповідача: " 04107, м. Київ, вул. Багговутівська, 17-21" замість вірної: "04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 40".
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.11.2022 виправлено допущені описки в ухвалі Господарського суду міста Києва від 19.09.2022 №910/8978/22 у назві відповідача та його адресі.
05.12.2022 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого він просить відмовити в задоволенні позову. Заперечення відповідача обґрунтовані тим, що згідно зі звітом №27957 про незалежну оцінку вартості матеріальних збитків, що виникли внаслідок наїзду ТЗ, вартість збитку майна (система прокачки коліс) становить 1 345, 74 грн з урахуванням ПДВ. Також відповідач вказує про те, що розмір франшизи, передбаченої полісом АР/8221154 (2 600, 00 грн) перевищує розмір заподіяного внаслідок ДТП збитку, у зв'язку з чим, він не має законних підстав для виплати страхового відшкодування у даній справі.
12.12.2022 на електронну пошту суду від позивача надійшла відповідь на відзив, згідно з якою він просить суд задовольнити позов, оскільки заперечення відповідача є безпідставними та необґрунтованими.
Відповідач своїм правом на подання заперечень не скористався.
Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.
Питання щодо винесення рішення в справі відбувається з перевищенням встановленого строку у зв'язку з введенням на території України воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року станом на 30 діб Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", а в подальшому, продовженням строку дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб відповідно до Закону України про затвердження Указу президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" №2119-ІХ (реєстр. №7168). Надалі строк дії воєнного стану в Україні, згідно Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 19.04.2022 №7300, продовжено з 05:30 години 25 квітня 2022 року строком на 30 діб до 25 травня 2022 року. В подальшому, 22 травня 2022 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 22.05.2022 № 2263-ІХ, за яким воєнний стан в Україні продовжено з 05:30 година 25 травня 2022 року строком на 90 діб, - до 23 серпня 2022 року. В наступному, Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 15.08.2022 № 2500-ІХ затверджено Указ Президента «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 12.08.2022 №573/2022, за яким воєнний стан в Україні продовжено з 05:30 23 серпня 2022 року строком на 90 діб, - до 21 листопада 2022 року. Законом України №8189 «Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб до 19 лютого 2023 року.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
20.08.2020 між позивачем (страховик) та ПП "Укрпалетсистем" (страхувальник) було укладено Договір добровільного страхування майна, яке використовується в підприємницьких (комерційних) цілях №11/1186681/9069/21 (договір страхування), згідно з яким страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку виплатити страхове відшкодування на умовах і в обсязі, передбаченими цим договором, шляхом відшкодування страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування (вигодонабувачу), збитку, понесеного ними у зв'язку з пошкодженням, знищенням (загибеллю), втратою застрахованого майна, а страхувальник зобов'язується вчасно і в повному обсязі сплачувати страхові платежі і виконувати інші умови договору (п. 3.1 договору).
Пунктом 3.2 договору визначена господарська діяльність, що здійснюється у місці дії договору, а саме: оптова та роздрібна торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами.
Предметом договору є майнові інтереси, що не суперечать закону і пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням майном (іншим, ніж залізничний, наземний, повітряний, водний транспорт (морський внутрішній та інші види водного транспорту), вантаж та багаж (вантажобагаж)), зазначеним у п. 5.2 договору (застраховане майно). Майновий інтерес страхувальника підтверджений договором оренди АЗС №01/08-2017 від 04.08.2017 (п. 5.1 договору).
Як зазначено у п. 15.5 договору, визначення страхових ризиків зазначені у розділі 8 цього договору.
Зокрема, наїзд транспортного засобу - безпосереднє зіткнення з застрахованим майном наземних транспортних засобів, в тому числі рейкових, а також пошкодження, знищення застрахованого майна, що перевозиться цим транспортним засобом (п. 8.5 договору).
10.12.2020 0 19:32 год. на автодорозі Київ-Харків, 24 км + 600 м, на території АЗС UP6, ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «ВАЗ, д.н.з. НОМЕР_1 », не врахував дорожньої обстановки, не вибрав безпечної швидкості руху, не впорався з керуванням та скоїв наїзд на систему прокачки коліс.
Внаслідок чого автомобіль та система прокачки коліс отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.
У зв'язку 11.12.2020 страхувальник звернувся до позивача із заявою №230031425 із заявою про настання події, що має ознаки страхового випадку та виплату страхового відшкодування за договором страхування.
Згідно із довідкою Бориспільського відділу поліції ГУНП в Київській області про дорожньо-транспортну пригоду №3020347657953072, дорожньо-транспортна пригода відбулася внаслідок порушення ОСОБА_1 , водієм автомобіля «ВАЗ, д.н.з. НОМЕР_1 », п. 12.1. ПДР.
Відповідно до постанови Бориспільського міськрайонного суду Київської області №359/10003/20 від 24.12.2020 встановлено вину ОСОБА_1 у вчиненні ДТП. Відповідно до вказаної постанови, ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, звільнено від адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення на підставі ст. 22 КУпАП за малозначністю, обмежившись усним зауваженням та закрито провадження.
Суд зазначає, що відсутність в матеріалах справи доказів притягнення судом учасника дорожньо-транспортної пригоди до відповідальності за її скоєння не може бути достатньою підставою для відмови в позові, оскільки цивільно-правова відповідальність за заподіяну шкоду, завдану внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, настає у разі наявності вини особи в цьому, незалежно від того чи є у діях цієї особи склад адміністративного проступку чи злочину.
Не притягнення водіїв до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху не може бути підставою для звільнення володільця джерела підвищеної небезпеки від цивільно-правової відповідальності за завдану шкоду, оскільки вину особи в дорожньо-транспортній пригоді може бути підтверджено чи спростовано іншими належними доказами.
Аналогічна правова позиція, викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 927/623/18 від 16.04.2019.
У пунктах 61 та 62 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц зроблено висновок, що для отримання страхової виплати за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів протокол про адміністративне правопорушення та постанова про притягнення до адміністративної відповідальності не можуть бути єдиними доказами вини особи, зокрема, у завданні шкоди майну потерпілого.
Враховуючи встановлені судом під час розгляду цієї справи обставини, а також зважаючи на наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що наданими позивачем доказами підтверджується наявність вини водія автомобіля «ВАЗ, д.н.з. НОМЕР_1 », у скоєнні ДТП, що мала місце 10.12.2020.
Відповідно до рахунку на оплату №854 від 11.12.2020 виставленого ТОВ «Ювента-Ремком», вартість ремонту поста підкачки колес становить 20 400, 00 грн.
Також як вбачається з матеріалів справи, ПП «Укрпалетсистем» оплатило ТОВ «Ювента-Ремком» вартість ремонут поста підкачки колес, що підтверджується платіжним дорученням №93200 від 17.02.2021.
Таким чином, на підставі вищевикладеного та умов договору страхування, позивачем було складено страховий акт №2300331425 від 02.03.2021, відповідно до якого розмір страхового відшкодування становить 20 400, 00 грн, яке позивач виплатив на рахунок страхувальника, що підтверджується платіжним дорученням №003130 від 03.03.2021.
Отже, позивач виконав свої зобов'язання за договором страхування здійснивши виплату страхового відшкодування.
Відповідно до ст. 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Тобто, в таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди.
На підставі статей 512, 514 Цивільного кодексу України, страховик стає замість потерпілої особи кредитором у зобов'язанні щодо відшкодування заподіяної шкоди у межах виплаченої суми.
Згідно із положеннями статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Як вбачається з матеріалів справи, на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу ВАЗ, д.н.з. НОМЕР_1 , була застрахована відповідачем на підставі полісу серії №АР/8221154.
Вказаний вище поліс, передбачає франшизу в розмірі 2 600,00 грн та страхову суму (ліміт відповідальності) за шкоду, спричинену майну 130 000, 00 грн.
Отже, виплативши страхове відшкодування відповідно до умов договору добровільного страхування наземного транспорту, позивач у силу приписів ст. ст. 983, 993, 1188 Цивільного кодексу України, ст. 27 Закону України "Про страхування", з урахуванням ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», набув права вимоги до відповідача.
Тому, в даному випадку саме відповідач, як страховик цивільно-правової відповідальності транспортного засобу ВАЗ, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , тобто особи, яка винна в порушенні п 12.1 ПДР України, має відшкодовувати збитки, що були завдані внаслідок ДТП у межах ліміту відповідальності за вирахуванням франшизи.
У зв'язку з чим, 12.05.2021 позивачем було направлено відповідачеві заяву №2300331425/АК про відшкодування шкоди в порядку регресу/суброгації в розмірі 20 400, 00 грн.
Проте на адресу позивача від відповідача надійшов лист №8086/18 від 28.09.2021 про відсутність підстав для виплати страхового відшкодування.
У зв'язку з чим, позивач звернувся до суду з вказаним позовом, відповідно до якого просить стягнути з відповідача страхову шкоду в розмірі 17 800, 00 грн, 3% річних в розмірі 563, 26 грн, пеню в розмірі 1 583, 47 грн та інфляційне збільшення в розмірі 3 189, 76 грн.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.
Положення статті 22 Цивільного кодексу України передбачає, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 988 Цивільного кодексу України у разі настання страхового випадку страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. При цьому, страхова виплата за договором майнового страхування здійснюється страховиком у межах страхової суми, яка встановлюється у межах вартості майна на момент укладення договору, і не може перевищувати розміру реальних збитків (втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права). Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.
За загальним правилом майнова шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина 2 статті 1187 Цивільного кодексу України). Тобто, відповідальність за шкоду несе безпосередньо боржник - особа, яка завдала шкоди. Така особа відповідно до статті 1192 Цивільного кодексу України має відшкодувати завдані збитки у повному обсязі, розмір яких визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Разом з тим правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов'язок.
Так, відповідно до статті 999 Цивільного кодексу України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування).
Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Статтею 4 Закону України "Про страхування" визначено, що майнові інтереси, які пов'язані із володінням, користуванням і розпорядженням майном, а також інтереси, пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності) віднесені до об'єктів страхування.
Абзацом 1 статті 9 Закону України „Про страхування" визначено, що страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку.
Страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку (абзац 16 статті 9 Закону України „Про страхування").
За змістом п. 2.1 ст. 2 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.
Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів", у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Таким чином, виконання обов'язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" покладено на страховика винної особи у межах, встановлених цим Законом та договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Відповідно до ст.1192 Цивільного кодексу України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Згідно з частиною 1 статті 25 Закону України "Про страхування" виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акту (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Відповідно до частин 1, 2 статті 990 Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).
Відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних права та обов'язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Як передбачено частиною 1 статті 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Аналогічні визначення поняття "договір страхування" містяться в статті 354 Господарського кодексу України та статті 979 Цивільного кодексу України.
Відповідно до положень статті 981 Цивільного кодексу України та частини 2 статті 18 Закону України "Про страхування" договір страхування укладається в письмовій формі, а також може укладатись шляхом видачі страховиком страхувальникові страхового свідоцтва (поліса, сертифіката).
Згідно зі ст. 4 Закону України "Про страхування" предметом договору страхування, зокрема можуть бути майнові інтереси, що не суперечать закону і пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням майном (майнове страхування).
За визначенням положень статті 8 Закону України "Про страхування" страховим ризиком є певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання. Страховим випадком є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Пунктом. 5.14 договору визначено, що страховим випадком є пошкодження, знищення та (або) втрата застрахованого майна внаслідок настання зазначених у розділі 8 договору подій (страхових ризиків), обрання яких належним чином позначене у пунктах 5.14.1 - 5.14.8 договору, що сталися в період дії договору та не підпадають під виключення зі страхових випадків і обмеження страхування, передбачені договором, внаслідок чого виникає зобов'язання страховика здійснити виплату страхового відшкодування страхувальникові та (або) вигодонабувачеві, а саме внаслідок: наїзду транспортного засобу (пп. 5.14.5 договору). Зокрема, наїзд транспортного засобу - це безпосереднє зіткнення з застрахованим майном наземних транспортних засобів, в тому числі рейкових, а також пошкодження, знищення застрахованого майна, що перевозиться цим транспортним засобом (п. 8.5 договору).
Як вже було зазначено, вина особи, яка керувала транспортним засобом ««ВАЗ, д.н.з. НОМЕР_1 », встановлена у судовому порядку постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області №359/10003/20 від 24.12.2020, якою ОСОБА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, звільнено від адміністративної відповідальності за ст. 124КУпАП за малозначністю вчиненого правопорушення, обмежившись усним зауваженням, та провадження у справі закрито.
Згідно зі статтею 988 Цивільного кодексу України страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.
За змістом пункту 3 частини 1 статті 20 Закону України "Про страхування" до обов'язків страховика, зокрема, належить при настанні страхового випадку у передбачений договором строк виплата страхового відшкодування.
Згідно з частиною 1 статті 25 Закону України "Про страхування" виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акту (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Відповідно до частин 1, 2 статті 990 Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).
Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.
Оскільки дорожньо-транспортна пригода, яка відбулась 10.12.2020 за участю застрахованого позивачем майна, визначена у договорі добровільного страхування майна, яке використовується в підприємницьких (комерційних) цілях "Провідна бізнес "Майно" №11/1186681/9069/20 від 20.08.2020, як страховий випадок (наїзд транспортного засобу), майнова шкода у розмірі 20 400, 00 грн, завдана страхувальникові позивача, була відшкодована позивачем, що підтверджується платіжним дорученням №009130 від 03.03.2021.
За змістом частин 1, 2 статті 1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Згідно з частиною 2 статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Отже, виходячи з наведених норм чинного законодавства, відшкодувати спричинений у ДТП збиток (компенсувати сплачене страхове відшкодування позивачу) має саме винна особа (особа, відповідальна за збиток).
Відповідно до вимог статті 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Статтею 993 ЦК України встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання із відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого.
Особою, відповідальною за завдані збитки, може бути як безпосередній заподіювач шкоди, так і страхова компанія, відповідальна за останнього.
Вказана стаття, яка дублює положення ст. 27 Закону «Про страхування», надає страховикові право звернутися з вимогою до особи, відповідальної за завдані страхувальнику збитки. Такий перехід права вимоги до страховика в науці та практиці цивільного права отримав назву суброгація.
Право вимоги страховик отримує тільки в разі, якщо він виплатив страхове відшкодування.
Частинами 1, 2 ст. 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
На підставі наведених норм цивільного законодавства та встановлених обставин, суд дійшов висновку, що у позивача виникло право вимагати суму страхового відшкодування в особи, винної у настанні дорожньо-транспортної пригоди.
Цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів належить до сфери обов'язкового страхування відповідальності згідно із Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон).
Метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон (ст. 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників.
Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (ст. 5 Закону).
Згідно зі ст. 6 Закону страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
За змістом ст. ст. 9, 22 - 31, 35 Закону настання страхового випадку (скоєння дорожньо-транспортної пригоди) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана зі смертю потерпілого.
У постанові Великої палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 910/7449/17 викладено правовий висновок про те, що згідно з положеннями статті 11 Цивільного кодексу України заподіяння внаслідок ДТП шкоди зумовлює виникнення правовідносин, у яких право потерпілого на отримання відшкодування завданої шкоди кореспондується з обов'язком винуватця відшкодувати таку шкоду, а за наявності у винуватця договору (полісу) ОСЦПВВНТЗ, яким застраховано його цивільно-правову відповідальність за завдання шкоди майну третіх осіб внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу, такий обов'язок покладається також і на страховика у визначених законодавством межах його відповідальності, адже між винуватцем та його страховиком у такому випадку існують договірні відносини, в яких останній узяв на себе зобов'язання відшкодувати у визначених межах за винуватця завдану потерпілому шкоду з настанням обумовлених страхових випадків.
Згідно зі статтею 21 Закону на території України забороняється експлуатація транспортного засобу без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України.
Яж вже було зазначено, що цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу ВАЗ, д.н.з. НОМЕР_1 , була застрахована відповідачем на підставі полісу серії №АР/8221154.
Таким чином, відповідач є страховиком відповідальності винної у спричиненні ДТП особи та відповідно до Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" відповідає за вимогами позивача як страховика, що виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування майна потерпілій особі в межах, передбачених договором страхування.
Судом враховується, що розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.
Відповідно до статті 1192 Цивільного кодексу України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Фактично здійснені позивачем витрати по виплаті страхового відшкодування, які виникли внаслідок ДТП, підтверджуються довідкою ПП "Укрпалетсистем" №63 від 29.12.2020, рахунком на оплату ТОВ "Ювента-Ремком" від 11.12.2020 №854, страховим актом від 02.03.2021 №2300331425, платіжним дорученням від 03.03.2021 №009130.
Згідно зі ст. 12 Закону страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про страхування» франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АР/8221154 встановлено, що розмір франшизи становить 2 600,00 грн.
Таким чином, враховуючи встановлений полісом №АР/8221154 розмір франшизи, що не відшкодовується страховиком, позовні вимоги про стягнення з відповідача 17 800, 00 грн шкоди обґрунтовані в частині стягнення 17 800, 00 грн (20 400, 00 грн - 2 600, 00 грн).
Однак, відповідач у своєму відзиві на позовну заяву, заперечує проти задоволення позову посилаючись на звіт №27957 про незалежну оцінку вартості матеріальних збитків, що виникли внаслідок наїзду ТЗ, відповідно до якого вартість збитку майна (система прокачки коліс) становить 1 345, 74 грн з урахуванням ПДВ.
Разом з цим, суд акцентує увагу на тому, що звіт про незалежну оцінку майна є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається можлива, але не кінцева сума, що має бути витрачена на відновлення пошкодженого майна. Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є саме платіжне доручення, яким оплачена виставлена сума вартості відновлювального ремонту. Аналогічні за змістом правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 25.07.2018 у справі № 922/4013/17, від 03.07.2019 у справі № 910/12722/18.
Окрім того, позивач у своїй відповіді на відзив зазначає, що у наданому відповідачем звіті не вказано про те, що експерт оюізнаний про криінальну відповідалбність.
З приводу висвітлення всіх доводів відповідачів суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд наголошує, що відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Приймаючи до уваги встановлені судом факти та обставини, що були наведені вище, суд дійшов висновку, що викладені відповідачем у відзиві заперечення на позов не спростовують зазначених позивачем в позові доводів за встановлених вище судом фактів та обставин.
Таким чином, враховуючи вищезазначені обставини, виплачену позивачем суму страхового відшкодування на рахунок СТО, умови полісу №АР/8221154,позовні вимоги про стягнення з відповідача страхового відшкодування у розмірі грн 17 800, 00 грн підлягають задоволенню.
Окрім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 563, 26 грн (в період з 17.08.2021 по 05.09.2022), пеню в розмірі 1 583, 47 грн (в період 17.08.2021 по 17.02.2022) та інфляційне збільшення в розмірі 3 189, 76 грн (в період з 17.08.2021 по червень 2022 року).
Як було зазначено, 12.05.2021 позивачем було направлено відповідачеві заяву №2300331425/АК про відшкодування шкоди в порядку регресу/суброгації в розмірі 20 400, 00 грн, яка отримана відповідачем 17.05.2021.
Отже, останнім днем встановленого строку для виплати відповідачем суми страхового відшкодування було 16.08.2021.
Судом встановлено, що відповідач у встановлений законодавством строк свого обов'язку по виплаті страхового відшкодування не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням вимог закону і він вважається таким, що прострочив, відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Велика Палата Верховного Суду в своїх постановах від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18) та від 10.04.2018 у справі №910/10156/17 (провадження № 12-14гс18) сформулювала правовий висновок про те, що положення статті 625 Цивільного кодексу України поширюються на всі види грошових зобов'язань та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01.06.2016 у справі №3-295гс16, за змістом яких грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, і з факту завдання шкоди особі.
При безпідставній відмові у виплаті страхового відшкодування, крім наслідків, передбачених договором, страховик, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу страхувальника зобов'язаний сплатити йому суму страхової виплати з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (стаття 526, частина друга статті 625 Цивільного кодексу України).
Суд, здійснивши перерахунок заявлених до стягнення 3% річних та інфляційного збільшення, дійшов висновку про правомірність стягнення з відповідача 3% річних у розмірі
563, 26 грн (в період з 17.08.2021 по 05.09.2022) та інфляційного збільшення в розмірі 3 189, 76 грн (в період з 17.08.2021 по червень 2022 року).
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Пунктом 36.5 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
Встановивши, що відповідач прострочив виконання зобов'язання з виплати позивачеві страхового відшкодування поза межами граничного строку (не пізніше 90 днів з дня отримання заяви про виплату страхового відшкодування), визначеного пунктом 36.2 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача пені за невиконання грошового зобов'язання.
При цьому, відповідач будь-яких доказів звільнення від обов'язку оплати та спростування обставин прострочення виконання зобов'язання, не надав.
Таким чином, заявлена позивачем вимога про стягнення з відповідача сума пені в розмірі 3 189, 76 грн за період з 17.08.2021 по 17.02.2022, визнається судом обґрунтованою та підлягає задоволенню у межах наданого розрахунку позивача.
Враховуючи все вищенаведене, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню та до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає сума страхова шкода в розмірі 17 800, 00 грн, 3% річних в розмірі 563, 26 грн, пеню в розмірі 1 583, 47 грн та інфляційне збільшення в розмірі 3 189, 76 грн.
Згідно зі ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. 86, 129, 233, 236-240, 250-252 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» (код ЄДРПОУ 20602681, адреса: 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 40) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» (код ЄДРПОУ 23510137, адреса: 03049, м. Київ, пр. Повітрофлоський, 25) шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 17 800, 00 грн (сімнадцять тисяч вісімсот гривень 00 коп.), 3% річних в розмірі 563, 26 грн (п'ятсот шістдесят три гривні 26 коп.), пеню в розмірі 1 583, 47 грн (одна тисяча п'ятсот вісімдесят три гривні 47 коп.), інфляційне збільшення в розмірі 3 189, 76 грн (три тисячі сто вісімдесят дев'ять гривень 76 коп.) та судовий збір у розмірі 2 481, 00 грн (дві тисячі чотириста вісімдесят одна гривня 00 коп.).
3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С. МОРОЗОВ