61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649
іменем України
06.02.2023р. Справа №905/6/22
за позовом: Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м.Київ, вул.Єжи Ґедройця, 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (84400, Донецька область, м.Лиман, вул.Привокзальна, 22, код ЄДРПОУ ВП 40150216)
до відповідача: Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» (85670, Донецька область, м.Вугледар, вул.Магістральна, 4, код ЄДРПОУ 34032208)
про стягнення 44840 грн
Суддя: Паляниця Ю.О.
Позивач, Акціонерне товариство «Українська залізниця», м.Київ в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», м.Лиман звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до відповідача, Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1», м.Вугледар про стягнення штрафу за невірно зазначену в накладній масу вантажу в сумі 44840 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що інформація про масу вантажу у вагоні №56518046, визначена Державним підприємством «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» у накладній №53747168, не відповідала масі, встановленій внаслідок проведення контрольної перевірки станцією призначення Роти, з огляду на що існують підстави для стягнення з відповідача на користь позивача штрафу у розмірі 44840 грн.
Ухвалою суду від 10.01.2022р. за вказаним позовом відкрито провадження у справі №905/6/22, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідач у відзиві №158 від 24.01.2022р. просив суд застосувати строки позовної давності до розглядуваного позову, а також зазначав, що різниця між масою вантажу дорівнює 1,4%, що більше природного збитку вугілля на 0,4%, тому вважає, що ця різниця не може служити підставою для нарахування штрафу у розмірі п'ятикратної плати за всю відстань перевезення. За твердженням відповідача, переважування вантажу на станції Роти Донецької залізниці здійснювалось на 150 т вагах без урахування похибок та вивантаження вугілля з вагонів, а різниця в масі вантажу виведена в результаті простих арифметичних дій; у той час, як відповідачем зважування спірного вантажу здійснювалось на 200 т вагонних вагах, які є справними та пройшли державну повірку.
У відповіді №278 від 16.02.2022р. на відзив відповідача, позивач проти доводів відповідача, викладених у відзиві, заперечив. Разом з відповіддю на відзив позивачем надано суду заяву №279 від 16.02.2022р. про поновлення строку позовної давності.
Відповідь на відзив відповідача надійшла до суду з порушенням строку, встановленого ухвалою суду про відкриття провадження у справі від 05.01.2022р.
Однак, позивачем у прохальній частині вказаної заяви по суті спору викладено прохання про поновлення строку на її подання, з посиланням на лікарняний представника.
Розглянувши клопотання відповідача про поновлення пропущеного процесуального строку на подання відповіді на відзив, суд зазначає про таке.
За приписами ч.ч.1-3 ст.161 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Підстави, час та черговість подання заяв по суті справи визначаються цим Кодексом або судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з ч.4 ст.166 вказаного нормативно-правового акту відповідь на відзив подається в строк, встановлений судом. Суд має встановити такий строк подання відповіді на відзив, який дозволить позивачу підготувати свої міркування, аргументи та відповідні докази, іншим учасникам справи - отримати відповідь на відзив завчасно до початку розгляду справи по суті, а відповідачу - надати учасникам справи заперечення завчасно до початку розгляду справи по суті.
Отже, строк на подання відповіді на відзив є строком, який встановлюється судом.
Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст.119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи.
Відтак, строк на подання відповіді на відзив може бути продовжений, а не поновлений.
За таких обставин, приймаючи до уваги приписи вказаних норм господарського процесуального законодавства, заява залізниці в частині поновлення процесуального строку для подання відповіді на відзив по справі №905/6/22 залишається судом без задоволення.
В той же час, місцевий суд наголошує на тому, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Враховуючи завдання господарського судочинства, які превалюють над будь-якими іншими міркуванням в судовому процесі, застосовуючи принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом, з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, суд враховує представлену заяву по суті спору позивача при вирішенні цього спору та розглядає справу з урахуванням її змісту.
Заперечення на відповідь на відзив, подання яких в силу норм ч.4 ст.161 Господарського процесуального кодексу України є правом, а не обов'язком відповідача, до господарського суду не надходили.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив:
За приписами ч.1 ст.909 Цивільного кодексу України та ч.1 ст.307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Згідно із ч.2 ст.908 Цивільного кодексу України та ч.5 ст.307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
За змістом ч.5 ст.307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно - правовими актами.
Відповідно до ч.3 ст.909 Цивільного кодексу України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.
За приписами ст.6 глави 1 Статуту залізниць України накладна це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи - одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення.
Статтею 37 вказаного Статуту встановлено, що під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.
Згідно із п.1.1 розділу 4 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом №644 від 21.11.2000р. Міністерства транспорту України, а також ст.23 Статуту залізниць України передбачено, що відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). У відповідності до п.п.2.1, 2.2 цих Правил графи «Маса вантажу, визначена відправником, кг», «Спосіб визначення маси» заповнюються вантажовідправником. Маса вантажу згідно із ст.37 Статуту та п.5 Правил приймання вантажів до перевезення, визначається відправником.
Правильність внесених у накладну відомостей, як це передбачено п.2.3 Правил оформлення перевізних документів, своїм підписом підтверджує представник відправника.
Згідно з п.28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом №644 від 21.11.2011р. Міністерства транспорту України, вантажі, завантажені відправниками у вагони закритого типу (криті, ізотермічні, хопери, цистерни тощо) та контейнери, приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду кузова (котла) вагона (контейнера), пломб (ЗПП), без перевірки вантажу. Вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.
Як свідчать матеріали справи, 31.03.2021р. Державним підприємством «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» зі станції Південнодонбаська Донецької залізниці на станцію Роти Донецької залізниці було направлено за залізничною накладною №53747168 у вагоні №56518046 вантаж вугілля кам'яне (вантажоодержувач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Миронівська теплоелектроцентраль»).
Крім того, накладна №53747168 містила наступну інформацію:
- маса вантажу у вагоні №56518046 - 64200 кг;
- спосіб визначення маси - на вагонних вагах (200 т) заводський №0049 (п.26);
- ким завантажено вантаж у вагон (контейнер) - вантажовідправником (п.28).
На станції відправлення вантаж був прийнятий до перевезення без зауважень та заперечень. При цьому, правильність внесених відомостей до вищезазначеної накладної підтвердив своїм підписом представник відправника.
Відтак, з оформленням та підписанням накладної №53747168 Державне підприємство «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» засвідчило, що маса вантажу (нетто) у вагоні №56518046 становить 64200 кг.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
В силу приписів п.5 ч.3 ст.162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.
Відповідно до ст.86 наведеного процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких обставин, враховуючи зміст ст.129 Конституції України, ст.ст.13, 86, 162 Господарського процесуального кодексу України, при зверненні до суду з розглядуваним позовом заявником повинно бути доведено, що визначена відповідачем у накладній №53747168 маса вантажу у вагоні №56518046, не відповідала дійсній масі вантажу.
Відповідно до ст.24 Статуту залізниць України залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення. Вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.
Згідно із ст.129 вказаного Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення, зокрема, таких обставин невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах. Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.
Як встановлено судом, під час прибуття вагону №56518046 на станцію призначення Роти Донецької залізниці, останньою була проведена перевірка маси вантажу у вказаному вагоні, за результатами якої виявлена невідповідність фактичної маси вантажу тій масі вантажу, яка зазначена вантажовідправником у накладній №53747168, внаслідок чого, 09.04.2021р. здійснено переважування вантажу, який слідував, що відображено в комерційному акті №496100/66, відповідно до якого встановлено наступне, вагон №56518046: брутто 86280 кг, тара 23000 кг, нетто 63280 кг, що менше документу на 920 кг.
В той же час, у комерційному акті №496100/66 від 09.04.2021р. також відображено, що вагон технічно справний, вантаж вугілля кам'яне, поверхня вантажу нижче рівня бортів, вантаж маркований поздовжньою смугою жовтого кольору 200 мм по усій довжині вагону, слідів крадіжки не виявлено; посада начальника вантажного району (двору) за штатним розкладом відсутня.
Переваження вантажу у вагоні №56518046 здійснювалось на тензометричних вагах Миронівської ТЕЦ зав. №497 ВЕТ-150-ВСД, повірених 29.03.2021р.
За правилами п.10 Правил складання актів, затверджених наказом №334 від 28.05.2002р. Міністерства транспорту України (далі Правила складання актів), комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.
Таким чином, у п.10 Правил складання актів імперативно визначено суб'єктний склад працівників залізниці, які є уповноваженими особами на підписання комерційних актів, однак зазначена норма не виключає можливості залучення до складання комерційного акта й інших працівників залізниці поряд з особами, підписи яких є обов'язковими реквізитами комерційного акта.
За змістом ч.ч.1, 3 ст.64 та ч.3 ст.65 Господарського кодексу України підприємство як організаційна форма господарювання, може складатися з виробничих структурних підрозділів (виробництв, цехів, відділень, дільниць, бригад, бюро, лабораторій тощо) та самостійно визначає свою організаційну структуру, чисельність працівників та штатний розпис. Керівництво підприємством здійснюється його керівником, який призначається (обирається) власником (власниками) безпосередньо або через уповноважені органи чи наглядову раду такого підприємства (у разі її утворення) та відповідно до статуту є посадовою особою цього підприємства з правом розподілу обов'язків між працівниками підприємства.
Отже, якщо в штаті структурного підрозділу залізниці не передбачено посади начальника вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи), то на підставі наказу начальника такого підрозділу залізниці чи відповідно до робочої (посадової) інструкції іншого працівника залізниці має бути уповноважено на підписання від імені залізниці комерційних актів для забезпечення вимоги щодо їх оформлення за підписом трьох осіб, перелік яких визначено пунктом 10 Правил складання актів.
Наданий в обґрунтування позовних вимог комерційний акт на станції призначення Роти Донецької залізниці підписали: начальник станції Мороз А.Б., старший агент комерційний Рачкова О.М., агент комерційний Чабанова В.І., заст. нач. ТТЦ Миронівська ТЕЦ Двадцатов Ю.В.
На підтвердження наявності у осіб, які підписали комерційний акт від залізниці, повноважень на вчинення таких дій позивач надав розпорядження №10 від 19.01.2021р. начальника станції Роти Донецької залізниці, за змістом якого у зв'язку з відсутністю в штатному розкладі станції посади начальника вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи, старшого прийомоздавальника) за правильність оформлення та підписання комерційних актів призначено відповідальною агента комерційного Рачкову О.М.; призначено відповідальних осіб, підпис яких має бути обов'язково в комерційних актах, які складаються станціями філії, відповідно до п.10 р.28 Правил складання актів, а саме: перший підпис начальник станції (п.2.1); другий підпис працівник станції, уповноважений на підписання комерційного акту замість начальника вантажного району комерційний агент Рачкова О.М. (п.2.2).; третій підпис працівник станції, який особисто здійснював перевірку (п.2.3); у разі відсутності обов'язкових підписантів комерційних актів (лікарняний, відпустка тощо), вказаних в п.п.2.1, 2.2 обов'язки покладаються в п.2.1 на в.о. начальника станції, в п.2.2 на агентів комерційних Дяченко М.В., Чабанова В.І.
Щодо повноважень осіб, які підписали комерційний акт на станції призначення, суд зазначає наступне:
Мороз А.Б. є начальником станції, а отже є підписантом, який має повноваження на підписання комерційних актів в силу прямої вказівки в п.10 Правил складання актів.
Зі змісту розділу «Д» спірного комерційного акту вбачається, що комісійні переваження проводились комерційними агентами Чабановою В.І., Рачковою О.М., а отже вказані особи мають право підписувати комерційні акти як працівники станції, які особисто здійснювали перевірку в силу положень п.10 Правил складання актів.
Поряд з цим, відповідно до відміток на комерційних актах посада начальника вантажного району (двору) за штатним розписом відсутня. За правилами п.1 розпорядження №10 від 19.01.2021р. начальника станції Роти Донецької залізниці Мороза А.Б., у зв'язку з відсутністю в штатному розкладі станцій посади начальника вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи, старшого прийомоздавальника) за правильністю оформлення та підписання комерційних актів призначено відповідальною агента комерційного Рачкову О.М.
З огляду на наведене, приймаючи до уваги зміст п.10 Правил складання актів, суд дійшов висновку, що комерційні акти підписані особами, повноваження яких підтверджені належним чином.
Разом з цим, вказаний комерційний акт за своєю формою та змістом відповідає вимогам Статуту залізниць України та Правилам складання актів, внаслідок чого приймається судом в якості належного доказу на підтвердження факту невідповідності маси, зазначеної у накладній, фактичній масі вантажу.
Крім того, судом враховано, що спірний вантаж прибув у завантаженому засобами відправника вагоні, в комерційному відношенні без порушень. Викладені обставини підтверджують факт неправильного зазначення маси вантажу в накладній саме відправником. При цьому, Державним підприємством «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» всупереч вимог ст.ст.13, 74 Господарського процесуального кодексу України не доведено, а судом не встановлено наявності обставин оскарження відправником відомостей, які відображені у комерційному акті.
Наразі, відповідно до технічного паспорту засобів ваговимірювальної техніки Миронівської ТЕЦ, повірка вказаних ваг здійснювалась 29.03.2021р., ваги були визнані придатними для застосування.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем доведено належними та допустимими доказами у розумінні норм ст.ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України невідповідність фактичної маси вантажу у вагоні №56518046 тій масі вантажу, яка зазначена відправником (відповідачем) у накладній №53747168.
Твердження відповідача про те, що перевірка ваги вантажу була проведена у спосіб, який відрізняється від способу, яким цю масу було визначено відповідачем на станції відправлення, не заслуговують на увагу, з огляду на наступне.
Відповідно до п.5 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом №644 від 21.11.2000р. Міністерства транспорту України, до розрахункових способів визначення маси вантажу належать: за трафаретом (підсумовування маси вантажу, зазначеної на кожному вантажному місці), за стандартом (множення суми стандартної маси вантажного місця на кількість місць вантажу), за заміром висоти наливу (з подальшим визначенням густини та об'єму вантажу за таблицею калібрування цистерн, розробленою заводом - виробником цистерни). За домовленістю відправника, залізниці та одержувача вантажу можуть бути встановлені інші способи визначення маси вантажу. Спосіб визначення маси вантажу і тип ваг відправник зобов'язаний зазначити в накладній.
За приписами п.3.18 роз'яснення №04-5/601 від 29.09.2008р. Президії Вищого господарського суду України «Про внесення змін та доповнень до роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002р. №04-5/601 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею» п.22 Правил видачі вантажів передбачає, що перевірка маси вантажу на станції призначення провадиться, як правило, таким самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення. При цьому, зважування вагону з вантажем на станції відправлення на 200-тонних електронних вагах, а при видачі на станції призначення на 100 - 150-тонних вагонних вагах або навпаки не є порушенням способу визначення маси вантажу.
У п.26 «Спосіб визначення маси» накладної №53747168 зазначені вагонні ваги (200 т). Зважування вантажу на станції призначення здійснювалось на 150 т тензометричних вагах.
Таким чином, способи визначення маси вантажу, застосовані перевізником та вантажовідправником, не є відмінними.
Посилання відповідача на те, що зважування відбувалось без врахування похибки не підтверджено доказами, які наявні у матеріалах справи.
Інші доводи та міркування відповідача щодо безпідставності вимог позивача не знайшли свого підтвердження.
Згідно із ст.ст.118, 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначену у накладній масу вантажу з відправника стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. Штраф підлягає стягненню у п'ятикратному розмірі плати за користування вагонами.
Як вказує позивач та проти чого відповідач в порядку норм ст.ст.13, 74 Господарського процесуального кодексу України не заперечує, провізна плата за перевезення вантажу у вагоні №56518046 становила 8968 грн, внаслідок чого, з урахуванням приписів ст.118 Статуту залізниць України, розмір штрафу становить 44840 грн (8968 х 5).
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем була подана до господарського суду заява про застосування позовної давності, розглянувши яку суд зазначає про наступне:
За змістом ст.256 Цивільного кодексу України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ст.257 вказаного кодексу загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Поряд з цим, приписами ст.258 Цивільного кодексу України визначено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.
Згідно з ч.5 ст.315 Господарського кодексу України для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.
Статтею 137 Статуту залізниць України визначено, що позови залізниць до вантажовідправників, вантажоодержувачів і пасажирів, що випливають із цього Статуту, можуть бути подані відповідно до установленої підвідомчості чи підсудності до суду за місцем знаходження відповідача протягом 6 місяців. Зазначений шестимісячний термін обчислюється: щодо стягнення штрафу за невиконання плану перевезень - після закінчення п'ятиденного терміну, встановленого для сплати штрафу; в усіх інших випадках - з дня настання події, що стала підставою для подання позову.
Відповідно до ст.129 зазначеного нормативно-правового акту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
В силу норм ч.3 ст.267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
За змістом ч.4 ст.267 вказаного кодексу передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.
Позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
З огляду на те, що подією, яка стала підставою для подання позову, є виявлення факту невідповідності маси вантажу та складання комерційного акта №496100/66 від 09.04.2021р., шестимісячний термін для пред'явлення позовних вимог спливає 11.10.2021р., а з позовом до суду позивач звернувся 21.12.2021р., тобто поза межами шестимісячного терміну/строку.
Разом з тим, Законом України №540-IX від 30.03.2020р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
Спеціальний строк позовної давності, до якого віднесено, зокрема, строк на пред'явлення позовів перевізника до вантажоодержувача, передбачено загальною статтею 258 Цивільного кодексу України, яка наявна у вказаному переліку.
Норми чинного законодавства не містять будь-яких обмежень щодо застосування вказаної норми до правовідносин, де перевізником є залізниця, а також будь-яких обмежень щодо дати початку перебігу такого строку.
Постановою №211 від 11.03.2020р. Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями) установлено з 12.03.2020р. на всій території України карантин.
Урядом України неодноразово приймались постанови, внаслідок чого строк дії карантину продовжувався та тривав на момент виникнення спірних правовідносин.
Відтак, враховуючи, що правовідносини між сторонами виникли в період дії карантину, закінчення строку позовної давності також припало на період карантину, суд дійшов висновку, що строк позовної давності щодо позовних вимог не сплинув.
З огляду на наведене, заява відповідача про застосування позовної давності та клопотання позивача про поновлення строку позовної давності залишаються судом без задоволення, оскільки такий строк не вважається пропущеним.
Таким чином, приймаючи до уваги вищенаведене, позовні вимоги Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» до Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» про стягнення штрафу за невірно зазначену в накладній масу вантажу в сумі 44840 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.
Згідно із ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в сумі 2270 підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.86, 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги задовольнити.
Стягнути з Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» (85670, Донецька область, м.Вугледар, вул.Магістральна, 4, код ЄДРПОУ 34032208) на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м.Київ, вул.Єжи Ґедройця, 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (84400, Донецька область, м.Лиман, вул.Привокзальна, 22, код ЄДРПОУ 40150216) штраф за невірно зазначену в накладній масу вантажу в сумі 44840 грн, а також судовий збір у розмірі 2270 грн.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
З огляду на те, що на підставі Указів Президента України №64/2022 від 24.02.2022р. «Про введення воєнного стану в Україні» та №259/2022 від 14.03.2022р., №133/2022 від 18.04.2022р., №341/2022 від 17.05.2022р., №573/2022 від 12.08.2022р., №757/2022 від 07.11.2022р. «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» починаючи з 24.02.2022р. на території України діє режим воєнного стану, згідно з опублікованими Радою суддів України 02.03.2022р. Рекомендаціями щодо роботи судів в умовах воєнного стану, враховуючи наказ №20 від 28.02.2022р. господарського суду Донецької області «Про встановлення особливого режиму роботи господарського суду Донецької області» та запровадження роботи суду з 18.04.2022р. у віддаленому режимі на підставі розпорядження суду №9-р. від 15.04.2022р. «Про організацію роботи та комунікацію між працівниками в господарському суді Донецької області в умовах воєнного стану», повний текст рішення складено 06.02.2023р.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Ю.О.Паляниця