пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
01 лютого 2023 року Справа № 903/950/22
Господарський суд Волинської області у складі судді Якушевої І.О., за участі секретаря судового засідання Грачука В.С.,
за участі представників:
від позивача: Скрипчук О.П. - адвокат,
від відповідача: н/з,
розглянувши справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Рошен-Волинь”, м. Луцьк
до Фізичної особи-підприємця Козака Олега Володимировича, м. Ковель
про стягнення 41493,97 грн.,
13.12.2022 року через систему “Електронний суд” надійшла позовна заява від 13.12.2022 Товариства з обмеженою відповідальністю “Рошен-Волинь” про стягнення з Фізичної особи-підприємця Козака Олега Володимировича 41493,97 грн., з них: 26548,60 грн. заборгованості за товар, переданий на підставі договору №150122_8/К поставки продукції від 23.01.2015, 3577,03 грн. пені, 4771,47 грн. процентів річних, 6596,87 грн. збитків, завданих інфляцією.
Ухвалою від 19.12.2022 постановлено відкрити провадження у справі, справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження, розгляд справи призначити на 11.01.2023.
Згідно з довідкою від 11.01.2023 про неможливість проведення судового засідання судове засідання по справі № 903/950/22, призначене на 11.01.2023, не відбулося у зв'язку з перебуванням судді Якушевої І.О. на лікарняному.
Ухвалою від 16.01.2023 розгляд справи призначено в судове засідання на 01.02.2023, ухвалу надіслано відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою, вказаною позивачем у позовній заяві та вказаною відповідачем у підписаному ним договорі поставки продукції №150122_8/К від 23.01.2015: м. Ковель, вул. Брестська, 110. Проте, ухвала суду повернулась без вручення відповідачу. Згідно з довідкою ПАТ «Укрпошта», прикріпленою до конверта, поштове відправлення не вручене відповідачу у зв'язку з тим, що адресат відсутній за вказаною адресою. Зі зворотної сторони листоношою зазначено про те, що адресат знаходиться за межами України.
Відповідно до ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
У разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.03.2019 у справі № 916/2349/17.
Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши думку представника позивача про можливість розгляду справи за відсутності відповідача, господарський суд на підставі ч.9 ст.165 ГПК України дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності відповідача, за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, встановлено, що 23.01.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Рошен-Волинь» як продавцем і Фізичною особою-підприємцем Козак Олегом Володимировичем як покупцем було укладено договір поставки продукції № 150122 8/К (надалі - договір).
Згідно з п.п.1.1., 3.1., 5.1., 6.5. договору продавець зобов'язується поставити товар згідно заявки покупця, а покупець - прийняти його і сплатити вартість товару на умовах й в строк, передбачений цим договором.
Ціна товару, що постачається продавцем, визначається відповідності із ціною, яка вказана в пропозиції продавця, діючої на момент поставки (прайс-листі) з обов'язковим відображенням ціни в накладних.
Покупець зобов'язаний оплатити вартість товару (замовленої партії) протягом 14 (чотирнадцяти) календарних дні з моменту поставки товару (замовленої партії). Оплата за товар може здійснюватись шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця таабо внесенння готівкових коштів в касу продавця.
Датою поставки вважається дата виписки накладної.
На виконання умов договору позивач передав відповідачу товар на суму 12330,00 грн., що підтверджується копією видаткової накладної №RV-00128819 від 31.12.2021, на суму 14218,60 грн., що підтверджується копією видаткової накладної № RV-00128802 від 31.12.2021, а всього - на суму 26548,60 грн.
Відповідач зобов'язання з оплати товару не виконав, вартості отриманого товару не оплатив.
Заборгованість на час розгляду справи становить 26548,60 грн. Доказів, які б спростовували заборгованість, або доказів її оплати відповідач суду не надав.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
У відповідності із ст.ст. 526, 599 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно із ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ч. 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Оскільки відповідач не виконав зобов'язання з оплати вартості товару у строк, встановлений договором, вимога позивача про стягнення з відповідача 26548,60 грн. заборгованості обгрунтована і підлягає до задоволення.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Стаття 611 ЦК України визначає правові наслідки порушення зобов'язання, зокрема, сплату неустойки.
Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.
Відповідно до частин 1, 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно із ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пунктом 7.3. договору сторони узгодили, що у випадку несвоєчасної оплати за поставлений товар в термін, що зазначений в п.5.1. цього договору, покупець несе відповідальність згідно чинного законодавства України, а саме: сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, штраф у розмірі 20% річних від суми заборгованості та інфляційні втрати за весь термін прострочення платежу.
У зв?язку з порушенням відповідачем строку оплати товару, встановленого п.5.1. договору, підлягає до задоволення вимога позивача про стягнення з відповідача 3577,03 грн. пені (розрахунок - а.с.6).
Пеня нарахована від суми прострочення оплати товару, переданого окремо за кожною видатковою накладною, враховуючи строк оплати, узгоджений пунктом 5.1. договору, та у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що відповідає приписам Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».
Згідно із ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позовна заява містить вимогу про стягнення з відповідача на підставі п.7.3. договору 20% річних у розмірі 4771,47 грн. Фактично за своєю правовою природою нарахована позивачем сума в розмірі 4771,47 грн. є процентами річних, оскільки нарахована від суми заборгованості за товар окремо за кожною видатковою накладною за період прострочення оплати в розмірі 20%, який узгоджений сторонами у договорі (розрахунок - а.с.6).
Окрім цього, позивач просить також стягнути з відповідача 6596,87 грн. збитків, завданих інфляцією, за період прострочення січень 2022 року - жовтень 2022 року (розрахунок - а.с.6)
У зв'язку з тим, що відповідач порушив строки оплати товару, узгоджені договором, підлягає до задоволення вимога позивача про стягнення з відповідача 4771,47 грн. процентів річних, 6596,87 грн. збитків, завданих інфляцією.
Судові витрати.
Звертаючись з позовом до суду, позивач сплатив 2481 грн. судового збору, що підтверджується платіжною інструкцією №310158 від 09.12.2022.
На підставі ст.129 ГПК України у зв'язку із задоволенням позову на відповідача слід покласти судові витрати по справі у розмірі сплаченого позивачем судового збору - 2481 грн.
Витрати на правову допомогу.
Згідно з пунктом 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією із основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
У позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача 7000 грн. витрат на професійну правничу допомогу, 7000 грн. гонорару успіху.
На обгрунтування стягнення витрат на професійну правничу допомогу позивач посилається на те, що між ТОВ «Рошен- Волинь» та Адвокатським бюро «Крючкова» було укладено договір № 46-ЮП про надання правової допомоги від 07 грудня 2022 року.
Згідно з п.4.1. договору вартість послуг адвоката становить 7000 грн.
Пунктом 4.2. договору передбачено сплату Адвокатському бюро гонорар успіху в розмірі 7000 грн.
Згідно зі статтею 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Розмір винагороди за надання правової допомоги позивачу визначений у договорі про надання правової допомого від 07.12.2022 у вигляді фіксованої суми, в такому випадку він не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу. Такого висновку дійшов Верховний Суд України в постанові від 28.12.2020 у справі №640/18402/19.
При визначенні суми відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.
Окрім цього, суд має також враховувати: складність справи та складність виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
Відповідно до ч.8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунок таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Враховуючи вищевикладене, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.
Така правова позиція викладена у додаткових постановах Верховного Суду від 22.03.2018 у справі №910/9111/17 та від 11.12.2018 у справі №910/2170/18.
Факт надання позивачу професійної правничої допомоги під час розгляду справи підтверджується такими доказами:
- копією договору про надання правової допомоги №46-ЮП від 07.12.2022;
- копією акту приймання-передачі наданих послуг №344;
- копією платіжної інструкції № 310150 від 08.12.2022 року.
Надані докази в їх сукупності підтверджують надання позивачу послуг професійної правничої допомоги при розгляді цієї справи у заявленому обсязі на загальну суму 7000 грн.
Частиною 5 ст.126 ГПК України передбачено, що у разі недотримання заявником вимог частини 4 вказаної статті щодо співмірності розміру заявлених до відшкодування витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт, суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката лише за клопотанням сторони. Суд враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Вказана правова позиція викладена в постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі №902/347/18, від 06.12.2019 у справі № 910/353/19.
Відповідач у справі не заявляв клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката.
Оскільки витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 грн. документально підтверджені, обґрунтовані, виходячи з конкретних обставин справи відповідають критерію реальності та розумності, у зв'язку із задоволенням позову є підстави для покладення їх на відповідача.
«Гонорар успіху».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 викладено правову позицію про те, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
В частині стягнення «гонорару успіху» в розмірі 7000 грн., такі витрати не відповідають критерію розумності, оскільки не мають характеру необхідних, без понесення яких у позивача буде відсутня можливість захистити свої права та законні інтереси, не містять обґрунтування обсягу фактичних дій представника позивача, які достатньою мірою можуть бути співвіднесені із досягненням успішного результату, у зв'язку з чим їх відшкодування з огляду на обставини цієї справи матиме надмірний характер, справа №903/950/22 не є складною, враховуючи характер спірних правовідносин, на користь чого свідчить й те, що позивач, окрім позовної заяви, не подавав жодної іншої заяви по суті спору, зокрема, відповіді на відзив, заперечення, а тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для відшкодування «гонорару успіху» за рахунок відповідача.
Керуючись ст. ст. 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Козака Олега Володимировича ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рошен-Волинь» ( Карбишева, буд. 1, м. Луцьк, Волинська обл., 43023, код ЄДРПОУ 39528609) 26 548 грн. 60 коп. заборгованості; 3577 грн. 03 коп. пені, 4771 грн. 47 коп. процентів річних, 6596 грн. 87 коп. збитків, завданих інфляцією, 7 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу, 2481 грн. витрат, пов'язаних з оплатою судового збору.
3. У стягненні 7000 грн. «гонорару успіху» відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 06.02.2023
Суддя І. О. Якушева