справа №176/1867/22
провадження №2/176/32/23
Іменем України
02 лютого 2023 р. Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області
у складі: головуючого - судді Павловської І.А.,
за участі секретаря Ніколенко М.В.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Жовті Води, за правилами спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів,-
Позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, де просить стягнути на свою користь з відповідача ОСОБА_3 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі в розмірі 2500,00 гривень на кожну дитину щомісячно та до досягнення дітьми повноліття.
У судовому засіданні позивач підтримала вимоги позовної заяви і зазначила, що перебувала у шлюбі із відповідачем з 11 вересня 2004 року до 2022 року. Під час спільного життя у них народилось двоє дітей ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . На даний час вони з відповідачем проживають окремо, мають окремі бюджети, неповнолітні діти мешкають з нею, перебувають на її утримані. ОСОБА_3 надає матеріальну допомогу дітям, однак тих сум, що надаються недостатньо для належного забезпечення дітей.
Представник відповідача частково визнавши позовні вимоги вказав, що стороною відповідача не заперечується факт батьківства ОСОБА_3 стосовно зазначених неповнолітніх дітей, а також що вони наразі проживають з матір'ю і батько повинен надавати допомогу на їх утримання що і робить постійно. При цьому, ОСОБА_3 на даний час офіційно не працевлаштований, має на утриманні непрацездатну матір пенсійного віку, яка крім нього дітей не має. До того ж транспортних засобів, нерухомого майна він не має. Дійсно являється власником земельної ділянки, яка є предметом спору, що розглядається Індустріальним районним судом м.Дніпропетровська, оскільки ОСОБА_1 подала до ОСОБА_3 позов про поділ майна. Відтак відповідач не має матеріальної можливості сплачувати на утримання неповнолітніх дітей саме по 2500 гривен, при цьому вважає за можливе стягувати аліменти у розмірі 1500 гривен на кожного із дітей.
Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи та подані докази, з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову з наступних підстав.
Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва НОМЕР_1 сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 11 вересня 2004 (а.с. 4).
При цьому, вони є батьками неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 5, 6).
Неповнолітні діти перебувають на утриманні позивача та проживають разом з нею, що сторонами не заперечується.
Як вбачається з матеріалів справи і встановлено в судовому засіданні, відповідач є здоровою та працездатною особою молодого віку, офіційно не працює інших неповнолітніх дітей на утриманні - не має.
При цьому, ОСОБА_3 являється сином ОСОБА_8 , що є непрацездатною, оскільки досягла пенсійного віку і довічно отримує пенсійне забезпечення за віком (а.с. 53, 54).
Крім відповідача, ОСОБА_8 має сина ОСОБА_9 , котрий помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копіями свідоцтва про народження НОМЕР_2 від 19 лютого 1982 року,свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 (а.с.79, 80).
Дані обставини не оспорюються сторонами і підтверджуються дослідженими у судовому засідання матеріалами справи.
Обов'язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов'язків, що зазначено у ч. 2 ст. 51 Конституції України і традиційно закріплюється в сімейному законодавстві.
Відповідно до статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 pоку, батьки або (і) інші особи, що виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здатностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Зміст глави 15 Сімейного кодексу України (далі - СК України) вказує на обов'язок кожного з батьків утримувати дитину. Таке утримання є безумовним, оскільки Закон не передбачає будь-яких спеціальних умов для виникнення обов'язку батьків з утримання своїх дітей, та не передбачає звільнення батьків від утримання незалежно від того, чи є батьки працездатними, та чи є в них кошти, достатні для утримання.
Відповідно до ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Способи виконання обов'язку утримувати дитину визначені статтею 181 СК України, за змістом якої, кошти на утримання дитини (аліменти) за рішенням суду присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Згідно із ст. 184 СК України, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону.
У пункті 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» № 3 від 15.05.2006 року, роз'яснено, що вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен урахувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
За змістом ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених фізичними або юридичними особами вимог і на підставі наданих ними доказів. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину визначається Законом України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік.
Таким чином, мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину є встановленою Законом гарантією для забезпечення інтересів дитини.
При цьому, ст. 184 СК України врегульовано питання щодо визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі.
Згідно частин 1-3 зазначеної статті СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Отже, нормою ст. 184 СК України не передбачено повноважень суду, під час розгляду справи в порядку позовного провадження та ухвалення рішення про стягнення аліментів у твердій грошовій сумі, вказувати у його резолютивній частині положення про те, що визначений у твердій грошовій сумі розмір аліментів повинен бути не меншим ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Зазначена вимога покладається на суд лише в порядку наказного провадження, про що зазначено у ч. 3 ст. 184 СК України.
Відповідно до висновку Верховного Суду, висловленого в постанові від 12 вересня 2018 року у справі № 459/2181/17, який підлягає врахуванню судом першої інстанції відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України, стягнення аліментів у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку суперечить вимогам сімейного законодавства.
Отже, аналізуючи положення статті 182 та 184 СК України слід дійти висновку, що, під час ухвалення судового рішення у справі про стягнення аліментів, визначених позивачем у твердій грошовій сумі, суд зобов'язаний враховувати, щоб розмір аліментів у твердій грошовій сумі не був меншим мінімального гарантованого розміру аліментів на одну дитину відповідного віку, й у разі визначення позивачем твердої грошової суми у меншому розмірі ніж вказана гарантія, ухвалити рішення, визначивши розмір аліментів у твердій грошовій сумі, який буде відповідати вказаному гарантійному розміру, передбаченому абз. 2 ч. 2 ст. 182 СК України. Разом з тим, нормою статті 184 СК України не передбачено повноважень суду, під час розгляду справи в порядку позовного провадження та ухвалення рішення про стягнення аліментів у твердій грошовій сумі, вказувати у його резолютивній частині положення про те, що визначений у твердій грошовій сумі розмір аліментів повинен бути не меншим ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
За таких обставин, враховуючи об'єктивну потребу неповнолітніх дітей сторін у забезпеченні належного матеріального утримання для дитини відповідного віку, надання відповідачем допомоги дітям у недостатній мірі, те що останній має непрацездатну матір, а також що вона отримує пенсійне забезпечення від держави, відсутність транспортних засобів та нерухомого майна (крім земельної ділянки) зареєстрованих за ОСОБА_3 суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню та стягує з відповідача на користь позивача аліменти на утримання неповнолітніх дітей у твердій грошовій сумі в розмірі 2000 грн. на кожну дитину, щомісячно, враховуючи, що вказаний розмір аліментів не є меншим ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись статтями 12, 13, 76-83, 141, 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментівзадовольнити частково.
Стягувати з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця сел. Просяна Покровського району Дніпропетровської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , проживаючого за адресою АДРЕСА_1 ,на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженки міста Жовті Води Дніпропетровської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_5 , проживаючої за адресою АДРЕСА_2 , аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,у твердій грошовій сумі в розмірі 2000 (дві тисячі) гривень на кожну дитину, щомісячно, починаючи від дня пред'явлення позову 12 вересня 2022 року і до досягнення дітьми повноліття.
У решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця сел. Просяна Покровського району Дніпропетровської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , в дохід держави судовий збір в розмірі 992 гривні 40 копійок.
Рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на протязі тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Жовтоводського міського суду
Дніпропетровської області Інна ПАВЛОВСЬКА