Справа № 199/9398/22
(2-з/199/31/23)
про забезпечення позову
02.02.2023
Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі: судді Спаї В.В.,
розглянувши заяву керівника Лівобережної окружної прокуратури м. Дніпра Олександра Коршуна про забезпечення позову,
Керівником Лівобережної окружної прокуратури м. Дніпра О.Коршуном пред'явлений до суду позов до Дніпровської міської ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом її повернення та про скасування державної реєстрації речових прав. В окремо поданій заяві про забезпечення позову висловлюється прохання про забезпечення позову:
- накласти арешт на земельну ділянку площею 0,0990 га (кадастровий номер 1210100000:01:514:0149), що розташована у районі АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 1659402312101;
- заборонити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) та будь-яким іншим особам, у тому числі суб'єктам державної реєстрації прав (державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам) вчиняти будь-які дії, пов'язані з державною реєстрацією речових прав щодо земельної ділянки площею 0,0990 га (кадастровий номер 1210100000:01:514:0149), що розташована у районі АДРЕСА_1 , відомості щодо якої внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за № 1659402312101, у тому числі шляхом укладення договорів купівлі-продажу, дарування, міни, про задоволення вимог іпотекодержателя, передачі в оренду, поділу об'єкта тощо.
Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
З аналізу вказаних норм слід дійти висновку, що забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.
Частиною 1 статті 150 ЦПК України визначено види забезпечення позову, які можуть бути застосовані судом.
Зокрема, позов забезпечується накладенням арешту на майно, що належить відповідачу, забороною вчиняти певні дії (п. 1 та п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України).
При розгляді заяви про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Забезпечення позову направлене на охорону матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій відповідача і не є обмеженням права власності особи в повній мірі та носить тимчасовий характер.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Належність земельної ділянки площею 0,0990 га (кадастровий номер 1210100000:01:514:0149), яка розташована в районі АДРЕСА_1 , відомості відносно якої внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за №1659402312101, гр. ОСОБА_1 підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, яка надана позивачем.
Чинним законодавством установлено особливий правовий режим використання земель водного фонду (ст.ст. 18, 19, 58, 59, 60-61, ч. 4 ст. 84 ,ст.ст. 88 - 89 ЗК України).
Суд погоджується з доводами позивача щодо того, що між сторонами дійсно виник спір стосовно законності рішення органу місцевого самоврядування, прийнятого відносно нерухомого майна, яке є комунальною власністю, та, на переконання позивача, належить до земель водного фонду, за своїм призначенням сприяє функціонуванню і належній експлуатації водного фонду, виконує певні захисні функції, та за умови невжиття заходів забезпечення позову нерухоме майно не лише може бути відчужено. Право власності на земельну ділянку це не лише право розпорядження, право власності на землю охоплює також право володіння та користування.
Як встановлено судом на підставі Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, цільове призначення згаданої вище земельної ділянки - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Відтак, здійснення власником земельної ділянки правомочності власника в повному обсязі з урахуванням цільового призначення земельної ділянки (будівництво будинку, господарських будівель і споруд), істотно ускладнить поновлення порушених прав, за захистом яких позивач звернувся до суду.
У Постанові ВС від 07.09.2020 р. у справі №522/3471/20 (провадження №61-9451 св 20) зроблений наступний висновок щодо застосування такого виду забезпечення позову, як арешт.
Відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це тимчасове обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно, що належить відповідачу.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.
Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
У пунктах 1, 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» судам роз'яснено, що єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі; розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам; при встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець; вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку з застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.
Цивільне процесуальне законодавство не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову, тому доводи касаційної скарги про те, що позов безпідставний при вирішенні цього процесуального питання не досліджуються.
Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.
У заяві про забезпечення позову в цій справі позивач серед іншого обґрунтовано посилається на те, що застосування заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача (у даному випадку держави) від можливих недобросовісних дій з боку відповідача є необхідним з метою, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Суд вважає доведеним можливе ускладнення виконання рішення суду у разі задоволення позову при вчиненні подальших дій щодо реєстрації права власності на спірне майно за третіми особами/використання земельної ділянки за її цільовим призначенням її власником; є доведеним співмірність запропонованих заходів забезпечення позову заявленим позовним вимогам.
Виходячи з вищенаведеного, заява про забезпечення позову підлягає задоволенню.
Керуючись ч. 3 ст. 3, ч. 1 та ч. 2 ст. 149, п. 1 та п. 2 ч. 1 ст. 150, п. 2 ч. 1 ст. 152, ч. 1, ч.ч. 6 -8 ст. 153, п. 1 ч. 1 ст. 258, ст.ст. 259-261 ЦПК України, суд
Заяву керівника Лівобережної окружної прокуратури м. Дніпра Олександра Коршуна про забезпечення позову задовольнити.
Накласти арешт на земельну ділянку площею 0,0990 га (кадастровий номер 1210100000:01:514:0149), що розташована у районі АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 1659402312101, яка належить на праві власності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) .
Заборонити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та будь-яким іншим особам, у тому числі суб'єктам державної реєстрації прав (державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам) вчиняти будь-які дії, пов'язані з державною реєстрацією речових прав щодо земельної ділянки площею 0,0990 га (кадастровий номер 1210100000:01:514:0149), яка розташована в районі АДРЕСА_1 , відомості відносно якої внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за №1659402312101, у тому числі шляхом укладення договорів купівлі-продажу, дарування, міни, про задоволення вимог іпотекодержателя, передачі в оренду, поділу об'єкта тощо.
Ухвала підлягає негайному виконанню в порядку встановленому для виконання судових рішень.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала підписана 02 лютого 2023 року.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення. Апеляційна скарга може бути подана до Дніпровського апеляційного суду.
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Суддя В.В.Спаї