02 лютого 2023 року
м. Хмельницький
Справа № 686/10605/22
Провадження № 22-ц/4820/284/23
Хмельницький апеляційний суд у складі
колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Янчук Т.О. (суддя-доповідач),
Грох Л.М., Ярмолюка О.І.,
секретаря: Чебан О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 вересня 2022 року (суддя Мазурок О.В.) за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна, представник - Державна казначейська служба України, про відшкодування моральної шкоди, завданої невиконанням рішення суду у справі №686/8422/20 в період часу з 05 травня 2022 року по 10 травня 2022 року,
У травні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Держави Україна, представник - Державна казначейська служба України (далі - ДКС України), про відшкодування моральної шкоди, завданої невиконанням рішення суду у справі №686/8422/20 в період часу з 05 травня 2022 року по 10 травня 2022 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що рішення суду у справі №686/8422/20 станом на момент подачі позову не виконано.
Моральна шкода, завдана позивачу невиконанням вказаного рішення, полягає у порушенні його прав: право на справедливий суд; право на судовий захист, адже виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист тощо, та визначена у розмірі 2 000 000 грн. за власним переконанням з врахуванням висновків ЄСПЛ.
У зв'язку з цим позивач просив суд стягнути з Держави Україна на його користь 2 000 000 грн. моральної шкоди, завданої порушенням його права на судовий захист невиконанням рішення суду у справі №686/8422/20 в період часу з 05 травня 2022 року по 10 травня 2022 року, судові витрати покласти на відповідача.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 вересня 2022 року у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову суд виходив з того, що позивачем не надано до суду належних та допустимих доказів тому, що діями відповідача йому заподіяна моральна шкода.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 вересня 2022 року скасувати повністю та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити, судові витрати покласти на відповідача.
В обґрунтування скарги зазначає, що виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід'ємним елементом права на судовий захист.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини право заявника на відшкодування моральної шкоди у випадку надмірного тривалого невиконання остаточного рішення, за що держава несе відповідальність, презюмується.
Позивач у цій справі прагне грошової компенсації за порушене право на судовий захист в конкретний вимір часу. Застосування ефективного способу захисту спричинює реальне поновлення порушеного права, а в разі неможливості вказаного - забезпечує отримання відповідного відшкодування.
Крім того, апелянт зазначає, що його не було належним чином повідомлено про дату, час та місце розгляду справи, що є безумовною підставою для скасування рішення суду.
Відзиву на апеляційну скаргу від відповідача до Хмельницького апеляційного суду не надходило.
В судове засідання учасники справи не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення судових повісток.
Згідно з частиною 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
Суд першої інстанції не дотримався приписів статей 43, 128, 130, 211, 223 ЦПК України.
Щодо повідомлення позивача про судовий розгляд
Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства належить змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За змістом ч. 1 ст. 43 ЦПК України учасники справи мають право брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом.
В силу ч. 2 ст. 211 ЦПК України учасники справи повідомляються про місце, дату і час судового засідання судом.
Порядок повідомлення учасників справи про дату, час і місце судового засідання встановлений ст.ст. 128-130 ЦПК України.
Згідно з ч.ч. 3, 5, 6, 8 ст. 128 ЦПК України судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик.
Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання.
Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
Днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Із положень ч.ч. 1, 2 ст. 130 ЦПК України слідує, що у випадку відсутності в адресата офіційної електронної адреси судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку, а юридичним особам - відповідній службовій особі, яка розписується про одержання повістки.
Розписка про одержання судової повістки з поміткою про дату вручення в той самий день особами, які її вручали, повертається до суду.
Частиною 1 статті 223 ЦПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Як передбачено п. 1 ч. 2 ст. 223 ЦПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку у випадку неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання.
За змістом указаних норм права повідомлення про судове засідання відноситься до елементу змагальності сторін та є обов'язком суду, натомість, неналежне повідомлення судом учасників справи про дату, час і місце судового засідання є порушенням їх права на справедливий суд.
Суд викликає учасника справи у судове засідання судовою повісткою про виклик. Судова повістка про виклик повинна бути вручена учаснику справи завчасно, тобто з таким розрахунком, щоб особа, яка викликається, мала достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання.
Судова повістка, адресована фізичній особі, вручається їй під розписку.
Неявка в судове засідання учасника справи, якого не було належним чином повідомлено про судовий розгляд, є безумовною підставою для відкладення судового засідання.
У заявленому позові ОСОБА_1 просив суд розглядати справу без його участі.
Ухвалою від 03 червня 2022 року суд першої інстанції відкрив провадження у справі та визначив порядок її розгляду за правилами загального позовного провадження.
Після закриття підготовчого провадження ухвалою від 04 липня 2022 року суд призначив справу до судового розгляду на 14 вересня 2022 року о 12 год. 20 хв. Водночас матеріали справи не містять даних про те, що ОСОБА_1 була вручена судова повістка про виклик до суду.
ОСОБА_1 не з'явився в судове засідання, в якому було ухвалено рішення по суті заявлених вимог.
Отже, всупереч процесуальному закону суд розглянув справу за відсутності позивача ОСОБА_1 , який не був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання.
В силу п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України вказане порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового судового рішення.
Щодо вирішення спору по суті заявлених вимог
Судом встановлено, що рішенням Хмельницького міськрайоннного суду від 05 жовтня 2020 року у справі №686/8422/20 за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна, представник - Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області, про відшкодування моральної шкоди стягнуто з державного бюджету України через Державну казначейську службу на користь ОСОБА_1 10510 гривень моральної шкоди, завданої бездіяльністю Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області.
Рішення суду набрало законної сили 19 січня 2021 року після перегляду в апеляційному порядку.
На підставі цього рішення 05 лютого 2021 року суд видав виконавчий лист № 686/8422/20, який перебуває на виконанні у Держказначействі відповідно до Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845 (далі - Порядок).
08 лютого 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління ДКСУ у Хмельницькій області із заявою про прийняття до виконання виконавчого листа в справі № 686/8422/20 від 05.02.2021 року.
Листом № 04-20-10/916 від 09.02.2021 року ГУ ДКСУ просило надати Управління Державної міграційної служби в Хмельницької області відповідні документи (відомості), які можуть бути підставою для зупинення безспірного списання коштів державного бюджету і їх перерахування на рахунок стягувача.
УДМС України в Хмельницькій область повідомило про відсутність підстав для зупинення безспірного списання коштів станом на 22.02.2021 року.
25 лютого 2021 року ГУ ДКСУ надіслало пакет документів щодо безспірного списання коштів державного бюджету для відшкодування шкоди на користь ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України.
На теперішній час рішення суду не виконано.
Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 посилався, що саме невиконанням рішення суду в справі № 686/8422/20 в період часу з 05 по 10 травня 2022 року йому заподіяно моральної шкоди.
Статтею 56 Конституції України визначено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до частин 1 і 2 статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, в тому числі, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
За змістом частини 1 статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
В силу частини 1 статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина 3 статті 23 ЦК України).
Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів, прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначається Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників.
Пунктом 3 Порядку передбачено, що рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).
Казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації) шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень (п.п. 2 пункту 35 Порядку).
Згідно з частинами 1, 5 і 6 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як напідставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У деліктних правовідносинах юридичною підставою відповідальності, яка виникає внаслідок заподіяння шкоди, є склад цивільного правопорушення. До його елементів належать протиправна поведінка завдавача шкоди, настання шкоди, причинно-наслідковий зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою завдавача шкоди, вина останнього.
На потерпілого (позивача) покладається обов'язок довести факт неправомірної поведінки відповідача, заподіяння ним шкоди та її розмір, а також причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою завдавача шкоди та негативними наслідками. Відповідач має довести відсутність своєї вини у спричиненні шкоди потерпілому (позивачу).
У випадку завдання громадянинові шкоди внаслідок незаконних рішень, дій або бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб шкода відшкодовується у повному обсязі незалежно від вини цих органів та осіб.
Виконання рішень суду про відшкодування шкоди, завданої фізичним та юридичним особам внаслідок незаконних рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, здійснюється відповідно до встановленого порядку. Зокрема, такі рішення виконуються органами Державної казначейської служби України у порядку черговості надходження виконавчих документів шляхом безспірного списання коштів державного бюджету у межах відповідних бюджетних призначень і наданих бюджетних асигнувань.
Право на відшкодування моральної шкоди виникає в особи, у тому числі внаслідок неправомірних дій щодо неї або членів її сім'ї, якщо це призвело до фізичних і душевних страждань потерпілого.
У разі вирішення спору судом розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються моральні втрати особи, що призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Також враховуються обставини, що призвели до погіршення або позбавлення можливості реалізації особою своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Державною казначейською службою вжито всіх передбачених законодавством заходів, спрямованих на виконання рішення суду в справі № 686/8422/20, а перерахування коштів стягувачам відбувається виключно в зв'язку з наявністю сформованої черги, в якій перебуває виконавче провадження щодо стягнення коштів на користь ОСОБА_1 , що свідчить про відсутність бездіяльності відповідача.
Оскільки в матеріалах справи відсутні належні, допустимі і достатні докази того, що у період з 05 по 10 травня 2022 року ОСОБА_1 завдано моральної шкоди внаслідок невиконання рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05 жовтня 2020 року у справі №686/8422/20, а позивач не довів складу цивільного правопорушення, що є юридичною підставою відповідальності держави Україна перед ним за завдану моральну шкоду, колегія суддів дійшла висновку, що правові підстави для задоволення позову відсутні.
Крім того, позивачем не доведено і заявлений ним розмір моральної шкоди, а також наявність причинно-наслідкового зв'язку між протиправним діянням заподіювача шкоди та завданою шкодою. У позовній заяві не зазначено будь-яких чітких аргументів щодо фактичних підстав для відшкодування моральної шкоди, крім тверджень про її наявність. Позивач не обґрунтував вимогу про відшкодування державою моральної шкоди, не зазначив фактів (обставин), за яких можна було б стверджувати про порушення прав позивача та про порушення державою конкретних обов'язків.
Посилання ОСОБА_1 на доведеність вимог і неналежну оцінку судом досліджених доказів не відповідають фактичним обставинам справи.
Проте, зважаючи на зазначене, всупереч вимог процесуального закону суд першої інстанції розглянув справу за відсутності ОСОБА_1 , який не був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, тому ухвалене ним рішення не може залишатися в силі. У зв'язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 вересня 2022 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Держави Україна, представник - Державна казначейська служба України, про відшкодування моральної шкоди, завданої невиконанням рішення суду у справі №686/8422/20 в період часу з 05 травня 2022 року по 10 травня 2022 року, відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 06 лютого 2023 року.
Судді Т.О. Янчук
Л.М. Грох
О.І. Ярмолюк