Дата документу 03.02.2023 Справа № 333/2450/17
Єдиний унікальний № 333/2450/17 Головуючий у 1 інстанції
№ провадження 22-ц/807/403/23 Холод Р.С.
Доповідач: Бєлка В.Ю.
03 лютого 2023 року м. Запоріжжя
Запорізький Апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого: Бєлки В.Ю.
Суддів: Кочеткової І.В.
Онищенка Е.А.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 30 вересня 2022 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У травні 2017 року ПАТ «Укрсобанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , ПП фірма «Любава-строй», ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, посилаючись на те, що 08.08.2008 року Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 уклали Генеральний договір про надання кредитних послуг №101/08 з подальшим внесенням змін та доповнень.
В той же день, 08.08.2008 року між ними була укладена додаткова угода №1 до Генерального договору про надання кредитних послуг № 101/08.
Відповідно до п.1 кредитного договору, банк надав позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 31 234,00 доларів США.
Додатком №1 до кредитного договору визначено графік погашення заборгованості за кредитом, періоди погашення та кінцевий термін користування кредитом 28.12.2016 року.
В забезпечення виконання зобов'язань позичальника ОСОБА_1 , що випливають з основного договору, 08.08.2008 року між банком та ПП фірма «Любава-строй» було укладено договір поруки № 101/08/1п, з подальшим внесенням змін та доповнень.
Одночасно, в забезпечення виконання зобов'язань позичальника ОСОБА_1 , що випливають з основного договору, 08.08.2008 року між банком та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 101/08/2п з подальшим внесенням змін та доповнень.
Відповідно до договору поруки ПП фірма «Любава-строй» та ОСОБА_2 , як поручителі поручаються за виконання позичальником обов'язків, що виникли на підставі основного договору або можуть виникнути на підставі нього у майбутньому. Відповідно до умов договору поруки, поручитель відповідає перед банком у тому ж обсязі, що і боржник.
Зазначає, що у порушення умов договору позичальник ОСОБА_1 зобов'язання належним чином не виконав, в результаті чого станом на 16.03.2017 року має прострочену заборгованість, а саме: сума заборгованості за кредитом - 29 956,55 доларів США, сума заборгованості за відсотками - 42 568,55 доларів США.
Вказує, що в добровільному порядку заборгованість за кредитним договором не погашена.
Посилаючись на зазначені обставини просило суд стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_1 та ПП фірма «Любава-строй» на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість у загальному розмірі 72 525,10 доларів США; стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість у загальному розмірі 72 525,10 доларів США; та стягнути з відповідачів витрати по сплаті судового збору.
У листопаді 2009 року Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк» уточнило позовні вимоги та остаточно просило суд стягнути з відповідачів ОСОБА_1 , ПП фірми «Любава-строй», ОСОБА_2 в солідарному порядку на користь АКБ «Укрсоцбанк» заборгованість за Генеральним договором про надання кредитних послуг № 101/08 від 08.08.2008 року в розмірі 1 251 108,12 грн. та стягнути судовий витрати по справі.
Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 07 червня 2018 року провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 , Приватного підприємства фірми «Любава-строй», ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в частині позовних вимоги до Приватного підприємства фірми «Любава-строй» закрито.
Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 07 червня 2018 року закрито провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в частині стягнення заборгованості за генеральним договором про надання кредитних послуги № 101/08 від 08.08.2008 року та додатковою угодою № 1 до генерального договору про надання кредитних послуг № 101/08 від 08.08.2008 року у загальному розмірі 34 457,51 доларів США, з яких: заборгованість по кредиту становить 29 956,55 доларів США, заборгованість за відсотками - 4 500,96 долів США за період до 03.11.2009 року.
Залишено без розгляду позов Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в частині стягнення за генеральним договором про надання кредитних послуги № 101/08 від 08.08.2008 року та додатковою угодою №1 до генерального договору про надання кредитних послуг № 101/08 від 08.08.2008 року заборгованості з відсотків у сумі 38 067,59 доларів США за період з 04.11.2009 року по 16.03.2017 року.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 28 вересня 2021 року апеляційну скаргу АТ «Альфа Банк» залишено без задоволення. Ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 07 червня 2021 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 грудня 2021 року касаційну скаргу АТ «Альфа Банк» задоволено частково. Ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 07 червня 2018 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 28 вересня 2021 року в частині закриття провадження у справі залишено без змін. Ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 07 червня 2018 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 28 вересня 2021 року в частині залишення без розгляду позовних вимог скасовано та передано справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.
У січні 2022 року АТ «Альфа Банк» звернулось до суду з заявою про зміну предмету позовну, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що у зв'язку з неналежним виконання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 грошових зобов'язань за Генеральним договором про надання кредитних послу від 08.08.2008 року № 101/08 та додаткової угоди № 1 до Генерального договору про надання кредитних послуг від 08.08.2008 року № 101/08 останні станом на 16.03.2017 року мають заборгованість перед банком в розмірі 72 525,10 доларів США, з яких: сума заборгованість за кредитом становить 29 056,55 доларів США, заборгованість по відсоткам за користування кредитом - 42 568,55 доларів США.
В результаті невиконання рішення суду та умов договору у відповідачів виникли заборгованість розрахована на підставі ч.2 ст.625 ЦК України, за невиконання грошового зобов'язання, встановленого рішенням суду від 12.01.2010 року, яка за період з 25.01.2019 року по 25.01.2022 року становить 86 759,47 грн. і складається з: 24 781,06 грн. - 3% річних та 61 978,41 грн. - інфляційних витрат.
З цих підстав просило суд стягнути з відповідачів заборгованість за кредитним договором в загальному розмірі 86 759,47 грн.
Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 30 вересня 2022 року позов задоволено частково.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Акціонерне товариства «Альфа Банк» 24 781 грн. 06 коп. 3% річних та 56 170 грн. 43 коп. індексу інфляції, а всього 80 951 грн. 52 коп.
У задоволені іншої частини позову відмовлено.
У апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що рішення суду постановлено з порушенням норм матеріального і процесуального права. Апеляційну скаргу мотивує тим, що суд не в повній мірі дослідив обставини справи та надані докази по справі. Залишилось поза увагою, що АТ «Альфа Банк» не надав до справи належні та достатні докази на підтвердження наявності права вимагати стягнення заборгованості чи інших платежів за генеральним договором про надання кредитних коштів, укладеним між ОСОБА_1 та ПАТ «Укрсоцбанк». Не враховано, що АТ «Укрсоцбанк» задовольнило забезпечену іпотекою вимогу за генеральним договором про надання кредитних послуг шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги про стягнення з нього 3% річних та інфляційних втрат від суми заборгованості за генеральним договором про надання кредитних коштів залишити без задоволення.
На зазначену апеляційну скаргу представник АТ «Альфа-Банк» - Ременюк Т.О. подав відзив за змістом якого вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставни справи, та ухвали правильне рішення. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду залишити без змін.
Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду справу призначено до апеляційного розгляду в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку ч. 1, ч. 2 ст. 369 та ч. 13 ст. 7 ЦПК України.
На зазначену апеляційну скаргу представник АТ «Альфа-Банк» - Ременюк Т.О. подала відзив, за змістом якого повністю погоджується з висновками суду першої інстанції та просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон їх регулює.
Судом встановлено і підтверджено матеріалами справи, що 08.08.2008 року між Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 було укладено генеральний договір про надання кредитних послуг №101/08 та додаткову угоду №1 до генерального договору про надання кредитних послуг від 08.08.2008 року №101/08, на підставі яких останній отримав кредитні кошти на загальну суму 160 000 доларів США.
Також, 08.08.2008 року між Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 укладено договір поруки №101/08/2п та додаткову угоду №1 до договору поруки від 08.08.2008 року №101/08/2п, на підставі яких остання зобов'язалась перед кредитором солідарно відповідати за виконання позичальником у повному обсязі зобов'язань за генеральним договором про надання кредитних послуг від 08.08.2008 року №101/08.
За матеріалами справи, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачами своїх зобов'язань АКБ СР «Укрсоцбанк» звернулось до постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків з позовною заявою до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ПП фірма «Любава-Строй» про стягнення суми заборгованості за генеральним договором про надання кредитних послуг від 08.08.2008 року №101/08.
Рішенням постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 12.01.2010 року по справі №1791/09 стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь АКБ СР «Укрсоцбанк», заборгованість в тому числі і за додатковою угодою № 1 до генерального договору про надання кредитних послуг № 101/08 від 08.08.2008 року, станом на 03.11.2009 року в розмірі 275 647 грн. 19 коп. з яких: заборгованість по кредиту - 239 562 грн. 53 коп., заборгованість за відсотками 35 994 грн. 18 коп.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 12.08.2010 року видано виконавчий лист на підставі рішення постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків по справі №1791/09 від 12.01.2010 року.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (ЦК України), зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ч. 1 ст. 256 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ст. 258 ЦК України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю (ч.1). Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) (п. 1 ч. 2).
За змістом ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов'язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень статті 549 цього Кодексу.
Отже, за змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційних витрат та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Разом з тим главою 19 ЦК України визначено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто позовну давність.
Аналіз змісту наведених норм матеріального права у їх сукупності дає підстави для висновку, що до правових наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених статті 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (стаття 257 цього Кодексу).
Наслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.
Законодавець визначає обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням рівня інфляції та 3 % річних за увесь час прострочення, у зв'язку із чим таке зобов'язання є триваючим.
Невиконання боржником грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову
З урахуванням викладеного, колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відсутні правові підстави для застосування спеціальної позовної давності в один рік, оскільки заборгованість по рішенню постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 12.01.2010 року не була погашена, позов про стягнення 3% річних та інфляційних витрат за період з 25.01.2019 року по 25.01 2022 року подано 25.01.2022 року.
Також перевіривши розрахунок та надані доказі, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про задоволення позову в частині стягнення з відповідачів на користь позивача 24781,06 грн., заборонності 3% річних, яка виникла за період з 25.01.2019 року по 25.01.2022 року.
Докази та обставини, на які посилається скаржник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення.
Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 382, 383 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 30 вересня 2022 року у цій справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.
У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справ, зазначений строк обчисляються з дня складання повного тексту постанови.
Повна постанова складена 03 лютого 2023 року.
Головуючий: В.Ю. Бєлка
Судді: І.В. Кочеткова
Е.А. Онищенко