Номер провадження 2/754/176/23
Справа №754/17861/21
Іменем України
24 січня 2023 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:
судді Саламон О.Б.
з участю секретаря Рябенка В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Універсал Банк» про визнання кредитного договору недійсним, -
Позивач АТ «Універсал Банк» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в жовтні 2017 року позивач запустив новий проект monobank, в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні карти monobank. Особливістю проекту monobank є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно без відділень. Попередня ідентифікація відбувається за допомогою завантаження копії паспорта та РНОКПП в мобільний додаток, а видача платіжної картки після верифікації фізичної особи здійснюється або у точці видачі, або спеціалістом Банку, що виїжджає за адресою, зазначеною клієнтом. Разом із встановленням на платіжній картці кредитного ліміту надається послугапереведення витрат у розстрочку. За рахунок здійсненння зазначеної операції стає доступним попередньо використаний кредитний ліміт. Умови обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсал Банк» опубліковані на офіційному сайті Банку та постійно доступні для ознайомлення за посиланням https://www/ monobank.ua/terms.
03.04.2020 відповідач звернулась до Банку з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг від 03.04.2020 року. Положеннями Анкети-заяви визначено, що анкета-заява разом з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг. Підписавши Анкету-заяву відповідач підтвердила, що ознайомилась та отримала примірники у мобільному додатку вищезазначених документів, що складають Договір та зобов'язується виконувати його умови.
На підставі укладеного Договору відповідач отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку в розмірі 10 000,00 грн.
Як зазначає позивач, станом на 28.04.2021 у відповідача прострочення зобов'язання із сплати щомісячного мінімального платежу за Договором сягнуло понад 90 днів, у зв'язку з чим, на підставі положення п.п.5.16 п.5 Розділу II Умов, відбулось Істотне порушення Клієнтом зобов'язань, вся заборгованість за кредитом стала простроченою. Банк 28.04.2021 направив повідомлення «пуш» про істотне порушення умов Договору та про необхідність погасити суму заборгованості. Проте, відповідач на контакт не виходила та не вчинила жодної дії, направленої на погашення заборгованості, в зв'язку з чим та відповідно до п.5.18, 5.19 кредит став у формі «на вимогу».
На підставі вищезазначеного, загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 перед АТ «Універсал Банк» за Договором станом на 14.09.2021 року становить 11 589,25 грн., який складається з: загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) 11 589,25 грн.
Посилаючись на викладені обставини, позивач просить стягнути з відповідача вказану суму заборгованості, а також судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2270,00 грн.
Ухвалою судді Деснянського районного суду м.Києва від 26.11.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
03.02.2022 до суду надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_1 до АТ «Універсал Банк» про визнання кредитного договору недійсним. Свої вимоги відповідач мотивує тим, що дійсно 03.04.2020 року вона подала анкету-заяву про відкриття їй карткового рахунку в АТ «Універсал Банк», на підставі чого їй було видано картку «Монобанк». В той же день в телефонному режимі вона зробила заявку на закриття кредитного ліміту по її картковому рахунку.
Як зазначає відповідач, на початку листопада 2020 року вона почала отримувати телефонні дзвінки з різних фінансових установ про те, що вона має заборгованість по споживчих кредитах в різних сумах. Оскільки вона ніяких кредитів не брала, то одразу ж звернулась до Деснянського УП ГУ НП у м.Києві із заявою про вчинення злочину. Під час досудового розслідування у кримінальному провадженні, в якому вона визнана потерпілою, було встановлено, що її цивільний чоловік ОСОБА_2 в червні 2020 року в той час, як вона спала, без її відома скористався її телефоном та карткою для отримання кредитів в різних кредитних установах, а також було скасовано її заборону на встановлення кредитного ліміту по її картці.
З урахуванням викладених обставин відповідач стверджує, що спірний договір вона не підписувала, ОСОБА_2 на підписання цього договору не уповноважувала, істотних умов договору не погоджувала, відповідно, було відсутнє її волевиявлення на укладення спірного договору. Грошові кошти відповідно до умов оспорюваного договору були переказані на належну їй банківську картку «Монобанк», але цими коштами в повній мірі скористався ОСОБА_2 . Також, карткою «Монобанк» вона не користувалась взагалі, оскільки основною карткою для отримання заробітної платні та витрачання коштів їй слугувала картка АТ «ПриватБанк».
Посилаючись на викладене, відповідач просить визнати недійсним вищевказаний кредитний договір.
Відповідно до ухвали судді Деснянського районного суду м.Києва від 08.02.2022 здійснено перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою Деснянського районного суду м.Києва від 02.06.2022 зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 об'єднано в одне провадження із первісним позовом.
11.07.2022 до суду надійшов відзив представника позивача ОСОБА_3 на зустрічним позов. У даному відзиві представник позивача заперечує проти вимог зустрічного позову, вказуючи на те, що відповідач не заперечує щодо підписання нею анкети-заяви про надання банківських послуг від 03.04.2022, підписуючи яку відповідач приєдналась та була ознайомлена з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту. Отже, сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору.
Заперечуючи проти тверджень відповідача, представник позивача звернув увагу на те, що не можна переказати кошти, не увійшовши у додаток та не знаючи пін-коду картки. За розголошення пін-коду несе відповідальність тільки відповідач. Тобто, без розголошення з боку відповідача пін-коду своєї картки, номеру своїх карток, інша особа, маючи фінансовий номер клієнта, не мала б змоги увійти до за стосунку «Монобанк», ні змінити девайс клієнта, ні зняти чи переказати кошти. Зареєстрована заява до поліції жодним чином не спростовує того висновку, що відповідно до п.8.11 Умов та правил, клієнт несе відповідальність за всі проведені операції з використанням передбачених договору засобів його ідентифікації та аутентифікації, а також що відповідно до п.8.15 Умов та правил, у разі, якщо клієнт дає згоду на проведення операцій х картами або нанесеними на них даними поза полем його контролю, він несе повну відповідальність за їх можливе шахрайське використання надалі, банк не несе відповідальності за операції, що супроводжуються правильним введенням пін-коду. Крім того, відповідачем не доведено, що її права як сторони кредитного договору були порушені банком. З урахуванням викладеного, представник позивача вважає, що наявні підстави для стягнення з відповідача заборгованості в повному обсязі, а тому просить відмовити в задоволенні зустрічного позову та задовольнити вимоги первісного позову.
Ухвалою Деснянського районного суду м.Києва від 19.10.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Представник позивача, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, надавши клопотання про розгляд справи в його відсутність.
Відповідач, будучи належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилась, причини неявки суду не повідомила.
Враховуючи обставини справи та тривалість судового розгляду, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність сторін на підставі наявних доказів, враховуючи достатність часу для реалізації сторонами своїх прав на подання відзивів, заперечень, інших письмових пояснень та доказів.
Враховуючи, що сторони по справі в судове засідання не з"явились, відповідно до ст.247 ч.2 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, в той час як вимоги зустрічного позову не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, 03.04.2020 ОСОБА_1 звернулася до АТ «Універсал Банк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала анкету-заяву про надання банківських послуг від 03.04.2020.
Умови обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсал Банк» опубліковані на офіційному сайті банку та постійно доступні для ознайомлення за посиланням https://www.monobank.ua/rerms.
Згідно із п.п. 2.2. п.2 Розділу І Умов, відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України, договір, що укладається між Банком та клієнтом є змішаним договором, в якому містяться елементи різних договорів, в тому числі але не виключно: договору банківського рахунка; договору про споживчий кредит.
Відповідно до пунктів 4.3, 4.8.1. п.5 Розділу І Умов Клієнт погоджується, операції, здійснені з використанням коду доступу до додатка, визнаються вчиненими Клієнтом і оскарженню не підлягають, за винятком випадків, прямо передбачених законодавством України. Клієнт може скористатися послугами Банку через Мобільний додаток та інші канали обслуговування в Інтернет для отримання інформації та здійснення операцій.
03.04.2020 ОСОБА_1 приєдналася до Умов обслуговування рахунків фізичної особи та Правил обслуговування фізичних осіб шляхом підписання анкети-заяви про надання банківських послуг від 03.04.2020.
На підставі вказаної Анкети-заяви, ОСОБА_1 надано кредит у розмірі 10 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок НОМЕР_1 зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 3,2 % на місяць.
Відповідно до розділу 2 Умов, відповідач (клієнт) надав свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку і, клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити, збільшити або анулювати) кредитний ліміт.
Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана нею Анкета-заява разом з Умовами обслуговування рахунків фізичної особи та Правилами обслуговування фізичних осіб шляхом підписання анкети-заяви, складає між нею та банком кредитний договір, що підтверджується підписом у Заяві.
У відповідності з ч. 2. ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Згідно ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Статтею 207 ЦК України не передбачено вичерпного переліку таких документів, тому окрім листів та телеграм можуть використовуватися і інші засоби зв'язку, наприклад електронний або інший інтернет/SMS-pecypc.
Частиною 2 ст. 638 ЦК України передбачено, що договір укладається шляхом пропозиції (оферти) однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною, тому акцептуючи пропозицію банку відповідач підписом у заяві про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг визнає та погоджується на запропоновані банком умови користування послугами Банку.
Згідно статей 526, 527, 530 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
Відповідач не надавала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов'язаннями, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором.
Таким чином, у порушення умов кредитного договору, а також ст.ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов'язання за вказаним договором не виконала, хоча ст. 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (статті 629 ЦК).
Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України). Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк. При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як «строк дії договору», «так і строк (термін) виконання зобов'язання» (ст. 530 ЦПК України).
Статтею 525 ЦК України заборонено односторонню відмову від зобов'язання або односторонню зміну його умов.
Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у ст. 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.
Згідно із ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, ще встановлені договором (ч.1 ст. 1049 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 2 ст.1048 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
За приписами ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором у відповідача станом на 14.09.2021 року утворилась заборгованість у розмірі 11 589,25 грн., з яких: 11 589,25 грн. - тіло кредиту; 0 грн. - заборгованість за пенею та комісією.
У відповідності до ч.1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
У зустрічній позовній заяві відповідач підтвердила, що дійсно 03.04.2020 року на підставі її анкети-заяви їй було видано кредитну карту «Монобанк». Однак, грошовими коштами вона не користувалась і їх отримав ї цивільний чоловік в червні 2020 року без її відома з використанням її телефону, в зв'язку з чим вона змушена була звернутись до поліції, де на даний час триває розслідування в межах кримінального провадження.
Суд відхиляє доводи відповідача в цій частині, виходячи з наступного.
Згідно з пп. 3.4., 3.5. Глави 3 Випуск Платіжної картки Параграфу II. Загальні умови випуску та обслуговування Платіжних карток, платіжна карта передається Клієнту не активованою. Платіжна картка активується Банком при додаванні інформації з картки в мобільний додаток з авторизацією за номером телефону. З метою ідентифікації Клієнта при проведенні операцій з використанням Картки при активації Картки встановлюється ПІН-код. ПІН-код є аналогом власноручного підпису Клієнта. Клієнт погоджується, що використання карти і правильного ПІН-коду належною і достатньою ідентифікацією держателя Платіжної картки.
Отже, судом достовірно встановлено, що при укладенні договору про надання банківських послуг, сторони дійшли згоди про можливість здійснення операцій за картковим рахунком позивача з використанням ПІН-коду.
Відповідно до п.3.4.1. Умов і правил, банк має право для різних цілей (повідомлення про зміну тарифів, активація додаткових послуг, актуалізація контактних даних, зміна умов Договору, інформування про розмір заборгованості по кредиту, що проводяться банком акціях, проведення опитування про якість обслуговування, дистанційне обслуговування, оформлення платіжних документів і т. д., в тому числі отримання згоди клієнта на вищевказані дії) встановити контакт з клієнтом, використовуючи будь-які зазначені канали зв'язку (повідомлення в мобільному додатку, повідомлення в месенджерах, дзвінки і так далі). Банк має право встановлювати контакт з клієнтом на постійній основі. Механізм отримання згоди від клієнта за допомогою авторизації за допомогою мобільного телефону і ОТР-пароля наступний: 1. Банк генерує ОТР-пароль і відправляє його клієнту з зазначенням інформації, яка буде підтверджуватися останнім. 2. У разі згоди клієнт передає отриманий ОТР-пароль Банку шляхом введення у відповідному рядку використовуваного сервісу. 3. У разі якщо номер мобільного телефону зареєстрований і збігається з номером телефону клієнта, вважається, що клієнт прийняв запропоновані умови. Сторони визнають співпадіння ОТР-паролю електронним підписом клієнта. 4. При здійсненні платіжних операцій в системах дистанційного обслуговування - виконання в програмних комплексах маніпуляцій, спрямованих на успішне завершення платежу, прирівнюється до електронного підпису клієнта.
Згоду клієнта може бути підтверджено, крім іншого:
-документом на паперовому носії з реквізитами, що дозволяють ідентифікувати цей документ;
-документом в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису;
-проведенням клієнтом банківських операцій, отриманням банківських послуг, яке супроводжується оформленням касових документів;
-введенням пін-коду, паролів доступу до додатку, використання відбитка пальця клієнта (за допомогою технології TouchID).
Згідно п.п.3.3.8. Умов і правил, щоб виключити несанкціоноване використання послуг до мобільного додатку, зобов'язується не залишати свій телефон /пристрій, з використанням якого здійснюється отримання клієнтом послуг, без нагляду.
Відповідно до підпункту 8 пункту 8 розділу 1 Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05.11.2014 № 705 (надалі - Положення) внутрішньобанківські правила залежно від особливостей діяльності банку повинні містити порядок подання користувачем повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які не виконувалися користувачем, і внесення електронного платіжного засобу до стоп-списку та його вилучення.
Згідно вимог п.п. 33.1-33.3 ст. 33 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» платник несе перед банком відповідальність, передбачену умовами укладеного між ними договору. Платник несе відповідальність за відповідність інформації, зазначеної ним документі на переказ, суті операції, щодо якої здійснюється цей переказ. Платник має відшкодувати банку або іншій установі - учаснику платіжної системи шкоду, заподіяну внаслідок такої невідповідності інформації.
В разі якщо цим платником не дотримано вимог щодо захисту інформації і проведенням незаконних операцій з компонентами платіжних систем (платіжні інструменти, обладнанні програмне забезпечення тощо), то платник зобов'язаний відшкодувати шкоду, заподіяну банку або іншій установі - учаснику платіжної системи, що його обслуговують. При цьому банк або інша установа - учасник платіжної системи, що обслуговує платника, звільняється від відповідальності перед платником за проведення переказу.
Згідно з пунктом 4.31 Умов та правил, якщо в результаті передачі (повідомлення) клієнтом третім особам ПІН-коду, кодів доступу, аутентифікаційних даних були здійснені несанкціоновані операції з його карткою, що призвело до виникнення заборгованості, клієнт зобов'язується погасити зазначену заборгованість протягом 3 місяців. У випадку якщо заборгованість буде погашена протягом 3 місяців з моменту здійснення несанкціонованих операцій, Банк на власний розсуд має право визначити зазначений час пільговим періодом та застосувати пільгову відсоткову ставку.
Враховуючи ті обставини, що відповідач своїм власним підписом надала згоду про приєднання до договору про надання банківських послуг відповідачем, у тому числі на використання у договірних відносинах Умов і правил надання банківських послуг, суд приходить до висновку, що саме ОСОБА_1 , як клієнт банку несе відповідальність за всі проведені операції з використанням передбачених договором засобів його ідентифікації і аутентифікації, в т.ч. за несанкціоновані операції з її картою. Крім цього, як зазначив представник позивача у письмових поясненнях, без розголошення з боку відповідача пін-коду своєї картки, номеру своїх карток, інша особа, навіть перевипустивши сім-картку або маючи фінансовий телефон клієнта, не мала би змоги увійти до застосунку "Монобанк", ні змінити фінансовий номер клієнта, ні зняти чи переказати кошти.
Посилання відповідача в зустрічному позові на наявність кримінального провадження з приводу шахрайства, скоєного відносно неї її цивільним чоловіком ОСОБА_2 суд відхиляє, виходячи з наступного.
Зі змісту ст.95 ЦПК України вбачається, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Беручи до уваги наведе вище, суд не бере до уваги письмові докази, надані відповідачем, з огляду на те, що такі не є належним чином завіреними, відповідно до вимог ст.95 ЦПК України.
Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідач посилається на порушення кримінального провадження ще у 2020 році. Проте, на час розгляду справи у 2023 році відповідачем не надано жодних даних щодо результатів розслідування у кримінальному провадженні. Саму по собі наявність відкритого кримінального провадження за заявою відповідача за первісним позовом суд не розцінює як доказ дотримання нею зобов'язань за договором про надання банківських послуг, а також, з урахуванням презумпції невинуватості, доведення вчинення будь-якою особою шахрайських дій відносно відповідача, в тому числі і використання її кредитної картки. Належним доказом у такому випадку є виключно вирок суду.
Також суд дійшов висновку, що звернення відповідача з заявою до правоохоронних органів жодним чином не спростовує того висновку, що відповідно до п. 8.11 Умов та правил, клієнт несе відповідальність за всі проведені операції з використанням передбачених Договором засобів його ідентифікації та аутентифікацїї, а також що відповідно до п. 8.15 Умов та правил у разі якщо клієнт дає згоду на проведення операцій з Картами або нанесеними на них даними поза полем його контролю, він несе повну відповідальність за їх можливе шахрайське використання надалі, Банк не несе відповідальності за операції, що супроводжуються правильним введенням ПІН-коду.
Відтак, суд приходить висновку, що відповідач за первісним позовом не довела той факт, що вона не знімала особисто кошти з банківської картки, що вона не передавала свою картку іншим особам чи не розголошувала відомостей, які б допомогли третім особам зняти кошти з її рахунку.
Таким чином суд вважає, що відповідачем за первісним позовом не надано суду належних доказів в обґрунтування її заперечень щодо стягнення з неї заборгованості за кредитним договором. Натомість, з пояснень відповідача вбачається, що саме нею не було дотримано Умов та правил, з якими вона була ознайомлена та погодилась, зокрема, в частині розголошення даних (номеру картки, пін-коду тощо) іншим особам та не забезпечила схоронність мобільного пристрою.
Крім того, суд зауважує, що відповідач звернулася до банку лише в листопаді 2020 року, коли всі операції вже були реалізовані, що не спростовується відповідачем у зустрічній позовній заяві. Тому не можна стверджувати, що відповідач дотрималась критерію «негайно», що стосується звернення до банку з повідомленням про зняття коштів з її картки.
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача АТ «Універсал Банк» та стягує з відповідача на користь банку заборгованість в розмірі 11 589,25 грн.
Щодо вимог зустрічного позову, то суд не вбачає підстав для його задоволення, з огляду на таке.
Так, відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно вимог ст. 215-235 ЦК України, особа, яка вважає, що її речові права порушені, має право звернутися до суду з позовом про визнання відповідної угоди недійсною.
Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до частини другої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 січня 2020 року в справі № 674/461/16-ц (провадження № 61-34764св18) зроблено висновок: «що підпис є обов'язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами».
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Звертаючись до суду із зустрічним позовом, ОСОБА_1 вказує на те, що спірний договір вона не підписувала, ОСОБА_2 на підписання цього договору не уповноважувала, істотних умов договору не погоджувала, відповідно, було відсутнє її волевиявлення на укладення спірного договору.
Однак, вказані твердження спростовуються як наявними письмовими доказами, так і самими поясненнями відповідачам у зустрічній позовній заяві про те, що вона дійсно 03.04.2020 року зверталась до позивача та на підставі її заяви отримала картку «Монобанк».
Відтак, суд зазначає, що оспорюваний кредитний договір підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі; у договорі міститься повна інформація стосовно умов кредитування. Відповідач з власної ініціативи звернулася за отриманням кредиту до вільно обраного нею банку, отримавши від останнього всю передбачену законодавством інформацію перед укладанням договору.
Посилання відповідача в обґрунтування зустрічного позову на події, що мали місце в червні 2020 року суд відхиляє, оскільки загальноприйнятим як в доктрині приватного права, так і судовій практиці, є те, що як наявність підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним, так і порушення суб'єктивного цивільного права або інтересу особи, яка звернулася до суду, має встановлюватися саме на момент вчинення оспорюваного правочину.
З урахуванням наведеного в задоволенні зустрічного позову належить відмовити.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.
Суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
На основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги в первісному позові підлягають задоволенню в повному обсязі, а вимоги зустрічного позову задоволенню не підлягають. Інші доводи сторони відповідача висновки суду не спростовують і підстав для відмови в задоволенні первісних вимог повністю або частково та задоволення зустрічних вимог не дають.
Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача належить стягнути судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2270,00 грн. Судові витрати, понесені відповідачем, відшкодуванню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.3, 12, 258, 259, 265, 273, 315, 354, 355 ЦПК України, ст.ст.1270, 1272 ЦК України, суд, -
Позовні вимоги Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 03 квітня 2020 року в розмірі 11 589,25 грн., а також судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 270,00 грн.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Універсал Банк» про визнання кредитного договору недійсним - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Акціонерне товариство «Універсал Банк», код ЄДРПОУ 21133352, адреса: м.Київ, вул.Автозаводська, 54/19.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення складено 03.02.2023
Суддя