Справа № 750/5186/21
Провадження № 2/750/19/23
02 лютого 2023 року м. Чернігів
Деснянський районний суд міста Чернігова у складі:
судді секретар за участю Супруна О.П., Стеченко К.Л., представника позивачів - адвоката Сала О.П., представника відповідачів - адвоката Кравченка В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №750/5186/21 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Північно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Суми), приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Число Світлана Миколаївна,
17.05.2021 до Деснянського районного суду м. Чернігова надійшла позовна заява ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , в якій позивачі просять визнати недійсним заповіт ОСОБА_4 , складений на ім'я відповідача, посвідчений 09.02.2021 приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Число С.М., зареєстрований у реєстрі за № 67212291. Позовні вимоги мотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 , не приходячи до тями, помер двоюрідний брат позивачів - ОСОБА_4 , після смерті якого відкрилася спадщина. На день смерті спадкоємець у шлюбі не перебував, інших передбачених законом спадкоємців немає. 01.03.2021 позивач ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Алаєвої Тетяни Анатоліївни із заявою про прийняття спадщини за законом, проте згідно заповіту ОСОБА_4 від 09.02.2021 він заповів все належне йому майно відповідачу у справі - ОСОБА_3 . Позивачі вважають, що в момент вчинення заповіту їхній двоюрідний брат не усвідомлював значення своїх дій та не міг ними керувати, оскільки перебував у хворобливому стані, про що зазначено і в самому заповіті, у зв'язку з чим оспорюваний заповіт слід визнати недійсним.
Ухвалою судді від 21.05.2021 позовну заяву залишено без руху та запропоновано позивачеві в триденний строк з дня отримання копії ухвали усунути вказані в ній недоліки.
Ухвалою судді від 10.06.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 01.07.2021.
01.07.2021 підготовче засідання відкладене на 13.07.2021 у зв'язку з клопотанням представника відповідача.
12.07.2021 представник відповідача подав відзив, в якому просить у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що ОСОБА_4 за життя не страждав психічними або іншими розладами здоров'я, а наявність певних інфекційних захворювань не могли призвели до втрати ним дієздатності. Зазначив про те, що померлий спадкодавець був одинокою особою, близьких родичів не мав та товаришував лише із відповідачем у справі, який його доглядав, придбавав продукти харчування, необхідні лікарські препарати та медичні послуги. Також зазначив, що після смерті ОСОБА_4 саме ОСОБА_3 за власні кошти здійснив його поховання.
Ухвалою суду від 13.07.2021, за клопотанням представника позивачів, витребувано у Комунального некомерційного підприємства «Чернігівська міська лікарня №3» Чернігівської міської ради такі відомості: про перебування ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на лікуванні у Комунальному некомерційному підприємстві «Чернігівська міська лікарня №3» Чернігівської міської ради; про лікаря (прізвище, ім'я та по батькові, адреса місця проживання), який лікував ОСОБА_4 ; про осіб (прізвище, ім'я та по батькові, дата народження, адреса місця проживання), які разом з ОСОБА_4 знаходилися в одній палаті КНП «Чернігівська міська лікарня №3» Чернігівської міської ради. Підготовче засідання відкладене на 08.09.2021.
21.07.2021 представник позивачів подав відповідь на відзив.
Ухвалою суду від 08.09.2021, за клопотанням представника позивачів, витребувано у Комунального некомерційного підприємства «Чернігівська обласна психоневрологічна лікарня» Чернігівської обласної ради інформацію про те, чи перебував на обліку в Чернігівській обласній психоневрологічній лікарні ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та з яким діагнозом. У підготовчому засіданні оголошено перерву до 23.09.2021.
23.09.2021 продовжено перерву у підготовчому засіданні до 06.10.2021 у зв'язку з клопотанням представника позивача.
06.10.2021 продовжено перерву у підготовчому засіданні до 27.10.2021 у зв'язку з не надходженням витребуваної інформації.
Ухвалою суду від 27.10.2021 провадження у справі було зупинено на час проведення судово-психіатричної експертизи.
Ухвалою суду від 19.11.2021 у задоволенні заяви представника позивачів про забезпечення позову відмовлено.
Ухвалою судді від 17.01.2022 провадження у справі поновлено, призначене підготовче засідання на 01.02.2022.
01.02.2022 продовжено перерву у підготовчому засіданні до 04.02.2022 у зв'язку з витребуванням доказів.
Ухвалою суду від 04.02.2022, за клопотанням судового експерта, витребувано у Чернігівської обласної психоневрологічної лікарні оригінали архівних медичних карт стаціонарного хворого ОСОБА_4 ; витребувано у Комунального лікувально-профілактичного закладу «Чернігівська міська лікарня №3» Чернігівської міської ради оригінал архівної медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_4 № 601 за 2021 рік, де останній перебував на стаціонарному лікуванні у хірургічному відділені з 09.02 по 10.02.2021; витребувано у диспансерного психіатричного відділення Чернігівської обласної психоневрологічної лікарні оригінал медичної карти амбулаторного хворого ОСОБА_4 ; витребувано у диспансерного наркологічного відділення Чернігівської обласної психоневрологічної лікарні оригінал медичної карти амбулаторного хворого ОСОБА_4 або відповідну довідку; витребувано у Першого поліклінічного відділення чернігівської міської лікарні № 1 оригінал медичної карти амбулаторного хворого ОСОБА_4 або відповідну довідку; витребувано у Чернігівського обласного Центру медико-соціальної експертизи оригінали актів медичного огляду із МСЕК, якщо ОСОБА_4 мав групу інвалідності або відповідну довідку; витребувано у Комунального підприємства «ЖЕК-13» Чернігівської міської ради розгорнуту соціально-побутову характеристику ОСОБА_4 ; витребувано у приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу Число С.М. письмове пояснення на предмет обставин складення ОСОБА_4 заповіту на ім'я ОСОБА_3 , посвідченого нею 09.02.2021, зареєстрованого у реєстрі за № 67212291. Продовжено перерву у підготовчому засіданні до 23.02.2022 у зв'язку з неявкою сторін та витребуванням доказів.
Ухвалою суду від 04.02.2022, за клопотанням судового експерта, витребувано у Об'єднання житлово-будівельних кооперативів м. Чернігова розгорнуту соціально-побутову характеристику ОСОБА_4 . Продовжено перерву у підготовчому засіданні до 16.03.2022 у зв'язку з витребуванням доказів.
16.03.2022 розгляд справи не відбувся у зв'язку із запровадженням воєнного стану Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», а також веденням бойових дій на території м. Чернігова та Чернігівської області.
14.06.2022 призначене підготовче засідання на 23.06.2022.
23.06.2022 продовжено перерву у підготовчому засіданні до 28.06.2022 у зв'язку з витребуванням доказів.
Ухвалою суду від 28.06.2022 провадження у справі було зупинено на час проведення судово-психіатричної експертизи згідно ухвали суду від 27.10.2021.
Ухвалою судді від 05.09.2022 провадження у справі поновлено, призначено підготовче засідання на 19.09.2022.
19.09.2022 продовжено перерву у підготовчому засіданні до 05.10.2022 у зв'язку з клопотанням представника позивачів.
05.10.2022 продовжено перерву у підготовчому засіданні до 17.10.2022 у зв'язку з клопотанням представника позивачів.
Ухвалою суду від 17.10.2022 закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 31.10.2022.
31.10.2022 оголошено перерву в судовому засіданні до 16.11.2022 у зв'язку з неявкою свідків.
16.11.2022 продовжено перерву в судовому засіданні до 01.12.2022 у зв'язку з оголошенням повітряної тривоги.
01.12.2022 продовжено перерву в судовому засіданні до 22.12.2022 у зв'язку з клопотанням представника позивача.
22.12.2022 продовжено перерву в судовому засіданні до 23.01.2023.
23.01.2023 продовжено перерву в судовому засіданні до 02.02.2023 у зв'язку з необхідністю надання часу сторонам для підготовки до судових дебатів.
У судовому засіданні 23.01.2023 представник позивачів позов підтримав, представник відповідача позов не визнав. Представник Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) у судове засідання не з'явилася, у письмовій заяві просила справу розглядати без її участі. Приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Число С.М. у судове засідання не з'явилася, про час і місце розгляду справи оповіщалася в установленому законом порядку, про причини неявки суду не повідомила.
У судове засідання 02.02.2023 учасники справи не з'явилися, про час і місце розгляду справи оповіщені належним чином; представник відповідачів у письмовій заяві просив провести судове засідання без його участі та участі відповідача; представники позивачів, Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) та приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Число С.М. про причини неявки не повідомили.
На підставі пункту 1 частини третьої статті 223 Цивільного процесуального кодексу України (далі за текстом - ЦПК України) суд ухвалив продовжити судовий розгляд за відсутності учасників справи.
У відповідності до вимог частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу 02.02.2023 за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши пояснення представників сторін, показання свідків, вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.
У судовому засідання встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 12.02.2021 Чернігівським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), актовий запис №497 (а.с. 127 том 1).
Причиною смерті ОСОБА_4 стала правобічна середньо та нижньодольова пневмонія, що підтверджується лікарським свідоцтвом про смерть №271 від 11.02.2021 (а.с. 128 том 1).
За життя, 09.02.2021, ОСОБА_4 склав заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Число Світланою Миколаївною, зареєстрований в реєстрі за №№ 33,34, яким заповів все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось і взагалі все те, що належатиме йому на день його смерті і на що матиме за законом право, ОСОБА_3 (а.с. 125 том 1).
Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина на належне йому майно.
01.03.2021 позивач ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Алаєвої Тетяни Анатоліївни із заявою про прийняття спадщини за законом, але йому стало відомо про наявність заповіту ОСОБА_4 від 09.02.2021, згідно якого останній заповів все належне йому майно відповідачу у справі - ОСОБА_3 .
Позивачі вважають, що в момент вчинення заповіту їхній двоюрідний брат не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними, оскільки перебував у хворобливому стані, про що зазначено і в самому заповіті, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Відповідно до статті 1233 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Заповіт є одностороннім правочином, оскільки залежить виключно від волі заповідача.
За приписом частини другої статті 1257 ЦК України за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.
Воля - це внутрішнє бажання заповідача визначити долю спадщини на випадок своєї смерті шляхом складання особистого розпорядження (заповіту).
Волевиявлення - це зовнішній прояв внутрішньої волі, який знаходить своє втілення в заповіті, складеному та посвідченому відповідно до вимог, передбачених нормами ЦК України.
Загальні підстави недійсності правочину визначені статтею 215 ЦК України. Так, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до частин першої-третьої, п'ятої, шостої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України). Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК).
У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З висновку судово-психіатричного експерта №01/261 за результатами проведення посмертної судово-психіатричної експертизи від 06.01.2022, призначеної судом за клопотанням представника позивачів, убачається, що у ОСОБА_4 на час складання заповіту 09.02.2021, виявлялись ознаки органічного розладу особистості інтоксикаційного соматогеннообумовленого ґенезу з астенічним синдромом (F07.8 за Міжнародною Класифікацією Хвороб 10-го перегляду); у ОСОБА_4 на час складання заповіту 09.02.2021, не виявлено ознак тимчасового розладу психічної діяльності; ОСОБА_4 за своїм психічним станом був здатний усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними на час складання заповіту від 09.02.2021 (а.с. 167 том 2).
Висновки експерта за своїм змістом співпадають і з показаннями допитаних у судовому засіданні свідків зі сторони відповідача.
Так, свідок ОСОБА_5 повідомила, що у лютому 2021 року ОСОБА_4 у телефонній розмові повідомив їй про бажання скласти заповіт на відповідача; у момент тривалого спілкування ОСОБА_4 та нотаріуса він був при свідомості; заповіт у квартирі заповідача був прочитаний ним уголос у її присутності.
Свідок ОСОБА_6 повідомила, що оспорюваний заповіт був підписаний нею у квартирі ОСОБА_4 , який, після роз'яснень нотаріуса, прочитав текст заповіту уголос; заповідач у момент на час складання заповіту усвідомлював значення своїх дій, міг розмовляти, але дуже погано рухався.
Свідок ОСОБА_7 (знає заповідача з 1987 року) повідомив, що відповідач з моменту погіршення здоров'я ОСОБА_4 допомагав йому; під час останньої його зустрічі із заповідачем останній спілкувався нормально, але погано рухався; з родичами не спілкувався.
Натомість, допитаний у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_8 (зі сторони позивачів) лише повідомив, що ОСОБА_4 , коли поступив до лікарні, перебував у важкому стані, але при свідомості, оскільки сам розписався у медичній карті; особисто ОСОБА_4 не бачив.
З викладеного суд доходить висновку, що твердження позивачів про не усвідомлення заповідачем значення своїх дій та не можливість ними керувати в момент складання розпорядження на випадок своєї смерті не знайшли свого підтвердження у ході судового розгляду, а відтак є безпідставними.
Крім того, відповідно до частини першої статті 225 ЦК України, що вказується позивачами в якості правової підстави позову,правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.
Отже, з позовом про визнання недійсним заповіту можуть звернутися не будь-які особи, а лише ті, які мають докази порушення оспорюваним правочином їхніх прав та інтересів.
Проте, матеріалами справи достеменно не підтверджуються родинні відносини між позивачами та ОСОБА_4 , а саме той факт, що їхні матері є рідними сестрами, а відтак без встановлення факту родинних відносин між позивачами та спадкодавцем стверджувати про порушення оспорюваним заповітом їхніх прав на спадкове майно заповідача передчасно.
Отже, встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд доходить висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки докази, які б однозначно та безальтернативно вказували на наявність передбачених законом підстав визнання правочину недійсним, у матеріалах справи відсутні, а відтак спірний заповіт є чинним і визнанню недійсним не підлягає.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.
Відповідно до пунктів 1, 2, 4, 5, 6, 12 частини третьої статті 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Зі змісту статей 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.
При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).
Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Це підтверджується і такими нормами ЦПК України.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності.
Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу вважала за необхідне надати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких позивач має заперечення.
Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (постанови Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 та від 06 грудня 2019 року у справі № 910/353/19, а також постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25 травня 2021 року у справі № 910/7586/19).
Правничу допомогу відповідачу надавав адвокат Кравченко В.В. на підставі договору про надання правової допомоги від 25.06.2021. Згідно квитанції до прибуткового касового ордера від 11.07.2021 та акта-розрахунку судових витрат від 11.07.2021 відповідач сплатив адвокату 8 000,00 грн (а.с. 133-134 том 1).
Суд, з урахуванням складності справи, обсягом виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання таких робіт, принципів розумності та справедливості, відсутністю заперечень іншої сторони у справі, вважає визначені вище витрати обґрунтованими.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 12, 13, 76-81, 141, 258, 259, 263-265, 273, 352-354 ЦПК України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000,00 грн (чотири тисячі гривень 00 копійок).
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000,00 грн (чотири тисячі гривень 00 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 .
Позивач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 .
Відповідач: ОСОБА_3 , місце проживання:
АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 .
Третя особа: Північно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Суми), місцезнаходження: пр-т Миру, 43, м. Чернігів, код ЄДРПОУ: 43316700.
Третя особа: приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Число Світлана Миколаївна, місцезнаходження місця праці: пр-т Перемоги, 95-А, м. Чернігів.
Суддя