вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21
E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
24.01.2023 Справа № 917/1686/21
Господарський суд Полтавської області у складі судді Безрук Т. М., при секретарі судового засідання Сілаєвій О. Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовною заявою Керівника Миргородської окружної прокуратури Полтавської області
в інтересах держави в особі органу уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах
Міністерства соціальної політики України
Спеціалізованого Миргородського санаторію "Слава"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергія України"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача - Північно-східний офіс Держаудитслужби
про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 625 792,50 грн
за участю представників:
від прокуратури: Нечволод П. В.;
від третьої особи: Неборак А. В.;
представники інших учасників справи - не з'явилися
встановив:
До Господарського суду Полтавської області звернувся з позовом Керівник Миргородської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі органу уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Міністерства соціальної політики, Спеціалізованого Миргородського санаторію "Слава" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергія України" 1) про визнання недійсними додаткових угод № 3 від 16.09.2021, № 4 від 29.09.2020, № 5 від 22.10.2020, № 6 від 28.10.2020, № 7 від 18.11.2020, № 9 від 21.12.2020, № 14 від 27.01.2021, № 15 від 28.01.2021 до Договору № 247/247 постачання природного газу від 16.04.2020; 2) про стягнення 625 792,50 грн надмірно сплачених коштів на користь Спеціалізованого Миргородського санаторію "Слава".
Позовну заяву обґрунтовано тим, що після укладення договору постачання природного газу сторони договору підписали додаткові угоди, якими безпідставно збільшили ціну на природний газ; ці додаткові угоди укладені з порушенням законодавства та є нікчемними, вказане призвело до надмірної сплати бюджетних коштів на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергія України".
Північно-східний офіс Держаудитслужби (третя особа) у поясненнях (вхід. № 13140 від 26.11.2021; т.1 а.с.123-141) позовні вимоги прокурора підтримав та повідомив наступне:
- внесення змін до договору про закупівлю можливе у випадку саме відповідного до зміни ціни в договорі факту коливання ціни такого товару на ринку та повинно бути обґрунтованим і документально підтвердженим;
- в документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена чинна ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання);
- в ході проведення перевірки закупівлі встановлено, що на підставі пункту 2 частини 4 статті 36 Закону № 922 сторонами укладено ряд додаткових угод до Договору № 247/247, якими безпідставно змінено ціну одиниці товару у бік збільшення.
Відповідач у відзиві (вхід. № 14532 від 30.12.2021; т.1 а.с.184-191) проти позову заперечує повністю з таких підстав:
- починаючи з 19 квітня 2020 року законодавство визначає підстави зміни ціни та конкретизував, що ціна збільшується лише на відсоток збільшення ціни такого товару на ринку, за умови наявності факту коливання на ринку. До внесення змін до Закону, такого обмеження не було передбачено;
- договір № 247/247 був укладений 16 квітня 2020 року, до набрання чинності нової редакції Закону, тому встановлені новим Законом обмеження не застосовуються до правовідносин, які регулюються цим договором;
- протягом періоду постачання за Договором № 247/247 відбулося коливання ціни на ринку природного газу у бік збільшення, тому ТОВ «Енергія України» було вимушено неодноразово звертатися до споживача з пропозиціями щодо зміни ціни природного газу за Договором № 247/247 не більше ніж на 10 % при зростанні ціни на ринку. Ціни які були запропоновані, відрізнялися від цін, які на той час склалися на ринку природного газу, та кожного разу були встановлені меншими ніж ціни на ринку газу;
- відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону «Про публічні закупівлі» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) договір про закупівлю є нікчемним у разі його укладення з порушенням вимог ч. 4 ст. 36 цього Закону. З огляду на викладене, вимога щодо визнання додаткових угод № 3-7,9,14-15 до Договору № 247/247 недійсними не є належним способом захисту прав, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону;
- господарський спір за участю відповідача, місцезнаходженням якого є м. Київ, а не м. Полтава, не належить до територіальної юрисдикції господарського суду Полтавської області.
Північно-східний офіс Держаудитслужби (третя особа) у поясненнях на відзив (вхід. № 377 від 13.01.2022; т.1 а.с.217-226) зазначив, що:
- відсутнє обґрунтоване та документальне підтвердження коливання ціни товару на ринку, сторонами при укладанні додаткових угод 5-7, 9, 14-15 не дотримано вимоги пункту 2 частини четвертої статті 36 Закону № 922, пункту 3.8, підпункту 11.8.2 пункту 11.8 Договору № 247/247;
- безпідставне укладення додаткових угод до договору на підвищення ціни за одиницю товару на 104,75 % від встановленої в Договорі № 247/247, призвело до неефективного, незаконного, неекономного використання бюджетних коштів;
- постачальник не обґрунтував належним чином пропозицію підвищення ціни. Так, за експертними висновками торгово-промислової палати, наданими ТОВ «Енергія України» неможливо встановити чи відбулося взагалі коливання, воно у сторону збільшення чи зменшення, на який відсоток відбулося коливання;
- постачальник ТОВ «Енергія України» під час направлення пропозицій позивачу про підвищення ціни діяв недобросовісно;
- додаткові угоди до договору № 247/247 укладені з порушенням 2частини 4 статті 36 Закону України «Про публічні закупівлі», що призвело до підвищення ціни за одиницю товару на 104,75 %, що суперечить принципам процедур закупівель, та зумовлює неефективне, нераціональне використання бюджетних коштів.
Прокурор у відповіді на відзив (вхід. № 771 від 24.01.2022; т.1 а.с.228-232) вказав наступне:
- висновки Черкаської торгово-промислової палати не підтверджують інформації щодо коливання ціни на природний газ у сторону збільшення;
- згідно листа НКРЕКП № 3111/16.2.2/7-2 від 10.03.2021 щодо середньозважених цін на природний газ за січень - грудень на нерегульованому сегменті ринку природного газу для бюджетних установ та організацій, середньозважена ціна природного газу без ПДВ в лютому 2020 (місяць подачі пропозицій) становила 5591 грн без ПДВ, а в квітні (місяць укладання договору) - 4974 грн без ПДВ;
- ТОВ «Енергія України» занизила пропоновану ціну газу на торгах, з метою отримання перемоги у відкритих торгах, щоб збільшити після укладення договору шляхом укладення додаткових угод.
Відповідач подавав клопотання про призначення експертизи у справі (вхід. № 958 від 27.01.2022; т.1 а.с.248-250).
Керівник Миргородської окружної прокуратури Полтавської області подав заперечення (вхід. № 2403 від 04.04.2022; т.2 а.с.34-37) на клопотання відповідача про проведення експертизи.
Північно-східний офіс Держаудитслужби подав заперечення від 06.04.2022 (вхід. № 2466 від 07.04.2022; т.2 а.с.41-43) на клопотання відповідача про проведення експертизи.
Ухвалою від 30.06.2022 суд відхилив клопотання відповідача про призначення експертизи та про зупинення провадження у справі (т.2 а.с.85-87).
Міністерство соціальної політики України подавало заяви (вхід. № 1392 від 07.02.2022; вхід. № 3042 від 13.05.2022; вхід. № 3961 від 21.06.2022; т. 1 а.с.1; т.2 а.с.59-60, 79) про розгляд справи без участі їх представника. Ці клопотання суд задовольнив.
У цій справі були вчинені такі процесуальні дії.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.11.2021 цей позов переданий на розгляд судді Безрук Т. М. (т.1 а.с.113).
Ухвалою від 08.11.2021 суд відкрив провадження у справі № 917/1686/21 за цим позовом, призначив справу до розгляду у порядку загального позовного провадження в підготовче засідання та встановив сторонам строки для подання заяв по суті справи, а також залучив до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача - Північно-східний офіс Держаудитслужби (т.1 а.с.117).
Ухвалою суду від 23.12.2021 підготовче засідання у цій справі було призначено на 27.01.2022. У зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді це засідання не відбулося. Ухвалою від 09.02.2022 підготовче засідання призначено на 03.03.2022.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" введено воєнний стан строком на 30 діб. Указом Президента України від 14.03.2022 № 133/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 26 березня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 18 квітня 2022 року № 259/2022 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 17 травня 2022 року № 341/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.
Ухвалами від 09.02.2022, від 03.03.2022, від 25.03.2022 господарський суд відкладав підготовче засідання у цій справі. Поштові повідомлення про вручення відповідачу вказаних ухвал від 03.03.2022, повернулися до суду лише 27.05.2022 (т.2 а.с.62, 63).
З метою належного повідомлення учасників справи про розгляд справи суд ухвалами від 26.04.2022, від 24.05.2022, від 30.06.2022 відкладав підготовче засідання.
Ухвалою від 26.07.2022 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті (т.2, а.с. 97-99). Ухвалою від 14.12.2022 суд відкладав судове засідання.
Про час і місце розгляду справи по суті учасники справи повідомлені належним чином.
Ухвала від 26.07.2022 була вручена Спеціалізованому Миргородськомусанаторію "Слава" та Товариству з обмеженою відповідальністю "Енергія України", що підтверджується поштовим повідомленням від 13.10.2022 (т.2, а.с.138-139).
Ухвала від 26.07.2022 були надіслані на офіційну електронну адресу Миргородської окружної прокуратури Полтавської області та позивачу - Міністерству соціальної політики у системі "Електронний суд" та ними отримані відповідно 27.07.2022, що підтверджується довідками про доставку електронного листа від 27.07.2022 (т.2 а.с.103-104).
Ухвала від 14.12.2022 була вручена Спеціалізованому Миргородськомусанаторію "Слава", що підтверджується поштовим повідомленням від 15.12.2022.
Ухвала від 14.12.2022, направлена Товариству з обмеженою відповідальністю "Енергія України", повернута поштовим відділення в зв'язку з відсутністю адресата за адресою.
Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Ухвала від 14.12.2022 надіслана на офіційну електронну адресу Миргородської окружної прокуратури Полтавської області та позивачу - Міністерству соціальної політики у системі "Електронний суд" та ними отримані відповідно 14.12.2022, що підтверджується довідками про доставку електронного листа від 14.12.2022 (т.2 а.с.103-104).
Третя особа про час та місце розгляду справи повідомлена під розписку від 14.12.2022.
За загальним правилом, згідно ст. 27 ГПК України позов пред'являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Стаття 29 ГПК України надає позивачу право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, за винятком виключної підсудності, встановленої ст. 30 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 5 ст. 29 ГПК України позови у спорах, що виникають творів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливості можна тільки в певному місці, можуть пред'являтись також за місцем виконання цих договорів.
Місцем виконання вказаного договору № 247/247 є місто Миргород Полтавської області, а відтак справа підсудна Господарському суду Полтавської області.
Під час розгляду справи по суті суд дослідив письмові пояснення сторін та всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
В судовому засіданні 24.01.2023 суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення згідно з ч. 6 ст. 233, ст. 240 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив таке.
Згідно із ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка, зокрема, здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Відповідно до ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Згідно з ч. 4, ч. 5 ст. 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також визначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Обираючи форму представництва прокурор визначає, в чому полягає порушення або загроза порушення інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту. Про це йдеться у рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі про представництво інтересів в арбітражному судочинстві, яке відповідно до ст. 89 Закону України "Про Конституційний Суд України" є обов'язковим. Згідно з вказаним рішенням інтереси держави можуть збігатися, так і не збігатися з інтересами державних органів. Поняття "інтереси держави" є оціночним і у кожному конкретному випадку прокурор самостійно визначає, в чому саме відбулося або має відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту.
Цей позов пред'явлений прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, - Міністерства соціальної політики України та Спеціалізованого Миргородського санаторію "Слава".
Відповідно до п. 1 Положення про Міністерство соціальної політики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 р. № 423 (зі змінами та доповненнями) Міністерство соціальної політики України (Мінсоцполітики) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України і який забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері соціальної політики, загальнообов'язкового державного соціального та пенсійного страхування, соціального захисту населення, волонтерської діяльності, з питань сім'ї та дітей, оздоровлення та відпочинку дітей, усиновлення та захисту прав дітей, запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі, торгівлі людьми, забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, надання соціальних послуг та проведення соціальної роботи, соціальної та професійної адаптації військовослужбовців, які звільняються, осіб, звільнених з військової служби, ветеранів праці, ветеранів війни, осіб, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в частині організації виплати їм разової грошової допомоги, ветеранів військової служби, жертв нацистських переслідувань, дітей війни та жертв політичних репресій, пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, здійснення державного контролю за дотриманням вимог законодавства під час надання соціальної підтримки (державна допомога, пільги, житлові субсидії та інші виплати, що проводяться за рахунок державного бюджету, соціальні послуги) та за дотриманням прав дітей, а також забезпечує формування та реалізує державну політику щодо здійснення державного нагляду у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності в частині забезпечення відповідності законодавству рішень правління Фонду соціального страхування, державного регулювання та нагляду за дотриманням норм Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" щодо призначення (перерахування) і виплати пенсій у солідарній системі та щодо взаємодії Пенсійного фонду України з Фондом соціального страхування, у сфері гуманітарної допомоги.
Договір № 247/247 постачання природного газу від 16.04.2020 та спірні додаткові угоди до нього укладені між Спеціалізованим Миргородським санаторієм "Слава" та відповідачем.
Згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань Положення про спеціалізований Миргородський санаторій «Слава», затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України № 677 від 11.10.2013 (далі - Положення), спеціалізований Миргородський санаторій «Слава» є державною організацією та входить до сфери управління засновника - Міністерства соціальної політики України (код ЄДРПОУ 37567866). Джерелами формування майна Санаторію є кошти, отримані від реалізації путівок на санаторно-курортне лікування та надання інших платних послуг, кошти відповідних бюджетів, благодійна внески, інші джерела, не заборонені законодавством (п. 3.4 Положення).
Спеціалізований Миргородський санаторій «Слава» є розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня, головний розпорядник бюджетних коштів - Міністерство соціальної політики України. Джерелом фінансування закупівлі ДК 021:2015:09120000-6: Газове паливо (UА-2020-02-03-001565-а), проведеної спеціалізованим Миргородським санаторієм «Слава» є кошти Державного бюджету України.
Санаторій володіє, користується та розпоряджається майном на праві оперативного управління; будь-які операції з майном здійснюються за погодженням Уповноваженого органу управління. Майно Санаторію складають основні засоби, обігові оборотні і грошові кошти, а також матеріальні цінності. Санаторій фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України ( пункти 3.1, 3.2, 6.1 Положення).
Враховуючи викладене, підставами для подачі цього позову та представництва інтересів держави в особі органу - Міністерства соціальної політики України є тривале невжиття останньою жодних заходів спрямованих на стягнення коштів з відповідача та є виключними випадками, що встановлено вимогами ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», на усунення виявлених порушень та захисту інтересів держави прокурором пред'явлено позов.
З огляду на викладене прокурор обґрунтовано подав позов в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, - Міністерство соціальної політики України.
Стосовно звернення прокурора до суду в інтересах держави в особі Спеціалізованого Миргородського санаторію "Слава" (далі - Санаторій) в частині стягнення з відповідача коштів в сумі 625792,50 гривень на користь цього Санаторію суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Прокурор у позові вказує що Санаторій є розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня, а тому позов пред'явлено в його інтересах як органу уповноваженим державною, здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Проте, відповідно до Положення про Спеціалізований Миргородський санаторій «Слава», затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України № 677 від 11.10.2013 (далі - Положення; т. 1 а.с.85-88), Спеціалізований Миргородський санаторій «Слава» є спеціалізованим санаторно-курортним закладом гастроенетерологічного профілю.
У вказаному Положенні відсутні вказівки на наявність у Санаторію владних повноважень, чи наявності статусу державного органу чи органу місцевого самоврядування.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов'язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема, цивільних правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов'язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в пунктах 6.21, 6.22 постанови від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11, в пунктах 4.19, 4.20 постанови від 26.02.2019 у справі № 915/478/18, п. 26 постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).
Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (див. пункт 35 постанови від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18). Тобто під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (див. пункт 27 постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).
Пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон), який набрав чинності 15.07.2015. Частина перша цієї статті визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
Згідно з абзацами першим та другим частини третьої статті 23 Закону Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.
Абзац третій частини третьої цієї статті передбачає заборону здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов'язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об'єднань.
Беручи до уваги викладене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, передбачена абзацом третім частини третьої статті 23 Закону, має застосовуватись з урахуванням положень абзацу першого частини третьої цієї статті, який передбачає, що суб'єкт, в особі якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави, має бути суб'єктом владних повноважень, незалежно від наявності статусу юридичної особи.
Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на положення частини другої статті 19 Конституції України, відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У контексті цього засадничого положення відсутність у Законі інших окремо визначених заборон на здійснення представництва прокурором, окрім спеціальної заборони на представництво державних компаній, не слід розуміти як таку, що розширює встановлені в абзаці першому частини третьої статті 23 Закону межі для здійснення представництва прокурором законних інтересів держави.
Такий правовий висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.07.2021 № 911/2169/20.
Відповідно до Положення про Спеціалізований Миргородський санаторій «Слава», затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України № 677 від 11.10.2013 (далі - Положення; т. 1 а.с.85-88), цей Санаторій є спеціалізованим санаторно-курортним закладом гастроенетерологічного профілю.
Суд враховує правовий висновок Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду, викладений у постанові 18 листопада 2022 року у cправі № 914/2656/21, де Верховний Суд відступив від висновку щодо можливості звернення прокурора із позовом в інтересах держави в особі суб'єкта, який не є суб'єктом владних повноважень, який (висновок) викладено у постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у справі № 924/674/21, що розглядалася колегією суддів Касаційного господарського суду, яка входить до складу іншої палати. При цьому Верховний суд зазначив, що попередні судові інстанції, з'ясувавши, що: Театр, в особі якого (поряд з іншими особами) прокурором подано позов в інтересах держави, не є органом державної влади чи місцевого самоврядування і не є суб'єктом владних повноважень; водночас Театр як юридична особа спроможний самостійно захистити в суді свої права та/або законні інтереси в разі їх порушення; за таких обставин відсутні підстави для представництва прокурором інтересів держави в цій справі в особі Театру, дійшли обґрунтованого висновку про необхідність застосування у відповідних правовідносинах припису пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України.
Беручи до уваги положення статті 53 ГПК України, статті 23 Закону України "Про прокуратуру", Велика Палата Верховного Суду у справі № 911/2169/20 (постанова від 06.07.2021) дійшла висновку, що заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, передбачена абзацом третім частини третьої статті 23 названого Закону, має застосовуватись з урахуванням положень абзацу першого частини третьої цієї статті, який передбачає, що суб'єкт, в інтересах якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави, має бути суб'єктом владних повноважень, незалежно від наявності статусу юридичної особи.
У пункті 76 постанови від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду, підтримавши висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, зазначила, що відповідно до частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.
При цьому поняття "компетентний орган" у цій постанові вживається у значенні органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.
Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 5 ст. 236 ГПК України).
Аналогічна норма передбачена ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», зокрема, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Відповідно до Положення про Спеціалізований Миргородський санаторій «Слава», затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України № 677 від 11.10.2013 (далі - Положення; т. 1 а.с.85-88), цей Санаторій є спеціалізованим санаторно-курортним закладом гастроенетерологічного профілю.
З урахуванням наведеного, оскільки Спеціалізований Миргородський санаторій "Слава" не є органом державної влади чи місцевого самоврядування, не є суб'єктом владних повноважень, суд приходить до висновку про те, що звернення прокурора до суду у цій справі в інтересах держави в особі Спеціалізованого Миргородського санаторію "Слава" є неправомірним.
Спеціалізований Миргородський санаторій "Слава" є юридичною особою, права та обов'язки якої набуває з моменту державної реєстрації та самостійно приймає рішення і здійснює діяльність в межах компетенції, передбаченої чинним законодавством України та має право від свого імені укладати договори, бути позивачем та відповідачем у судах.
З метою забезпечення єдності судової практики у питанні застосування положень ГПК України у справах за позовами прокурорів Велика Палата Верховного Суду у справі № 912/2385/18 дійшла висновку, що якщо суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати. І в таких справах виникають підстави для застосування положень пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України (залишення позову без розгляду).
З огляду на викладене вище, суд доходить висновку про відсутність підстав для представництва Прокурором інтересів держави в особі Спеціалізованого Миргородського санаторію "Слава" та про необхідність залишення позову, поданого Прокурором в інтересах держави в особі Спеціалізованого Миргородського санаторію "Слава", без розгляду відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України.
Суд встановив, що Міністерство соціальної політики України не є стороною спірного Договору та додаткових угод до цього договору, а позовні вимоги прокурора спрямовані на стягнення коштів саме на користь Спеціалізованого Миргородського санаторію "Слава" як самостійного суб'єкта господарювання, а не на користь Міністерства соціальної політики України.
Тому, позов прокурора в частині позовних вимог про стягнення про стягнення 625792,50 грн надмірно сплачених коштів на користь Спеціалізованого Миргородського санаторію "Слава" суд залишає без розгляду.
Спеціалізованим Миргородським санаторієм «Слава» проводилася процедура публічних закупівель природного газу ДК 021:2015:09120000-6: Газове паливо за кошти Державного бюджету України (UА-2020-02-03-001565-а); (т.1 а.с.19-24).
Як свідчить звіт про результати вказаної закупівлі (т.1 а.с.25), учасниками вказаних відкритих торгів зареєструвалися: ТОВ «Енергія України» остаточна пропозиція якого складала 2 087 000,00 грн, ТОВ «Енергогазрезерв» остаточна пропозиція якого складала 2 101 250,00 грн., ТОВ «Укргаздобич» остаточна пропозиція якого складала 2 656 770,00 грн., ТОБ «Мегагаз постач» остаточна пропозиція якого складала 2 969 700,00 грн. Переможцем визначено ТОВ «Енергія України».
За результатами проведення процедури закупівлі 16.04.2020 ТОВ «Енергія України» (постачальник) та Миргородський спеціалізований санаторій «Слава» (споживач) уклали договір на постачання природного газу № 247/247 (далі - Договір; т.1 а.с.29-36).
Відповідно до п.1.1, 3.1, 3.7 вказаного договору постачальник зобов'язується передати у власність споживачу у березні-грудні 2020 року природний газ у обсязі 475 000 тис. куб. м.
Згідно з п. 3.1 Договору ціна природного газу за цим договором становить 4393,68421 за 1000 куб.м. газу. Загальна вартість договору на момент укладення становить 2 087 000,00 грн.
Пунктом 11.1 Договору передбачено, що договір набирає чинності з моменту його підписання, поширює свою дію на відносини, що склалися в частині постачання природного газу з 01.03.2020 та діє в частині постачання газу до 31.12.2020, а в частині взаєморозрахунків, врегулювання спірних питань і виконання зобов'язань - до повного їх завершення.
Пунктом 3.8 визначено, що істотні умови договору не можуть змінюватися після його підписання, крім випадків, передбачених ч. 4, ч. 5 ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі».
На момент підписання договору сторонами погоджені всі істотні умови: предмет, ціну та строк виконання зобов'язань за договором відповідно до вимог ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України та Закону України «Про публічні закупівлі».
Надалі сторони протягом квітня 2020 року - січня 2021 року уклали 15 додаткових угод, якими внесені зміни до Договору № 247/247 постачання природного газу від 16.04.2020
Додатковою угодою № 1 від 16.04.2020 зменшено плановий обсяг газу з 475000 куб.м. до 365000 куб.м. (на 110 000 куб.м.), зменшено загальну суму договору до 1 603 694, 74 грн. (на 483 305,26 грн), встановлено поширення дії Договору з 01.05.2020 (т.1 а.с.36).
Додатковою угодою № 2 від 19.06.2020 доповнено пункт 3.1 та підпункти 6.3.3, 6.3.4 Договору щодо відшкодування збитків за перевищення обєму газу (т.1 а.с.37).
Додатковою угодою № 3 від 16.09.2020, на підставі листа ТОВ «Енергія України» від 31.08.2020 № 410 «Щодо зміни ціни на постачання природного газу» та експертного висновку Черкаської торгово-промислової палати № О-544/2 від 31.08.2020, ціну природного газу за 1000 кубічних метрів з 01.09.2020 збільшено з 4 393,68421 грн. на 4 681,82 грн., тобто на 6,56 %, зменшено плановий обсяг постачання газу на 24 551,59 куб.м. та встановлено загальну кількість - 340 448,41 куб.м. Умови вказаної додаткової угоди застосовуються з 01.09.2020 року (т.1 а.с.38).
Додатковою угодою №4 від 29.09.2020, на підставі листа ТОВ «Енергія України» від 23.09.2020 № 487 «Щодо зміни ціни на постачання природного газу» та експертного висновку Черкаської торгово-промислової палати № О - 619 від 18.09.2020,ціну природного газу за 1000 кубічних метрів з 01.09.2020 збільшено з 4 681,82 грн. на 5 142,00 грн, тобто на 9,83 %, зменшено плановий обсяг постачання газу на 30 468,2116 куб.м. та встановлено загальну кількість - 309 980,1984 куб.м. Умови вказаної додаткової угоди застосовуються з 01.09.2020 року (т.1 а.с.40).
Додатковою угодою № 5 від 22.10.2020, на підставі листа ТОВ «Енергія України» від 05.10.2020 № 605 «Щодо зміни ціни на постачання природного газу»; та експертного висновку Черкаської торгово-промислової палати № О - 669/01 від 05.10.2020, ціну природного газу за 1000 кубічних метрів з 01.10.2020 збільшено з 5142, 00 грн на 5 655,68 грн., тобто на 9,98 %, зменшено плановий обсяг постачання газу на 35 037,4683 куб.м. та встановлено загальну кількість - 274 942,7301 куб.м. Умови вказаної додаткової угоди застосовуються з 01.10.2020 (т.1 а.с.42).
Додатковою угодою № 6 від 28.10.2020, на підставі листа ТОВ «Енергія України» від 19.10.2020 № 644 «Щодо зміни ціни на постачання природного газу» та експертного висновку Черкаської торгово-промислової палати № О-684/01 від 09.10.2020, ціну природного газу за 1000 кубічних метрів з 20.10.2020 збільшено з 5 655,68 грн. на 6 220,68 грн., тобто на 9,99 %, зменшено плановий обсяг постачання газу на 50 883,4279 куб.м. та встановлено загальну кількість - 224 059,3022 куб.м. Умови вказаної додаткової угоди застосовуються з 20.10.2020 року (т.1 а.с.44).
Додатковою угодою №7 від 18.11.2020, на підставі листа ТОВ «Енергія України» від 09.11.2020 № 768 «Щодо зміни ціни на постачання природного газу» та Експертного висновку Черкаської торгово-промислової палати № О-797/01 від 09.11.2020, ціну природного газу за 1000 кубічних метрів з 01.11.2020 збільшено з 6 220,68 грн. на 6 842,12 грн., тобто на 9,99 %, зменшено плановий обсяг постачання газу на 17 632,0112 куб.м., та встановлено загальну кількість - 206 427,291 куб.м. Умови вказаної додаткової угоди застосовуються з 01.11.2020 року (т.1 а.с.47).
Додатковою угодою № 8 від 27.11.2020 у зв'язку з допущенням технічної описки при розрахунку ціни на природний газ, внесено зміни до додаткової угоди № 7, та викладено її в наступній редакції: ціну природного газу за цим Договором за 1000 кубічних метрів з 01.11.2020 збільшено з 6 220,68 грн. на 6 827,24 грн., тобто на 9,75 %, зменшено плановий обсяг постачання газу на 16 486,3471 куб.м., встановлено загальну кількість газу - 207 572,9551 куб.м. (т.1 а.с.49).
Додатковою угодою № 9 від 21.12.2020, на підставі листа ТОВ «Енергія України» № 1009 від 16.12.2020 «Щодо зміни ціни на постачання природного газу» та експертного висновку Черкаської торгово-промислової палати № О-949 від 16.12.2020, ціну природного газу за 1000 кубічних метрів з 01.12.2020 збільшено з 6 827,24 грн. на 7 494,39 грн., тобто на 9,77 %, зменшено плановий обсяг постачання газу на 9 277,9667 куб.м., встановлено загальну кількість газу - 198 294,9884 куб.м. Умови вказаної додаткової угоди застосовуються з 01.12.2020 року (т.1 а.с.51).
Додатковою угодою № 10 від 28.12.2020, на підставі пункту 2 частини четвертої статті 36 Закону України «Про публічні закупівлі» зменшено суму договору до 1406467,92 грн., а саме на 197226,82 грн. (з ПДВ); (т. 1 а.с.58).
Додатковою угодою №11 від 30.12.2020 продовжено строк дії договору до 31.03.2021 року (т. 1 а.с.58).
Додатковою угодою № 12 від 26.01.2020 внесено зміни до п. 1.2 Розділу 1 договору та викладеного його в наступній редакції: при розрахунку підвищення вартості газу допущено помилково розрахунок по кількості газу, а саме: по додатковій угоді № 3 від 16.09.2020 більше знято газу на 2257,3635 куб. м. газу; по додатковій угоді №4 від 29.09.2020 року менше знято 36,3535 куб. м. газу; по додатковій угоді № 5 від 22.10.2020 більше знято газу на 7 571,0 куб. м. газу; по додатковій угоді № 6 від 28.10.2020 більше знято газу на 28 500,02 куб. м. газу. Загальна кількість газу становить 210270,3948 куб.м.м (т. 1 а.с.54).
Додатковою угодою № 13 від 26.01.2021 збільшено обсяг газу на 37 533,886 куб. м., загальна кількість газу становитиме 247 804,2808 куб.м. Збільшено суму договору на 281 293,58 тис., загальна сума договору становитиме 1 687 761,50 грн (т. 1 а.с.54).
Додатковою угодою № 14 від 27.01.2021, на підставі листа ТОВ «Енергія України» від 05.01.2021 № 67 «Щодо зміни ціни на постачання природного газу» та Експертного висновку Черкаської торгово-промислової палати № О - 8 від 05.01.2021,ціну природного газу за 1000 кубічних метрів з 01.01.2021 збільшено з 7494,39 грн. на 8228,80 грн., тобто на 9,80 %, зменшено плановий обсяг постачання газу на 3 349,8251 куб.м., загальна кількість газу становитиме 244 454, 4557 куб.м. Умови вказаної додаткової угоди застосовуються з 01.01.2021 року (т. 1 а.с.55).
Додатковою угодою № 15 від 28.01.2021, на підставі листа ТОВ «Енергія України» від 11.01.2021 № 84 «Щодо зміни ціни на постачання природного газу» та Експертного висновку Черкаської торгово-промислової палати № О -15/01 від 11.01.2021, ціну природного газу за 1000 кубічних метрів з 01.01.2021 збільшено з 8 228,80 грн. на 8996,38 грн., тобто на 9,33 %, зменшено плановий обсяг постачання газу на 2 916,6422 куб. м., визначено загальну кількість газу - 241 537, 8135 куб.м. Умови вказаної додаткової угоди застосовуються з 01.01.2021 року (т. 1 а.с.57).
Тобто, до Договору № 247/247 у період його виконання вносились зміни щодо вартості одиниці газового палива в сторону збільшення.
Як стверджує прокурор, Спеціалізований Миргородський санаторій "Слава" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергія України" при укладенні додаткових угод № 3 від 16.09.2021, № 4 від 29.09.2020, № 5 від 22.10.2020, № 6 від 28.10.2020, № 7 від 18.11.2020, № 9 від 21.12.2020, № 14 від 27.01.2021, № 15 від 28.01.2021 до Договору № 247/247 постачання природного газу від 16.04.2020 не дотримали вимоги п. 2 ч. 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі", оскільки безпідставно змінили істотні умови договору. Кожного разу при укладенні додаткових угод сторонами договору належним чином не обґрунтовано та документально не підтверджено коливання ціни природного газу в період виконання умов договору, а тому прокурор прохає визнати ці додаткові угоди недійсними згідно з вимогами законодавства.
При вирішенні спору в цій частині господарський суд зазначає наступне.
У частині першій ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст. 185 Господарського кодексу України до укладення господарських договорів на біржах, оптових ярмарках, публічних торгах застосовуються загальні правила укладення договорів на основі вільного волевиявлення, з урахуванням нормативно-правових актів, якими регулюється діяльність відповідних бірж, ярмарків та публічних торгів.
Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з частинами 4, 5 ст. 656 Цивільного кодексу України, до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті. Особливості договору купівлі-продажу окремих видів майна можуть встановлюватися законом.
У цій справі сторони уклали договір за результатами процедури відкритих торгів на виконання вимог Закону України "Про публічні закупівлі", який установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади.
Метою вказаного Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.
Положеннями статті 3 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено, що закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія та ефективність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників; об'єктивна та неупереджена оцінка тендерних пропозицій; запобігання корупційним діям і зловживанням. Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади визначено Законом України "Про публічні закупівлі" (в редакції станом на дату укладання спірних додаткових угод).
Вказаний Закон передбачає, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (ч. 1 ст. 36 Закону).
Відповідно до частини четвертої статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції станом на дату укладення договору) умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків:1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника; 2) зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі; 3) покращення якості предмета закупівлі за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі; 4) продовження строку дії договору та виконання зобов'язань щодо передання товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі; 5) узгодженої зміни ціни в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг); 6) зміни ціни у зв'язку із зміною ставок податків і зборів пропорційно до змін таких ставок; 7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, регульованих цін (тарифів) і нормативів, які застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни; 8) зміни умов у зв'язку із застосуванням положень частини п'ятої цієї статті.
У абзаці 2 частини 3 ст. 6 Цивільного кодексу України визначено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Отже, Закон України "Про публічні закупівлі" встановлював імперативну норму, згідно з якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватися виключно у випадках, визначених ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі", а саме за пунктом 2 частини 4 наведеної норми - у випадку коливання цін на ринку товару чи то у бік збільшення, чи у бік зменшення, що надає сторонам право змінювати умови договору щодо ціни товару, при цьому не більше ніж на 10% та не збільшуючи загальну суму договору.
Таким чином, відповідач повинен довести належними доказами наявність підстав для збільшення ціни товару та для застосування пункту 2 частини 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі".
Верховний Суд у постанові від 18.03.2021 у справі № 924/1240/18 з подібних правовідносин вказав, що у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена чинна ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо (п.8.10 постанови).
Суд встановив, що станом на момент підписання договору сторони погодили всі істотні умови - предмет, ціну та строк виконання зобов'язань за договором відповідно до вимог частини третьої статті 180 ГК України та Закону України "Про публічні закупівлі".
Необхідність укладення Додаткових угод до Договору обґрунтовано відповідачем збільшенням ціни товару (природного газу).
Відповідно до спірних додаткових угод сторони збільшили початкову ціну за Договором природний газ.
Як свідчать надані докази, підставою збільшення ціни на природній газ згідно укладених Додаткових угод є експертні висновки Черкаської торгово-промислової палати, зокрема:
- експертні висновки № О-544/2 від 31.08.2020 (Додаткова угода № 3) та № О-619 від 18.09.2020 (Додаткова угода № 4) зазначають ціну на газ природний станом на одну дату, а саме: 26.08.2020 та 14.09.2020 відповідно. - експертні висновки № О-669/01 від 05.10.2020 (додаткова угода №5) та № О-702/2 від 19.10.2020 (додаткова угода № 6) зазначають інформацію щодо цін на природний газ суб'єктів ринку природного газу - регіональних газопостачальних підприємств на вересень та жовтень 2020 року, та за своїм змістом щодо ціни та постачальників є ідентичними;
- експертний висновок № О-684/01 від 09.10.2020 (додаткова угода № 6) визначає інформацію про діапазон вартості товару у регіональних постачальників природного газу, визначених у висновку станом на жовтень 2020 року;
- експертний висновок № О-797/01 від 09.11.2020 (додаткова угода №7) зазначає інформацію щодо цін на природний газ суб'єктів ринку природного газ у регіональних газопостачальних підприємств на жовтень та листопад 2020 року, тобто у довідці період порівняння починається з початку жовтня 2020 року, що передує даті укладення додаткової угоди №6 (28.10.2020).
- експертні висновки № О-949 від 16.12.2020 (додаткова угода № 9), № О-8 від 05.01.2021 (додаткова угода № 14) та № О-15/01 від 11.01.2021 (додаткова угода № 15) зазначають інформацію про вартість природного газу на Європейських хабах до кордону України за період, що передує датам укладення додаткових угод.
Крім того, експертні висновки № О-8 від 05.01.2021 (додаткова угода № 14) та № О-5/01 від 11.01.2021 (додаткова угода № 15) за своїм змістом щодо ціни та дати є ідентичними.
Як свідчать подані прокурором докази (т.1 а.с.89-92), згідно сайту ТБ «Українська енергетична біржа» середньозважені ціни на природний газ за результатами електронних біржових торгів на Українській енергетичній біржі станом на листопад-грудень 2020 та січень 2021 року є значно меншими ніж зазначені у вказаних експертних висновках щодо вартості природного газу на європейських хабах до кордону України. Так, згідно сайту ТБ «Українська енергетична біржа» середньозважені ціни на природний газ (післяоплата):
за період з 23.11.2020 по 16.12.2020 (додаткова угода № 9) коливалися в межах 6 039,92 грн. (найнижча ціна) до 6 313,66 грн. (найвища ціна). Згідно експертного висновки № О - 949 від 16.12.2020 ціни на природний газ на Європейських хабах до кордону України становили 6979,78 грн. (найнижча ціна) до 8820,24 грн. (найвища ціна);
за період з 17.12.2020 по 05.01.2021 (додаткові угоди № 14 та № 15) коливалися в межах 6 344,48 грн. (найнижча ціна) до 7573,23грн. (найвища ціна). Згідно експертного висновки № О - 949 від 16.12.2020 ціни на природний газ на Європейських хабах до кордону України становили 7 993,34 грн. грн. (найнижча ціна) до 10 187,94 грн. (найвища ціна);
Таким, чином сторонами під час укладення додаткових угод не дотримано вимоги щодо пропорційності збільшення ціни за одиницю товару відповідно до збільшення ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку.
В усіх експертних висновках зазначено, що «інформація, яка надана в експертному висновку, має виключно довідковий характер».
Тобто, у висновках наводяться лише дані про вартість газу на відповідну дату, без розбивки на періоди, у які товариство зверталось із відповідними пропозиціями.
Частина експертних висновків не містять інформації щодо коливання ціни на природний газ, що за змістом вищенаведених приписів ст. 36 Закону є єдиною умовою та підставою зміни первісно встановленої ціни. У вказаних документах лише визначено вартість природного газу на конкретну дату чи місяць та не наведено динаміку зміни ціни в бік збільшення; у них відсутній аналіз вартості ціни газу на конкретну дату у порівнянні з попередніми періодами у тому числі, на дату подання цінової пропозиції, дату укладення договору, чи будь-які інші дані, які б підтверджували коливання ціни природного газу на ринку, відтак наведені документи не можуть вважатися належним обґрунтуванням для зміни істотних умов договору.
Крім того, ціни, зазначені у експертних висновках на відповідну дату не відповідали даті змін ціни згідно додаткових угод.
Згідно листа НКРЕКП № 3111/16.2.2/7-2 від 10.03.2021 (т.1 а.с.93) щодо середньозважених цін на природний газ за січень-грудень на нерегульованому сегменті ринку природного газу для бюджетних установ та організацій, середньозважена ціна природного газу без ПДВ в лютому 2020 (місяць подачі пропозицій) становила 5591 грн. без ПДВ, а в квітні ( місяць укладання договору) - 4974 грн. без ПДВ.
Отже, беручи участь у процедурі публічних закупівель товариство самостійно визначаючи ціну на предмет закупівлі, з урахуванням власного економічного обґрунтування, рентабельності підприємства і можливості виконати взяті зобов'язання упродовж дії договору, чітко усвідомлювало свою можливість поставки товару за заявленими цінами протягом дії договору, адже вчиненню таких дій повинні передувати організаційні дії щодо закупки товару до сезонного здорожчання та його зберігання.
Таким чином, на день укладення між сторонами договору ТОВ «Енергія України» не відмовилося від підписання даного договору та взяття на себе зобов'язання щодо поставки природного газу за ціною 4 393,68421 грн. з ПДВ, тоді як за змістом довідки, за якою була сформована та гарантована тендерна пропозиція ТОВ «Енергія України», середньозважена ціна природного газу склала 5771,81 грн. за 1000 куб.м. з ПДВ.
При укладенні Договору постачальник формував ціну з огляду на мінімальну ціну реалізації на умовах передплати, а при укладенні додаткових угод керувався іншим видом цін (оплата після періоду поставки, оплата з урахуванням тарифу ТОВ «Оператор ГТС», середньозважена ціна).
Проаналізувавши вказані висновки Черкаської торгово-промислової палати, суд встановив, що вони не підтверджують коливання ціни природного газу за 1 м.куб. в сторону збільшення.
У цих висновках не зазначено ціни природного газу на попередні дати, з яких почалася зміна ціни на ринку, а лише зазначено вартість на конкретну дату. Крім того, у них не зазначено, чи є вказана ціна середньою по Україні та якою є середня ціна на природній газ на території окремих регіонів України. Таким чином, вказані висновки не відображають інформацію, яка надає можливість прослідкувати динаміку цін, а отже встановити її рух у бік збільшення чи зменшення та встановити факт наявності коливання ціни після укладання Договору.
Вказані висновки Черкаської торгово-промислової палати не містять інформації щодо коливання ціни природного газу на ринку в бік її збільшення після укладення договору.
Суд погоджується із твердженнями прокурора та Північно-східного офісу Держаудитслужби стосовно того, що у цих довідках не вказано даних щодо ціни природного газу на дату укладення договору між сторонам.
Отже, вищевказані документи не містять відомостей щодо динаміки ціни на предмет закупівлі, у них відсутній аналіз вартості ціни природний газ на конкретну дату у порівнянні з попередніми періодами, чи будь-які інші дані, які б підтверджували коливання ціни природного газу на ринку, у зв'язку з чим не містять належного обґрунтування для зміни істотних умов Договору на підставі п. 2. ч. 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі".
Таким чином, необхідність внесення зазначених змін до ціни товару не можна вважати обґрунтованою та такою, що підтверджена документально.
Як зазначив Верховний Суд у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/19, передбачена законодавством про публічні закупівлі норма (ч. 4 ст. 36 Закону "Про публічні закупівлі") застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10%. Інше тлумачення відповідної норми Закону "Про державні закупівлі" нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів. Верховний Суд вважає, що обмеження 10% застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод).
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 04 серпня 2021 року у справі № 912/994/20 з подібних правовідносин виклав правову позицію про те, що перемога у тендері (закупівля за державні кошти) та укладення договору з однією ціною та її подальше підвищення шляхом так званого "каскадного" укладення додаткових угод є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку продавця (п. 57 постанови).
Верховний Суд у постанові від 12.09.2019 у справі № 915/1868/18 наголосив, що можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та ст. 3 Закону "Про публічні закупівлі".
В п. 1 розділу X Прикінцеві та перехідні положення Закону України 19 вересня 2019 року № 114-IX «Про внесення змін до Закону України "Про публічні закупівлі" та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення публічних закупівель» вказано, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію через шість місяців з дня його опублікування, крім розділу VI, який вводиться в дію через 12 місяців з дня його опублікування.
Опублікований в газеті «Голос України» 19.10.2019 № 200, введений в дію 19.04.2020
В п.6. розділу X Прикінцеві та перехідні положення Закону України 19 вересня 2019 року № 114-IX «Про внесення змін до Закону України "Про публічні закупівлі" та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення публічних закупівель» зазначено, що договори про закупівлю, укладені у порядку та на умовах, установлених до введення в дію цього Закону, виконуються в повному обсязі до закінчення строку, на який такі договори були укладені. Зміни до таких договорів вносяться у порядку та на умовах, встановлених до введення в дію цього Закону.
У ч. 1 ст. 37 Закону "Про публічні закупівлі" (в редакції станом на дату укладення договору) вказано, що договір про закупівлю є нікчемним, зокрема, у разі його укладення з порушенням вимог частини четвертої статті 36 цього Закону.
Враховуючи вищенаведене, господарський суд дійшов висновку, що при укладенні Спеціалізованим Миргородським санаторієм "Слава" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергія України" додаткових угод № 3 від 16.09.2021, № 4 від 29.09.2020, № 5 від 22.10.2020, № 6 від 28.10.2020, № 7 від 18.11.2020, № 9 від 21.12.2020, № 14 від 27.01.2021, № 15 від 28.01.2021 до Договору № 247/247, не дотримано вимог п. 2 ч. 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі", оскільки безпідставно змінено істотні умови Договору, кожного разу при укладенні Додаткових угод сторонами договору належним чином не обґрунтовано та документально не підтверджено коливання ціни природного газу в період виконання умов договору. Сторонами договору не підтверджено належними доказами коливання ціни природного газу і під час розгляду цієї справи.
За змістом ст. ст. 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК, ст. 20 ГК визнання правочину недійсним є способом захисту цивільних прав та інтересів. Частина 2 ст. 20 ГК серед способів захисту визначає визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (абз. 1 ч. 2 ст. 215 ЦК).
Отже, суд прийшов до висновку, що додаткові угоди № 3 від 16.09.2021, № 4 від 29.09.2020, № 5 від 22.10.2020, № 6 від 28.10.2020, № 7 від 18.11.2020, № 9 від 21.12.2020, № 14 від 27.01.2021, № 15 від 28.01.2021 до Договору № 247/247 постачання природного газу від 16.04.2020 є нікчемними згідно із ст. 37 Закону "Про публічні закупівлі", оскільки вони укладені з порушенням ч. 4 ст. 36 цього Закону.
При цьому суд враховує висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17 та постановах Верховного Суду від 09.07.2019 у справі № 910/17258/17, від 21.05.2020 у справі № 920/551/19 та від 03.12.2020 у справі № 909/703/19 щодо того, що визнання недійсним нікчемного правочину не є способом захисту прав та інтересів, установлених законом.
Отже, якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його недійсним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. Крім того, такий спосіб захисту як встановлення нікчемності правочину також не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.
За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 04 серпня 2021 року у справі № 912/994/20 з подібних правовідносин виклав правову позицію про те, що відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону "Про публічні закупівлі" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) договір про закупівлю є нікчемним у разі його укладення з порушенням вимог ч. 4 ст. 36 цього Закону. Визнання додаткових угод до договору недійсними не є належним способом захисту прав, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону.
Суд враховує правовий висновок Об'єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду, викладений у постанові від 18.06.2021 у справі № 927/491/19 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/97911848) , про те що відповідно до частини першої статті 37 Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) договір про закупівлю є нікчемним у разі його укладення з порушенням вимог частини четвертої статті 36 цього Закону. Ураховуючи зазначене, ОП КГС ВС зазначила, що визнання додаткових угод до договору недійсними не є належним способом захисту прав, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону. ОП КГС ВС дотримується позиції, що у цій справі, суд апеляційної інстанції помилково залишив в силі рішення суду першої інстанції у частині задоволення цих вимог.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 13 липня 2021 року у справі № 927/550/20 висловив правовий висновок щодо способу захисту прав позивача (визнання недійсним договору, укладеного всупереч вимогам статті 36 Закону "Про публічні закупівлі"), в якому зазначив:
- у якості правової підстави позову прокурором у цій справі зазначено порушення вимог частини четвертої статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" (п. 5.44 постанови ВС).
- у свою чергу, відповідно до частини першої статті 37 Закону "Про публічні закупівлі" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) договір про закупівлю є нікчемним у разі його укладення з порушенням вимог частини четвертої статті 36 цього Закону (п. 5.45 постанови ВС).
- з огляду на викладене, Верховний Суд зазначає, що визнання додаткових угод до договору недійсними не є належним способом захисту прав, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону (п. 5.46 постанови ВС).
- отже, встановлення під час розгляду справи обставин, які свідчать про те, що додаткові угоди до договору були укладені з порушенням вимог частини четвертої статті 36 Закону "Про публічні закупівлі", не може мати наслідком задоволення вимог про визнання цих угод недійсними (п. 5.47 постанови ВС).
Суд враховує правовий висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладений у постанові від 04 серпня 2021 року у справі № 912/994/20, в якому вказано, що у якості правової підстави позову прокурором у цій справі зазначено порушення вимог ч. 4 ст. 36 Закону "Про публічні закупівлі". У свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону "Про публічні закупівлі" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) договір про закупівлю є нікчемним у разі його укладення з порушенням вимог ч. 4 ст. 36 цього Закону. З огляду на викладене, Верховний Суд зазначає, що визнання додаткових угод до договору недійсними не є належним способом захисту прав, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону.
Також у постанові КГС ВС від 25.11.2021 у справі № 927/563/20 викладений правовий висновок про те, що оскільки додаткові угоди є нікчемними за прямою вказівкою закону, зазначеної у статті 37 Закону України "Про публічні закупівлі", то такі додаткові угоди не породжують жодних правових наслідків для сторін.
Предметом позову у цій справі є визнання недійсними додаткових угод № 3 від 16.09.2021, № 4 від 29.09.2020, № 5 від 22.10.2020, № 6 від 28.10.2020, № 7 від 18.11.2020, № 9 від 21.12.2020, № 14 від 27.01.2021, № 15 від 28.01.2021 до Договору № 247/247 постачання природного газу від 16.04.2020 на підставі статей 203, 215 ЦК України як таких, що укладені з порушенням частини 4 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі".
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (абзац 1 частини другої статті 215 ЦК України).
Велика Палата Верховного Суду вже неодноразово звертала увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (зокрема, постанови від 05.06.2018 у справі №338/180/17 (провадження №14-144цс18), від 11.09.2018 у справі №905/1926/16 (провадження №12-187гс18), від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц (провадження №14-338цс18)).
Отже, якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. Крім того, такий спосіб захисту, як встановлення нікчемності правочину також не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.
За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину. Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 10.04.2019 у справі №463/5896/14-ц (провадження №14-90цс19) та від 04.06.2019 у справі №916/3156/17 (провадження №12-304гс18).
У якості правової підстави позову прокурором у цій справі зазначено порушення вимог частини четвертої статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі".
У свою чергу, відповідно до частини першої статті 37 Закону "Про публічні закупівлі" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) договір про закупівлю є нікчемним у разі його укладення з порушенням вимог частини четвертої статті 36 цього Закону.
З огляду на викладене, суд зазначає, що визнання додаткових угод до договору недійсними не є належним способом захисту прав, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону.
Отже, встановлення під час розгляду справи обставин, які свідчать про те, що додаткові угоди до договору були укладені з порушенням вимог частини четвертої статті 36 Закону "Про публічні закупівлі", не може мати наслідком задоволення вимог про визнання цих угод недійсними.
З огляду на викладене, позовні вимоги про визнання додаткових угод № 3 від 16.09.2021, № 4 від 29.09.2020, № 5 від 22.10.2020, № 6 від 28.10.2020, № 7 від 18.11.2020, № 9 від 21.12.2020, № 14 від 27.01.2021, № 15 від 28.01.2021 до Договору № 247/247 постачання природного газу від 16.04.2020 суд відхиляє.
Прокурор у позові прохає також покласти на відповідача судові витрати, понесені ним у цій справі.
Суд встановив, що при подачі цього позову Полтавська обласна прокуратура сплатила 27546,89 грн судового збору за платіжним дорученням № 2424 від 07.10.2021 (т.1 а.с.18). Надходження судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України підтверджено випискою від 12.20.2021 (т.1 а.с.114).
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про судовий збір» в частині вимог, які залишені без розгляду, прокурор має право подати до суду клопотання про повернення судового збору в розмірі 9386,89 грн з Державного бюджету України.
В частині вимог, у задоволенні яких відмовлено ,судовий збір покладається на прокурора згідно з вимогами ч.1 ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст. 226, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Залишити без розгляду позов Керівника Миргородської окружної прокуратури Полтавської області в частині вимог про стягнення 625 792 грн 50 коп. коштів на користь Спеціалізованого Миргородського санаторію "Слава".
2. В іншій частині - у позові відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Східного апеляційного господарського суду.
Дата складення повного судового рішення: 03.02.2023.
Суддя Т. М. Безрук