вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21
E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
про залишення заяви без розгляду
31.01.2023 р. Справа № 917/1802/21
Суддя господарського суду Полтавської області Білоусов С.М. при секретарі судового засідання Мацко О.В., розглянувши матеріали
за заявою ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1
про неплатоспроможність
ОСОБА_1 звернулася до господарського суду Полтавської області з заявою від 18.11.2021 року (вх. № 2060/21 від 19.11.2021 року) про відкриття провадження у справі про свою неплатоспроможність в порядку Книги четвертої Кодексу України з процедур банкрутства.
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 09.12.2021 року відкрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Гадяцьким РВ УМВС України в Полтавській області 01.11.2007 року; призначено керуючим реструктуризацією фізичної особи ОСОБА_1 (ідент. номер НОМЕР_1 ) арбітражного керуючого Білявського Віталія Віталійовича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого № 1875 від 21.12.2018 року) з процесуальними наслідками, встановленими Кодексом України з процедур банкрутства.
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 20.12.2022 року відкладено судове засідання на 31.01.2023 року на 10:45. Пунктом 3 вказаної ухвали зобов'язано ОСОБА_1 ПОВТОРНО надати кандидатуру арбітражного керуючого для здійснення повноважень керуючого реструктуризацією у даній справі.
Рябова Л.В. не одноразово вимоги суду не виконала, про дату, час та місце судового засідання повідомлена належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (в матеріалах справи).
Також судом було встановлено, що заявником не виконано вимоги ухвали суду в частині надання пропозиції щодо кандидатури арбітражного керуючого для виконання повноважень керуючого реструктуризацією у даній справі.
Суд, оглянувши матеріали справи, дійшов наступних висновків з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Згідно ч. 6 ст. 12 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
21.10.2019 року введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства.
Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу, з дня введення в дію цього Кодексу визнано таким, що втратив чинність, зокрема, Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Частина 1 ст. 2 КУ з процедур банкрутства, передбачає, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Відповідно до ст. 113 КУ з процедур банкрутства, провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
Відповідно до ст. 2-1 Прикінцевих та перехідних положень КУ з процедур банкрутства, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи призначення арбітражного керуючого для виконання повноважень розпорядника майна або керуючого реструктуризацією у разі відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) здійснюється з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом.
Заява ініціюючого кредитора або боржника - фізичної особи про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), крім відомостей, передбачених частиною першою статті 34, частиною другою статті 116 цього Кодексу, повинна містити пропозицію щодо кандидатури арбітражного керуючого для виконання повноважень розпорядника майна або керуючого реструктуризацією.
Ініціюючий кредитор або боржник - фізична особа додає до заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) заяву арбітражного керуючого, зазначеного в абзаці другому цього пункту, про участь у справі, яка повинна відповідати вимогам, встановленим частиною третьою статті 28 цього Кодексу.
Господарський суд, відкриваючи провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), призначає арбітражного керуючого, зазначеного в абзаці другому цього пункту, розпорядником майна або керуючим реструктуризацією.
У разі якщо заява ініціюючого кредитора або боржника - фізичної особи про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) не містить пропозиції щодо кандидатури арбітражного керуючого для виконання повноважень розпорядника майна або керуючого реструктуризацією або до заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) не додано заяви цього арбітражного керуючого про участь у справі, або з підстав, визначених частиною третьою статті 28 цього Кодексу, цього арбітражного керуючого не може бути призначено розпорядником майна або керуючим реструктуризацією, або заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство подано боржником - юридичною особою, призначення арбітражного керуючого для виконання повноважень розпорядника майна або керуючого реструктуризацією здійснюється господарським судом самостійно з числа осіб, внесених до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України, у порядку, що діяв до дня введення цього Кодексу в дію, шляхом застосування автоматизованої системи.
Так, при зверненні до суду з заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, заявником на виконання вимог ст. 2-1 Прикінцевих та перехідних положень КУ з процедур банкрутства було внесено відповідну пропозицію щодо кандидатури арбітражного керуючого для виконання повноважень керуючого реструктуризацією та до заяви було додано заяву арбітражного керуючого Білявського В.В. на участь у справі про неплатоспроможність.
Водночас, з наказу Міністерства юстиції України № 1998/5 від 19.05.2022 року Про анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), виданого Білявському Віталію Віталійовичу, згідно якого анульовано свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) від 21.12.2018 року № 1875, видане Білявському Віталію Віталійовичу, у зв'язку зі смертю.
Зважаючи на наведені обставини, ухвалами суду від 13.09.2022 року, від 15.11.2022 року та 20.12.2022 року Рябову Л.В. зобов'язано надати до суду пропозицію щодо кандидатури арбітражного керуючого для виконання повноважень керуючого реструктуризацією у даній справі.
Вказані ухвали суду були надіслані боржнику за його адресою та були отримані останньою, про що свідчать залучені до матеріалів справи повідомлення про вручення поштового відправлення.
Разом з тим, як зазначено раніше, в судове засіданні 31.01.2023 року заявник не з'явився, повноважного представник для участі в судовому засіданні не направив. Будь-яких заяв, клопотань чи письмових пояснень щодо причин неявки в судове засідання - до суду не надійшло.
Також в ході розгляду справи судом встановлено, що заявником не виконано вимоги ухвали суду в частині надання пропозиції щодо кандидатури арбітражного керуючого для виконання повноважень керуючого реструктуризацією у даній справі.
При цьому, жодних заяв чи клопотань щодо неможливості виконання вимог ухвали суду заявником також подано не було.
Відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно з статтею 2 ЗУ "Про судоустрій і статус суддів" суд здійснює правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Частиною першою статті 8 ЗУ "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
Відповідно до частин першої - четвертої статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ст. 42 ГПК України учасники справи мають право, зокрема, брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом, і в той же час учасники справи зобов'язані з'явитися за викликом суду в судове засідання, якщо їх явка визнана обов'язковою. Учасники справи зобов'язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.
При цьому п. 2 ч. 2 ст. 42 ГПК України визначено обов'язок учасників справи сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи.
Згідно з ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
В силу ч. 1, ч. 2 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
За змістом ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
В рішенні від 07.07.1989 року у справі "Юніон Аліментаріа проти Іспанії" Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Крім того, як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, позивач як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки (рішення Європейського суду прав людини у справі "Каракуця проти України").
Разом з тим, як зазначено вище, заявником вимоги суду в частині надання пропозиції щодо кандидатури арбітражного керуючого для виконання повноважень керуючого реструктуризацією у даній справі не виконані.
Отже, будучи належним чином повідомленим та завчасно обізнаним про дату, час і місце розгляду справи, заявник: не надав до суду пропозиції щодо кандидатури арбітражного керуючого для виконання повноважень керуючого реструктуризацією у даній справі, а отже не сприяв вирішенню спору як особа, яка звернулась до суду за захистом своїх прав та інтересів.
Враховуючи викладене, в зв'язку з ненаданням заявником пропозиції щодо кандидатури арбітражного керуючого для виконання повноважень керуючого реструктуризацією у даній справі (враховуючи смерть арбітражного керуючого Білявського В.В., кандидатуру якого заявником було запропоновано при зверненні до суду з заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність), суд зазначає, що за наведених обставин, в даному конкретному випадку, подальше здійснення розгляду справи про неплатоспроможність ОСОБА_1 буде ускладнено.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України, суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або позивач (його представник) не з'явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Згідно ч. 2 ст. 226 ГПК України про залишення позову без розгляду постановляється ухвала, в якій вирішуються питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з бюджету.
Враховуючи наведені вище обставини та положення закону, суд дійшов висновку про залишення без розгляду заяви ОСОБА_1 від 18.11.2021 року (вх. № 2060/21 від 19.11.2021 року) про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Також суд зазначає, що заявником при зверненні до суду зі згаданою заявою - судовий збір не сплачувався, а отже, судом не вирішується питання про розподіл між сторонами судових витрат чи про повернення судового збору з бюджету, як то передбачено ч. 2 ст. 226 ГПК України.
Суд роз'яснює, що відповідно до ч. 4 ст. 226 ГПК Україна, особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення обставин, що були підставою для залишення позову без розгляду, має право звернутися до суду повторно.
Керуючись ст.ст. 2, 9 (ч. 4), 113 КУ з процедур банкрутства, ст. ст. 13, 18, 42, 43, 73, 74, 76, 86, 226 (п. 4 ч. 1), 234, 235 ГПК України, суд -
1. Залишити без розгляду заяву ОСОБА_1 від 18.11.2021 року (вх. № 2060/21 від 19.11.2021 року) про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
2. Копію ухвали направити учасникам справи.
Згідно ч. 4 ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства, ухвали та постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, прийняті господарським судом у справі про банкрутство, набирають законної сили з моменту їх прийняття, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 254-257 ГПК України.
Ухвала набирає законної сили - 31.01.2023 року.
Суддя Білоусов С. М.