65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983,
e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"01" лютого 2023 р.м. Одеса Справа № 916/2711/22
Господарський суд Одеської області у складі судді Д'яченко Т.Г.
при секретарі судового засідання Гутниковій О.С.
розглянувши справу №916/2711/22
За позовом: Військової академії (м. Одеса) (65009, м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 10; код ЄДРПОУ 24983020)
До відповідача: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 )
про стягнення 10455,54 грн.
Представники:
від позивача- Клеймьонов Д.О., довіреність
від відповідача - Павловський В.Р., довіреність
Встановив: Військова академія (м. Одеса) звернулась до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 про стягнення 10455,54 грн.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 17.10.2022р. позовну заяву Військової академії (м. Одеса) від 12.10.2022р. вх. № ГСОО 2802/22 залишено без руху. Позивачу встановлено усунути недоліки позовної заяви, які визначено судом в ухвалі суду. Встановлено позивачу строк для усунення недоліку позовної заяви не пізніше 10 днів з дня отримання даної ухвали суду. Повідомлено Військову академію (м. Одеса), що відповідно до вимог ч. 4 ст. 174 ГПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
27.10.2022р. позивачем були надані документи, в підтвердження усунення недоліків позовної заяви, які були визначені судом в ухвалі господарського суду Одеської області від 17.10.2022р.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 31.10.2022р. прийнято позовну заяву Військової академії (м. Одеса) до розгляду та відкрити провадження у справі №916/2711/22. Справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на "28" листопада 2022 р. о 11:30. Запропоновано відповідачу підготувати та надати до суду і одночасно надіслати позивачеві відзив на позов, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст.165 ГПК України, протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив із урахуванням вимог ст. 166 ГПК України протягом 10 днів з дня отримання відзиву. Встановлено відповідачу строк для подання заперечень із урахуванням вимог 167 ГПК України, протягом 10 днів з дня отримання відповіді на відзив. Викликано учасників справи у підготовче засідання на 28.11.2022р. о 11:30.
14.11.2022р. до суду відповідачем було надано відзив на позовну заяву.
28.11.2022р. судове засідання не відбулось через відсутність електропостачання в приміщенні суду.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 29.11.2022р. призначено розгляд справи №916/2711/22 по суті на "21" грудня 2022 р. о 14:30. Викликано учасників справи у судове засідання, призначене на 21.12.2022р. о 14:30.
21.12.2022р. судом було оголошено перерву по справі до 01.02.2023р. о 10:00.
Позивач підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просить суд їх задовольнити.
Відповідач просив суд у задоволенні позовної заяви відмовити в повному обсязі.
У судовому засіданні 01.02.2023 року судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено 02.02.2023р.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив.
В обґрунтування поданого позову позивачем було зазначено суду, що між Військовою академією (м. Одеса) та Військовою частиною НОМЕР_1 виникли правовідносини пов'язані з забезпеченням харчування військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 .
Відповідно до розпорядження заступника Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України з матеріально - технічного забезпечення від 26.07.2012 року № 116/10/173 до Військової академії на продовольче забезпечення зараховані військові частини, які перебували на продовольчому забезпеченні у військової частині НОМЕР_3 у тому числі військова частини НОМЕР_4 .
Позивачем було зазначено суду, що згідно ч.1 статті 4 «Про Державну прикордонну службу України» правовою основою діяльності Державної прикордонної служби України є Конституція України, Закон України "Про державний кордон України", цей Закон, інші закони України, видані на їх виконання акти Президента України, Кабінету Міністрів України, а також міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Позивач зазначає, що у відповідності до підпункту «д» пункту 1 приміток до норми № 1 Норм харчування військовослужбовців Збройних сил та інших військових формувань, затверджених постановою КМУ від 29.03.2002 року № 426 військовослужбовці, які відбувають покарання в дисциплінарних військових частинах та на гауптвахті (відшкодування витрат за харчування військовослужбовців інших військових формувань, які засуджені до арешту і відбувають покарання на гауптвахті, здійснюється у десятиденний строк з дня надходження рахунків від Міноборони).
Позивач зазначає, що відповідно до ст. 222 ГК України, Військовою академію була направлена претензія командиру військової частини НОМЕР_1 за № 14/1/27 від 28.01.2020 року акт №14/1/11 (зазначений акт у Військової академії відсутній) та рахунок № 14/1/19, щодо сплати (відшкодування) витрат за харчування стосовно військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 , що відбували покарання на гауптвахті військової частини НОМЕР_4 .
Позивач зазначає, що станом на дату звернення з позовом до суду військовою частиною НОМЕР_1 заборгованість не сплачено та не компенсовано витрати пов'язані з харчуванням військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 під час відбування покарання у військовій частині НОМЕР_4 .
За ґрунтуванням позивача, з урахуванням вищевикладеного, положень ч. 2 ст. 530 ЦК України, строк відшкодування витрат на харчування стосовно військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 є таким, що настав.
Таким чином, як вказує позивач, вимога Військової академії (м. Одеса) про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 10455,54 грн. є законною, обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Надаючи відзив на позовну заяву відповідачем було зазначено суду, що у своїй позовній заяві позивач зазначає, що відповідно до розпорядження заступника Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України з матеріально - технічного забезпечення від 26.07.2012 року №116/10/173 до Військової академії на продовольче забезпечення зараховані військові частини, які перебували на продовольчому забезпеченні у військовій частині НОМЕР_3 у тому числі військова частина НОМЕР_4 .
Відповідачем було зазначено суду, що у відповідному розпорядженні зазначено, що до військової академії на всі види забезпечення зарахована військова частина НОМЕР_3 та військові частини, що знаходилися у неї на відповідних видах забезпечення, проте немає визначеного переліку таких військових частин та взагалі відсутні будь-які докази, тому у відповідача немає підстав вважати, що військова частина НОМЕР_4 знаходилась на забезпеченні у позивача.
Також відповідачем було зауважено суду, що позивач не надає жодного доказу направлення відповідних документів на адресу відповідача. Тобто, надання до позову таких документів не є підставою для стягнення з відповідача заборгованості, адже докази щодо направлення даних документів у додатках позовної заяви відсутні.
Також, відповідач не згоден з позицією позивача щодо законності та обґрунтованості стягнення заборгованості у сумі 10455, 54 грн. Відповідач, як і позивач, є бюджетною організацією ( ч. 1 ст. 27 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» від 03.04.2003 № 661-ІУ). Позивач вказує, що ним була відправлена претензія командиру в/ч НОМЕР_1 разом з додатками 28.01.2020 року. Відповідно до рахунку № 14/1/19 вказані періоди перебування військовослужбовців в/ч НОМЕР_1 на гауптвахті, яким вказано періоди перебування на продовольчому забезпеченні в 2015 - 2018 роках. Тобто, позивачем рахунки за харчування військовослужбовців на гауптвахті у відповідному бюджетному році відповідачу не надсилались, а тому відповідачем не було передбачено необхідності виконання бюджетних зобов'язань минулих років, тому що розпорядники бюджетних коштів (в/ч НОМЕР_1 ) беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань. А коли такі асигнування відсутні, у зв'язку з тим що позивачем рахунки за харчування на гауптвахті військовослужбовців в/ч НОМЕР_1 за конкретний бюджетний рік не надсилалися, то у відповідача не виникають бюджетні зобов'язання та не утворюється бюджетна заборгованість.
Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін за час розгляду справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.
У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Згідно ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
З наданих позивачем документів вбачається, що відповідно до розпорядження заступника Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України з матеріально - технічного забезпечення від 26.07.2012 року № 116/10/173 до Військової академії зараховано на продовольче, речове забезпечення та забезпечення пально-мастильними матеріалами особовий склад військової частини НОМЕР_3 та військових частин, що знаходилися у неї на відповідних видах забезпечення.
Поряд з цим, суд зазначає, що позивачем не були надані документи щодо повного переліку відповідних військових частин.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до пп. д п. 1 приміток до норми №1 «Норм харчування військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань, затверджених постановою КМУ №426 від 29.03.2002р. «Про норми харчування військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань та Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, поліцейських, осіб рядового та начальницького складу підрозділів Державної фіскальної служби, осіб рядового, начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту», за цією нормою за рахунок держави харчуванням забезпечуються: військовослужбовці, які відбувають покарання в дисциплінарних військових частинах та на гауптвахті (відшкодування витрат за харчування військовослужбовців інших військових формувань, які засуджені до арешту і відбувають покарання на гауптвахті, здійснюється у десятиденний строк з дня надходження рахунків від Міноборони).
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Судом встановлено, що матеріали справи містять претензію (лист) від 28.01.2020р. №14/1/27 та рахунок №14/1/19 на відшкодування грошових коштів за харчування військовослужбовців в/ч НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), що відбували покарання на гаупвахті на суму 10455,54 грн.
Позивачем було зазначено суду, що Військовою академію була направлена претензія командиру військової частини НОМЕР_1 за № 14/1/27 від 28.01.2020 року, акт №14/1/11 та рахунок № 14/1/19, щодо сплати (відшкодування) витрат за харчування стосовно військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 , що відбували покарання на гауптвахті військової частини НОМЕР_4 .
Поряд з цим, матеріали справи не містять акту №14/1/11 та не містять доказів скерування на адресу відповідача претензії від 28.01.2020р. №14/1/27 та рахунку №14/1/19 на відшкодування грошових коштів за харчування військовослужбовців в/ч НОМЕР_1 (Ізмаїльський прикордонний загін), що відбували покарання на гаупвахті на суму 10455,54 грн.
З урахуванням викладеного та приймаючи до уваги, що матеріали справи не містять доказів скерування на адресу відповідача відповідної претензії з рахунком на відшкодування грошових коштів за харчування військовослужбовців, відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України, у відповідача не виник строк виконання зобов'язання зі сплати зазначених грошових коштів, оскільки між сторонами не узгоджено строк виконання такого зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Приписами ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Згідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи усе вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для відмови у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати у розмірі 2481,00 грн. покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 123, 129, ст.ст. 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.У задоволенні позовних вимог Військової академії (м. Одеса) - відмовити.
2.Витрати по сплаті судового збору у розмірі 2481,00 грн. покладаються на позивача.
Повний текст рішення складено 02 лютого 2023 р.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.
Суддя Т.Г. Д'яченко