ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
03.02.2023Справа № 910/11811/22
Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження
справу №910/11811/22
за позовом фізичної особи-підприємця Сіваш Тетяни Олександрівни (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 )
до товариства з обмеженою відповідальністю "ТТВК" (ідентифікаційний код:36285831; вул. Велика Васильківська 72 оф. 128, м. Київ, 03680)
про стягнення 177 355,02 грн,
без виклику представників учасників справи.
Фізична особа-підприємець Сіваш Тетяна Олександрівна (далі - позивач, Підприємець) звернулася до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "ТТВК" (далі - відповідач, Товариство) про стягнення 177 355,02 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем на підставі агентського договору по реалізації туристичних продуктів від 10.09.2020 №10399-20/ДПН (далі - Договір) перераховано відповідачу 132 516 грн, втім, оскільки, визначені туристичні послуги не були надані, в останнього виникла вказана заборгованість, а також обов'язок сплатити на користь позивача 2 635,79 грн 3% річних та 22 660,21 грн інфляційних втрат.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.11.2022 прийнято позовну заяву до розгляду; відкрито провадження у справі №910/11811/22; розгляд справи постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
У встановлений судом строк відповідачем не подано до суду відзиву на позовну заяву.
Ухвала суду від 07.11.2022 була надіслана відповідачу на адресу, зазначену у позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (вул. Велика Васильківська 72 оф. 128, м. Київ, 03680), що підтверджується відміткою канцелярії суду на звороті такої ухвали.
До матеріалів справи долучено конверт-повернення поштового відправлення (№0105491930639), що надсилався відповідачу з причиною повернення (досилання): «адресат відсутній за вказаною адресою».
Положення статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлюють, що учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня (частина п'ята).
В силу приписів частини 6 цієї статті днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення (пункт 3); день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (пункт 4); день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (пункт 5).
За таких обставин, Господарський суд дійшов висновку про повідомлення належним чином відповідача про розгляд справи.
Відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №64/2022 (зі змінами, внесеними Указами №133/2022 від 14.03.2022, №259/2022 від 18.04.2022, №341/2022 від 17.05.2022, №573/2022 від 12.08.2022, №757/2022 від 07.11.2022, які затверджені відповідними Законами України), затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року та продовжено з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
З урахуванням режиму воєнного стану та можливості повітряної тривоги в місті Києві у Господарському суді міста Києва встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи.
Справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.
Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
10.09.2020 Підприємцем (турагент) і Товариством (туроператор) укладено Договір, за умовами якого:
- турагент зобов'язується за винагороду надати туроперагору послуги з реалізації турпродукту туристу шляхом укладення договору про надання туристичного продукту (туристичних послуг) від імені та за дорученням туроператора, а також здійснювати фактичні дії визначені умовами Договору (пункт 2.1 Договору);
- турагент зобов'язаний оплатити замовлені послуги на підставі рахунків туроператора на його р/р або забезпечити оплату вартості продуктів туроператора шляхом здійснення оплати за дорученням і від імені туриста (пункт 3.2.7 Договору);
- туроператор письмово через систему бронювання направляє турагенту повідомлення про статус заявки, що означає, заявка прийнята до розгляду. Після отримання відповідних повідомлень від постачальників туристичного продукту (туристичних послуг), туроператор направляє турагенту підтвердження бронювання туристичного продукту (туристичної послуги) і надсилає турагенту через систему бронювання рахунок на оплату туристичного продукту (туристичної послуги) або повідомляє турагента про неможливість надання туристичного продукту згідно заявки на бронювання (пункт 5.5 Договору);
- рахунок на оплату виставляється в письмовій формі автоматично через систему бронювання. Посилання турагента на неотримання ним рахунку не може бути підставою для звільнення від зобов'язань по оплаті туристичного продукту (туристичних послуг) або зміни строку виконання таких зобов'язань. Всі рахунки на оплату відправлені туроператором за допомогою системи бронювання мають чинність рахунків, оформлених письмово (пункт 6.1 Договору);
- фактом виконання турагентом грошового зобов'язання по оплаті вартості туристичного продукту в безготівковій формі вважається зарахування коштів турагента на рахунок туроператора. При цьому ризик затримки здійснення банківських операцій, а також ризик зміни валютних курсів відноситься на турагента (пункт 6.5 Договору);
- оплата туристичного продукту здійснюється турагентом в національній валюті - гривні згідно комерційного курсу, туроператора, встановленого на його офіційному сайті на дату виставлення рахунку (пункт 6.7 Договору);
- розмір агентської винагороди за реалізацію туристичного продукту туроператора становить 10 гривень, включаючи ПДВ за кожне бронювання та перераховується туроператором турагенту після реалізації туру (пункт 6.8 Договору);
- суми, отримані турагентом за продаж туристичного продукту згідно з Договором, не є власністю турагента (пункт 6.10 Договору);
- Договір діє протягом всього періоду доступу турагента до системи бронювання турів та у будь-якому випадку до моменту здійснення сторонами остаточних взаємних розрахунків (пункт 11.1 Договору).
Договір підписано уповноваженими особами та скріплено печатками; у встановленому порядку Договір не оспорено та не визнано недійсним.
Таким чином, Договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною першою статті 901 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Приписами частини 2 цієї статті визначено, що положення глави 63 ЦК України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Відповідно до статті 5 Закону України "Про туризм":
- туристичні оператори - це юридичні особи, створені згідно із законодавством України, для яких виключною діяльністю є організація та забезпечення створення туристичного продукту, реалізація та надання туристичних послуг, а також посередницька діяльність із надання характерних та супутніх послуг і які в установленому порядку отримали ліцензію на туроператорську діяльність;
- туристичні агенти (далі - турагенти) - це юридичні особи, створені згідно із законодавством України, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють посередницьку діяльність з реалізації туристичного продукту туроператорів та туристичних послуг інших суб'єктів туристичної діяльності, а також посередницьку діяльність щодо реалізації характерних та супутніх послуг.
Відповідно до статті 20 Закону України "Про туризм" за договором на туристичне обслуговування одна сторона (туроператор, який укладає договір безпосередньо або через турагента) зобов'язується надати за замовленням іншої сторони (туриста) комплекс туристичних послуг (туристичний продукт), а турист зобов'язується оплатити його.
До договору на туристичне обслуговування застосовуються загальні положення договору про надання послуг, якщо інше не передбачено законом.
Отже, укладений сторонами Договір за своєю правовою природою є договором стосовно туристичного обслуговування.
Відповідно до частини першої та другої статті 32 Закону України "Про туризм" за неналежне виконання своїх зобов'язань туроператор, турагент, інші суб'єкти туристичної діяльності несуть майнову та іншу відповідальність, визначену у договорі, відповідно до чинного законодавства. Розмір майнової відповідальності туроператора, турагента чи іншого суб'єкта туристичної діяльності не може перевищувати фактично завданих замовнику збитків з їх вини.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
На виконання умов Договору позивач перерахував на рахунок відповідача грошові кошти за туристичні послуги в розмірі 132 516 грн, що підтверджується банківськими квитанціями, копії яких долучені до матеріалів справи.
Слід зазначити, що один з платежів було здійснено субагентом фізичною особою-підприємцем Сівашем Вячеславом Валерійовичем на підставі договору від 03.01.2022 №0301-22, укладеного вказаною особою та позивачем.
У свою чергу, Товариством, оплачені Підприємцем, туристичні послуги не були надані; доказів протилежного суду не подано.
Відповідно до пункту 8.6 Договору при анулюванні підтвердженого туристичного продукту (туристичної послуги) з вини туроператора (за виключенням відмови у оформленні в'їзних віз) турагенту повертається вся сума вартості туристичного продукту (туристичних послуг), яка була сплачена турагентом.
Суд зазначає, що з поданих позивачем ваучерів вбачається, що туристичні послуги повинні були бути надані з 27.02.2022.
Водночас з 24.02.2022 розпочалося повномасштабне вторгнення та авіасполучення було припинено.
У Договорі сторони узгодили умови щодо форс-мажору та порядку повідомлення про такі обставини.
Однак відповідачем не було подано доказів того, що внаслідок припинення авіасполучення Товариство позбавлено можливості повернути грошові кошти Підприємцю.
Враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується сплата позивачем відповідачу 132 516 грн та ненадання оплачених туристичних послуг за Договором, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача зазначеної суми є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Крім того, позивачем було нараховано та заявлено до стягнення 2 635,79 грн 3% річних і 22 660,21 грн інфляційних втрат.
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Судом встановлено, що позивач нараховує 3 % річних та інфляційні втрати за період за який не були надані послуги (початок надання послуг з 27.02.2022, а період нарахування визначено з 28.02.2022).
Водночас умови Договору не встановлюють конкретних строків повернення позивачу грошових коштів, як і обов'язку їх негайного повернення, у зв'язку з чим початок прострочення виконання таких грошових зобов'язань має обчислюватись за правилами частини другої статті 530 ЦК України, тобто по спливу семиденного строку від дня пред'явлення вимоги.
У той же час позивачем не надано доказів звернення до відповідача з вимогою (претензією) щодо повернення коштів, та доказів її направлення відповідачу, що унеможливлює встановлення конкретної дати прострочення, з якої можуть бути здійснені нарахування за частиною другою статті 625 ЦК України.
Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно із статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідачем не подано доказів в підтвердження заперечень проти задоволення позовних вимог.
За таких обставин, враховуючи подані докази, які оцінені судом у порядку статті 86 Господарського процесуального кодексу України, позов підлягає частковому задоволенню.
За приписами статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору слід покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 240 та 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов фізичної особи-підприємця Сіваш Тетяни Олександрівни до товариства з обмеженою відповідальністю "ТТВК" про стягнення 177 355,02 грн задовольнити частково.
2. Стягнути товариства з обмеженою відповідальністю "ТТВК" (ідентифікаційний код: 36285831; вул. Велика Васильківська 72, оф. 128, м. Київ, 03680) на користь фізичної особи-підприємця Сіваш Тетяни Олександрівни (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) 132 516 (сто тридцять дві тисячі п'ятсот шістнадцять) грн грошових коштів і 1 987 (одну тисячу дев'ятсот вісімдесят сім) грн 74 коп. судового збору.
3. У задоволенні решти позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 03.02.2023.
Суддя Ігор Курдельчук