номер провадження справи 5/167/22
23.01.2023 Справа № 908/2328/22
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі судового засідання Шельбуховій В.О., розглянувши матеріали справи
За позовом: Акціонерного товариства “Страхова компанія “Інго” (вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 33, м. Київ, 01054; код ЄДРПОУ 16285602)
До відповідача: Товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “Кредо” (пр. Моторобудівників, буд. 34, м. Запоріжжя, 69068; код ЄДРПОУ 13622789)
про стягнення 21 283,22 грн.,
Без виклику представників сторін
17.11.2022 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Акціонерного товариства “Страхова компанія “Інго” до Товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “Кредо” про стягнення 21 283,22 грн.
17.11.2022 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу №908/2328/22 розподілено судді Проскурякову К.В.
Ухвалою суду від 22.11.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/2328/22 в порядку спрощеного позовного провадження. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справи. Присвоєно справі номер провадження - 5/167/22 та вирішено розгляд справи по суті розпочати з 15.12.2022.
Згідно з ч. 13 ст. 8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється. Хід судового процесу фіксувався шляхом складання протоколу судового засідання, який долучений до матеріалів справи.
Статтею 248 ГПК України визначено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Ухвалою суду від 22.11.2022 розпочато розгляд справи по суті з 15.12.2022 без проведення судового засідання та 23.01.2023 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Як вбачається з позовної заяви позивачем заявлено позовні вимоги про відшкодування матеріальної шкоди завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди в порядку регресу на суму 21 283,22 грн. На підставі викладеного, посилаючись на ст.ст. 979, 980, 993 Цивільного кодексу України, ст.ст. 16, 27 Закону України «Про страхування», ст.ст. 21, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», позивач просить суд позов задовольнити.
В матеріалах справи міститься відзив на позовну заяву від 07.12.2022 за вих. №3315, згідно якого відповідач позовні вимоги визнає частково, а саме в розмірі 18 683,22 грн., оскільки позивачем пред'явлені позовні вимоги та заявлено до стягнення суму матеріальної шкоди без урахування розміру франшизи, передбаченої полісом серії АР №1338993 в сумі 2 600,00 грн., що є неправомірним.
Також відповідач у відзиві просить суд зменшити витрати на оплату правничої допомоги адвоката до 1 000,00 грн. та повернути позивачу з державного бюджету 50% сплаченого судового збору на підставі ст. 130 ГПК України.
З прохальної частини позовної заяви від 09.11.2022 вбачається, що позивач просить суд стягнути з відповідача суму матеріальної шкоди в розмірі 21 283,22 грн. та судові витрати в розмірі 2 481,00 грн. покласти на відповідача.
Отже, позивачем не було заявлено клопотання про відшкодування витрат на оплату професійної допомоги адвоката, а отже вказане клопотання відповідача про зменшення таких витрат не підлягає розгляду.
Частиною 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Згідно ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи, без виклику представників сторін, суд
Як вбачається з матеріалів справи, 16.12.2021 між Акціонерним товариством “Страхова компанія “Інго” (далі - Страхувальник) та громадянином ОСОБА_1 (далі - Страхувальник) укладено договір добровільного страхування засобів наземного транспорту № 640550597.21 (далі - Договір страхування), предметом якого визначено майнові інтереси, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, розпорядженням та користуванням наземним транспортним засобом марки «VOLKSWAGEN JETTA», д.н.з. НОМЕР_1 , зі строком дії договору від 22.12.2021 року до 21.12.2022 року та франшизою у розмірі 0.00 грн.
Згідно п.п. 2.2., 2.3. Договору страхування, - страховим випадком є пошкодження, знищення або втрата транспортного засобу, його складових частин, деталей або обладнання внаслідок: дорожньо-транспортної пригоди; пожежі; стихійного лиха; падіння предметів; попадання каміння; протиправних дій третіх осіб; угону. Виплата страхового відшкодування здійснюється без вирахування зносу на деталі та вузли, що підлягають заміні в ході відновлювального ремонту транспортного засобу.
Згідно частини 2 статті 8 Закону України “Про страхування” страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і, з настанням якої, виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Статтею 3 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів” передбачено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Згідно ст. 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Згідно ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору
22.01.2022 року по вул. І. Франка, 59 у м. Львові сталась ДТП за участю транспортних засобів марки: «OPEL OMEGA», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , «Seat», д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_3 та «VOLKSWAGEN JETTA», д.н.з. НОМЕР_1 , який отримав значні механічні ушкодження.
24.01.2022 ОСОБА_1 на підставі договору страхування №640550597.21 від 16.12.2021 подав до АТ “СК “Інго” письмове повідомлення про випадок, який стався 22.01.2022.
Постановою Галицького районного суду м. Львова від 01.02.2022 у справі № 461/701/22 (провадження №3/461/831/22) громадянина ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850,00 грн.
ОСОБА_1 звернувся до АТ “СК “Інго” з заявою від 04.02.2022 на виплату страхового відшкодування внаслідок настання страхового випадку.
Згідно ремонтної калькуляції № 4616836 від 08.02.2022 - загальна вартість відновлювального ремонту застрахованого автомобіля «VOLKSWAGEN JETTA», д.н.з. НОМЕР_1 складає 21 283,22 грн.
АТ “СК “Інго” складено Страховий акт №4673342 від 10.02.2022 на суму 21 283,22 грн. та розпорядження №4673342 на виплату по страховій події - 22.01.2022 в сумі 21 283,22 грн.
Позивач відшкодував власнику застрахованого автомобіля «VOLKSWAGEN JETTA», д.н.з. НОМЕР_1 завдану шкоду у розмірі 21 283.22 грн., що підтверджується платіжним дорученням №3375 від 21.02.2022.
Отже, позивач виконав свої зобов'язання перед Страхувальником згідно умов Договору та набув право зворотної вимоги до особи, винної у завданні шкоди та її страховика щодо відшкодування суми матеріальної шкоди.
Згідно Звіту про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу № 35444 від 22.07.2022 - вартість відновлювального ремонту автомобіля «VOLKSWAGEN JETTA», д.н.з. НОМЕР_1 складає 54 626,81 грн. Вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «VOLKSWAGEN JETTA», д.н.з. НОМЕР_1 , складає 40 561,23 грн.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно ст. 981 Цивільного кодексу України договір страхування укладається в письмовій формі.
Відповідно до ч. 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ст. 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Положеннями п. 1 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України визначено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі, з вини іншої особи відшкодовується винною особою.
Статтею 528 ЦК України передбачено, що виконання обов'язку може бути покладено на іншу особу, якщо з умов договору, вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не виникає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто.
Статтею 1191 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України, статтею 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до п. 36.4 ст. 36 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів”, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна або сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування.
30.07.2022 року позивач направив на адресу відповідача письмову заяву про компенсацію суми страхової виплати за договором страхування у розмірі 21 283,22 грн.
Як вбачається з трекінгу доставки рекомендованої пошти АТ «Укрпошта» вказану заяву відповідачем отримано - 15.08.2022, проте залишена без виконання та відповіді.
Судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність транспортного засобу «OPEL OMEGA», д.н.з. НОМЕР_2 застрахована у Товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “Кредо” на підставі полісу серії АР №1338993 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Відповідно до пункту 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове, страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно з пунктом 12.1 статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Полісом серії АР №1338993 передбачено ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну - 130 000,00 грн., франшиза - 2 600,00 грн.
Судом встановлено, що позивачем заявлено вимоги про відшкодування суми матеріальної шкоди в розмірі 21 283,22 грн., тобто без врахування розміру франшизи, передбаченого Полісом серії АР №1338993 в сумі 2 600,00 грн.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в сумі 18 683,22 грн. (21 283,22 грн. - 2600,00 грн.), яка визнається відповідачем.
Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).
Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
З огляду на викладене, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Відповідно до статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною 1 ст. 130 ГПК України встановлено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
У зв'язку з тим, що заявлені позовні вимоги задоволено частково в сумі 18 683,22 грн., то пропорційний розмір судового збору становить суму 2 177,92 грн.
Враховуючи визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, суд вважає за можливе 50% судового збору в розмірі 1 088,96 грн. повернути позивачу з Державного бюджету про що винести відповідну ухвалу та стягнути з відповідача на користь позивача 50% судового збору у розмірі 1 088,96 грн.
Керуючись ст. ст. 76-79, 86, 129, 233, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “Кредо” (пр. Моторобудівників, буд. 34, м. Запоріжжя, 69068; код ЄДРПОУ 13622789) на користь Акціонерного товариства “Страхова компанія “Інго” (вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 33, м. Київ, 01054; код ЄДРПОУ 16285602) суму страхового відшкодування в розмірі 18 683 (вісімнадцять тисяч шістсот вісімдесят три) грн. 22 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1 088 (одна тисяча вісімдесят вісім) грн. 99 коп. Видати наказ після набрання рішенням чинності.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
Повне рішення складено: 30.01.2023.
Суддя К.В. Проскуряков
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.