вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
"31" січня 2023 р. м. Ужгород Справа № 907/673/22
Суддя Господарського суду Закарпатської області Ремецькі О.Ф.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи №907/673/22
за позовною заявою акціонерного товариства “Укртелеком” в особі Закарпатської філії АТ “Укртелеком”, м. Ужгород до Нересницької сільської ради Тячівського району Закарпатської області, с.Нересниця про стягнення суми 5 048,64 грн.
Без повідомлення (виклику) учасників справи.
Позивач звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом до відповідача про стягнення суми 5 048,64 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушено зобов'язання з відшкодування витрат, які понесені позивачем в результаті надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах в період з 01.01.2021 по 31.12.2021, що призвело до звернення позивача до господарського суду із вимогами про стягнення з відповідача 5 048,64 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Згідно з ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України малозначними справами є, зокрема, справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Згідно з ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
З огляду на наведене, оскільки справа №907/558/22, не є складною в розумінні норми ч. 4 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України, суд здійснює розгляд даної справи у порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Так, будь-яких клопотань щодо розгляду спору з повідомленням (викликом) сторін подано не було, у зв'язку з чим, враховуючи також, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі (з огляду на заявлені предмет та підстави позову) не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, суд дійшов висновку про розгляд справи без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 23.09.2022 суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; визначено відповідачу строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив; попереджено відповідача, що у разі ненадання відзиву у встановлений строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи (ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України); встановлено строк для подання позивачем відповіді на відзив - протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Вказана ухвала суду від 23.09.2022 року була надіслана відповідачу 26.09.2022 рекомендованим листом, що підтверджується відтиском печатки про відправлення на зворотному боці ухвали, на адресу місцезнаходження юридичної особи, та як вбачається з відстеження поштового відправлення №8850101591126, отримана відповідачем 30.09.2022 року.
Згідно з пунктом 3 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.
Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк.
Суд вказує про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив через канцелярію суду або шляхом направлення на адресу суду поштовим відправленням, відтак, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими процесуальними правами, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, а неподання відповідачем відзиву на позов не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.
Судом також враховано, що згідно з приписами п. 6.1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та письмові пояснення, викладені позивачем у позовній заяві, суд-
Матеріалами справи підтверджено, що позивач - акціонерного товариства “Укртелеком” в особі Закарпатської філії АТ “Укртелеком”, є оператором із надання телекомунікаційних послуг споживачам і включений до реєстру операторів, провайдерів телекомунікацій Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації. Позивач надає телекомунікаційні послуги фізичним особам, в тому числі і тим, що мають визначені законодавством пільги з їх оплати.
Згідно з протоколом Загальних зборів акціонерів публічного акціонерного товариства «Укртелеком» №20 від 22.04.2021 товариство перейменовано на акціонерне товариство «Укртелеком».
Розпорядником коштів місцевого бюджету на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, в тому числі щодо відшкодування витрат на послуги зв'язку, наданих пільговим категоріям громадян, які проживають на території сіл Великодобронської територіальної громади, був відповідач.
На виконання вимог чинного законодавства акціонерного товариства “Укртелеком” в особі Закарпатської філії АТ “Укртелеком” у період з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року надані телекомунікаційні послуги на суму 5 048,64 грн.
За доводами позивача, які підтверджуються матеріалами справи, всупереч вимог закону відповідачем не компенсована позивачу вартість телекомунікаційних послуг, наданих споживачам на пільгових умовах, внаслідок чого утворилась заборгованість відповідача перед позивачем на загальну суму 5 048,64 грн.
Факт відправлення листів із документами підтверджується копіями описів вкладення кореспонденції, якою направлялись вказані документи.
В супровідних листах від 06.03.21, 06.04.21, 06.05.2106.06.21, 06.07.21, 06.08.21, 06.09.21, 06.10.21, 06.11.21, 06.12.21, 06.01.22, надісланих на адресу сільської ради, АТ «Укртелеком» просило забезпечити дотримання вимог чинного законодавства щодо проведення розрахунків. Однак, відповідач навіть частково розрахунки з «Укртелеком» не провів.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно з статтею 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» виключно законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Цей Закон визначає, що державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, а органи місцевого самоврядування при розробці та реалізації місцевих соціально-економічних програм можуть передбачати додаткові соціальні гарантії за рахунок коштів місцевих бюджетів.
Відповідно до статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні територіальні громади представляють органи місцевого самоврядування, здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування. Органами місцевого самоврядування є сільські; селищні, міські ради.
Відповідно, позов про відшкодування витрат за надання послуг на пільгових умовах, громадянам, які проживають на території Нересницької територіальної громади подається до Нересницької сільської ради, дані про яку містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Пунктом 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №295 від 11.04.2012 року, визначено, що встановлені законами пільги з їх оплати послуг зв'язку надаються споживачеві за місцем його проживання з дня пред'явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.
Позивач надає телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати у відповідності до статей 12-16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», статей 6' - 64 ° Закону України «Про жертви нацистських переслідувань», статей 20, 30 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», статті 6 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ; ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист», статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», статті 13 Закону України «Про охорону дитинства».
Водночас до відання виконавчих органів міських рад та рад об'єднаних територіальних громад належить забезпечення надання соціальних послуг відповідно до закону за приписами п.4 ст.34 Закону України про Місцеве самоврядування.
Правилами надання та отримання телекомунікаційних послуг, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 № 295, встановлено, що установлені законами пільги з оплати послуг надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред'явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.
Постановою Кабінету Міністрів від 29.01.2003 № 117 запроваджено Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги та затверджено Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги.
Спеціальною нормою законодавства щодо джерел фінансування для відшкодування вартості телекомунікаційних послуг, є пункт 204 ч. 1 ст. 91 Бюджетного кодексу України, в якому зазначено, що видатки на пільги з послуг зв'язку належать до видатків місцевих бюджетів.
Згідно ст. 61 Закону «Закону України про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування самостійно затверджують виконують місцеві бюджети згідно Бюджетним кодексом України.
Фінансування пільг з оплати послуг зв'язку за рахунок місцевих бюджетів передбачено, також, наказом Міністерства соціальної політики України від 14.05.2018 № 688 «Про затвердження Типового переліку бюджетних програм і результативних показників їх виконання для місцевих бюджетів у галузі «Соціальний захист та соціальне забезпечення».
Згідно з частиною шостою ст. 48 Бюджетного кодексу України зобов'язання щодо оплати пільг за надані послуги зв'язку, на які, згідно із законами України, мають право відповідні категорії громадян, обліковуються органами Держаного казначейства України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень. Зазначена норма є спеціальною по відношенню до загальних положень частини першої та четвертої Бюджетного кодексу України.
Згідно п.2 ч.4 ст. 67 Бюджетного кодексу України видатки за кредитування бюджетів об'єднаних територіальних громад визначаються відповідно до статей 89 і 91 цього кодексу, якими і зобов'язано об'єднані територіальні громади передбачати у своїх бюджетах видатки на забезпечення виконання заходів, передбачених даними статтями, в тому числі і на відшкодування вартості телекомунікаційних послуг, наданих пільговим категоріям громадян.
З метою забезпечення соціальних програм, гарантом яких є держава, підприємство надсилало на електронну адресу відповідача «Розрахунок видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг» (форма « 2-пільга»). До позову додано дублікати, роздруківок форми « 2-пільга» та розрахунку видатків у розрізі законодавчих актів.
Судом встановлено, що позивачем щомісячно надсилались відповідачу листи з додатками, а саме: розрахунки видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг форма 2-пільга, розрахунки таких видатків в розрізі законодавчих актів, якими передбачені пільги. Факт відправлення листів із документами підтверджується копіями описів вкладення кореспонденції, якою направлялись вказані документи.
Всупереч вимогам нормативно-правових актів відповідачем не компенсована позивачу вартість телекомунікаційних послуг, наданих споживачам на пільгових умовах, внаслідок чого утворилась заборгованість відповідача перед позивачем на загальну суму, 5 048,64 грн за спірний період, що складається із заборгованості за період з 01.01.2021 по 31.12.2021.
Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 04.10.2007 № 535 "Про затвердження форми для розрахунку видатків на відшкодування витрат, пов'язаних із наданням пільг 2-пільга, закріплений чіткий перелік вимог щодо відомостей, які мають бути зазначені під час здійснення розрахунків видатків на відшкодування витрат, пов'язаних із наданням пільг, зокрема, відомості, за якими можливо ідентифікувати особу, перелік її пільг та період їх отримання, місце проживання особи. Таким чином, вказаний документ є достатнім доказом належного надання послуг на пільгових умовах та їх обсягу.
Згідно з пунктами 3 та 4 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, що затверджено постаново Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 № 117, систематизація інформації з реєстру та забезпечення її використання для розрахунку розміру пільг та їх виплати є обов'язком структурних підрозділів з питань соціального захисту населення. Вони вправі отримувати дані від надавачів послуг та надавати їм інформацію, що міститься в реєстрі.
У Постанові від 13.02.18 по справі 927/345/17 Верховний Суд зазначив, що не проведення відшкодування позивачу вартості наданих ним соціальних послуг певним категоріям громадян, які є предметом спору в даній справі, було б порушенням прав на мирне володіння майном (майновими правами), гарантованих Першим Протоколом до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах передбачених законом або загальними принципами міжнародного права, оскільки така бездіяльність відповідача, як уповноваженого державного органу на виплату за рахунок бюджету компенсації вартості фактично наданих соціальних послуг, не ґрунтується на нормах закону та не переслідує легітимної мети, спрямованої на захист інтересів суспільства, окремої особи чи держави.
Позиція Великої палати Верховного Суду, викладена зокрема в постанові від 17.04.18 у справі №927/291/17 вказує про те, що відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення фінансових зобов'язань.
На виконання вимог чинного законодавства акціонерним товариством “Укртелеком” в особі Закарпатської філії АТ “Укртелеком” у період з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року надані послуги зв'язку на суму 5 048,64 грн.
За доводами позивача, які підтверджуються матеріалами справи, всупереч вимог закону відповідачем не компенсована позивачу вартість телекомунікаційних послуг, наданих споживачам на пільгових умовах, внаслідок чого утворилась заборгованість відповідача перед позивачем на загальну суму 5 048,64 грн.
В матеріалах справи відсутні докази відшкодування витрат позивача за надані телекомунікаційні послуги пільговим категоріям громадян.
Невідшкодування відповідачем витрат позивача за надані телекомунікаційні послуги пільговим категоріям громадян стало підставою для звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом про стягнення заборгованості.
Отже, враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем не компенсовано вартість телекомунікаційних послуг, наданих позивачем на пільгових умовах визначеній законодавством у період з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року, що становить 5 048,64 грн, а тому вимога про стягнення заборгованості по відшкодуванню витрат, пов'язаних з наданням телекомунікаційних послуг на пільгових умовах на зазначену суму є обґрунтованою та підлягає до задоволення судом.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору або ж, відповідно до вимог, які звичайно ставляться. Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
У відповідності до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 4 ст. 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 № 3477-IV, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, Європейським судом з прав людини у рішеннях у справі Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України від 18.10.2005 року, у справі Бакалов проти України від 30.11.2004 та у справі Кечко проти України від 08.11.2005 зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України у випадку задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76, 77, 86, 191, 195, ч. 1 ст. 202, ст.ст.231, 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Нересницької сільської ради Тячівського району Закарпатської області (90540, Закарпатська область, Тячівський район, с. Нересниця, вул. Грушевського 25, код ЄДРПОУ 04351720) на користь Акціонерного товариства "Укртелеком" (01601, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, будинок 18, код ЄДРПОУ 21560766) в особі Закарпатської філії АТ "Укртелеком" (88000, м. Ужгород, пл. Кирила і Мефодія, буд. 4) суму 5 048,64 грн. (п'ять тисяч сорок вісім гривень 64 копійки) боргу, а також суму 2 481,00 грн. (дві тисячі чотириста вісімдесят одна гривня 00 коп.) на відшкодування витрат по оплаті судового збору.
Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено: 03.02.2023.
Суддя О.Ф. Ремецькі