іменем України
Справа № 285/5602/22
провадження у справі № 2/0285/114/23
02 лютого 2023 року м. Новоград-Волинський
Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області
в складі: головуючої судді Сташків Т.Г.,
за секретаря судового засідання Матвіюк Т.М.,
за участі позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Звягель за правилами загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Звягельський відділ державної виконавчої служби у Звягельському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про зняття арешту з майна,
У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду із зазначеним позовом, у якому просила скасувати арешт нерухомого майна, а саме: 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 , накладений постановою державного виконавця від 17.02.2006 року серії АА № 550574, запис про обтяження у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 22901691 від 22.02.2006 року.
В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначає, що її батьку ОСОБА_3 на праві власності належала 1/3 частина квартири АДРЕСА_2 . Постановою державного виконавця відділу ДВС Новоград-Волинського міськрайонного управління юстиції від 17.02.2006 року серії АА № 550574 накладено арешт на належну ОСОБА_3 1/3 частину квартири. Постанова державного виконавця винесена у зв'язку з примусовим виконанням виконавчого листа щодо виконання вироку суду про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 моральної шкоди в розмірі 9 350 грн. Однак, на даний час вказане виконавче провадження закінчено. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивачки ОСОБА_3 . Листом нотаріуса від 03.08.2016 року позивачу роз'яснено про неможливість видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті батька, оскільки на належну померлому частину квартири накладено арешт постановою державного виконавця. Листом начальника ВДВС від 13.09.2022 року позивача повідомлено, що зняти арешт з 1/3 частини спірної квартири неможливо, оскільки виконавче провадження закінчено на підставі п. 6 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» (відсутність у боржника майна). Оскільки наявний арешт майна позбавляє позивача можливості отримати свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті батька, остання просить позов задовольнити.
У листопаді 2022 року від представника відповідача надійшов відзив на позов, у якому останній просить відмовити в задоволенні позову, посилаючись на його необґрунтованість. Зазначає, що оскільки рішення суду про стягнення з ОСОБА_3 на користь його довірительки коштів не виконане, а арешт майна був накладений саме з метою виконання такого рішення суду, тому підстави для скасування арешту відсутні. Крім того, відповідач ОСОБА_2 звернулась до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого листа № 1-240/2003 від 09.04.2004 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 моральної шкоди в розмірі 9 350 грн. та поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання. Постановою Новоград-Волинського міськрайонного суду від 27.12.2019 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного суду від 10.02.2021 року, зазначену заяву ОСОБА_2 задоволено, постановлено видати дублікат виконавчого листа та поновити строк для пред'явлення виконавчого листа до виконання (а.с. 42).
У листопаді 2022 року представник ДВС подав письмові пояснення на позов, у яких щодо ухвалення рішення покладається на розсуд суду. Зазначив, що підстави для зняття державним/приватним виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини визначені ч. 4 ст. 59 Закону. Оскільки такі підстави державним виконавцем не встановлені, відповідно відсутні правові підстави для зняття арешту з майна, передбачені Законом (а.с. 58).
У серпні 2022 року позивач подала відповідь на відзив, у якій просить задовольнити її позов. Зазначила, що отримавши дублікат виконавчого листа, відповідач й досі не пред'явила його до виконання, що свідчить про небажання скористатись своїми правами щодо стягнення коштів. Сума боргу 9350 грн є неспівмірною із вартістю майна, на яке накладено арешт. Позивач неодноразово пропонувала в позасудовому порядку погасити борг відповідачу, однак представником відповідача була оголошена сума в десять разів більша за суму боргу. Наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїми майном. Подібні висновки викладені у постановах Верховного суду від 07.07.2021 року № 2-356/12; від 03.11.2021 року № 161/14034/20; від 22.12.2021 року № 645/6694/15; від 12.10.2022 року № 203/3435/21 (а.с. 70).
В судовому засіданні 24.01.2023 року позивач та її представник просили позов задовольнити, з підстав викладених у позовній заяві та відповіді на відзив.
Представник відповідача в судовому засіданні 24.01.2023 року просив відмовити в задоволенні позову з підстав, викладених у відзиві на позов.
Представник Новоград-Волинського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ у Житомирській області в судове засідання не прибула, у письмових поясненнях на позов просила проводити розгляд справи без її участі. Щодо задоволення позову покладається на розсуд суду (а.с. 60).
В судове засідання 02.02.2023 року прибула лише позивач. Інші учасники справи належними чином повідомлені про час та місце розгляду справи. Клопотань, заяв до суду не надійшло.
За таких обставин, зважаючи на думку позивача, яка наполягала на розгляді справи, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності учасників справи, на підставі наявних у справі доказів.
Судом встановлено, що батько позивача ОСОБА_3 є власником 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від 4 липня 1996 року (а.с. 4, 5, 7).
Вироком Новоград-Волинського міського суду Житомирської області від 29.12.2003 року, який набрав законної сили 30.03.2004 року, ОСОБА_3 засуджено за ч. 2 ст. 152 КК України на 8 років та ч. 2 ст. 153 КК України на 5 років; частково задоволено цивільний позов та стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 9 350 грн (а.с. 49).
На підставі вироку суду було видано виконавчий лист № 1-240/2003 від 09.04.2004 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 моральної шкоди в розмірі 9 350 грн.
Новоград-Волинським міськрайонним відділом ДВС ГТУЮ у Житомирській області відкрито виконавче провадження № 36050348 з примусового виконання вищезазначеного виконавчого листа та постановою державного виконавця від 17.02.2006 року накладено арешт на належну ОСОБА_3 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 (а.с. 11, 14).
22.02.2006 року внесено запис про обтяження (арешт майна) у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 22901691.
23.04.2013 року виконавче провадження № 36050348 закінчено на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21.04.1999р. (у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення). Виконавчий лист повернено стягувачу (а.с. 14).
ІНФОРМАЦІЯ_1 батько позивача ОСОБА_3 помер (а.с. 6).
Позивач звернулася до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини після смерті батька (спадкова справа № 70/2022), проте листом від 03.08.2022 року позивачу роз'яснено про неможливість видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки на належну померлому частину квартири накладено арешт постановою державного виконавця (а.с. 12).
Листом начальника ВДВС від 13.09.2022 року позивача повідомлено, що зняти арешт з 1/3 частини спірної квартири неможливо, оскільки виконавче провадження закінчено на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21.04.1999р. (відсутність у боржника майна) (а.с. 14).
Постановою Новоград-Волинського міськрайонного суду від 27.12.2019 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного суду від 10.02.2021 року, заяву ОСОБА_2 задоволено, постановлено видати ОСОБА_2 дублікат виконавчого листа № 1-240/2003 від 09.04.2004 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 моральної шкоди в розмірі 9 350 грн. та поновити строк для пред'явлення виконавчого листа до виконання (а.с. 42-54).
Відповідно до п. 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 2.06.2016 року, виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21.04.1999 року (у редакції, чинній на момент закінчення виконавчого провадження ВП № 36050348 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 моральної шкоди в розмірі 9 350 грн.) виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Частиною четвертою статті 59 чинного Закону № 1404-VIII від 2.06.2016 року передбачено виключний перелік підстав для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини, якими є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4)наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.
Жодної із зазначених підстав для зняття державним виконавцем арешту з майна у даному випадку не було.
Належних і допустимих доказів добровільного погашення боргу в розмірі 9 350 грн. матеріали справи не містять.
Доводи представника позивача про те, що позивач в позасудовому порядку неодноразово пропонувала відповідачу погасити борг, однак відповідач відмовляється від отримання боргу, не підтверджуються жодними доказами.
Позивачем не надано доказів про вчинення нею активних дій, спрямованих на виконання боргових зобов'язань батька, після смерті якого вона бажає прийняти спадщину, тобто, на погашення заборгованості за вироком суду у справі № 1-240/2003 від 09.04.2004 року, зокрема, остання не була позбавлена можливості направити на адресу відповідача суму боргу шляхом адресного грошового переказу, тощо, щоб судом була надана оцінка факту отримання чи відмови від отримання такого грошового переказу стягувачем.
Також безпідставними є посилання позивача на неспівмірність суми боргу із вартістю майна, на яке накладений арешт. Оцінка співмірності надається при прийнятті рішення про накладення обтяження. При вирішенні питання про скасування арешту майна зазначене питання не має юридичного значення. Крім того, такі заяви позивача є і бездоказовими, оскільки нею не долучено доказів, які б вказували на вартість 1/3 частини квартири АДРЕСА_2 .
Крім того, відповідно до частини першої та другої статті 40 Закону № 1404-VIII від 2.06.2016 року у разі закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження. Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.
Однак, оскільки виконавчий документ з виконання виконавчого листа № 1-240 від 09.04.2004 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 моральної шкоди в розмірі 9 350 грн., був повернутий стягувачу згідно п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону № 606-XIV, а не до суду, тому відсутні правові підстави для зняття арешту з майна, передбачені ч. 1 ст. 40 Закону № 1404-VIII.
Суд також враховує, що повернення виконавчого документа стягувачу не перешкоджає повторному зверненню його до примусового виконання (п. 17.4 Перехідних положень та ст. 433 ЦПК України).
Суд знаходить необґрунтованими посилання позивача на правові висновки, викладені у постановах Верховного суду від 07.07.2021 року № 2-356/12; від 03.11.2021 року № 161/14034/20; від 22.12.2021 року № 645/6694/15; від 12.10.2022 року № 203/3435/21, за змістом яких наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїми майном.
У справі, що розглядається, судом встановлено, що постановою місцевого суду від 27.12.2019 року, яка набрала законної сили 10.02.2021 року, задоволено заяву ОСОБА_2 про видачу їй дублікату виконавчого листа № 1-240/2003 від 09.04.2004 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 моральної шкоди в розмірі 9 350 грн. та поновлено строк для пред'явлення виконавчого листа до виконання.
Отже, вказані дії підтверджують наявність у стягувача ОСОБА_2 майнових претензій, тому обставини справи, що розглядаються, не є тотожними обставинам справ, що були предметом перегляду у Верховному Суді, на які посилається позивач у відповіді на відзив.
Відповідно до статті 6 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
За змістом статей 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених фізичними або юридичними особами вимог і на підставі наданих ними доказів. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (стаття 263 ЦПК України).
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позов є необґрунтованим, а тому не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 4, 10, 12, 76-82, 141, 258-259, 264-265, 268, 354-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зняття арешту з майна відмовити повністю.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційний розгляд справи.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом 30-ти днів з дня складення повного судового рішення.
Дата складення повного судового рішення 03.02.2023 року.
Головуюча суддя Т.Г. Сташків