вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
24.01.2023м. ДніпроСправа № 904/3241/22
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Татарчука В.О. за участю секретаря судового засідання Анділахай В.В., розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу:
за позовом Комунального підприємства "Дніпроводоканал" Дніпровської міської ради (м. Дніпро)
до Житлово-будівельного кооперативу №284 (м. Дніпро)
про стягнення заборгованості
Представники:
від позивача: Дєлов В.В.
від відповідача: не з'явився
Комунальне підприємство "Дніпроводоканал" Дніпровської міської ради звернулось з позовною заявою до Житлово-будівельного кооперативу №284 про стягнення заборгованості в розмірі 82558,81грн. Судові витрати по сплаті судового збору просить покласти на відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору на надання послуг з централізованого питного водопостачання та водовідведення №7616 від 01.08.2017 в частині повної та своєчасної оплати наданих послуг.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 28.09.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників за наявними в матеріалах справи документами. Зобов'язано відповідача протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі надати відзив на позовну заяву.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 28.11.2022 вирішено перейти від спрощеного позовного провадження до розгляду справи №904/3241/22 за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 13.12.2022. Зобов'язано позивача надати до суду обґрунтований розрахунок щодо наявної заборгованості із зазначенням періоду та розміру, відповідача виконати вимоги п. 3 ухвали суду від 28.09.2022 щодо надання до суду та направлення учасникам процесу відзиву на позов.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.12.2022 відкладено підготовче засідання на 22.12.2022.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.12.2022 відкладено підготовче засідання на 10.01.2023.
У судове засідання 10.01.2023 відповідач не забезпечив явку свого представника, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином. Позивач не надав обґрунтований розрахунок щодо наявної заборгованості із зазначенням періоду та розміру. Відповідач не надав відзив на позовну заяву.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.01.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті в засіданні на 24.01.2023.
У судове засідання 24.01.2023 відповідач не забезпечив явку свого представника, про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином. Відповідач не надав відзив на позов.
З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом, слід зазначити таке.
Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
За змістом частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
У відповідності до вказаних положень, господарським судом направлялися ухвали суду на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: Україна, 49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Михайла Драгоманова, буд. 54.
Однак, поштові конверти з ухвалами суду були повернуті організацією поштового зв'язку з відміткою: "за закінченням терміну зберігання" (а.с. 38-42, 55-58, 59-66 том 1).
Відповідно до частин 3 та 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня (ч. 5 ст. 242 ГПК України).
Частиною 11 статті 242 ГПК України передбачено, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Порядок надання послуг поштового зв'язку, права та обов'язки операторів поштового зв'язку і користувачів послуг поштового зв'язку визначають Правила надання послуг поштового зв'язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, і які регулюють відносини між ними.
Відповідно до пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення зберігаються об'єктом поштового зв'язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження.
Поштові відправлення повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.
Суд зазначає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв'язку та/або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена ст. ст. 162, 165, 180 ГПК України, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.
Встановлений порядок надання послуг поштового зв'язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.
Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв'язку вимог Правил надання послуг поштового зв'язку, суд вважає, що факт неотримання відповідачем поштової кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвали для вчинення відповідних дій за належною адресою та які повернулися до суду у зв'язку з їх неотриманням адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб'єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і не звернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення.
При цьому, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов'язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України").
З огляду на правильність наявної в матеріалах справи адреси Житлово-будівельного кооперативу №284, враховуючи вищевикладені обставини, а також термін зберігання поштової кореспонденції відділенням поштового зв'язку і її повернення до суду "за закінченням терміну зберігання", суд дійшов висновку, що останнім днем строку для подання відзиву на позов необхідно вважати 27.01.2023, оскільки 12.01.2023 - день проставлення поштової відмітки про причину повернення конверту.
Станом на 24.01.2023 відповідач відзиву на позов не надав.
Судом також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Отже, судом були вчинені всі передбачені законом заходи для належного повідомлення відповідача про розгляд справи.
У судове засідання 24.01.2023 відповідач, явку повноважного представника не забезпечив, відзиву на позов не надав.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, а також обізнаність відповідача про судовий розгляд справи, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
У судовому засіданні 24.01.2023 проголошені вступна та резолютивна частина рішення суду.
Під час розгляду справи судом досліджені докази, наявні в матеріалах справи.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, господарський суд,-
01.08.2017 між Комунальним підприємством "Дніпроводоканал" Дніпропетровської міської ради (далі - водоканал) та Житлово-будівельним кооперативом №284 (далі - абонент) укладений договір на надання послуг з централізованого питного водопостачання та водовідведення №7616 (далі - договір).
Відповідно до п. 2.1 договору водоканал зобов'язується надавати абоненту послуги з централізованого питного водопостачання та водовідведення (далі - послуги), а абонент зобов'язується оплачувати послуги в порядку і умовах, визначених договором та діючим законодавством.
Згідно з п. 2.2 договору місцем надання послуг водоканалом абоненту є точка розподілу, визначена сторонами в акті визначення точки розподілу та розмежування балансової приналежності водопровідних та каналізаційних мереж (Додаток №1 до договору).
Пунктом 2.4 договору сторони визначили, що режим надання послуг абоненту - безперебійно, за винятком випадків, визначених в пп. 6.1.4, 6.1.5 та 6.1.6 договору.
Оплата послуг здійснюється абонентом відповідно до тарифів, діючих на момент отримання послуг, затверджених органом, уповноваженим на це Законом України (п. 4.1 договору).
До 20 числа розрахункового місяця, абонент отримує в водоканалі відповідним чином заповнений звіт за фактично спожиті послуги за розрахунковий місяць (додаток №3 до договору). У разі не надання звіту у встановлені цим пунктом строки, обсяги послуг визначаються відповідно до п. 3.1 договору (п. 4.2 договору).
Відповідно до п. 4.3 договору виходячи з даних звіту, наданого абонентом водоканалу (п. 4.2 договору), а також актів обстежень, не пізніше останнього числа розрахункового місяця, водоканал визначає об'єм наданих послуг за розрахунковий місяць та розмір оплати послуг за цей розрахунковий місяць та надає абоненту два примірника акта-рахунку приймання наданих послуг, підписаних уповноваженою особою та скріплених печаткою водоканалу.
За змістом п. 4.5 договору неповернення актів-рахунків приймання наданих послуг або заперечень до них в строк та порядку згідно п. 4.4 договору, підтверджує визнання абонентом об'єм наданих йому послуг, розміру плати за них та прийняття їх в повному обсязі. У цьому випадку подальший їх перерахунок не проводиться.
Розрахунок по оплаті послуг за розрахунковий місяць повинен бути проведений абонентом шляхом перерахування грошей на банківський рахунок водоканалу не пізніше 25 числа місяця, наступного за розрахунковим (п. 4.7 договору).
Згідно з п. 7.2.1 договору абонент зобов'язаний оплачувати вчасно, у встановлений договором строк, послуги та інші нарахування згідно умов договору та законодавства.
Договір набирає чинності з моменту підписання сторонами та скріплення печатками, і в частині надання послуг діє до 01.08.2020 року, а в частині їх оплати - до повного виконання (п. 9.1 договору).
Оцінивши зміст договору, господарський суд встановив, що сторонами погоджено його істотні умови.
Договір підписано уповноваженими особами та скріплено печатками.
В матеріалах справи відсутні докази того, що спірний договір визнавався недійсним в судовому порядку. При цьому, жодна із сторін письмово не виявила бажання припинити дію договору. Відтак, договір на надання послуг з централізованого питного водопостачання та водовідведення №7616 від 01.08.2017 був чинним протягом відповідного періоду.
Позивачем у період з листопада 2020 року по червень 2022 року здійснювалось надання послуг по питному водопостачанню та водовідведенню на загальну суму 188380,99грн, на підтвердження чого позивач надав копії актів-рахунків приймання наданих послуг №96354 від 30.11.2020 на загальну суму 11545,38грн, № 104767 від 30.12.2020 - 10495,80грн, №8192 від 29.01.2021 - 11707,15грн, №33428 від 30.04.2021 - 14715,29грн, №51491 від 30.06.2021 - 10442,29грн, №69277 від 31.08.2021 - 12768,42грн, №87357 від 31.10.2021 - 13906,20грн, №105803 від 31.12.2021 - 11099,68грн, №8434 від 31.01.2022 - 18996,94грн, № 17030 від 28.02.2022 - 20815,02грн, №25540 від 31.03.2022 - 12662,46грн, №33841 від 30.04.2022 - 10692,40грн, №42233 від 31.05.2022 - 15395,80грн, №50655 від 30.06.2022 - 13138,16грн (а.с. 13-27 том 1).
Вищезазначені акти-рахунки підписані представниками сторін без зауважень та заперечень.
Для досудового врегулювання спору позивачем на адресу відповідача було направлено досудове повідомлення-попередження №2215/2614 від 16.05.2022 (а.с. 28 том 1).
Як зазначає позивач у позовній заяві, відповідач здійснив часткову оплату за надані послуги у сумі 105477,06грн, у зв'язку з чим, основний борг склав 82558,81грн.
Наявна заборгованість у сумі 82558,81грн і стала причиною виникнення спору.
Предметом доказування у даній справі є обставини укладення договору постачання природного газу, строк його дії, умови поставки, загальна ціна, строк оплати, докази оплати, наявність/відсутність заборгованості, наявність/відсутність підстав для застосування відповідальності за порушення зобов'язань за договором.
Дослідивши матеріали справи, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з огляду на наступне.
За змістом ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору (ст. 626 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статей 174, 193 ГК України, господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань, які повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст. 179 ГК України).
Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 ГК України).
За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором надання послуг.
Згідно з частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання.
З урахуванням умов пункту 4.7 договору строк оплати вартості послуг, наданих позивачем у спірному періоді, є таким, що настав.
Згідно із частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).
За приписами статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із положеннями статей 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідач не скористався своїм правом на надання заперечень проти позову, вимоги позивача належними та допустимими доказами не спростував.
За встановлених обставин, відповідач неналежним чином виконав свої, визначені договором, майново-господарські зобов'язання перед позивачем з оплати наданих позивачем послуг, чим порушив умови укладеного із позивачем договору та вищевказані приписи чинного законодавства.
Таким чином, з урахуванням викладеного та меж позовних вимог, вимога позивача про стягнення основної заборгованості у розмірі 82558,81грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача у розмірі 2481,00грн.
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги Комунального підприємства "Дніпроводоканал" Дніпровської міської ради до Житлово-будівельного кооперативу №284 про стягнення заборгованості в загальному розмірі 82558,81грн - задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу №284 (49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Михайла Драгоманова, буд. 54, ідентифікаційний код 21945785) на користь Комунального підприємства "Дніпроводоканал" Дніпровської міської ради (49001, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Троїцька, буд. 21-А, ідентифікаційний код 03341305) основну заборгованість в розмірі 82558,81грн та витрат по сплаті судового збору в розмірі 2481грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено: 03.02.2023.
Суддя В.О. Татарчук