154/2217/22
2/154/118/23
31 січня 2023 Володимир-Волинський міський суд Волинської області під головуванням судді Пустовойт Т.В., за участю секретаря судового засідання Мазій І.В., з участю представника позивача Савицької Г.Р., представника відповідача Гончара М.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Володимирі цивільну справу за позовом АТ КБ "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення боргу кредитором спадкодавця,-
Представник позивача Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення боргу кредитором спадкодавця.
Свій позов обґрунтовує тим, що ОСОБА_3 звернулась до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала Заяву №б/н від 03 березня 2008 року. Позичальник при підписанні анкети-заяви підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», складає між нею та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. При укладенні договору сторони керувались ч.1 ст.634 ЦК України, відповідно до якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Банком на підставі Договору надання банківських послуг відкрито картковий рахунок із початковим кредитним лімітом у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку. В подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 15000 гривень. Таким чином, Банк свої зобов'язання за Договором виконав в повному обсязі, надавши позичальнику можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором в межах встановленого кредитного ліміту.
В процесі користування кредитним рахунком позичальник не надала своєчасно банку кошти для погашення заборгованості за зобов'язаннями, внаслідок чого за кредитним договором виникла заборгованість. Виникнення простроченої заборгованості відбувається у разі несплати мінімального платежу до останнього календарного числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено витрати за рахунок кредитного ліміту.
ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_3 померла. Спадкоємцем, який постійно проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, є ОСОБА_1 . Таким чином, вказана особа прийняла спадщину, до складу якої входять, в тому числі, кредитні зобов'язання померлого позичальника. Спадкування відбулося у відповідності до ч. 3 ст. 1268 ЦК України, адже відповідач у строк з 04.01.2020 по 04.07.2020 року не відмовився від спадщини у передбачені законодавством строки.
Станом на дату смерті позичальника сума заборгованості за договором №б/н від 03.03.2008 року становить 6993,71 гривень та складається з: 6993,71 гривень заборгованість за тілом кредиту; 6993,71 гривень заборгованість за простроченим тілом кредиту.
Враховуючи наведене, представник позивача просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість в розмірі 6993,71 за кредитним договором №б/н від 03.03.2008 та судові витрати по сплаті судового збору.
Ухвалою від 03 серпня 2022 прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою Володимир-Волинського міського суду від 21.12.2022 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4 , повноваження якої містяться в матеріалах справи позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила їх задовольнити, в своїх поясненнях суду зіслалась на обставини, викладені в позовній заяві.
Від представника відповідача ОСОБА_5 , підтвердження повноважень якого містяться в матеріалах справи на адресу суду надійшов відзив згідно якого він заперечував щодо позовних вимог, зазначив, що жодних доказів того, що відповідач ОСОБА_1 на час відкриття спадщини ОСОБА_3 дійсно постійно проживав з останньою та прийняв спадщину після її смерті. Жодних доказів того, що відповідач не був усунутий від спадкування іншими спадкоємцями позивачем також не надано. ОСОБА_5 зазначає, що як вбачається з Заяви про відкриття рахунку отримання картки "Універсальна", яка підписана ОСОБА_3 та копії паспорта відповідача, адресою проживання ОСОБА_3 є АДРЕСА_1 , а ОСОБА_1 АДРЕСА_2 . Крім цього, представник позивача зазначає, що відповідач не проживав зі спадкодавцем однією сім'єю не менше як 5 років до часу відкриття спадщини не зважаючи на наявність укладеного шлюбу. Відповідач ОСОБА_1 після смерті позичальника ОСОБА_3 із заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори не звертався та йому не видавалося свідоцтво про право на спадщину, а також у справі відсутні відомості про обсяг спадкового майна та його вартість. Крім цього вказує, що померла ОСОБА_3 не мала у власності жодного рухомого чи нерухомого майна, тому і відсутня спадкова маса, а це в свою чергу тягне і відсутність спадкоємців. На підставі викладеного просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю та слухати справу у відсутність відповідача ОСОБА_1 .
В судовому засіданні свою позицію підтримав, та зазначив, що в разу відмови у позові, стягнути з позивача витрати на правову допомогу.
Заслухавши думку учасників справи, дослідивши у судовому засіданні матеріали справи та подані докази, з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд вважає, що позов не підлягає задоволення, виходячи з таких підстав.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Судом встановлено, що 03.03.2008 ОСОБА_3 підписала Анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку. В Анкеті-заяві зазначено, що ОСОБА_3 погоджується з тим, що ця заява разом із пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами, складають між нею і банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомлена з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку.
ПАТ КБ «ПриватБанк» змінило тип товариства з публічного на приватне та назву на Акціонерне товариства Комерційний банк «ПриватБанк».
Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_3 за вищевказаним кредитним договором станом на 04.01.2020 року становить 6993,71 гривень та складається з: 6993,71 гривень заборгованість за тілом кредиту, в тому числі 0,00 гривень заборгованість за поточним тілом кредиту; 6993,71 гривень заборгованість за простроченим тілом кредиту.
Наявність простроченої заборгованості за кредитом позичальника ОСОБА_3 підтверджується розрахунком заборгованості та випискою за договором, які містяться в матеріалах справи.
Також встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_3 померла, що стверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 .
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно з частиною першою статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинялися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
Частиною третьою статтею 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою (частина друга статті 1220 ЦК України).
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України).
Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово (ч. 1 ст. 1258 ЦК України).
У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ст. 1261 ЦК України).
Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї (ч. 3 ст. 1268 ЦК України).
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 є чоловіком померлої ОСОБА_3 . Вказана обставина сторонами не оспорюється.
Як вбачається з копії листа № 500/02-14 від 27.05.2020 року, спадкова справа до майна померлої ОСОБА_3 , заведена Володимир-Волинською державною нотаріальною конторою на підставі претензії кредитора АТ КБ «Приватбанк» від 29 квітня 2020 року.
Згідно з частиною першою статті 608 ЦК України зобов'язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язане з його особою i у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою.
Відповідно до статті 1281 ЦК України спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину протягом одного року від настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.
Згідно зі статтею 1282 ЦК України, спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.
Отже, спадкоємці померлого позичальника, який не виконав умови договору позики, прийнявши спадщину, в силу статей1281,1282 ЦК України зобов'язані у межах вартості спадщини задовольнити вимоги кредитора.
Наведені норми законодавства свідчать, що спадкоємець відповідає перед кредитором тільки в межах своєї частки у спадщині, тобто у спадкоємця виникає зобов'язання задовольнити вимоги кредитора лише в межах майна, одержаного у спадщину. У спадкоємців боржника обов'язок перед позикодавцем (кредитором) спадкодавця виникає лише у межах, передбачених статтею 1282 ЦК України, тобто в межах вартості майна, одержаного у спадщину. У разі неотримання від спадкодавця у спадщину жодного майна, особа не набуває статусу спадкоємця і, як наслідок, у неї відсутній обов'язок задовольнити вимоги кредитора померлої особи. Це правило визначає загальний характер відповідальності спадкоємців за боргами спадкодавця, незалежно від виду спадкування та суб'єктів спадкового процесу й випливає із суті універсального характеру спадкового правонаступництва.
Борги спадкодавця - це майнові зобов'язання, які прийняв на себе спадкодавець перед фізичними або юридичними особами - кредиторами, але смерть позбавила його можливості виконати їх. Обов'язок доказувати борги померлого покладається на самого кредитора. Кредитор, який звернувся до спадкоємців, зобов'язаний надати документи, що підтверджують його вимоги.
При вирішенні спору про стягнення зі спадкоємця коштів для задоволення вимог кредитора встановленню підлягають обставини, пов'язані із з'ясуванням кола спадкоємців, належності спадкодавцю будь-якого рухомого чи нерухомого майна, вартості отриманого спадкоємцями майна та дотримання кредитором законодавчо визначеного строку пред'явлення вимоги до спадкоємців боржника.
Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22 січня 2020 року (справа № 306/2000/16-ц), яку суд враховує при вирішенні цієї справи.
За чинним законодавством спадкоємці, що прийняли спадщину, повинні виконати боргові зобов'язання в межах дійсної вартості майна, одержаного ними у спадщину. Вартість спадщини визначається на час відкриття спадщини. Отже, умовою відповідальності спадкоємця за боргами спадкодавця є факт прийняття спадщини. Аналогічні роз'яснення надані в абз. 2 п. 32 Постанови Пленуму Верхового Суду України «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» № 5 від 30 березня 2012 року, де зазначено, що з урахуванням положення статті 1282 ЦК України спадкоємці боржника за умови прийняття спадщини є боржниками перед кредитором у межах вартості майна, одержаного у спадщину.
Оскільки боржник помер, то відповідати перед кредитором на підставі статей 1281,1282 ЦК України за борги спадкодавця має спадкоємець у межах вартості майна, одержаного у спадщину. Таким чином, АТ КБ «Приват Банк», як позивач, зобов'язаний довести, що саме відповідач є спадкоємцем померлої ОСОБА_3 прийняв після неї спадщину та вартість майна, прийнятого спадкоємцем у спадщину.
Позивач в своєму позові зазначає, що спадкоємцем у порядку, передбаченому частиною третьою статті1268 ЦК України, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, є відповідач. На підтвердження даної обставини Банк посилається на копії паспортів позичальника та відповідача, де зазначено одну й ту саму адресу зареєстрованого місця проживання.
Разом з тим, як вбачається з інформаційної довідки від 18.09.2022 року померла ОСОБА_3 не мала у власності жодного рухомого чи нерухомого майна.
Відповідно частини першої статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно з вимогами статей12,81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Оскільки встановлено,що відповідач до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини не звертався, а спадкова справа заведена на підставі претензії кредитора (позивача), відтак відсутні спадкоємці, які у встановленому законодавством порядку прийняли спадщину після спадкодавця ОСОБА_3 та отримали у спадщину майно, в межах вартості якого може бути задоволено вимоги кредитора спадкодавця. А тому, оскільки відсутні особи на яких може бути покладений обов'язок задовольнити вимоги кредитора АТ «Приватбанк», а також відсутнє спадкове майно на яке може бути пред'явлена вимога позивача, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Здійснюючи розподіл судових витрат, суд зазначає, що такі витрати в силу вимог п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України покладаються на позивача, як сторони, якій відмовлено в задоволенні позову.
Водночас, вимоги представника відповідача щодо стягнення правової допомоги з позивача у разі відмови у задоволенні позові, не підтверджені відповідними доказами, зокрема квитанцією про сплату чи прибутковим ордером, а тому не можуть бути задоволені на момент прийняття рішення.
Керуючись ст.ст.207,509,526,549,551,626,628,633,634,638,1049,1054 Цивільного кодексу України, ст.ст.12,13,76-81,141,223,263-265 ЦПК України,
У задоволенні позову АТ КБ "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення боргу кредитором зі спадкодавця - відмовити.
На рішення може бути подана апеляція до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текс рішення виготовлено 03.02.2023.
Суддя Тетяна ПУСТОВОЙТ