30.01.2023 року м. Дніпро Справа № 904/1389/22
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач)
суддів: Вечірка І.О., Паруснікова Ю.Б.,
секретар судового засідання Колесник Д.К.
розглянувши в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 28.11.2022 року (повний текст складено 01.12.2022 року) у справі №904/1389/22 (суддя Бондарєв Е.М.)
за заявою Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" про відстрочення виконання рішення суду по справі
за позовом Приватного акціонерного товариства "Дніпрополімермаш" (49033, Дніпропетровська область, м. Дніпро, проспект Богдана Хмельницького, буд. 147, ідентифікаційний код 00218615)
до Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" (53200, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Електрометалургів, буд. 310, ідентифікаційний код 00186520)
про стягнення 3 184 999,98 грн. заборгованості за поставлений товар, 554975,34 грн. пені, 50 261,92 грн. 3% річних, 532 377,61 грн. інфляційних втрат, -
Приватне акціонерне товариство «Дніпрополімермаш» звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» заборгованості на загальну суму 3 699 147,65 грн., з яких:
- 3 184 999,98 грн. заборгованість за поставлений товар;
- 184 991,78 грн. пеня за період з 15.02.2022 року по 31.05.2022 року;
- 27 748,77 грн. 3% річних за період з 15.02.2022 року по 31.05.2022 року;
- 301 407,12 грн. інфляційні втрати за період з лютий по квітень 2022 року.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.2022 року позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з Акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» на користь приватного акціонерного товариства «Дніпрополімермаш» 3184999,98 грн. заборгованості за поставлений товар, 75 218,36 грн. пені, 50261,92 грн. 3% річних, 532 377,61 грн. інфляційних втрат та витрати по сплаті судового збору у сумі 64 577,44 грн.
08.11.2022 року відповідач звернувся до суду першої інстанції з заявою про відстрочення виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/1389/22 від 31.10.2022 року на 1 рік або до закінчення воєнних (бойових) дій у м. Нікополі.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 28.11.2022 року у справі № 904/1389/22 відмовлено Акціонерному товариству «Нікопольський завод феросплавів» в задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення суду у даній справі.
Ухвала місцевого господарського суду мотивована тим, що:
- спір у даній справі виник з вини відповідача;
- складний економічний стан підприємства відповідача не є безумовною підставою для відстрочення виконання рішення суду;
- наявність військового стану наразі впливає на господарську діяльність обох підприємств - позивача і відповідача, сторони знаходяться в рівнозначних економічних умовах;
- відповідач не продемонстрував добросовісного виконання свого обов'язку, протягом усього часу існування зобов'язання не сплатив навіть частину боргу.
Не погодившись з ухвалою, Акціонерне товариство «Нікопольський завод феросплавів» звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 28.11.2022 року у справі № 904/1389/22 скасувати. Ухвалити рішення, яким відстрочити виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.2022 року у справі №904/1389/22 на 1 рік, або до закінчення воєнних (бойових) дій у м. Нікополь.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом не надано оцінки зазначеним відповідачем у заяві фактам, а саме: що підприємство відповідача безпосередньо знаходиться в зоні проведення воєнних (бойових) дій та зазнало руйнувань потужностей внаслідок ворожих обстрілів, що спричинило скаржнику значну шкоду.
Вважає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції прийнята з порушенням вимог процесуального законодавства, без об'єктивного дослідження всіх обставин та матеріалів справи, а тому є такою, що підлягає скасуванню.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач спростовує її доводи, просить апеляційний господарський суд залишити скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду залишити без змін.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:
Відповідно до ст.331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Згідно з правовою позицією Європейського Суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру, а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути оправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.
Окрім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.
Стосовно обов'язковості виконання рішення суду Європейський Суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки та розстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер.
Із підстав, умов та меж надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки та розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 року у справі «Чіжов проти України» зазначено, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені у Параграфі 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Вирішуючи питання про відстрочення виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події, тощо.
З матеріалів справи вбачається, що між Приватним акціонерним товариством «Дніпрополімермаш» (далі - позивач, постачальник) та Акціонерним товариством «Нікопольський завод феросплавів» (далі - відповідач, покупець) 29.07.2020 року було укладено договір поставки №2003433 (в редакції протоколу узгодження розбіжностей від 08.12.2020 року) (далі - договір).
Враховуючи умови договору та п.2 укладеної сторонами специфікації №2/2100884 від 18.02.2021 року, кінцевий строк оплати отриманого відповідачем товару настав 14.02.2022 року.
Відповідач наявність заборгованості не заперечував, однак зазначав, що військова агресія російської федерації та проведення бойових дій на території Нікопольської територіальної громади стали причиною невиконання ним зобов'язань перед позивачем.
Колегією суддів встановлено, що при вирішенні спору суд першої інстанції взяв вказані доводи відповідача до уваги та зменшив на 85 % розмір нарахованої позивачем до стягнення пені за неналежне виконання відповідачем умов договору
Так, розмір пені, що стягнув суд, становить 75 218,36 грн. з нарахованих позивачем 554 975,34 грн.
Відповідно до ч.2. ст.193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загального господарського інтересу; порушення зобов'язань є підставою для застосування госпо дарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідач погодився з умовами укладеного сторонами договору, однак на час розгляду судом позову та заяви про відстрочку виконання рішення не проявив добросовісність та намагання сплатити заборгованість.
Суд в оскаржуваній ухвалі вірно звернув увагу, що відповідач не продемонстрував суду добросовісність своєї поведінки.
Між тим, відстрочка виконання рішення суду може надаватися (з урахуванням сукупності обставин, вказаних у ст.331 Господарського процесуального кодексу України), при наявності дійсного бажання сторони виконувати зобов'язання перед контрагентом, але за наявності певних перешкод. Такі обставини скаржник не довів.
Його посилання під час апеляційного перегляду справи на сплату частини заборгованості 20.12.2022 року та 17.01.2023 року, після постановлення судом рішення та оскаржуваної ухвали, не приймається колегією суддів як доказ належної та добросовісної поведінки, яка вчинена ним без судового примусу, добровільно.
Відповідач зазначив, що ухвала суду першої інстанції у справі №904/1389/22 прийнята з порушенням вимог процесуального законодавства, без об'єктивного дослідження всіх обставин та матеріалів справи.
Проте, апелянт не зазначив, які конкретно норми процесуального права порушені судом першої інстанції та які матеріали справи об'єктивно не досліджені судом.
Колегія суддів вважає обґрунтованими заперечення позивача на дану апеляційну скаргу щодо того, що відстрочення виконання рішення не стимулює процедуру погашення заборгованості, а сприяє відповідачу в подальшому порушувати свої зобов'язання, оскільки надана відстрочка буде істотно порушувати майнові інтереси позивача внаслідок надзвичайно тривалого перенесення терміну виконання зобов'язання відповідача у спірних правовідносинах, у тому числі враховуючи стрімкі інфляційні процеси в державі і зростання курсу валют.
Довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.
На думку колегії суддів відстрочення виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.2022 року по справі №904/1389/22 порушить баланс інтересів сторін, оскільки позивач майже рік очікував виконання відповідачем умов договору, також перебуває в складних економічних умовах.
Так, суд в оскаржуваній ухвалі дослідив наявний в матеріалах справи звіт відповідача про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за червень 2022 року та баланс позивача (звіт про фінансовий стан) на 30.09.2022 рік, відповідно до яких зафіксовано збиткову діяльність відповідача та наявність значних зобов'язань позивача.
Суд в оскаржуваній ухвалі правильно зазначив, що обидві сторони перебувають у складному фінансовому становищі, а не лише відповідач, тому відсутні будь-які підстави для відстрочення виконання рішення суду.
Скаржник вказані доводи суду не спростував.
Щодо посилання апелянта як на головну підставу для відстрочки рішення суду - знаходження підприємства відповідача на території, де проводяться активні бойові дії, колегія суддів зазначає наступне:
Є загальновідомим, що з 24.02.2022 року на території України введено воєнний стан. Вказане дійсно є форс-мажорною обставиною. Однак наявність військового стану наразі впливає на господарську діяльність обох підприємств - позивача і відповідача, сторони знаходяться в рівнозначних економічних умовах.
Такі доводи суду першої інстанції апелянт також не спростував.
За викладеного колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є не доведеною та задоволенню не підлягає. Судовий збір за її розгляд покладається на скаржника відповідно до приписів ст.129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. ст. 269, 271, 275, 276, 281 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 28.11.2022 року у справі № 904/1389/22 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови підписано 03.02.2023 року.
Головуючий суддя: Т.А. Верхогляд
Суддя: І.О. Вечірко
Суддя: Ю.Б. Парусніков