Номер провадження: 11-сс/813/141/23
Справа № 947/9410/21, 1-кс/947/4215/21
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
02.02.2023 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Одеського апеляційного суду в складі:
головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретар судового засідання ОСОБА_5 ,
за участю:
адвоката ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м.Одеси від 31 березня 2021 року,
встановив:
Ухвалою Київського районного суду м.Одеси від 31 березня 2021 року задоволено клопотання слідчого СВ Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_8 , про арешт майна в рамках кримінального провадження №1202116248000484 від 24 березня 2021 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.146, ч.2 ст.189 КК України.
Накладено арешт із забороною відчуження, розпорядження та користування на майно згідно, з переліком, що вилучене 26 березня 2021 року за адресою: АДРЕСА_1 .
26 грудня 2022 року адвокат ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 звернулася до Одеського апеляційного суду з апеляційною скаргою в якій, просить ухвалу слідчого судді Київського районного суду м.Одеси від 31 березня 2021 року скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги адвокат зазначила, що слідчим суддею при постановленні ухвали не дотримано вимоги ст.173 КПК України, оскільки не надано належної оцінки питанню існування обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення, правових підстав для накладення арешту на майно.
Поза увагою слідчого судді залишилось те, що обшук квартири проводився без ухвали слідчого судді, без власника квартири, у присутності третіх осіб ОСОБА_7 та ОСОБА_9 , які не мають статусу підозрюваних у кримінальному провадженні. Крім того у клопотанні слідчого не наведено розмір шкоди, що заподіяна внаслідок кримінального правопорушення.
Вказує, що визнання слідчим вилучених речей речовими доказами носить формальний характер, оскільки органом досудового розслідування не наведено будь-яких об'єктивних даних про те, що вказані телефони, сім-картки та мислився зброя є об'єктом кримінально-протиправних дій або були набуті ОСОБА_7 внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Крім того апеляційна скарга містить клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
В обґрунтування доводів клопотання адвокат зазначила, що копію ухвали слідчого судді Київського районного суду м.Одеси від 31 березня 2021 року представником ОСОБА_7 отримано лише 21 грудня 2022 року, у зв'язку із чим строк на апеляційне оскарження пропущено з поважних причин.
Прокурор повідомлений про місце, дату та час апеляційного розгляду, просив розгляд справи проводити без його участі.
Заслухавши суддю-доповідача, адвоката ОСОБА_6 , дослідивши матеріали клопотання про арешт майна та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до наступних висновків.
Щодо дотримання строку на апеляційне оскарження.
Відповідно до ч.2, 3 ст.395 КПК України апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Якщо ухвалу суду або слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Як вбачається із матеріалів провадження 31 березня 2021 року слідчим суддею Київського районного суду м.Одеси здійснено розгляд клопотання слідчого про арешт майна в кримінальному провадженні №12021162480000484 без участі ОСОБА_7 та його належного повідомлення про місце дату та час судового розгляду.
Наявну в матеріалах провадження (а.п.38) копію повідомлення слідчого СВ Одеського РУП №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_10 про повідомлення власників майна про дату та час розгляду клопотання суд апеляційної інстанції до уваги не приймає, оскільки зазначений документ не вказує на належне виконання слідчим суддею вимог глави 6 КПК України щодо належного повідомлення учасників провадження про розгляд клопотання.
Крім того, матеріали провадження свідчать, що копія ухвали від 31 березня 2021 року на адресу ОСОБА_7 судом не надсилалася. Копію ухвали Київського районного суду м.Одеси від 31 березня 2021 року представником ОСОБА_7 - адвокатом ОСОБА_6 отримано 21 грудня 2022 року.
З огляду на викладене, враховуючи, що із апеляційною скаргою адвокат ОСОБА_6 звернувся 26 грудня 2022 року, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що строк апеляційного оскарження ухвали слідчого судді Київського районного суду м.Одеси від 31 березня 2021 року апелянтом не пропущено.
Щодо законності ухвали слідчого судді.
Що стосується доводів апеляційної скарги адвоката ОСОБА_6 про незаконність оскаржуваної ухвали слідчого судді про арешт майна, то суд апеляційної інстанції виходить із наступного.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно з ч.2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до статті 100 КПК України, на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України, та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, слідчий суддя, суд накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.
Згідно статті 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Як вбачається із матеріалів провадження слідчим відділом Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області здійснювалося досудове розслідування в кримінальному провадженні №120121162480000484 від 24 березня 2021 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.146, ч.2 ст.189 КК України.
В ході досудового розслідування вказаного кримінального провадження проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 під час якого виявлено та вилучено наступне майно, а саме:
-Мобільний телефон марки «Samsung Galaxy», модель А-31, IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 , з сім-картою мобільного оператора «Київстар» - НОМЕР_3 ;
-Планшет марки «Samsung», модель «SM-T230», в корпусі білого кольору;
-Мобільний телефон марки «Nokia», в корпусі чорного кольору, з сім-картою мобільного оператора «Київстар» - НОМЕР_4 , IMEI 1: НОМЕР_5 ;
-Сім-карту мобільного оператора «Київстар»;
-Сім-карту мобільного оператора «лайфселл»;
-Сім-карту мобільного оператора «Білайн»;
-Картонну коробку від сім-карти мобільного оператора «лайфселл» - НОМЕР_6 ;
-Картонну коробку від сім-карти мобільного оператора «Київстар» - НОМЕР_7 ;
-Картонну коробку від сім-карти мобільного оператора «Київстар» - НОМЕР_3 ;
-Картонну коробку від сім-карти мобільного оператора «Київстар» - НОМЕР_8 ;
-Картонну коробку від сім-карти мобільного оператора «Київстар» - НОМЕР_9 ;
-Мобільний телефон марки «IPhone», в корпусі білого кольору, в неробочому стані;
-Мобільний телефон марки «IPhone», в корпусі білого кольору, в неробочому стані;
-Мобільний телефон марки «IPhone», в корпусі білого кольору, в неробочому стані;
-Мисливську рушницю ЕМСКС кал.7,62 №КІУК - 4157;
-Мисливську гладкоствольну рушницю «ATA ARMS Neo» к-р № НОМЕР_10 ;
-Предмет зовні схожий на пістолет «Форт-12 Р» к-р 9мм № НОМЕР_11 ,
Постановою слідчого СВ Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_8 від 26 березня 2021 року зазначене майно визнано речовими доказами в кримінальному провадженні (а.п.28).
26 березня 2021 року слідчий ОСОБА_8 звернувся до слідчого судді Київського районного суду м.Одеси з клопотанням про арешт майна в якому просив накласти арешт на майно, що було вилучене 26 березня 2021 року під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 .
Своє клопотання слідчий обґрунтував тим, що зазначені у клопотанні речі відповідають критерія, що наведені в ст.98 КПК України, а тому з метою їх схоронності необхідно накласти на них арешт.
Задовольняючи зазначене клопотання, слідчий суддя своє рішення мотивував тим, що стороною обвинувачення доведено існування правових підстав для накладення арешту на майно, що зазначене в клопотанні, оскільки вилучене слідчим майно відповідає критеріям ст.98 КПК України, визнане речовим доказом в кримінальному провадженні, а також наявні ризики того, що воно може бути знищене чи приховане, що в свою чергу може призвести до втрати речових доказів.
Перевіривши зазначені висновки слідчого судді у відповідності із доводами апеляційної скарги в частині існування станом на 31 березня 2021 року правових підстав для накладення арешту на зазначені в клопотанні речі, суд апеляційної інстанції погоджується із таким рішенням місцевого суду, оскільки матеріалами, що долучені до клопотання, підтверджено існування підстав для накладення арешту на вилучене майно.
Зокрема, як вбачається зі змісту клопотання слідчого, а також долучених до нього документів, вилучене 26 березня 2021 року під час обшуку майно відповідає критеріям ст.98 КПК України, оскільки може містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Більш того, зазначене майно постановою слідчого визнано речовим доказом в кримінальному провадженні.
Крім того, матеріали провадження свідчать, що станом на 26 березня 2021 року, на початковому етапі кримінального провадження, відомості про яке внесено до ЄРДР 24 березня 2021 року, потреби досудового розслідування виправдовували таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження та збереження речових доказів, оскільки існували ризики того, що відповідні речі могли бути знищені чи приховані.
Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на вищезазначене майно, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Що стосується доводів апеляційної скарги адвоката ОСОБА_6 про те, що слідчим суддею не надано належної оцінки питанню існування обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення, а також тому, що обшук проведено в присутності ОСОБА_7 та ОСОБА_9 , які не мають статусу підозрюваних у кримінальному провадженні то вони є безпідставними, оскільки відповідно до вимог ст.173 КПК України, наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність враховується лише у разі якщо арешт накладається з метою конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи або відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Доводи апеляційної скарги адвоката про те, що обшук квартири проводився без ухвали слідчого судді та без власника квартири суд апеляційної інстанції до уваги не приймає оскільки матеріали провадження свідчать, що проникнення до житла ОСОБА_7 здійснено у зв'язку із необхідністю врятування життя людей. Так, кримінальне провадження №1202116248000484 від 24 березня 2021 року здійснювалося у зв'язку із викраденням ОСОБА_11 за якого невідомі особи вимагають викуп. При цьому в ході досудового розслідування виникла необхідність в проведенні обшуку за адресою АДРЕСА_1 , з метою врятування житла потерпілого. За наведених обставин, з огляду на наявність передбачених ч.3 ст.233 КПК України підстав для проникнення до житла, суд апеляційної інстанції не вбачає в діях працівників поліції порушень кримінального процесуального законодавства.
Посилання апеляційної скарги на необґрунтованість постанови слідчого про визнання вилученого майна речовими доказами також є безпідставними, оскільки обґрунтованість вказаного документа не є предметом перевірки під час розгляду клопотання про арешт майна.
Враховуючи вищевикладене, апелянтом не наведено переконливих доводів щодо незаконності ухвали слідчого судді Київського районного суду м.Одеси від 31 березня 2021 року про арешт майна в кримінальному провадженні №1202116248000484.
Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, апелянтом не надано та колегією суддів не встановлено.
Порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів також не встановлено.
Рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, а тому апеляційна скарга з урахуванням викладених в ній доводів, задоволенню не підлягає.
Поруч із цим, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що предметом апеляційного перегляду за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_6 в даному провадженні було існування правових підстав у слідчого судді для накладення арешту на майно станом на 31 березня 2021 року.
Відповідно до ч.4 ст.174 КПК України, у разі якщо, на думку власника майна у застосуванні арешту майна відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано, арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть відповідні обставини.
Керуючись статями ч.2 ст.376, 405, 407, 419, 422 КПК України, апеляційний суд,
постановив:
Відмовити в задоволенні апеляційної скарги адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 , а ухвалу слідчого судді Київського районного суду м.Одеси від 31 березня 2021 року, якою накладено арешт в кримінальному провадженні №1202116248000484 залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4