Справа № 369/2803/22
Провадження № 2/369/1424/23
Іменем України
01.02.2023 року м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі: головуючого судді Янченка А.В., за участі секретаря судового засідання Безкоровайної М. Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу № 369/2803/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з оплати електричної енергії, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія» звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №401061263 від 01.01.2019 року у розмірі 22 859,24 грн. (двадцять дві тисячі вісімсот п'ятдесят дев'ять гривень 24 копійки).
Позов мотивує тим, що ТОВ «Київська обласна енергопостачальна компанія» є електропостачальником та отримало ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу, що підтверджується постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.06.2018 року № 429.
Крім того, ТОВ «Київська обласна енергопостачальна компанія» виконує функції постачальника універсальних послуг, тобто постачальника електричної енергії побутовим та малим непобутовим споживачам на території Київської області, адже протягом періоду, визначеного абз. 4 п. 13 розділу XVII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону (а саме упродовж двох років з дня отримання ліцензії на провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії), функції постачальників універсальних послуг можуть виконувати виключно електропостачальники, створені у результаті здійснення заходів з відокремлення операторів системи розподілу (кількість приєднаних споживачів до системи розподілу яких перевищує 100 тисяч).
Враховуючи факт споживання електричної енергії на об'єкті за адресою АДРЕСА_1 ОСОБА_1 та ТОВ «Київська обласна енергопостачальна компанія» було укладено публічний Договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №401061263 від 01.01.2019 року. Приєднавшись до договору, відповідач взяв на себе договірні зобов'язання, зокрема, здійснювати оплату вартості спожитої електроенергії.
Позивач свої зобов'язання за Договором виконує в повному обсязі та постачає (продає) відповідачу електричну енергію. Натомість, відповідач, всупереч п. 1 ч. 3 ст. 58 Закону України «Про ринок електричної енергії», п.5.5.5. ПРРЕЕ, а також умовам укладеного між сторонами Договору не виконує належним чином свої зобов'язання за Договором, не оплачуючи спожиті послуги. Враховуючи зазначене, у відповідача ОСОБА_1 виникла заборгованість перед позивачем на загальну суму 22 859,24 грн. (двадцять дві тисячі вісімсот п'ятдесят дев'ять гривень 24 копійки) за спожиту електричну енергію. Проте, вказану суму боргу за виставленими рахунками споживач не сплатив, у зв'язку з чим утворилася заборгованість за електричну енергію.
Тому позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за спожиту електричну енергію за Договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №401061263 від 01.01.2019 року в розмірі 22 859,24 грн. (двадцять дві тисячі вісімсот п'ятдесят дев'ять гривень 24 копійки) та стягнути понесені судові витрати.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27.07.2022 року відкрито провадження у справі №369/2803/22 у порядку спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання у справі.
У встановлений строк сторони заперечень щодо такого розгляду не направили. У судове засідання представник позивача не з'явився, 31.01.2023 року подав суду заяву про розгляд справи за відсутності позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві.
У судове засідання відповідач не з'явився. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило. Письмовий відзив суду не подано. Про судові засідання 11.10.2022 року, 29.11.2022 року та 01.02.2023 року відповідач був повідомлений належним чином.
У разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, та не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, не подав відзив, а позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
За таких обставин суд, враховуючи вимоги ст. 280 ЦПК України, вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача та ухвалити по справі заочне рішення.
У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Повно та всебічно дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню за наведених нижче підстав.
Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12.06.2009 №2 передбачено, що відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.
Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може, зокрема, бути припинення дії, яка порушує право.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
У справі Bellet v. France Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
При розгляді справи судом встановлено, що постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 429 від 14 червня 2018 року Товариству з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачам.
Особовий рахунок № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 відкритий на ОСОБА_1 .
ТОВ «Київська обласна енергопостачальна компанія» є постачальником електроенергії до вищезазначеного будинку з 1 січня 2019 року на підставі договору приєднання № 401061263.
Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості за період з жовтня 2019 року по грудень 2021 року у відповідача наявна заборгованість у розмірі 22 859,24 грн. За вказаний період відповідачем спожита електроенергія не сплачувалася.
Правовідносини з постачання фізичним особам електричної енергії регулюються статтею 714 ЦК України, Законом України «Про ринок електричної енергії», Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, № 312 від 14 березня 2018 року (далі Правила).
У статті 1 Закону України «Про ринок електричної енергії» визначено, що споживач - це фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, або юридична особа, що купує електричну енергію для власного споживання.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 56 Закону України «Про ринок електричної енергії» постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу.
Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.
Пунктом 7 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, № 312 від 14 березня 2018 року «Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії» визначено, що договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг укладається шляхом приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, опублікованого в засобах масової інформації та на веб-сайті постачальника, шляхом оплати рахунка, отриманого від постачальника універсальної послуги, або фактичного споживання будь-яких обсягів електричної енергії (за умови надання рахунка постачальником універсальної послуги), або підписання заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.
Згідно ч. 3 ст. 58 Закону України «Про ринок електричної енергії» споживач зобов'язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.
Пунктом 2.3.1. Правил встановлено, що на роздрібному ринку виробництво, передача, розподіл, постачання та споживання електричної енергії без розрахункових засобів комерційного обліку не допускається, крім випадків, передбачених цими Правилами та Кодексом комерційного обліку. Обсяги спожитої електричної енергії визначаються за розрахунковий період, який становить 1 календарний місяць (пункт 2.3.13.Правил).
Відповідно до пункту 4.3. Правил дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг.
Оплата електричної енергії здійснюється споживачем виходячи з умов відповідного договору про постачання електричної енергії і може, зокрема, бути у формі: 1) планових платежів з наступним перерахунком (остаточним розрахунком), що проводиться за фактично відпущену електричну енергію згідно з даними комерційного обліку; 2) попередньої оплати з остаточним розрахунком, що проводиться за фактично відпущену електричну енергію згідно з даними комерційного обліку; 3) оплати за фактично відпущену електричну енергію відповідно до даних комерційного обліку (пункт 4.7. Правил).
Згідно пункт 4.9. Правил у разі застосування порядку розрахунків плановими платежами величина планового платежу (або порядок її визначення), терміни здійснення планових платежів та остаточного розрахунку, початок та тривалість розрахункового періоду, кількість планових періодів, що входять до складу розрахункового періоду, та їх тривалість зазначаються у комерційній пропозиції електропостачальника.
Після закінчення розрахункового періоду, обумовленого в комерційній пропозиції, здійснюється коригування обсягів оплати, що була здійснена за цей розрахунковий період, відповідно до фактичного обсягу спожитої електричної енергії протягом відповідного розрахункового періоду.
За результатами коригування перший плановий платіж наступного розрахункового періоду збільшується або зменшується на відповідну величину.
Побутові споживачі та суб'єкти господарювання, предметом діяльності яких є надання житлово-комунальних послуг населенню, у межах наданих населенню послуг, установи та організації, які утримуються за рахунок коштів (внесків) населення, здійснюють повну оплату вартості обсягу спожитої електричної енергії, як правило, один раз за фактичними показами засобів комерційного обліку електричної енергії на початку періоду, наступного за розрахунковим, відповідно до договору про постачання електричної енергії споживачу (пункт 4.10. Правил).
Відповідно до пункту 4.12. Правил розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну.
Пунктом 4.13. Правил визначено, що для здійснення розрахунків за фактично спожиту електричну енергію електропостачальник має сформувати та виставити споживачу платіжний документ у паперовій або електронній формі (у випадку згоди споживача на отримання електронного платіжного документа), на підставі даних комерційного обліку, отриманих у порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку.
Пунктом 5.2.1. Правил передбачено, що електропостачальник має право на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію відповідно до укладених договорів.
Аналіз вказаних норм свідчить, що споживач, який купує електроенергію для власних потреб, зобов'язаний оплачувати вартість отриманої електроенергії щомісячно відповідно до фактичних показників засобів обліку електроенергії (лічильника) на підставі наданих йому постачальником електроенергії рахунків.
Пунктом 9.6.3. Правил визначено, що порядок надання електропостачальником споживачам даних щодо споживання ними електричної енергії передбачає, що обсяг спожитої електричної енергії за розрахунковий місяць електропостачальник зобов'язаний зазначати в рахунку за електричну енергію, а динаміку обсягів споживання електричної енергії споживачем за 12 місяців та їх вартість - на власному офіційному веб-сайті в особистому кабінеті споживача.
Пунктом 8.6.16. Кодексу комерційного обліку електричної енергії передбачено, що у разі виявлення у платіжному документі помилкових показів лічильника споживач має повідомити про це відповідного оператора системи/ППКО та електропостачальника та надати фактичні покази лічильника. Водночас індивідуальному побутовому споживачу достатньо надати фактичні покази лічильника оператору системи розподілу або електропостачальнику.
На підтвердження доводів щодо нарахування заборгованості та її розміру позивачем надано копії квитанцій на оплату послуг за спожиту електроенергії за період з жовтня 2019 по грудень 2021 року.
У матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач звертався до електропостачальника з приводу зазначення у рахунках на оплату електроенергії показників лічильника, які не відповідали дійсності.
Відповідно до ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Також судом встановлено, що починаючи з 01 січня 2019 року (тобто з дня запровадження ринку електричної енергії), ТОВ «Київська обласна ЕК» виконує функції постачальника універсальних послуг в Київській області. ОСОБА_1 до запровадження нового ринку електричної енергії, був споживачем вертикально інтегрованого суб'єкта господарюванню ПрАТ «Київобленерго».
ТОВ «Київська обласна енергопостачальна компанія» розроблено договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (в редакції з 01.01.2019 року).
Згідно з ч. 4 ст. 63 Закону України «Про ринок електричної енергії» (далі Закон) постачальник універсальних послуг здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, та на умовах договору постачання універсальних послуг. Договір про постачання універсальних послуг є публічним договором приєднання та розробляється постачальником універсальної послуги на підставі типового договору, форма якого затверджується Регулятором. Постачальник універсальних послуг розміщує договір постачання універсальних послуг на своєму офіційному веб-сайті.
Частиною 1 статті 634 Цивільного кодексу України передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У відповідності до пункту 13 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону фактом приєднання споживача до умов договору постачання універсальних послуг (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, що засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної заяви про приєднання, оплата рахунка постачальника універсальної послуги та/або факт споживання електричної енергії.
Суд встановлено, що договір на інших умовах не укладався, пропозицій від відповідача про укладення договору на інших умовах не надходило, відповідач не звертався до позивача з вимогою про надання письмового примірника договору.
За встановлених судом обставин, суд приходить до висновку, що в силу п. 13 розділу XVII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ринок електричної енергії» та п. 1.2.15 ПРРЕЕ, враховуючи фактичне споживання електричної енергії, між позивачем та відповідачем було укладено договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 401061263 від 01 січня 2019 року укладений без викладення тексту в паперовій формі.
Згідно з підпунктом 1 пункту 6.2 договору споживач зобов'язується забезпечувати своєчасну та повну оплату електричної енергії відповідно до умов цього договору та пов'язаних з постачанням електричної енергії послуг згідно з умовами цього договору.
Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць (п. 5.8. договору). Таким чином, приєднавшись до договору, відповідачем взято на себе договірні зобов'язання, зокрема, здійснювати оплату вартості електричної енергії.
Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
З наданих суду доказів вбачається, що з жовтня 2019 року відповідач не оплачував за надану йому електроенергію, у зв'язку із чим станом на 31 грудня 2021 року заборгованість становить 22 859,24 грн.
На підставі належним чином оцінених доказів поданих позивачем, не спростованих відповідачем, встановивши наявність у відповідача заборгованості за спожиту електричну енергію, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість за спожиту електричну енергію за договором № 401061263 від 01.01.2019 в розмірі 22 859,24 грн.
Судові витрати підлягають стягненню з відповідача в порядку ст.141 ЦПК України.
Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про необхідність задоволення поданого позову.
Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Керуючись ст. ст. 4, 141, 259, 263, 264, 265, 280, 281 ЦПК України, суд-
ухвалив:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволити.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія» заборгованість за спожиту електричну енергію за Договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг в розмірі 22 859, 24 грн. (двадцять дві тисячі вісімсот п'ятдесят дев'ять гривень 24 копійки) та судовий збір в розмірі 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн. 00 коп.
Інформація про позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія», адреса: 08132, Київська область, Києво - Святошинський район, м. Вишневе, вул. Київська, 8-В, код ЄДРПОУ 42094646.
Інформація про відповідача: ОСОБА_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , адреса АДРЕСА_1 .
Заочне рішення може бути переглянуто Києво-Святошинським районним судом Київської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст судового рішення складено: 03.02.2023 року.
Суддя А.В. Янченко