Справа № 372/4097/21
Провадження № 2/369/1418/23
Іменем України
02.02.2023 року м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді: Дубас Т.В.,
при секретарі: Житар А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вона ОСОБА_1 є власником житлового будинку АДРЕСА_1 . Окрім Позивача, за даною адресою зареєстрований ОСОБА_2 (далі - Відповідач) ІНФОРМАЦІЯ_1 .
З досягненням повноліття, Відповідач залишив оселю та переїхав на інше місце проживання, яке на сьогодні їй достеменно невідоме.
Факт непроживання Відповідача в будинку АДРЕСА_1 підтверджується актом, складеним депутатом Феодосїївської сільської ради від 23.09.2021.
З 2012 року Відповідач в зазначеному будинку не з'являється, особисті речі відсутні, жодних витрат на оплату комунальних послуг не здійснює, участі в утриманні будинку проведенні поточних та капітальних ремонтів не приймає. В добровільному порядку знятись з реєстрації за вказаною адресою відмовляється, будь-які вимоги щодо необхідності в цьому ігнорує.
На сьогодні порушуються права Позивача, оскільки через поведінку Відповідача, власнику будинку надмірно нараховуються комунальні послуги відповідно до кількості зареєстрованих осіб, а також Позивач обмежений в праві на отримання субсидії та інших соціальних допомог, гарантованих державою.
На підставі вищевикладеного, позивачка просила суд визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 таким, що втратив право користування жилим приміщенням, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою суду від 18 лютого 2022 року відкрито провадження у справі й призначено справу до розгляду в загальному позовному провадженні.
Ухвалою суду від 05 грудня 2022 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті в загальному позовному провадженні, встановивши загальний порядок дослідження доказів у справі.
Позивачка, подала через канцелярію суду заяву, в якій просила розглянути справу за її відсутності, позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити.
Відповідач правом подання відзиву на позовну заяву не скористався, в судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
У зв'язку з неявкою сторін в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами з ухваленням заочного рішення в справі.
У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Суд, дослідивши докази, які містяться у матеріалах справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, дійшов висновку про задоволення позовної заяви, виходячи з наступного.
На підставі наданих суду доказів, судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником житлового будинку АДРЕСА_1 . Окрім Позивача, за даною адресою зареєстрований ОСОБА_2 (далі - Відповідач) ІНФОРМАЦІЯ_1 .
З досягненням повноліття, Відповідач залишив оселю та переїхав на інше місце проживання, яке на сьогодні їй достеменно невідоме.
Факт непроживання Відповідача в будинку АДРЕСА_1 підтверджується актом, складеним депутатом Феодосїївської сільської ради від 23.09.2021.
З 2012 року Відповідач в зазначеному будинку не з'являється, особисті речі відсутні, жодних витрат на оплату комунальних послуг не здійснює, участі в утриманні будинку проведенні поточних та капітальних ремонтів не приймає. В добровільному порядку знятись з реєстрації за вказаною адресою відмовляється, будь-які вимоги щодо необхідності в цьому ігнорує.
Відповідно до ч. 2 ст. 386 ЦК України, власник, який має право передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчиняти нею дій, які можуть порушувати його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його прав хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння.
Способи захисту права власності передбачені нормами ст. ст. 16, 386, 391 ЦК України.
Об'єктом власності особи може бути, зокрема, житло - житловий будинок, садиба, квартира (ст. ст. 379, 382 ЦК України).
Права власника житлового будинку, квартири визначені у ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати своє житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.
Обмеження чи втручання у права власника можливе лишень з підстав, передбачених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 156 ЖК України, з урахуванням положень ч. 1 ст. 405 ЦК України, члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить користуються жилим приміщенням в обсязі, визначеному відповідно до угоди з власником.
Таким чином, виходячи з положень ст. ст. 15, 16, 386, 291 ЦК України, власнику майна гарантована можливість вимагати усунення порушень його права незалежно від того чи вони вже фактично відбулися, чи є підстави передбачати можливість такого порушення його права в майбутньому.
Згідно ст. 405 ЦК України, члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначаються його власником. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ними й власником житла або законом.
Як роз'яснено п. 39 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право користуватися цим житлом відповідно до закону (особистий сервітут, ч. 1 ст. 405 ЦК України). Суди повинні мати на увазі, що таким законом не може бути ЖК УРСР, а застосуванню підлягають норми, передбачені главою 32 ЦК України. З урахуваннями вказаного, суди повинні виходити з того, що стосовно права членів сім'ї власника житлового приміщення на користування ним підлягають до застосування положення ст. 405 ЦК України.
Оскільки інше не встановлено законом, договором чи заповітом, на підставі яких встановлено сервітут, то відсутність члена сім'ї понад один рік без поважних причин є юридичним фактом, що є підставою для втрати членом сім'ї права користування житлом. У цьому випадку положення ст. ст. 71, 72 ЖК України не застосовуються.
Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналась 17 липня 1997 року, відповідно до Закону від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 р. Першого протоколу та протоколів № 2, № 4, № 7 та № 11 до Конвенції» закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи безперешкодно користуватись своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватись і розпоряджатись належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Таким чином, виходячи з наведених вище правових норм, якщо права власника порушені, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, тому в розрізі виниклого спору позивач правомірно порушує питання про усунення будь-яких порушень його прав, у цьому випадку - усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням шляхом зняття відповідачки з реєстраційного обліку.
Будь-яких доказів про те, що у відповідачки існують перешкоди у користуванні спірною будинком суду не надано.
Судом встановлено, що у відповідача відсутнє право власності на це житло і він в ньому фактично не проживає, не несе витрат на його утримання, а отже суд вважає, що в даному випадку у відповідача відсутнє право на користування вказаним приміщенням.
Отже, на підставі зазначених судом норм чинного законодавства, що регулюють даний вид правовідносин, беручи до уваги всі зібрані й досліджені судом докази у справі в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов є обґрунтованим, доведеним і таким, що підлягає до задоволення.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 77, 78, 81, 259, 261, 265, 273, 274, 277, 279, 354 ЦПК України суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 таким, що втратив право користування жилим приміщенням, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову суму в розмірі 908,00 грн. сплаченого судового збору.
Інформація про сторін:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , паспорт номер: НОМЕР_1 , виданий 3232 від 20.05.2021, РНОКПП: НОМЕР_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 паспорт серія/номер: НОМЕР_3 , виданий Києво-Святошинським РВ ГУ МВС України в Київській області, від 03.09.2008, РНОКПП: НОМЕР_2 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, до Київського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено удень його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: Тетяна Дубас