Номер провадження: 11-кп/813/701/23
Справа № 522/2669/19
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
01.02.2023 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Одеського апеляційного суду у складі:
Головуючого - ОСОБА_2
Суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4
Секретаря - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одеси в режимі відеоконференції кримінальне провадження №120191500000380 від 14 лютого 2019 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 22.12.2022 про продовження строку тримання під вартою відносно: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеса, громадянина України, українця, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України, -
В провадженні Приморського районного суду м. Одеси перебуває кримінальне провадження № 120191500000380 від 14 лютого 2019за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 22.12.2022 задоволено клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 до 19.12. 2023 включно.
Визначено розмір застави 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 681 000 грн.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить скасувати оскаржувану ухвалу, постановити нову, якою змінити запобіжний захід з тримання під вартою на домашній решт. В обґрунтування своїх вимог апелянт зазначає, що прокурором не доведено наявності тих виключних обставин, які б, у відповідності до норм КПК України, давали підстави для продовження ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Звертає увагу, що ОСОБА_7 утримується під вартою понад 4 років та за час перебування в слідчому ізоляторі стан здоров”я погіршився. В свою чергу, суд першої інстанції, приймаючи рішення про продовження ОСОБА_7 виняткового запобіжного заходу, належним чином не обґрунтував свої висновки та не вказав на обставини, які дають підстави вважати, що інший запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, не в змозі запобігти існуючим ризикам. Сама лише тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_7 , згідно доводів апеляційної скарги, не може бути підставою для тримання останньої під вартою.
Учасники судового засідання були своєчасно та належним чином повідомленні про час, дату і місце розгляду апеляційної скарги, але в судове засідання не з'явилися, захисник направив клопотання про розгляд апеляційної скарги без його участі.
Відповідно до вимог ст. 422-1 КПК України, розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для продовження запобіжного заходу, так само як і для його застосування, є зокрема наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, а саме: переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженні іншим чином або вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
Розглядаючи питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд першої інстанції, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, відповідно до ст.ст. 178, 199 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
У відповідності до приписів ч.3 ст.331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
До закінчення строку дії попередньої ухвали, судовий розгляд кримінального провадження щодо ОСОБА_7 не завершено, а отже, суд зобов'язаний був вирішити питання щодо доцільності продовження строку дії запобіжного заходу.
Приймаючи рішення щодо продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого, суд виходив із того, що ризики, які мали місце як при обранні запобіжного заходу відносно ОСОБА_7 , так і до теперішнього часу не зменшились, та виправдовують необхідність тримання під вартою обвинуваченого під час судового розгляду. Обґрунтованість пред'явленої підозри ОСОБА_7 визначено на стадії досудового розслідування.
На цій стадії судового розгляду кримінального провадження на підставі обвинувального акту апеляційний суд не вправі вирішувати питання щодо обґрунтованості та доведеності обвинувачення, які повинен вирішити суд першої інстанції по суті висунутого обвинувачення особі.
Наведені відомості дали підстави для висновку, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою має бути продовжений з метою забезпечення виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків та запобігання спробам перешкоджати правосуддю та встановленню істини у кримінальному провадженні, що свідчить про неможливість запобігання цим ризикам у разі незастосування запобіжного заходу.
Перевіривши доводи апеляційної скарги захисника на ухвалу Д Приморського районного суду м. Одеси від 22.12.2022 року про продовження обвинуваченому строку тримання під вартою, колегія суддів встановила, що судом першої інстанції були дотримані зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону при вирішенні питання щодо продовження строку тримання обвинуваченого під вартою, а тому, враховуючи конкретні обставини даного кримінального провадження, обставини з якими закон пов'язує можливість продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, в тому числі наявність ризиків, які давали суду достатні підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_7 може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, підстави для скасування оскаржуваної ухвали відсутні.
З огляду на це, посилання в апеляційній скарзі захисника ОСОБА_8 на те, що стороною обвинувачення, не було надано доказів на підтвердження існування заявлених ризиків, а саме доказів того, що ОСОБА_7 може переховуватися від суду; незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення, не можуть бути визнані безумовними підставами для скасування ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 22.12.2022 року, оскільки встановлені судом апеляційної інстанції обставини та дані про особу обвинуваченого, не дозволяють зробити висновок про те, що зазначена ухвала є незаконною або необґрунтованою.
Той факт, що під час судового розгляду вже допитаний свідок, показання якого, на думку обвинуваченого, не підтверджують, а ні пред'явленого йому обвинувачення, а ні зазначених в ухвалі суду ризиків, в тому числі можливості незаконного впливу на свідків, а також вчинення нового кримінального правопорушення, сам по собі не дозволяє зробити висновок про безпідставність продовження строку тримання обвинуваченого під вартою, оскільки ці та інші обставини повинні враховуватися в сукупності, а не окремо один від одного.
При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що, з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Продовження тримання особи під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають право поваги до особистої свободи (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року).
Отже, за висновком колегії суддів, приймаючи рішення про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив усі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження цього запобіжного заходу, врахував ступінь тяжкості інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення, дані про його особу, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та прийняв відповідне судове рішення, яке не суперечить вимогам закону та загальним засадам кримінального провадження.
На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги відсутність будь-яких порушень норм КПК України з боку суду першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали, колегія суддів вважає необхідним, за наслідками апеляційного розгляду, прийняти рішення, яким ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 22.12.2022 року про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 до 19 лютого 2023 року включно, залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 - без задоволення.
Частина 1 ст. 318 КПК України встановлює, що судовий розгляд має бути проведений і завершений протягом розумного строку.
Апеляційний суд вважає за необхідне звернути увагу районного суду на положення ст. 8 Конституції України, ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 та приписи ст.ст. 28 та 318 КПК України та рекомендувати суду першої інстанції дотриматися принципу розумних строків у даному кримінальному провадженні, зважаючи на вимоги ч. 4 ст. 28 КПК України, якою регламентовано, що кримінальне провадження щодо особи (осіб), яка тримається під вартою має бути здійснено невідкладно і розглянуто в суді першочергово.
Керуючись ч.2 ст.376, ст. 404, 407, 409, 419. 422-1 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 22.12.2022 відносно ОСОБА_7 , про продовження строку тримання під вартою до 19.02. 2023, включно - без змін.
Звернути увагу суду 1-ої інстанції на необхідність дотримання розумних строків, передбачених ст. 28, 318 КПК України під час судового розгляду кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України.
Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .