Справа № 463/9089/22 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/811/86/23 Доповідач: ОСОБА_2
02 лютого 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів: - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 26 грудня 2022 року про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_6 на бездіяльність уповноваженої особи ТУ ДБР у м. Львові, зобов'язання до вчинення дій,
ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 26 грудня 2022 року відмовлено в задоволені скарги ОСОБА_6 на бездіяльність уповноваженої особи ТУ ДБР у м. Львові, зобов'язання до вчинення дій .
Не погоджуючись із рішенням слідчого судді, ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 26 грудня 2022 року і ухвалити нове рішення, яким зобов'язати уповноважену особу ТУ ДБР, розташованого у м.Львові виконати вимоги ч.1 ст. 214 КПК України та невідкладно, але не пізніше 24 годин внсти до ЄРДР відомості викладені в заяві апелянта від 07.11.2022, яка отримана електронними засобами зв'язку цього дня та зареєстрована за №16680 зкп-22, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати потерпілому ОСОБА_6 витяг з ЄРДР. Дану апеляційну скаргу просить розглянути без присутності апелянта, оскільки він є інвалідом І групи, у зв'язку з чим не може прибути у м.Львів.
Зазначає, що дана апеляціна скарга подається з дотриманям вимог, передбачених ст.ст. 393, 395, 396 КПК УКраїни, оскільки ухвалу слідчого судді апелянтом отримано 14.01.2023 рекомендованим листом під розписку.
В обґрунтування своїх апеляційних вимог ОСОБА_6 покликається на те, що оскаржувана ухвала слідчого судді є несправедливою, неправосудною, оскільки висновки суду не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.
Вказує, що висновки суду першої інстанції про те, що проти судді Закарпатського окружного адміністративного суду ОСОБА_7 , не може бути внесення в ЄРДР відомостей про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 161 КК України, не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки згідно п.2 ч.5 ст. 361 КАС України - підставами для перегляду судових рішень у зв'язку з виключними обставинами є: встановлення вироком суду, що набрав законної сили вини судді у вчиненні кримінального правопоршення, внаслідок якого було ухвалено судове рішення. Тобто, вважає, що проти судді зобов'язано бути внесено відомості до ЄРДР та проведено розслідування, щоб надалі у разі доведення його вини, апелянт міг реалізувати право перегляду судового рішення за виключними обставинами.
Зазначає, що апелянтом, в заяві від 07.11.2022 відповідно до ст. 214 КПК України достатньо чітко викладено обставини, що свідчать про вчинення кримінального правопорушення, а саме про те, що суддя Закарпатського окружного адміністративного суду ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 161 КК України, так як своїм рішенням від 25.10.2019 у справі №260/1173/19 умисно першим застосував п.4 ст. 16-3 Закону України №2011-ХІІ від 20.12.1991 та п.8 Порядку №975 від 25.12.2013, яким прямо обмежив апелянта, як такого, що отримав інвалідність за часів служби у радянській армії у реалізації права на отримання одноразової грошової допомоги вперше, оскільки дана норма дворічного строку стосується виключно доплати до вже отриманої раніше одноразової грошової допомоги, про що наголосив Верховний Суд у своїй постанові від 13.04.2022 у справі №240/12378/19.
Вважає, що слідчий суддя своєю ухвалою порушив передчасно проти апелянта п.2 ч.5 ст. 361 КАС України та ст. 24 Конституції України.
В судове засідання апеляційного суду ОСОБА_6 не з'явився, в апеляційній скарзі зазначив, що її розгляд просить проводити без його присутності. Представник ТУ ДБР, розташоване у м.Львові в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час і місце його проведення, про причини неявки не повідомив. З урахуванням наведеного та положень ч.4 ст. 405 КПК України, апеляційний розгляд проведено без участі осіб, які без поважних причин не з'явились до суду.
Заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги ОСОБА_6 , колегія суддів вважає, що в її задоволенні слід відмовити.
Як вбачається зі змісту скарги ОСОБА_6 , останній звернувся до слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова зі скаргою на бездіяльність уповноваженої особи ТУ ДБР у м. Львові, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання його заяви про вчинення кримінального правопорушення від 07 листопада 2022 року суддею Закарпатського окружного адміністративного суду ОСОБА_7 передбаченого ч.2 ст. 161 КК України. Просив зобов'язати слідчого ТУ ДБР у м. Львові внести зазначені відомості до ЄРДР.
Скаргу обґрунтовув тим, що подав до ТУ ДБР у м. Львові заяву про вчинення злочину вказаним суддею, однак у визначені в ст. 214 КПК України строки заяву не зареєстровано в Єдиному реєстрі досудових розслідувань.
Як вбачається з матеріалів скарги, зокрема, долученої до неї заяви про вчинення кримінального правопорушення від 07 листопада 2022 року, така стосується вчинення, на думку ОСОБА_6 , суддею Закарпатського окружного адміністративного суду ОСОБА_7 кримінального правпорушення, передбаченого ч.2 ст. 161 КК України.
Зокрема, вбачається, що заявник ОСОБА_6 фактично не згоден з рішенням, яке ухвалив вказаний суддя, згідно якого йому було відмовлено у його позовних вимогах у справі №260/1173/19.
Відповідно до ч.4 ст. 214 КПК України слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов'язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається.
Разом з тим, зміст ч.1 ст. 214 КПК України не передбачає обов'язку слідчого чи прокурора вносити до ЄРДР всі прийняті та зареєстровані ними заяви, зокрема ті, що не містять у собі короткого викладу обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.
Окрім цього, внесення відомостей до ЄРДР також врегульовано Положенням про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, затвердженим наказом Генерального прокурора України №298 від 30.06.2020 року, згідно з пунктом 2 глави 1 розділу ІІ «Порядок формування та ведення Реєстру» якого, відомості про кримінальне правопорушення, викладені у заяві, повідомленні чи виявлені з іншого джерела, повинні відповідати вимогам пункту 4 частини п'ятої статті 214 КПК України, зокрема мати короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.
Таким чином, сам факт подання заяви не може бути безумовною підставою для внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, водночас критерієм внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань заяв і повідомлень є наявність в них фактичних даних, які вказують на ознаки кримінального правопорушення.
Перевіривши матеріали скарги ОСОБА_6 , колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновком слідчого судді про те, що у поданій заяві про вчинення кримінального правопорушення від 07 листопада 2022 року, яка долучена до матеріалів скарги, відсутні правові підстави для внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про вчинення кримінального правопорушення за скаргою ОСОБА_6 .
Відповідно до положень ст. 126 Конституції України суддю не може бути притягнуто до відповідальності за ухвалене ним судове рішення, за винятком вчинення злочину або дисциплінарного проступку.
Згідно з ч.2 ст. 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» скасування або зміна судового рішення не має наслідком дисциплінарну відповідальність судді, який брав участь у його ухваленні, крім випадків, коли скасоване або змінене рішення ухвалено внаслідок умисного порушення норм права чи неналежного ставлення до службових обов'язків.
Колегія суддів апеляційного суду вважає, що незгода з рішеннями суду може бути підставою для оскарження таких дій в порядку, визначеному процесуальним законом, однак не може слугувати безумовною підставою для внесення даних до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
У пункті 36 постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 818/1526/18 зазначено, що у межах процедури оскарження бездіяльності слідчого щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви, слідчий суддя з'ясовує обставини та мотиви, з яких слідчий або прокурор дійшов висновку про відсутність підстав для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, чим саме обґрунтоване невнесення відповідних відомостей до ЄРДР, та вирішує питання про наявність або відсутність правових підстав для зобов'язання слідчого або прокурора внести інформацію про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
Колегія суддів погодується із висновком слідчого судді про те, що сама по собі незгода з даними судовими рішеннями - не є підставою для внесення в ЄРДР відомостей про вчинення кримінального правопорушення. Крім того, у разі якщо скаржник вважає, що суддя вчинив істотні дисциплінарні проступки під час розгляду зазначеної ним справи, він вправі звернутися до Вищої Ради правосуддя з відповідною скаргою.
На переконання колегії суддів апеляційного суду, слідчий суддя повно і об'єктивно дослідив матеріали провадження та дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_6 на бездіяльність уповноваженої особи Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові.
Враховуючи вищенаведене, оскаржувана ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою, порушень вимог кримінального процесуального закону, які б давали підстави для її скасування, колегією суддів не встановлено, тому у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,
ухвалу слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 26 грудня 2022 року про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_6 на бездіяльність уповноваженої особи ТУ ДБР у м. Львові, зобов'язання до вчинення дій, залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_6 - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий:
Судді: