Справа № 369/1581/23
Провадження №1-кс/369/352/23
01.02.2023 року м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі слідчого судді ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві клопотання заступника начальника відділення РЗЗС СВ Бучанського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області капітан поліції ОСОБА_6 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023111050000331 від 30.01.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, -
Слідчим відділом Бучанського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області проводиться досудове розслідування в кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023111050000331 від 30.01.2023 року за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
ОСОБА_4 підозрюється у тому, що 30.01.2023 приблизно о 17 годині 30 хвилин він та ОСОБА_4 перебували в квартирі АДРЕСА_1 , в стані алкогольного сп'яніння, та між ними на побутовому ґрунті стався словесний конфлікт, під час якого у ОСОБА_4 виник кримінально протиправний умисел, спрямований назаподіяння ОСОБА_4 тілесних ушкоджень.
Реалізуючи свій кримінально протиправний умисел, спрямований на заподіяння ОСОБА_4 тілесних ушкоджень, ОСОБА_4 , перебуваючи в тому ж місці в той же час,в стані алкогольного сп'яніння, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді спричинення тілесного ушкодження потерпілому, взяв до правої руки ніж та умисно наніс ним один удар в область черевної порожнини ОСОБА_4 , чим заподіяв йому тяжкі тілесні ушкодження у вигляді проникаючого ножового поранення черевної стінки з пошкодженням великого сальника, гемоперитонеум.
Таким чином, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець смт. Немішаєве Бородянського району району Київської області, українець, громадянин України, з середньою освітою, не одружений, не працюючий, зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий, підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України - нанесенні умисного тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисного тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння.
ОСОБА_4 30.01.2023 затримано в порядку, передбаченому ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
Заступником начальника відділення РЗЗС СВ Бучанського РУП ГУ НП в Київській області ОСОБА_6 за погодженням з прокурором Бородянського відділу Бучанської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_7 . 31.01.2023 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України за викладених вище обставин.
Причетність підозрюваного ОСОБА_4 до вчинення вказаного кримінального правопорушення підтверджується зібраними на даний час матеріалами кримінального провадження, а саме:
-протоколом огляду місця події від 30.01.2023, відповідно до якого в квартирі АДРЕСА_1 виявлено та вилучено майку «тельняшка» з плямами РБК, змиви з килиму слідів РБК та предмет, ззовні схожий на кухонний ніж зі слідами РБК;
-речовими доказами по справі - майкою «тельняшка» з плямами РБК, змивами з килиму слідів РБК та предметом, ззовні схожим на кухонний ніж зі слідами РБК;
-довідкою Бородянської ЦРЛ від 31.01.2023, відповідно до якої у ОСОБА_4 наявні тілесні ушкодження у вигляді проникаючого ножового поранення черевної стінки з пошкодженням великого сальника, гемоперитонеум;
-показами свідка ОСОБА_8 від 31.01.2023;
-показами свідка ОСОБА_9 від 31.01.2023;
-показами потерпілого ОСОБА_4 від 31.01.2023;
-іншими матеріалами кримінального провадження в своїй сукупності.
Підставою застосування відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є згідно ч. 2 ст. 177, ст. 194 КПК України наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого 1. 2 ст. 121 КК України, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому за погодженням з прокурором звернутися з клопотанням до суду про обрання запобіжного заходу у зв'язку з тим, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Таким чином,ОСОБА_4 , який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, що відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, за яке законом передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 8 років, знаючи про тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання його судом винуватим, може переховуватись від органу досудового розслідування та в подальшому від суду, про що також свідчить те, що підозрюваний немає тісних соціальних зв'язків, постійної роботи, дітей та/або батьків похилого віку на утриманні.
Разом з тим, підозрюваний може вчинити ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме перебуваючи не під вартою може незаконно впливати шляхом підбурювання, вмовляння, залякування на потерпілого, який є його рідним братом та свідків, які є його батьками, з метою примушування до зміни наданих ними показів, а також на свідків, які які надалі будуть встановлені та допитані, з метою надання органу досудового розслідування неправдивих показів.
Також, у разі не обрання запобіжного заходу у вигляді триманням під вартою підозрюваний ОСОБА_4 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки увказаному кримінальному провадженні не виконанні всі слідчі дії, спрямовані на отримання та перевірку доказів, досудове розслідування триває і в його ході можуть виникнути нові обставини та здобуті інші відомості, які свідчать про винуватість підозрюваного, а отже ОСОБА_4 може вчинити ризик, передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Статтею 177 КПК України серед іншого передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчиняти інші кримінальні правопорушення.
Пунктом 4 частиною 2 статті 183 КПК України серед іншого визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
У відповідності до ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Окрім цього Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України», «Фокс, Кемпбелл і Харті проти Сполученого Королівства», «Мюррей проти Сполученого Королівства» та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Тимошенко проти України»» вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.
Згідно з вимогами п. п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Таким чином, враховуючи вище викладене, аналізуючи зібрані в сукупності докази, можливо прийти до висновку, що менш суворі запобіжні заходи, у тому числі домашній арешт не зможуть забезпечити уникнення зазначених ризиків та покладених на підозрюваного обов'язків, у зв'язку з чим є достатні підстави для застосування такого виняткового запобіжного заходу, як тримання під вартою.
Тому на підставі вищевказаного слідчий просив суд застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Немішаєве Бородянського району Київської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Київський слідчий ізолятор» на строк 60 (шістдесят) днів.
У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав та просив його задовольнити з підстав, викладених у клопотанні.
Захисник підозрюваного ОСОБА_4 в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні клопотання, вважав можливим застосувати до підозрюваного запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою.
У судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_4 , просили обрати більш м'який запобіжний захід.
Заслухавши думку прокурора, пояснення підозрюваного, захисника, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов до такого висновку.
Слідчим суддею встановлено, що слідчим відділом Бучанського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області проводиться досудове розслідування в кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023111050000331 від 30.01.2023 року за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.29 Конституції України кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Згідно з ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Враховуючи вимоги чинного кримінального процесуального законодавства, практику Європейського суду з прав людини, зокрема, рішення у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011, у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.09.1990, під час розгляду клопотань на стадії досудового розслідування слідчий суддя має переконатись, що сукупність матеріалів на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі є достатньою для висновку про обґрунтованість підозри, що може переконати об'єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.
Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином, і вони не повинні бути достатнім, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28.10.1994, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.09.1990).
Отримані на даному етапі досудового розслідування відомості задокументовані у відповідний процесуальний спосіб передбачений КПК України і вказують на причетність ОСОБА_10 до вчинення зазначеного кримінального правопорушення, при цьому таке цілком узгоджується і з практикою Європейського суду з прав людини, який неодноразово зазначав, що наявність «обґрунтованої підозри» у вчинені правопорушення передбачає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що зазначена особа могла вчинити правопорушення (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Влох проти Польщі»).
Причетність підозрюваного ОСОБА_4 до вчинення вказаного кримінального правопорушення підтверджується зібраними на даний час матеріалами кримінального провадження, а саме:
-протоколом огляду місця події від 30.01.2023, відповідно до якого в квартирі АДРЕСА_1 виявлено та вилучено майку «тельняшка» з плямами РБК, змиви з килиму слідів РБК та предмет, ззовні схожий на кухонний ніж зі слідами РБК;
-речовими доказами по справі - майкою «тельняшка» з плямами РБК, змивами з килиму слідів РБК та предметом, ззовні схожим на кухонний ніж зі слідами РБК;
-довідкою Бородянської ЦРЛ від 31.01.2023, відповідно до якої у ОСОБА_4 наявні тілесні ушкодження у вигляді проникаючого ножового поранення черевної стінки з пошкодженням великого сальника, гемоперитонеум;
-показами свідка ОСОБА_8 від 31.01.2023;
-показами свідка ОСОБА_9 від 31.01.2023;
-показами потерпілого ОСОБА_4 від 31.01.2023;
-іншими матеріалами кримінального провадження в своїй сукупності.
На даному етапі кримінального провадження стороною обвинувачення та слідчим суддею не вирішуються питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення.
Щодо заявлених у клопотанні ризиків, то слідчий суддя вважає доведеними прокурором такі ризики:
- переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинення кримінальне правопорушення; слідчий суддя приходить до висновку, що ОСОБА_4 має реальну можливість переховуватись від органу досудового розслідування або суду;
-незаконно впливати на свідків в даному кримінальному провадженні;
-незаконно впливати на особу, що визнана потерпілою в даному кримінальному провадженні, оскільки вони разом з потерпілим проживають за однією адресою: АДРЕСА_2 .
- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
Згідно з ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:
1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;
3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого;
4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;
5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;
6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;
7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;
8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;
9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;
10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;
11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Згідно з ч.ч. 1, 4 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно з Листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04.04.2013 р. №511-550/0/4-13 вирішуючи питання про застосування, продовження, зміну або скасування запобіжного заходу при розгляді відповідних клопотань, слідчий суддя, суд щоразу зобов'язаний враховувати, що запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканність, гарантовані ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року (Конвенція), а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини.
Як вже зазначалося, слідчий суддя вважає доведеним прокурором наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, ризиків його переховування від органів досудового розслідування та/або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а також недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.
Сторона обвинувачення зазначає про те, що інші запобіжні заходи неможливо застосувати, оскільки вони не забезпечать виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого (стаття 178 КПК України).
Фактично, слідчий суддя повинен встановити, чи є запобіжний захід пропорційним для запобігання ризику або ризикам, на які вказує сторона обвинувачення, з метою захисту прав підозрюваного та дотримання принципу верховенства права. Тому, слідчий суддя повинен всебічно оцінити обставини, на які посилаються сторона обвинувачення та сторона захисту.
Оскільки слідчим суддею встановлено ризик переховування від органу досудового розслідування або суду та ризик впливати на свідків, а також вчинення іншого кримінального правопорушення, слідчий суддя вважає, що наявність вказаних ризиків стосовно підозрюваного, дій, до яких він може вдатись, вагомість наявних доказів обґрунтованості повідомлення йому про підозру у вчиненні особливо тяжкого злочину, тяжкість покарання, що йому загрожує, у своїй сукупності вказують на необхідність застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Оскільки одним з доведених ризиків є ризик переховування, наявність якого підтверджена достатніми доказами, слідчий суддя вважає, що переміщення підозрюваного повинне бути обмеженим на час проведення розслідування.
З урахуванням усіх обставин, слідчий суддя приходить до висновку, що такий запобіжний захід є пропорційними меті, тобто забезпеченню кримінального провадження. Таким чином, більш м'які запобіжні заходи, передбачені статтею 176 КПК України, не забезпечать виконання підозрюваним процесуальних обов'язків та не гарантують можливості запобігти ризикам, зазначеним у частині 1 статті 177 КПК України. Викладене дає підстави вважати, що інші запобіжні заходи не зможуть забезпечити досягнення мети їх застосування, а тому такий запобіжний захід, як тримання під вартою, забезпечить дотримання підозрюваним процесуальних обов'язків під час досудового слідства та в суді.
Слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні: щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; щодо злочину, який спричинив загибель людини; щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у виді застави, проте був порушений нею (ч.ч.3, 4 ст.183 КПК України).
Таким чином, враховуючи викладене, та з огляду на підстави та обставини, передбачені ст. ст. 177, 178 КПК України (тяжкість скоєного кримінального правопорушення, особу підозрюваного, його вік, стан здоров'я, репутацію, ставлення до вчиненого діяння, майновий та сімейний стан, існуючі ризики), слідчий суддя приходить до переконання, що в судовому засіданні поза розумним сумнівом доведено відсутність можливості застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу, а тому стосовно ОСОБА_4 слід обрати запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави.
В зв'язку з цим, слідчий суддя відхиляє доводи сторони захисту про можливість застосування до підозрюваного більш м'яких запобіжних заходів, так як перебування підозрюваного на волі на даному етапі досудового розслідування створює реальну небезпеку для свідків й може перешкодити досягненню завдань кримінального провадження, визначених ст.2 КПК України.
Також, вирішуючи питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий суддя з огляду на усталену практику ЄСПЛ враховує не лише потреби конкретної особи, а й загальні суспільні інтереси, які, зважаючи на велику суспільну небезпечність інкримінованого злочину, вимагають більш суворішого підходу.
На підставі викладеного та керуючись ст.29 Конституції України, ст..ст. 176, 177, 183, 309, 395 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання - задовольнити.
Обрати відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Немішаєве Бородянського району Київської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого - запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у Державній установі Міністерства юстиції України «Київський слідчий ізолятор» строком на 60 діб, тобто до 31 березня 2023 року (включно).
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Строк дії ухвали слідчого судді про тримання під вартою не може перевищувати шістдесят днів, і закінчується 31 березня 2023 року включно.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали проголошено 02.02.2023 року о 16 год. 50 хв.
Слідчий суддя ОСОБА_11