Справа № 522/15918/22
Провадження № 2/522/256/23
02 лютого 2023 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси
в складі: судді Суворової О.В.,
за участі секретаря судового засідання Довгань Ж.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів, -
Позивачка звернулася до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить розірвати шлюб між сторонами та стягнути з ОСОБА_2 на свою користь аліменти на утримання дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 5000 гривень щомісяця, до досягнення сином повноліття ІНФОРМАЦІЯ_3 , починаючи з 22.11.2022 року, а потім з 06.04.2036 року на утримання доньки ОСОБА_5 до повноліття нею у розмірі 2500 грн. до 10.11.2037 року.
Ухвалою суду від 16.01.2023 року по справі відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін та призначено судове засідання на 02.02.2023 року.
У судове засідання 02.02.2023 року сторони не з'явилися, повідомлені належним чином. Від позивачки надійшла заява про проведення судового засідання за її відсутності, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити, прізвище просить залишити « ОСОБА_6 ». Від відповідача на електронну адресу суду надійшла заява, в якій останній просить розглядати справу без його участі, позовні вимоги відповідач визнає, не заперечує проти стягнення з нього аліментів на утримання дітей у розмірі 5000 грн . щомісячно .
Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про задоволення позову, зважаючи на наступне.
Сторони перебувають у шлюбі з 22 вересня 2017 року, який зареєстрований Приморським районним у місті Одесі відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, про що складено відповідний актовий запис №1636 від 22.09.2017 року та видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 (а.с.5) .
Позивачка у позовній заяві просить суд шлюб розірвати, посилаючись на те, що спільне життя з відповідачем не склалося, у них відсутнє бажання бути разом, спільного господарства не ведуть.
Від шлюбу у сторін є неповнолітні діти - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , про що свідчить Свідоцтво про народження від 13.11.2018 року, видане Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, серії НОМЕР_2 (а.с.13) , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що свідчить Свідоцтво про народження від 27.11.2020 року, видане Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), серії НОМЕР_3 (а.с.14).
Діти наразі проживають з матір'ю.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню, тому що родина фактично розпалася і її відновлення неможливе, при обставинах, зазначених позивачкою. Так , у позивачки відсутні які-небудь почуття до відповідача, їх шлюбний союз фактично розпався, на примирення сторони не згодні, оскільки сторін по справі нічого не об'єднує, а також той факт, що один з подружжя або обоє мають право звернутися із заявою до суду про розірвання шлюбу й це право підлягає судовому захисту.
Одночасно, суд вважає, що подальше спільне життя чоловіка й жінки та збереження шлюбу суперечить інтересам сторін, тому що сторони подружні відносини припинили й спільного господарства не ведуть, даний факт має істотне значення.
Шлюб - це сімейний добровільний та рівноправний союз жінки та чоловіка, їх спільність, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану та спрямований на створення сім'ї.
Добровільність шлюбу - одна з основних його засад.
Загальна декларація прав людини у ч. 2 ст. 16 містить положення, за яким шлюб може укладатися тільки при вільній і повній згоді сторін, що одружуються, а за ст. 23 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, жоден шлюб не може бути укладений без вільної і цілковитої згоди тих, що одружуються.
За аналогією можливо зробити висновок, що й подальше існування сім'ї як добровільного союзу у разі відсутності добровільної згоди чоловіка чи жінки на такий союз - сім'ю - шлюб, не може мати місце, а також, приймаючи бажання й право одного з них розірвати шлюб не може бути незаконно порушене або одного з подружжя не можливо насильно, без його волі змусити перебувати у таких зареєстрованих як шлюб відносинах.
Принцип добровільності шлюбу є чинним не лише на стадії реєстрації шлюбу. Добровільність шлюбу, тобто наявність вільної згоди, - це його довічна риса. Саме добровільністю шлюбу зумовлена можливість його розірвання.
За ст. 51 Конституції України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.
Як вбачається з позову зазначеної вільної згоди між сторонами по справі немає.
Чинне законодавство України забороняє примушування до шлюбу. Примушування - значить добиватися певної поведінки від особи за допомогою фізичного або психічного насильства.
Закріплені у законодавстві права дружини та чоловіка на повагу до своєї індивідуальності є засобом захисту психологічно слабшого у шлюбі від психічного диктату чи навіть агресії дружини, чоловіка або іншої особи. Воно схиляє до толерантності, терпимості у шлюбі, спрямовує кожного з них на спокійне, інтелігентне залагодження колізії індивідуальних рис характеру, життєвих звичок.
Однією з причин припинення шлюбу є його розірвання.
Шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду.
Оскільки шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка, розірвання шлюбу може відбутися за їхньою спільною заявою або за заявою когось з них.
У ході розгляду справи, судом була перевірена наявність відповідних підстав для розірвання шлюбу, суд переконався у дійсному волевиявленні сторін по справі.
Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, оскільки було встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам подружжя, що має істотне значення.
Відповідно до ст. 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Згідно зі ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них.
З матеріалів справи вбачається, що сім'я розпалася остаточно, і шлюб носить формальний характер. Подальше сумісне проживання суперечить інтересам сторін, що мають істотне значення, а тому, позов в цій частині підлягає задоволенню.
Крім того, Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Статтею ст. 51 Конституції України гарантовано, а ст. 180 СК України передбачено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов'язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у Сімейному кодексі України.
Згідно ст. 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані утримувати своїх неповнолітніх дітей до повноліття.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (ч. 3 ст. 181 СК України).
Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених ст. 184 цього Кодексу.
Наведені норми імперативно закріплюють обов'язок обох батьків утримувати дітей до досягнення ними повноліття.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.
Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Доказів того, що у відповідача є інші утриманці та він надає матеріальне забезпечення згідно із законом іншим особам, також доказів того, що відповідач не може надавати дітям матеріальну допомогу, та про наявність інших істотних обставин, суду надано не було.
Тож, виходячи з письмових доказів, а також враховуючи визнання відповідачем позову, суд приходить до висновку про задоволення позову в повному обсязі.
Частиною 1 статті 191 СК України встановлено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Отже, з відповідача на користь позивачки на утримання неповнолітніх дітей - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 підлягають стягненню аліменти, у розмірі 5000 гривень щомісяця, до досягнення сином ОСОБА_7 повноліття - до ІНФОРМАЦІЯ_3 , починаючи з 22.11.2022 року, а потім з 06.04.2036 року на утримання доньки ОСОБА_4 до повноліття нею у розмірі 2500 грн. до 10.11.2037 року.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільняються від судового збору позивачі - у справах про стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи звільнення позивачки від сплати судового збору за вимогу про стягнення аліментів, з відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 996,40 грн. на користь позивачки, який вона сплатила при подачі позову за вимогу про розірвання шлюбу .
Керуючись ст.ст. 76-81, 206, 258, 263, 265, 266, 280-282, 354, 496-497 ЦПК України, ст.ст. 110, 112, 113, 114, 181, 182, 184, 191, СК України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів - задовольнити повністю.
Розірвати шлюб між громадянином України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та громадянкою України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрований Приморським районним у місті Одесі відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, актовий запис №1636 від 22.09.2017 року.
Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вважати розірваним у день набрання чинності цим рішенням.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстрований: АДРЕСА_1 адреса проживання: АДРЕСА_2 ) аліменти на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_5 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ) на утримання - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4
у розмірі 2500,00 (дві тисячі п'ятсот) гривень щомісячно, починаючи з дати подачі позовної заяви 22.11.2022 року і до досягнення дитиною повноліття, тобто ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстрований: АДРЕСА_1 адреса проживання: АДРЕСА_2 ) аліменти на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_5 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ) на утримання - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2
у розмірі 2500,00 (дві тисячі п'ятсот) гривень щомісячно, починаючи з дати подачі позовної заяви 22.11.2022 року і до досягнення дитиною повноліття, тобто ІНФОРМАЦІЯ_7 .
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстрований: АДРЕСА_1 адреса проживання: АДРЕСА_2 ) користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_5 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ) судовий збір в розмірі 996,40 гривень.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення до Одеського апеляційного суду.
Повний текст рішення складено 02.02.2023 року.
Суддя О.В.Суворова