Справа №522/12996/18
Провадження 4-с/522/8/23
17 січня 2023 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси
у складі: головуючої судді - Суворової О.В.,
за участі секретаря судового засідання Довгань Ж.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Одеса скаргу ОСОБА_1 , боржник - ОСОБА_2 , заінтересована особа - Державний виконавець Другого Приморського ВДВС у м.Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Білоус Олександр Володимирович на дії державного виконавця,-
До Приморського районного суду м. Одеси звернувся представник скаржника ОСОБА_1 - адв. ОСОБА_3 зі скаргою, в якій просив визнати дії державного виконавця Другого Приморського ВДВС у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Білоуса О.В. щодо складення розрахунку заборгованості від 21.09.2022 р. неправомірними. Просив зобов'язати державного виконавця Другого Приморського ВДВС у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) усунути порушення шляхом здійснення нового розрахунку заборгованості боржника зі сплати аліментів з урахуванням отриманої від уповноважених органів інформації про середню заробітну плату працівника для відповідної місцевості та без врахування квитанцій, приєднаних до ВП представником боржника, також просив стягнути з Другого Приморського ВДВС у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на користь ОСОБА_1 судові витрати, пов'язані із розглядом даної скарги та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4500 грн.
В обґрунтування скарги вказав, що 02.08.2018 року Приморським районним судом м. Одеси видано судовий наказ , яким зобов'язано ОСОБА_2 щомісячно починаючи з 24.07.2018 р. сплачувати позивачці аліменти на утримання їх спільного сина - ОСОБА_4 , у розмірі від усіх видів заробітку (доходів). Через відсутність добровільного виконання означений судовий наказ було пред'явлено до примусового виконання та 02.08.2022р. державним виконавцем Другого Приморського ВДВС у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Білоусом Олександром Володимировичем відкрито виконавче провадження №69519987. На підставі заяви стягувача від 11.08.2022р. державним виконавцем 21.09.2022 р. було підготовлено розрахунок заборгованості зі сплати аліментів станом на 01.09.2022 р. Однак, скаржник не погоджується зі складеним розрахунком заборгованості та вважає дії державного виконавця неправомірними та протиправними, з огляду на наступне. По-перше, на думку представника скаржниці, оскаржуваний розрахунок державним виконавцем складено виходячи саме із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості, проте невідомо з яких підстав виконавцем зроблено такий висновок. При цьому, виконавцем не встановлено, чи працює (працював за період часу з 2018 р. по 2022 р.) божник в України, або отримував дохід за кордоном. Відповідно до абзацу 2 пункту 4 Розділу XVI. «Особливості виконання рішень про стягнення аліментів» Інструкції, розрахунок заборгованості обчислюється в автоматизованій системі виконавчого провадження на підставі відомостей, отриманих із: звіту про здійснені відрахування та виплати; квитанцій (або їх копій) про перерахування аліментів, наданих стягувачем чи боржником; заяв та (або) розписок стягувача; інформації про середню заробітну плату працівника для цієї місцевості; інших документів, що відображають отримання боржником доходу або сплату ним аліментів. Водночас, з матеріалів ВП №69519987 не вбачається, з яких саме джерел (документів) державним виконавцем отримано інформацію про середню заробітну плату працівника для цієї місцевості, в даному випадку це Одеська область. Так, згідно відомостей офіційного веб-порталу «Мінфіну» середня місячна зарплата по Одеській області у липні 2018 року складала 8344 грн., у розрахунку за відповідний період зазначено 6802 грн., у серпні 2018 року середня місячна зарплата по Одеській області складала 8164 грн., у розрахунку ж за відповідний період зазначено 6802 грн.; у грудні 2018 року середня місячна зарплата по Одеській області складала 9564 грн., у розрахунку за відповідний період зазначено 8290 грн. Аналогічні розбіжності мають усі послідуючі періоди. По-друге, в матеріалах ВП наявні оригінали та копії квитанцій про сплату боржником на користь ОСОБА_1 аліментів (частина з цих документів є не читабельною). Подібних рахунків, реквізити яких зазначені в цих квитанціях (зокрема, 5168***7604), у скаржниці немає, будь-яких грошових коштів в якості сплати аліментів особисто від божника ОСОБА_1 не отримувала, про що було повідомлено державного виконавця шляхом подання відповідної заяви. Отже, скаржник вважає, що державний виконавець під час складення оскаржуваного розрахунку не взяв до уваги обставини даної справи, допустив помилок, неправильно здійснивши розрахунок аліментної заборгованості, чим порушив права ОСОБА_1 як отримувача аліментів. Тому вважає, що дії державного виконавця є неправомірними, а заборгованість зі сплати аліментів підлягає перерахунку.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 30.09.2022 року прийнято до розгляду та відкрито провадження по скарзі та призначено її розгляд на 05.10.2022 року.
03.10.2022 року від представника скаржника ОСОБА_1 - адв. ОСОБА_3 надійшло клопотання про долучення документів по справі, а саме копії угоди про надання правової допомоги від 27.07.2021 р., копії додаткової угоди №1 від 21.09.2022 р., копії квитанції від 03.10.2022 р., копії переліку наданих послуг від 03.10.2022 р.
У судове засідання 05.10.2022 року учасники справи не з'явились. Про день та час слухання справи повідомлені належним чином та своєчасно. Розгляд справи відкладено на 22.11.2022 року.
У судове засідання 22.11.2022 року учасники справи не з'явились. Про день та час слухання справи повідомлені належним чином та своєчасно. Представник скаржниці ОСОБА_1 - адв. ОСОБА_3 подав заяву про відкладення розгляду скарги, державний виконавець Другого Приморського ВДВС у м.Одесі Білоус О.В. подав заяву про відкладення, також просив залучити копію заяви представника боржника ОСОБА_2 - адв. ОСОБА_5 про приєднання до матеріалів ВП оригіналів квитанцій. Розгляд справи відкладено на 13.12.2022 року.
12.12.2022 року на адресу суду надійшов відзив державного виконавця Другого Приморського ВДВС у м. Одесі Білоус О.В., відповідно до якого скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця останній не визнає в повному обсязі, зазначивши, що державний виконавець діє на підставі та в межах Закону України «Про виконавче провадження» (далі-Закон). Відповідно до статті 18 Закону державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом. Зазначив , що на виконанні у Другому Приморському відділі державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі - Відділ), знаходиться виконавче провадження АСВП № 69519987 , відкрите 02.08.2022р. з примусового виконання судового наказу № 522/12996/18, виданого 02.08.2018 року Приморським районним судом м. Одеси про стягнення з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ) аліментів на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі частини від усіх видів заробітку (доходів) , але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно починаючи з дня пред'явлення заяви, а саме з 24.07.2018 року і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Стосовно боржника ОСОБА_2 здійснені такі виконавчі дії:
- 02.08.2022р. згідно зі ст.ст. 3,4,24,25,26,27 ЗУ «Про виконавче провадження» державним виконавцем відділу було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та виклик направлено сторонам виконавчого провадження;
- 12.08.2022р. до відділу надійшла заява представника стягувача, про видачу довідки про наявність заборгованості зі сплати аліментів;
- 16.08.2022р. до відділу надійшла заява представника боржника, щодо ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження;
- 18.08.2022р. до відділу надійшла заява представника боржника щодо приєднання до матеріалів виконавчого провадження копій документів;
- 15.09.2022 р. до відділу надійшла заява представника боржника щодо приєднання до матеріалів виконавчого провадження оригіналів квитанцій;
- 21.09.2022р. державним виконавцем проведений розрахунок заборгованості по аліментам;
- 22.09.2022р. до відділу надійшла заява представника стягувача щодо ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження;
- 12.10.2022р. до відділу надійшло клопотання від представника стягувача щодо проведення виконавчих дій;
- 08.12.2022р. державним виконавцем винесено постанову про арешт рахунків боржника.
Державним виконавцем зроблено розрахунок заборгованості на підставі ст.71 Закону та відповідно до статті 195 Сімейного Кодексу України , заборгованість по аліментам за період з 24.07.2018 по 01.09.2022р. склала 72 200,75 грн. Боржник дану заборгованість частково сплачує.
Державним виконавцем при здійсненні розрахунку заборгованості, було, на його думку, правомірно використано інформацію щодо середньої заробітної плати для працівника місцевості (Одеської області), що розміщена на офіційному сайті ГУС в Одеській області.
Зазначає, що представник скаржниці не намагався попередньо з'ясувати джерела, з інформації яких було встановлено середньомісячну заробітну плату для здійснення розрахунку заборгованості, а одразу звернувся до суду з метою оскарження дій державного виконавця, мотивуючи свою скаргу тим, що з матеріалів виконавчого провадження № 69519987 не вбачається, з яких саме джерел (документів) державним виконавцем було отримано відповідну інформацію.
Щодо зазначення скаржником в скарзі того, що в матеріалах виконавчого провадження містяться квитанції про сплату боржником на користь ОСОБА_1 аліментів на рахунок, який не належить останній, повідомляє наступне. Державним виконавцем в ході проведення виконавчих дій було отримано від боржника на підтвердження сплати аліментів квитанції , де міститься інформація про відправника ( ОСОБА_6 ), отримувача ( ОСОБА_1 ) та призначення платежу (сплата аліментів). З огляду на наявність вищевказаних даних у квитанціях та пояснення боржника, у державного виконавця були відсутні підстави не брати до уваги зазначені квитанції та не враховувати їх при здійсненні розрахунку заборгованості. В свою чергу, скаржниця , не надала належних доказів того, що рахунок, вказаний в квитанціях, їй не належить, а кошти, сплата яких підтверджується даними квитанціями, не надходили останній.
У зв'язку з перебування судді у відпустці, судове засідання 13.12.2022 року відкладено на 16.01.2023 року.
У судовому засіданні 16.01.2023 року був присутній представник скаржниці ОСОБА_1 - адв. ОСОБА_3 Державний виконавець Другого Приморського ВДВС у м. Одесі Білоус О.В. та боржник ОСОБА_2 в судове засідання не з'явились. Про день та час слухання справи повідомлені належним чином та своєчасно. Боржник викликався судом смс-повідомленням, яке згідно довідки отримав 26.12.2022 року.
Заслухавши представника скаржниці , який підтримав вимоги скарги та просив суд її задовольнити, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що державним виконавцем 02.08.2022 р. відкрито виконавче провадження АСВП № 69519987 з примусового виконання судового наказу № 522/12996/18, виданого 02.08.2018 року Приморським районним судом м. Одеси про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі частини від усіх видів заробітку (доходів) , але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно починаючи з дня пред'явлення заяви, а саме з 24.07.2018 року і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 .
08.12.2022р. державним виконавцем винесено постанову про арешт рахунків боржника.
Державним виконавцем зроблено розрахунок заборгованості по аліментам за період з 24.07.2018 р. по 01.09.2022 р. , яка склала 72 200,75 грн. Боржник дану заборгованість частково сплачує.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
У відповідності до приписів ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.
Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.
Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Обов'язки та права державного виконавця визначені статтею 18 Закону № 1404-VIII.
У відповідності до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» і не допускати у своїй діяльності порушення права та законних інтересів фізичних і юридичних осіб та здійснювати заходи, необхідні для своєчасного виконання рішення в порядку та спосіб, встановленому виконавчим документом і Законом України «Про виконавче провадження».
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
За приписами п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Частиною 1 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України.
У разі стягнення аліментів як частки заробітку (доходу) боржника на підприємстві, в установі, організації, фізичної особи, фізичної особи - підприємця відрахування здійснюються з фактичного заробітку (доходу) на підставі постанови виконавця.
Якщо стягнути аліменти в зазначеному розмірі неможливо, підприємство, установа, організація, фізична особа - підприємець, фізична особа, які проводили відрахування, нараховують боржнику заборгованість із сплати аліментів (ч. 6 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження»).
Згідно зі ст. 195 СК заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном. Заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості. У разі встановлення джерела і розміру заробітку (доходу) платника аліментів, який він одержав за кордоном, за заявою одержувача аліментів державний виконавець, приватний виконавець здійснює перерахунок заборгованості. Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.
У відповідності до ч. 9 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, державний виконавець виносить вмотивовані постанови: 1) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; 2) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; 3) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та оголошеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; 4) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі.
Отже, при встановленні державним виконавцем наявності заборгованості зі сплати аліментів і того, що її сукупний розмір перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, застосування вказаних обмежень прямо передбачено частиною дев'ятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження».
Водночас вказана стаття не зобов'язує державного виконавця перевіряти наявність таких прав у боржника, а містить припис у вигляді імперативного обов'язку виконавця винести постанови, перелік яких визначено у цій статті, адже застосування заходів, прямо передбачених частиною дев'ятою статті 71 Закону № 1404-VIII, слугують належному захисту прав дітей та сприяють встановленню механізму притягнення до відповідальності осіб за несплату аліментів та ухилення боржників у подальшому від виконання призначеного обов'язку із стягнення за несплату аліментів, зменшенню заборгованості зі сплати аліментів.
Постанови, зазначені у пунктах 1-4 цієї частини, надсилаються сторонам для відома не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.
Відповідно до частини 4 статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» строк обчислення заборгованості зі сплати аліментів для застосування заходів, передбачених пунктами 1-4 частини дев'ятої, частиною чотирнадцятою статті 71 цього Закону, обчислюється з дня пред'явлення виконавчого документа до примусового виконання.
Як слідує зі змісту скарги, ОСОБА_1 не погоджується з нарахованою виконавцем заборгованістю зі сплати аліментів.
Державним виконавцем при здійсненні розрахунку заборгованості використано інформацію щодо середньої заробітної плати для працівника місцевості (Одеської області), що розміщена на офіційному сайті ГУС в Одеській області.
Зі змісту скарги вбачається, що скаржник вважає проведений державним виконавцем розрахунок заборгованості неправомірним, у зв'язку з тим, що скаржнику незрозуміло з яких саме джерел була визначена середньомісячна заробітна плата для даної місцевості, а також через те, що така заробітна плата не відповідає відомостям з офіційного вебпорталу “Мінфіну”.
Згідно з положеннями п. 4 р. XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (далі - Інструкція), сума заборгованості зі сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому статтею 195 Сімейного кодексу України.
В свою чергу, абз. 1 ч. 2 ст. 195 Сімейного кодексу України передбачає, що заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.
Разом з тим, згідно з абз. 12 ч. 1 ст. 1 Закону України “Про державну статистику” статистична інформація - документована інформація, що дає кількісну характеристику масових явищ та процесів, які відбуваються в економічній, соціальній, культурній та інших сферах життя суспільства. Враховуючи характеристики, мету та спосіб визначення середньої заробітної плати для працівників на місцевості, середня заробітна плата за своєю правовою природою є статистичною інформацією, яка використовується в передбачених законом випадках, оскільки являє собою узагальнений макроекономічний показник, що обчислюється як середнє арифметичне значення заробітних плат певної групи працівників.
Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу статистики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2014 № 481, Державна служба статистики України (Держстат) є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України та який забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері статистики.
Таким чином, органом, відповідальним за формування статистичної інформації, якою є середня заробітна плата, є Держстат, який здійснює свою діяльність, зокрема, через свої територіальні органи. Так, Головне управління статистики в Одеській області (ГУС в Одеській області) є територіальним органом Державної служби статистики України (Держстат), що в межах наданих повноважень здійснює реалізацію державної політики у сфері статистики (відповідно до п. 1 Положення про Головне управління статистики в Одеській області, затвердженого наказом Держстату від 30.092015 № 242).
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що державним виконавцем при здійсненні розрахунку заборгованості, з урахуванням положень ст. 195 Сімейного кодексу України та абз. 4 р. XVI Інструкції, було правомірно використано інформацію щодо середньої заробітної плати.
Системний аналіз вищевказаних норм права дає підстави дійти висновку про те, що законодавець визначив обов'язок державного виконавця обчислювати розмір заборгованості за аліментами і водночас імперативно закріпив, що у разі незгоди заінтересованої особи з визначеним (обчисленим) державним виконавцем розміром заборгованості за аліментами спір вирішується судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.
Суд , дослідивши копії квитанцій за період 2018-2022 р.р., які містяться в матеріалах справи та які були включені державним виконавцем до розрахунку заборгованості, вбачає, що отримувачем є саме ОСОБА_1 . Рахунки відкрито в АТ КБ «ПриватБанк».
Суд зазначає , що ОСОБА_1 та її представник не спростували доводи виконавця, що грошові кошти зараховувались на карткові рахунки скаржниці , не надали докази того , що вони звертались до банку з питанням чи зараховувались кошти на її рахунок та їх отримання.
Відповідно до приписів ст. 451 ЦПК України суд, у разі встановлення обґрунтованості скарги визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу ДВС усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову у задоволенні скарги.
За змістом наведених норм однією з обов'язкових умов для задоволення скарги є доведеність факту порушення прав боржника внаслідок, зокрема, рішень виконавця. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, а заявник посилається лише на формальне недотримання закону у суду немає правових підстав для задоволення скарги.
Враховуючи викладене, оскільки державним виконавцем при здійсненні розрахунку заборгованості правильно використано інформацію щодо середньої заробітної плати для працівника місцевості (Одеської області), враховані квитанції , надані боржником ОСОБА_2 по сплаті аліментів відповідних платежів, суд дійшов висновку, що виконавцем правомірно здійснені визначені чинним законодавством дії в межах виконавчого провадження, а тому відсутні правові підстави для задоволення скарги.
З урахуванням перебування головуючої судді по справі у відпустці з 20.01.2023 року по 01.02.2023 року включно, повний текст ухвали виготовлено 02.02.2023 року.
Керуючись ст. 447-453 ЦПК України, суд
У задоволенні скарги ОСОБА_1 , боржник - ОСОБА_2 , заінтересована особа - Державний виконавець Другого Приморського ВДВС у м.Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Білоус Олександр Володимировича на дії державного виконавця - відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подачі в 15 денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги.
Повний текст ухвали виготовлений 02.02.2023 року.
Суддя О.В.Суворова